Справа № 292/1563/19
Номер провадження 2/292/37/20
11 червня 2020 року смт.Пулини
Червоноармійського районного суду Житомирської області
Суддя - Гуц О.В.
секретар судового засідання Саламатова О.М.,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Пулинської районної державної адміністрації Житомирської області, Пулинської селищної ради Пулинського району Житомирської області про визнання незаконним та скасування рішення Ялинівської сільської ради восьмої сесії 24 скликання від 30.09.2003 року, визнання незаконним та скасування розпорядження голови Червоноармійської райдержадміністрації Житомирської області № 421 від 30.12.2003 року,-
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом до Пулинської районної державної адміністрації Житомирської області, Пулинської селищної ради Пулинського району Житомирської області, мотивуючи його тим, що вонапочинаючи з 1978 року працювала в колгоспі імені Фрунзе с. Стара Олександрівка Пулинського району Житомирської області та була членом колгоспу включно до кінця 1999 року, працюючи на різних роботах. В подальшому колгосп ім. Фрунзе було реорганізовано в Колективне сільськогосподарське господарство ім. Фрунзе , члепнство у колгоспі вона не втратила , оскільки після реорганізації всі члени колгоспу стали членами КСП.
На підставі рішення 5 сесії 12 скликання Ялинівської сільської ради Червоноармійського району від 20 грудня 1995 року КСП ім. Фрунзе одержало у колективну власність 1 464,1 гектарів землі для сільськогосподарського виробництва, що посвідчувалося Державним актом на право колективної власності на землю серії ЖТ 22-19 №000017. Невід"ємною частиною Державного акта є Додаток № 1 про Список громадян - членів КСП, які мають право на земельну частку (пай) у відповідності до Указу Президента України № 720/95 від 08.08.1995 року. Її, як члена КСП ім. Фрунзе, на день одержання КСП Державного акта на право колективної власності на землю, було включено до цього Списку, де вона значилася під номером 145. Даний Список, у відповідності до закону, було підписано головою Ялинівської сільської ради Баранівським В.М. та головою КСП ім. Фрунзе Давидюком В.В., підписи яких скріплені печатками КСП та сільської ради.
04 січня 1997 року Загальними зборами членів КСП, протокол № 1, було затверджено Уточнений список громадян - членів КСП, що мають право на земельну частку (пай), де вона значилася під номером 145 . На цих зборах вони голосували за включення до Списку осіб - членів КСП, яких помилково не було включено до нього. Даний Уточнений список, у відповідності до закону, було підписано головою Ялинівської сільської ради Баранівським В.М. та головою КСП ім. Фрунзе Давидюком В.В., підписи яких скріплені печатками КСП та сільської ради.
27.01.1997 року, на підставі рішення Червоноармійської райдержадміністрації № 25 від 23.01.1997 року, їй було видано Сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЖТ № 0159876, оригінал якого знаходиться у неї. Цим правовстановлюючим документом посвідчується її право на земельну частку (пай) розміром 4,05 в умовних кадастрових гектарах у землі, яка перебуває у колективній власності реорганізованого КСП ім. Фрунзе. Вартість земельної частки (паю) становить 6039 грн. Належна їй земельна частка (пай) знаходиться в адміністративних межах Ялинівського старостинського округу Пулинської селищної ради Житомирської області.
Згідно пункту 17 Перехідних положень Земельного кодексу України (№ 2768-III від 25.10.2001р.), який набрав чинності 01.01.2002р., Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Згідно пункту 2 Указу Президента України від 16.06.1999р. N666/99 правовстановлюючий документ - це документ, який підтверджує права певного суб'єкта на нерухоме майно та складений у порядку, передбаченому законодавством.
Поряд з Сертифікатом на право на земельну частку (пай) вона, як член КСП, одержала також і майновий пай у розмірі 13 166грн. та отримала 27.07.2001р. Свідоцтво про право на майновий пай члена КСП ім. Фрунзе № 123820 .
Вирішивши виділити свою земельну частку (пай) у натурі (на місцевості), 02 серпня 2019 року вона звернулась з відповідною заявою до Пулинської селищної ради Пулинського району Житомирської області, в якій просила надати їй дозвіл на виготовлення технічної документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки орієнтовною площею 4,05 в умовних кадастрових гектарах в натурі (на місцевості), яка перебуває у колективній власності КСП ім. Фрунзе с. Стара Олександрівка та знаходиться на території Пулинської селищної ради. Проте, у своєму листі № 1689 від 20.08.2019р. Пулинською селищною радою їй відмовлено у задоволенні заяви, посилаючись на архівне рішення Ялинівської сільської ради восьмої сесії 24 скликання від 30.09.2003р. щодо не включення її в уточнені списки з ціллю виготовлення державних актів на право власності на землю та згідно цього рішення пропонується повернути до Пулинської райдержадміністрації Сертифікат на право на земельну частку (пай). В подальшому їй стало відомо про розпорядження голови Червоноармійської райдержадміністрації Житомирської області № 421 від 30.12.2003р. «Про визнання недійсними сертифікатів на право на земельну частку (пай)», де вказувалося і її прізвище.
Тобто, 20.08.2019 року, їй стало відомо, що відповідачі не визнають її право на земельну частку (пай) розміром 4,05 в умовних кадастрових гектарах у землі, яка перебуває у колективній власності реорганізованого КСП ім. Фрунзе та знаходиться в адміністративних межах Ялинівського старостинського округу Пулинської селищної ради Житомирської області, право власності на яку посвідчується правовстановлюючим документом - Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ЖТ № 0159876, виданим на її ім?я 27.01.1997 року на підставі рішення Червоноармійської райдержадміністрації № 25 від 23.01.1997 року. Судових рішень про визнання даного правовстановлюючого документа недійсним немає.
Враховуючи вищевикладене, просить суд постановити рішення, яким визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на земельну частку (пай) у розмірі 4,05 в умовних кадастрових гектарах в землях реорганізованого Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Фрунзе в адміністративних межах Ялинівського старостинського округу Пулинської селищної ради Житомирської області, відповідно до Сертифікату на земельну частку (пай) серії ЖТ № 0159876, виданого 27.01.1997 року на підставі рішення Червоноармійської райдержадміністрації Житомирської області № 25 від 23.01.1997 року; визнати незаконним та скасувати рішення Ялинівської сільської ради восьмої сесії 24 скликання від 30.09.2003р., яким затверджено протокол тимчасової комісії з врегулювання земельних відносин від 20.08.2003р. Ялинівської сільської ради в частині ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Червоноармійської райдержадміністрації Житомирської області № 421 від 30.12.2003р. «Про визнання недійсними сертифікатів на право на земельну частку (пай)» в частині ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..
Ухвалою судді від 05.12.2019 р. відкрито провадження у справі, розгляд її призначений у підготовчому засіданні на 23.12.2019 року о 10 годині 30 хвилин, та розгляд якого було неодноразово відкладено за клопотанням учасників справи, у зв"язку з уточненням позовних вимог.
11.06.2020 року позивачка та її представник у судове засідання не з"явилися, надали суду письмову заяву, в якій просять розглядати справу без їх участі, позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Ялинівської сільської ради восьмої сесії 24 скликання від 30.09.2003 року в частині невключення в уточнені списки ОСОБА_1 та визнання незаконним та скасування розпорядження голови Червоноармійської райдержадміністрації Житомирської області № 421 від 30.12.2003 року "Про визнання недійсними сертифікатів на право на земельну частку ( пай) " в частині що стосується ОСОБА_1 , підтримали та просили їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явилися, від голови Пулинської селищної ради Пулинського району Житомирської області на адресу суду надійшла письмова заява, в якій він просить розглядати справу без участі їх представника. Позов не визнають, з підстав викладених у відзиві на позов.
Відповідач Пулинська райдержадміністрація у судове засідання не з'явилися, просили відмовити у задоволенні позову, у зв"язку зі спливом строків позовної давності, встановлених ст.267 ЦК України.
Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
В ході судового розгляду було заслухано пояснення позивачки та його представника, представника відповідача Пулинської районної державної адміністрації , свідків досліджено матеріали справи.
Враховуючи вище наведене, суд приходить до наступного висновку.
Як встановлено судом та вбачається із Сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЖТ № 0159876, даний документ видано 27.01.1997р. на ім?я ОСОБА_1 .
Із трудової книжки колгоспника № 241, виданої 06.02.1980р. на ім?я ОСОБА_1 , остання є членом колгоспу з 1978р.. У графі "дані про роботу" наявні записи за період з 1991 по 1999 роки про виконання різних робіт у КСП імені Фрунзе . Дані про вибуття із членів колгоспу та у подальшому з членів КСП імені фРУНЗЕ , станом на 1999 рік, у трудовій книжці, відсутні.
Відповідно до архівної довідки архівної установи «Пулинський об'єднаний трудовий архів» Пулинської районної ради № 04-01/9 від 20.09.2019р. про підтвердження трудового стажу колгоспника - ОСОБА_1 в період з 1993 по 1999рр..
Повідомленням Пулинської селищної ради № 3 від 08.01.2020р., згідно якого відповідно до записів у Журналі обліку Свідоцтв про право на майновий пай реорганізованого КСП ім. Фрунзе під номером 204 значиться запис про видачу 27.07.2001р. на ім?я ОСОБА_1 Свідоцтва про право на майновий пай № 123820 у розмірі 13 166грн..
Згідно Державного акта на право колективної власності на землю серії ЖТ 22-19 №000017 з Додатком № 1 про Список громадян - членів КСП, які мають право на земельну частку (пай), де ОСОБА_1 значиться під номером 145.
Протоколом загальних зборів членів КСП ім. Фрунзе від 04.01.1997р. про затвердження уточнених списків громадян КСП, які мають право на земельну частку (пай), що додається до Державного акта на право колективної власності на землю, яким ОСОБА_1 було внесено до цього списку під номером 22 .
Відповідно до Уточненого списку громадян-членів КСП ім. Фрунзе, що мають право на земельну частку (пай), затвердженого протоколом загальних зборів членів КСП ім. Фрунзе від 04.01.1997р., в якому ОСОБА_1 значиться під номером 145.
Із виписки з Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по КСП ім. Фрунзе, яка зберігається в Пулинському відділі ДЗК, згідно записів якої під номером 145 значиться запис про одержання ОСОБА_1 Сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЖТ № 0159876, та проставлено власний підпис ОСОБА_1 .
Згідно листа Пулинської селищної ради № 1689 від 20.08.2019р. про відмову у наданні дозволу на виготовлення технічної документації для виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).
Відповідно до архівної копії рішення Ялинівської сільської ради восьмої сесії 24 скликання від 30.09.2003р., яким затверджено протокол тимчасової комісії з врегулювання земельних відносин від 20.08.2003р. Ялинівської сільської ради, яким вирішено не включати в уточнені списки з ціллю виготовлення державних актів на право власності на землю ОСОБА_1 (значиться під номером 8).
З розпорядження голови Червоноармійської райдержадміністрації Житомирської області № 421 від 30.12.2003р. «Про визнання недійсними сертифікатів на право на земельну частку (пай)» та копією розпорядження № 33 від 03.02.2004р. про внесення змін до розпорядження № 421 від 30.12.2003р. шляхом доповнення пунктом 8 про визнання недійсним Сертифіката на право на земельну частку (пай) ОСОБА_1 .
Відповідно до Додатку до протоколу зборів власників земельних часток (паїв) від 31.03.2005р. про затвердження проекту землеустрою по КСП ім. Фрунзе, щодо організації території земельних часток (паїв), розподілу земельних ділянок між громадянами - власниками Сертифікатів на право на земельну частку (пай), прийому-передачі земельних часток (паїв) та погодження меж земельних ділянок із суміжними землевласниками та землекористувачами, згідно якого Сертифікат ОСОБА_1 не включено до проету землеустрою. Вказаний додаток не підписано начальником районного відділу земельних ресурсів - підпис відсутній.
Згідно ст. 9 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості)земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003р. № 899-IVданий Протокол про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою і є підставою для прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та державної реєстрації права власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв).
Як вбачається з довідки Пулинської селищної ради № 1013 від 28.10.2019р. про те, що протокол засідання тимчасової комісії з врегулювання земельних відносин від 20.08.2003р. Ялинівської сільської ради в Ялинівському старостинському окрузі , відсутній.
Відповідно до довідки архівного сектора Пулинської РДА № 121 від 31.10.2019р. про те, що протоколів засідання тимчасової комісії з врегулювання земельних відносин Ялинівської сільської ради Червоноармійського району до архіву не надходили та не приймались.
З повідомлення Пулинської селищної ради № 2019 від 15.10.2019 р. про те, що на території Ялинівського старостинського округу є в наявності землі запасу комунальної власності.
Як показав у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 з 1998 року він працював на посаді голови сільської ради с. Ялинівка. Згідно рішення Тимчасової комісії , яка була створена для уточнення списків членів КСП імені Фрунзе , позивачку та ще вісім чоловік не було включено в уточнені списки, як таких що станом на 25.12.1995 року не були членами КСП. Протокол з уточненими списками членів КСП передавався у райраду. Про те чи була членом КСП на той час позивачка, йому невідомо. Звільняли та приймали у члени КСП рішенням правління колгоспу, чи рішення про звільнення з членів КСП позивачки, йому невідомо.
Свідок ОСОБА_3 суду показала про те, що у 2003 році вона була секретарем Ялинівської сільської ради. На той час тимчасовою комісією уточнювались списки членів КСП імені Фрунзе, куди не внесли прізвища 8 чоловік, серед яких було прізвище ОСОБА_4 .. Вказані списки були направлені до райради.
Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.
Згідно Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08 серпня 1995 року №720/95 право на земельну частку (пай) мають члени сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, які входили до складу названих підприємств (КСП) на момент паювання землі і яких було внесено до списку, що додається до Державного акта на право колективної власності на землю, зокрема, постійні працівники члени КСП та пенсіонери, які раніше працювали в КСП і залишилися його членами. Затвердження розміру земельної частки (паю) та видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) провадяться відповідною районною державною адміністрацією.
Як вбачається зі ст.ст.1, 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05.06.2003 року №899-IV, право на земельну частку (пай) мають: - колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; - громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; - громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай); - громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов'язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості. Громадянам, зазначеним в абзаці п'ятому частини першої цієї статті, земельні ділянки в натурі (на місцевості) виділяються із земель запасу чи резервного фонду в розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. У разі відсутності на території відповідної ради необхідних площ земель запасу чи резервного фонду земельна ділянка за їх згодою може бути виділена в натурі (на місцевості) меншого розміру або за рахунок земель запасу чи резервного фонду, розташованих на території іншої ради в межах області. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.
Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.
Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: - свідоцтво про право на спадщину; - посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); - рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, зазначених в абзаці п'ятому частини першої статті 1 цього Закону, є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї.
Виходячи зі змісту ст.ст.22, 23 Земельного Кодексу України (1990 року) та Указу Президента від 08 серпня 1995 року №720/95, особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП, включення до списку осіб, долучених до Державного акта на право колективної власності на землю, одержання КСП цього акта.
Право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і документа, що посвідчує це право.
Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами норм земельного законодавства при розгляді цивільних справ» член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта. Невнесення особи до списку, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
Згідно ст. 3 Земельного кодексу України ( № 561- XII від 18.12.1990), який втратив чинність 01.01.2002р., власність на землю в Україні має такі форми: державну,
колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними. Статтею 5 цього Кодексу земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб'єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.
Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників. Землі у колективну власність передаються безплатно.
Відповідно до ст. 23 цього Кодексу право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.
Згідно ст. 5 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» від 14.02. 1992р. членство в підприємстві грунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів. Членами підприємства можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, визнають і виконують його статут.
Відповідно до ст.7 цього Закону об'єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об'єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об'єднань, учасником яких є підприємство. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Статтею 10 цього Закону закріплено, що земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами.
Згідно статті 23 цього Закону вищим органом самоврядування у підприємстві є загальні збори його членів або збори уповноважених. У період між зборами справами підприємства керує правління. Повноваження загальних зборів (зборів уповноважених) і правління визначаються статутом підприємства. Загальні збори (збори уповноважених):
-приймають статут підприємства, вносять до нього зміни та
доповнення;
-вирішують питання про обрання правління, його голови та ревізійної комісії підприємства;
-приймають рішення про реорганізацію і ліквідацію підприємства, про його участь в акціонерних товариствах, корпораціях, асоціаціях, концернах та інших об'єднаннях;
-вирішують інші важливі питання діяльності підприємства.
Відповідно ст. 11 Закону України «Про власність» №697-XII від 07.02.1991р., який втратив чинність з набранням чинності ЦК України (в редакції 2003р.) суб'єктами права приватної власності в Україні є громадяни України, громадяни інших радянських республік, іноземні громадяни та особи без громадянства. Статтею 12 цього Закону були закріплено підстави виникнення права приватної власності, якими є праця громадян як основа створення і примноження їх власності. Громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом. Статтею 13 цього Закону до об'єктів права приватної власності віднесено і земельні ділянки.
Рекомендаціями по складанню проектів роздержавлення і приватизації
земель сільськогосподарських підприємств і організацій, затверджених 15.05.1992р. Державним комітетом України по земельних ресурсах, Міністерством сільського господарства і продовольства України, Міністерством у справах роздержавлення власності і демонополізації виробництва України, які розроблені відповідно до Постанови Верховної Ради України "Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі" (2200-12) від 13 березня 1992р. визначаються порядок складання, склад і зміст проектів роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій.
Відповідно до пункту 1.9 Рекомендацій на підставі затвердженого проекту роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій проводиться передача земельних ділянок у колективну власність КСП і видаються державні акти на право колективної власності на землю.
За пунктом 2.3 Рекомендацій - з метою обчислення розміру середньої земельної частки сільською, селищною, міською Радою народних депутатів складаються та затверджуються списки:
-осіб, які працюють у КСП, підсобних сільських господарствах, СФГ, інших сільгосппідприємствах, установах, організаціях, а також пенсіонерів, які раніше працювали у сільському господарстві і проживають у сільській місцевості;
-осіб, зайнятих у соціальній сфері села, до яких належать працівники освіти, охорони здоров?я, культури, побутового обслуговування населення, зв?язку, торгівлі та громадського харчування, правоохоронних органів, Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів, а також пенсіонерів з числа цих осіб, що проживають у цій місцевості.
За пунктом 2.4 Рекомендацій - у випадку ліквідації господарств вивчаються пропозиції ліквідаційних комісій, створюваних загальними зборами колективів цих господарств, щодо розподілу сільгоспугідь між створеними на базі ліквідованих господарств нових КСП.
За пунктом 5.3 Рекомендацій - складається Список громадян-співвласників, який додається до Державного акту про право колективної власності на землю. Цей список складається відповідною Радою, керівником підприємства, кооперативу, товариства.
Відповідно до пункту 5 Методичних рекомендацій щодо паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям, затверджених наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 20.02.1996р. № 11, за погодженням з Міністерством сільського господарства і продовольства України та Української академії аграрних наук від 09.01.1996 р., розроблених у відповідності з Указом Президента України від 8 серпня 1995 року N 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" та постанови КМУ від 12.02. 1996 року N 187 "Про стан реформування земельних відносин" кількість осіб, які мають право на земельну частку (пай), приймається за списком, що є додатком до державного акта на право колективної власності на землю, який, у разі потреби, уточнюється і підписується головами відповідної Ради і підприємства.
За пунктом 9 Методичних рекомендацій - Оформлення сертифікатів на право на земельну частку (пай) здійснюється комісіями, утвореними у підприємствах, землі яких розпайовуються. Сертифікати на право на земельну частку (пай) підписуються головою районної державної адміністрації (виконавчого комітету міської Ради) та реєструються у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), яка ведеться відповідним районним (міським) відділом земельних ресурсів.
За пунктом 10 Методичних рекомендацій - Право на земельну частку (пай) громадянина посвідчується сертифікатом за формою, затвердженою постановою КМУ від 12 жовтня 1995р. N 801 "Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)".
За пунктом 11 Методичних рекомендацій - Сертифікати на право на земельну частку (пай) громадянам України видаються відповідною районною державною адміністрацією (виконавчим комітетом міської Ради).
За пунктом 13 Методичних рекомендацій - Спори з приводу паювання земель колективної власності вирішуються у судовому порядку.
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості)земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003р. № 899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Статтею 3 цього Закону визначено, що підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради. Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою.
Відповідно до статті 5 цього Закону (Повноваження сільських, селищних, міських рад щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості):
-розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на
місцевості) земельних ділянок (із змінами, внесеними згідно із Законом № 2498-VIII від 10.07.2018);
-приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості);
-уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);
-уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв);
-укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із
землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету;
-сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із
землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо;
-надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на
земельну частку (пай);
-розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);
-організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та земель, що залишилися у колективній власності, в порядку, визначеному цим Законом;
-оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку.
Відповідно до пункту « ґ » ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Згідно ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Частиною 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:
а) визнання прав;
б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;
в) визнання угоди недійсною;
г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;
ґ) відшкодування заподіяних збитків;
д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Згідно ч. 1 ст. 154 ЗК України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов'язки чи обмеження.
Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.16 ЦК України способом захисту цивільних справ та інтересів може бути визнання права. Згідно із вимогами ч.1 ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
За положеннями ст. 392 ЦК України, власник майна може пред?явити позов про визнання права власності, якщо це право не визнається іншою особою, а також втрати ним документа, який посвідчує право власності.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади АР Крим, або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.
Як роз?яснено п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року №7 (зі змінами, внесеними Постановою Верховного суду України від 19 березня 2010 року №2) сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю.
Всебічно та повно з"ясувавши обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень , підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні , суд приходить до висновку про задоволення вказаного позову.
Керуючись ст.ст.22, 23 Земельного кодексу України (1990 року), ст.ст.1, 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05.06.2003 року №899-IV, Указом Президента України №720/95 від 08.08.1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", ст. ст. 12, 13, 81, 82, 200, 211, 247, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Пулинської районної державної адміністрації Житомирської області, Пулинської селищної ради Пулинського району Житомирської області про визнання незаконним та скасування рішення Ялинівської сільської ради восьмої сесії 24 скликання від 30.09.2003 року в частині невключення в уточнені списки ОСОБА_1 та визнання незаконним та скасування розпорядження голови Червоноармійської райдержадміністрації Житомирської області № 421 від 30.12.2003 року "Про визнання недійсними сертифікатів на право на земельну частку ( пай) " в частині що стосується ОСОБА_1 , задовольнити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п.п.15.5 та п.15 ч.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду через Червоноармійський райсуд Житомирської області протягом 30-ти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцевих положень» Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)» визначений цим судовим рішенням процесуальний строк продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Повний текст рішення складено 19 червня 2020 року.
Суддя О. В. Гуц