Справа № 355/1790/19
Провадження № 2/355/132/20
12 червня 2020 року Баришівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Коваленка К.В.
за участю секретаря судового засідання Котенко Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням,
І. Виклад позиції позивачів та відповідача.
06.12.2019 року за вх. № 9300 позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ( надалі позивачі ) звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5 з вимогою про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням.
Позов обґрунтовують тим, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло виданого 27 жовтня 1999 року Шовкорадгоспом «Баришівський» вони є співвласниками квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Окрім них, в даній квартирі після реєстрації шлюбу із позивачем ОСОБА_4 , із серпня місяця 2008 року зареєстрована відповідачка ОСОБА_5 , яка із 15 березня 2018 року в даній квартирі фактично не проживає.
Оскільки реєстрація в квартирі відповідачки є перешкодою для співвласників у вільному розпорядженні своїм нерухомим майном та є причиною додаткових витрат по оплаті комунальних послуг, просять суд визнати ОСОБА_5 такою, що втратили право користування жилим приміщенням, тобто вище вказаною квартирою, та стягнути з відповідачки судові витрати.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надала.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
В судове засідання призначене на 12.06.2020 року, позивачі, будучи належним чином повідомленими про день та час проведення судового засідання, на розгляд справи не з'явилися звернувшись до суду із заявою про розгляд справи у їхню відсутність. Позовні вимоги викладені в позовній заяві до суду підтримують в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_5 будучи належним чином повідомленою про день та час проведення судового засідання, на розгляд справи повторно не з'явилася, поважності причин своєї неявки суд не повідомила.
ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.
Судом на підставі частини 1 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), під час судового розгляду справи здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло виданого 27 жовтня 1999 року Шовкорадгоспом « Баришівський», співвласниками квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (а.с. 23).
Дана квартира складається із 2-х кімнат житловою площею 21.50 кв.м., у тому числі : 1-а кімната 14.30 кв. м , 2-а кімната 7.40 кв.м. Загальна площа квартири становить 33.80 кв.м ( а.с.24).
Відповідно до довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/ будинку осіб № 131 від 22.03.2019 року у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані :
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - уповноважений власник ;
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (дошлюбне прізвище ОСОБА_4 , свідоцтво про реєстрацію шлюбу серія НОМЕР_1 , видане виконкомом Волошинівської сільської ради 26.08.2008 року) - син ( свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 ( а.с.17) ;
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , невістка (свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 від 26.08.2008 року ( а.с.21);
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , онука.
05.02.2018 року та 27.11.2019 року депутатом Баришівської селищної ради Дзіневським Андрієм Андрійовичем за участі сусідів ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , було проведено обстеження фактичного не проживання у вищезазначеній квартирі ОСОБА_5 .
При обстеженні було встановлено, що остання у квартирі АДРЕСА_1 , зареєстрована з 2008 року, але не проживає в ній з 2018 року ( а.с. 28,32)
Відповідно до довідки № 144 від 29.03.2019 року виданої виконавчим комітетом Баришівської селищної ради ОСОБА_5 дійсно зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 , але не проживає в ній з 15 березня 2018 року ( а.с.31).
V. Оцінка Суду.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ст.ст. 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Об'єктом права власності особи може бути, зокрема житло - житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них (ст.ст. 379, 382 ЦК України).
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Аналіз вищевказаних норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, як спосіб усунення перешкод у користуванні власністю, що урегульовано зокрема і ст. 391 ЦК України.
Як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 34 постанови «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 7 лютого 2014 року №5, під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла.
Відповідачка, як встановлено в ході судового розгляду не набула самостійного права на житло, оскільки будь-яких передбачених законом правочинів щодо користування житлом не укладала, а тому, відповідно, не набула самостійного права на житло.
Окрім того судом встановлено, що із березня місяця 2018 року, відповідачка ОСОБА_5 , яка 18 січня 2019 року розірвала шлюб із співвласником квартири ОСОБА_4 , не знявшись із реєстрації, виїхала на постійне місце проживання в АДРЕСА_3 .
Реєстрація відповідачки у спірній квартирі є перешкодою власника у належному здійсненні ним права володіння, користування та розпорядження квартирою. На пропозицію позивача добровільно знятись з реєстрації в спірній квартирі відповідач не реагує.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ч.2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
З врахуванням наведеного, оцінивши наявні докази по справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з підстав того, що відповідачка по справі не є членом сім'ї власника квартири і не проживає в ній понад рік.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У разі задоволення позову, судовий збір стягується із відповідача.
Судом також встановлено, що при подачі позовної заяви до суду, позивачем згідно квитанції (а.с. 1) сплачено судовий збір в сумі 768,40 грн.
Так як суд задовольняє позов повністю, судові витрати у справі складають 768,40 грн. судового збору та у відповідності до положень ст.ст. 133, 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача в повному розмірі.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10-13, 76-81, 89, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 16, 316, 317, 319, 321, 391, 405 ЦК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням, задовольнити.
Визнати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , такою, що втратила право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка проживає за адресою АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , яка проживає за адресою АДРЕСА_1 , судові витрати 768 ( сімсот шістдесят вісім грн.) 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Баришівський районний суд Київської області або безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Баришівського
районного суду К. В. Коваленко