Іменем України
18 червня 2020 року
Київ
справа №461/751/17
адміністративне провадження №К/9901/39146/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів - Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Галицької районної адміністрації Львівської міської ради на постанову Галицького районного суду м. Львова від 24 квітня 2017 року (суддя Радченко В.Є.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2017 року (колегія суддів: Нос С.П., Кухтей Р.В., Яворський І.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа - Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, про скасування постанови, -
В січні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - управління охорони історичного середовища Львівської міської ради про скасування постанови № 166 адміністративної комісії Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 16 серпня 2016 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 92 КУпАП , якою накладено штраф у розмірі 1700,00 грн.
Постановою Галицького районного суду м. Львова від 24 квітня 2017 року позов задоволено частково. Скасовано постанову адміністративної комісії Галицької районної адміністрації Львівської міської ради № 166 від 16 серпня 2016 року. Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 92 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2017 року постанову Галицького районного суду м. Львова від 24 квітня 2017 року в справі № 461/751/17 - скасовано та прийнято нову, якою адміністративний позов задоволено.
Скасовано постанову адміністративної комісії Галицької районної адміністрації Львівської міської ради № 166 від 16 серпня 2016 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 92 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що будинок № 1 по вул. Руданського у м. Львові має дві адреси ( вул. Руданського, 1 та пр. Шевченка, 4 ) та є об'єктом історичної спадщини, а тому проведення ремонтних робіт є порушенням ст. 92 КУпАП, а відтак постанову про накладення адміністративного стягнення № 166 від 16 серпня 2016 року винесено правомірно.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 липня 2017 року відкрито касаційне провадження.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Справу передано до Верховного Суду.
У зв'язку з відсутністю клопотань про участь в судовому засідання, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить квартира № 6 по вул.. Руданського, 1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №78797797 від 25.01.2017 року.
Постановою адміністративної комісії при Галицькій районній адміністрації Львівської міської ради від 16 серпня 2016 року № 166 на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 1700 грн.
У вищевказаній постанові зазначено, що ОСОБА_1 порушив вимоги законодавства про охорону культурної спадщини, а саме у березні 2016 року розпочав проведення ремонтних робіт по переплануванню, зокрема ним демонтовано перегородки між приміщеннями, позначеними на поверхневому плані під літ. 6-17, 6-16, 6-15, 6-13, 6-14, 6-10, 6-12, 6-11, 6-7, 6-8, 6-6, 6-9, 6-5, частину несучої стіни між приміщеннями під літ.6-11 та 6-13, замінено два дерев'яні віконні заповнення та балконні двері на металопластикові у квартирі № 6 будинку № 1 на вул. Руданського у м. Львові , без письмового дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини (будинок є памяткою культурної спадщини, охоронний № 396 відповідно до рішення Львівського облвиконкому № 381 від 05.07.1985 року). Кваліфікацію дій ОСОБА_1 в постанові визначено за ст.92 КУпАП.
Аналогічні обставини зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЛВ № 000475 від 02 серпня 2016 року та акті-попередження № 27 від 14 квітня 2016 року.
Вважаючи постанову протиправною, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем встановлено проведення ремонтних робіт у березні 2016 року, а постанову про притягнення до відповідальності винесено лише у серпні 2016 року, чим порушено встановлений ст. 38 КУпАП строк для притягнення до відповідальності.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд вказав, що відповідачем не надано доказів про віднесення будинку № 1 по вул.. Руданського до пам'яток культурної спадщини. Відтак, склад правопорушення відсутній.
Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає наступне.
Відповідно до ст. 92 КУпАП, порушення вимог законодавства про охорону культурної спадщини: ухилення від підписання охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини; порушення режиму використання пам'ятки культурної спадщини; порушення режиму історико-культурного заповідника чи історико-культурної заповідної території; проведення ремонтних, реставраційних, реабілітаційних робіт на пам'ятці культурної спадщини, зміна призначення пам'ятки культурної спадщини, її частин та елементів, здійснення написів, позначок на ній, на її території та в її охоронній зоні без письмового дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини; ухилення від передачі в установленому порядку знайдених під час археологічних розвідок, розкопок рухомих предметів, пов'язаних з нерухомими об'єктами культурної спадщини, на постійне зберігання до музеїв (державних фондосховищ), у яких зберігаються музейні предмети і музейні колекції, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від ста до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам'ятка культурної спадщини (далі - пам'ятка) - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 цього Закону об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, ;етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки. Порядок визначення категорій пам'яток ( 1760-2001-п ) встановлюється Кабінетом Міністрів України. Із занесенням до Реєстру на об'єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи, що становлять предмет його охорони, поширюється правовий статус пам'ятки.
Рішенням Виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів №381 від 05 липня 1985 року затверджено Перелік пам'яток містобудування і архітектури місцевого значення Львівської області.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що пам'яткою архітектури відповідно до п. 245 цього Переліку являється житловий будинок по пр. Шевченка, 4 у м. Львові .
Також встановлено, що будинок по вул . Руданського , 1 у м. Львові не входить до Переліку пам'яток містобудування і архітектури місцевого значення Львівської області.
Жодних доказів на підтвердження того, що будинок по вул. Руданського, 1 у м. Львові є кутовим та має дві адреси - як вул. Руданського, 1, так і проспект Шевченка, 4, який входить в Перелік пам'яток містобудування і архітектури місцевого значення Львівської області, є одним і тим самим будинком, відповідачем не надано.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що у діях позивача ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення за ст. 92 КУпАП, а відтак оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідачем постанова суду першої інстанції, якою було також задоволено позов, проте з інших підстав, відповідачем не оскаржувалась.
Згідно з вимогами статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу Галицької районної адміністрації Львівської міської ради залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2017 року залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ю. Бучик
Судді Л.Л. Мороз
А.І. Рибачук