Іменем України
16 червня 2020 року
Київ
справа №212/2380/17 (2-а/212/113/17)
адміністративне провадження №К/9901/43555/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Шарапи В.М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Криворізького північного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Семененка Я.В., суддів Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.),
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Криворізького північного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив:
визнати рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 19 січня 2017 року за №06 про відмову в зарахуванні періоду роботи позивача з 15 квітня 1985 року по 12 вересня 1994 року - слюсарем-монтажником, монтажником до пільгового стажу за Списком №1 незаконним та необґрунтованим;
визнати протиправною відмову Криворізького північного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію на пільгових умовах;
зобов'язати Криворізьке північне об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з моменту його звернення, а саме з 27 березня 2017 року, зарахувавши до пільгового стажу за Списком №1 період його роботи з 15 квітня 1985 року по 12 вересня 1994 року на Криворізькому підприємстві «Укрчорметавтоматика».
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 8 серпня 2017 року позов задоволено.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що позивачем надано суду достатньо доказів, які свідчать про його право на призначення пільгової пенсії відповідно до Списку №1.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року апеляційну скаргу Криворізького північного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задоволено; постанову Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 8 серпня 2017 року скасовано та ухвалено у справі нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.
Постановляючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що посади, на яких працював позивач, відносилися до Списку №2, а тому у відповідачів були відсутні підстави призначати пенсію позивачу на пільгових умовах відповідно до Списку №1.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просив скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що підставою для відмови позивачу у призначенні пільгової пенсії за віком згідно Списку №1 є те, що частина його страхового стажу на посаді монтажника дробильно-розмельного устаткування та устаткування для сортування та збагачення 5 розряду (слюсар-ремонтник) до 14 листопада 1994 року входила до Списку №2. Водночас, професія позивача віднесена до Списку №1, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 1994 року №773.
Позивач вважає, що відповідач при розгляді його заяви про призначення пільгової пенсії повинен був застосовувати Порядок №383, оскільки, якщо під час отримання стажу відповідна робота не передбачалася чинними на той час Списками, а у подальшому її внесено до категорії шкідливих, то такий стаж дає право на пільгову пенсію за останнім Списком.
Однак, судом апеляційної інстанції, в порушення норм матеріального пава прийнято незаконне та необґрунтоване рішення, тоді як судом першої інстанції прийнято рішення яке відповідало закону.
Позиція інших учасників справи
Від відповідача відзиву або заперечень на касаційну скаргу позивача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі №212/2380/17 (2-а/212/113/17), витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Суддя-доповідач ухвалою від 15 червня 2020 року прийняв до провадження адміністративну справу №212/2380/17 (2-а/212/113/17) та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 16 червня 2020 року.
При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 15 квітня 1985 року по 12 вересня 1994 рік працював у Криворізькому ремонтному підприємстві в/о «Укрчорметавтоматика».
Так, згідно записів в трудовій книжці позивач:
з 15 квітня 1985 року прийнятий слюсарем-монтажником 4 розряду на дільницю №3 (наказ №52-к від 11 квітня 1985 року);
2 листопада 1987 року - у зв'язку з введенням нових тарифних ставок та перетарифікацією робіт встановлено професію монтажника дробильно-розмельного устаткування та устаткування для сортування та збагачення 4 розряду (наказ №198 від 2 листопада 1987 року);
з 2 липня 1990 року - присвоєно 5 розряд монтажника (наказ №79-к від 2 липня 1990 року);
з 13 вересня 1994 року - переведений сторожем дільниці №3 (наказ №116к від 12 вересня 1994 року).
Відповідно до витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Криворізьке підприємство «Укрчорметавтоматика» ліквідовано 7 грудня 2007 року в зв'язку з визнанням підприємства банкрутством.
З метою підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, позивач звернувся до комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з відповідною заявою від 31 жовтня 2016 року.
Рішенням комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №06 від 19 січня 2017 року підтверджено період роботи позивача на КП «Укрчорметавтоматика» за період з 15 квітня 1985 року по 21 серпня 1992 року для зарахування до пільгового стажу за Списком №2 з урахуванням фактично відпрацьованого часу.
27 березня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Криворізького північного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Рішенням комісії з розгляду питань, пов'язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсії Криворізького північного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене протоколом від 28 березня 2017 року №2, позивачу відмовлено в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку за Списком № 1.
Про прийняте рішення ОСОБА_1 повідомлено Листом Криворізького північного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 29 березня 2017 року за вих. №6374/07/29.
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року у чоловіків - не менше 21 року.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», чоловікам на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно записів трудової книжки позивач з 15 квітня 1985 року по 1 листопада 1987 року працював слюсарем-монтажником 4 розряду та у період з 2 листопада 1987 року по 12 вересня 1994 року - монтажником дробильно-розмельного устаткування та устаткування для сортування та збагачення 4 та 5 розрядів.
На період роботи позивача діяли Списки, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10 та постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162.
Згідно розділу III «Агломерація і збагачення» Списку №2, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, право на пільгову пенсію мають слюсарі-монтажники спеціалізованих ремонтних організацій, цехів, кущів, постійно занятих на ремонті агломераційного обладнання на агломераційних комбінатах, фабриках, в цехах, відділеннях і на установах.
Згідно розділу II «Рудопідготовка, збагачення, окускування (агломерація, брикетування, згрудкування, обпалювання руд і нерудних копалин» Списку №2, затвердженого постановами №10 та №162, право на пільгову пенсію мають монтажники дробильно-розмельного устаткування та устаткування для сортування та збагачення.
Таким чином, професії за якими працював позивач в період його роботи з 15 квітня 1985 року по 12 вересня 1994 року були включені до Списку №2 виробництв, цехів, професій та посад з важкими умовами праці, робота в яких дає право на пенсію на пільгових умовах.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що згідно довідки-підтвердження №157 від 30 квітня 1999 року, з 2 листопада 1987 року у зв'язку з введенням нових тарифних умов оплати праці та штатного розкладу найменування професії слюсаря-монтажника змінено на монтажника дробильно-розмельного устаткування; також з 2 січня 1995 року у зв'язку з розширенням виконуваних робіт і атестацією робочих місць професія монтажника дробильно-розмельного устаткування змінилася на слюсаря-ремонтника. Характер і умови праці залишилися незмінними.
15 листопада 1994 року до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162 було внесено зміни постановою Кабінету Міністрів України №773 та до списку №1 розділ ІІ «Рудопідготовка, збагачення, окускування (агломерація, брикетування, згрудкування, обпалювання руд і нерудних копалин» після позиції 1020100а-1753б пункт доповнено наступною позицією «Робітники ремонтних служб, зайняті ремонтом устаткування в місцях його встановлення на дільницях (робочих місцях) діючих виробництв, де основні робітники, які здійснюють технологічний процес, користуються правом на пільгове пенсійне забезпечення за списком №1: слюсарі-ремонтники, електрогазозварники, електрозварники ручного зварювання, газорізальники, електромонтери по ремонту і обслуговуванню електроустаткування, електрослюсарі».
Наказом Криворізького підприємства «Укрчорметавтоматика» №6 від 30 січня 1995 року про атестацію робочих місць посада слюсар-ремонтник атестована за Списком №1.
Також судом апеляційної інстанції встановлено, що фактичні спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу того, чи наявні правові підстави для зарахування періоду роботи позивача з 15 квітня 1985 року по 12 вересня 1994 року на посадах слюсаря-монтажника та монтажника дробильно-розмельного устаткування та устаткування для сортування та збагачення до трудового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
При цьому, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, позивач не працював на посаді слюсара-ремонтника, яка введена на підприємстві з 2 січня 1995 року та яка постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 1994 року №773 віднесена до Списку №1.
Обґрунтовуючи наявність такого права, позивач вказує на те, що займана ним у спірний період посада фактично зазнала лише зміни в назві, при цьому характер та умови праці позивача залишилися незмінними, та враховуючи те, що з 15 листопада 1994 року посада слюсаря-ремонтника віднесена до Списку №1 постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 1994 року №773, вважає, що його трудовий стаж на посадах слюсаря-монтажника та монтажника має бути віднесений до стажу, що надає право на пільгову пенсію за Списком №1 з огляду на положення пункту 3 Порядку застосування Списків №1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні пенсії за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 (далі - Порядок №383), яким передбачено, що до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Надаючи правову оцінку таким доводам, суд виходить з наступного.
Так, пунктом 3 Порядку№383 передбачено, що до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Таким чином, як обґрунтовано зазначив позивач, пунктом 3 Порядку №383 передбачено право особи на зарахування до пільгового стажу всього періоду роботи на відповідних посадах незалежно від дати їх внесення до Списків.
Разом з тим, суд звертає увагу, що в першому реченні цього пункту зазначено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
Як вже було зазначено вище, в період роботи позивача з 15 квітня 1985 року по 12 вересня 1994 року чинними були Списки, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10 та постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162, якими займані позивачем посади слюсаря-монтажника та монтажника дробильно-розмельного устаткування та устаткування для сортування та збагачення віднесені до Списку №2.
Отже, при визначені права позивача на призначення пенсії, відповідач правомірно керувався вказаними Списками, що діяли на момент роботи позивача в період з 15 квітня 1985 року по 12 вересня 1994 року, оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, на час віднесення посади слюсара-ремонтника до Списку №1 позивач не обіймав вказаної посади, а працював на посаді сторожа, що підтверджено відомостями трудової книжки.
Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із судом апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до Криворізького північного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
У відповідності до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскарженому судовому рішенні повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Висновки щодо розподілу судових витрат
Оскільки колегія суддів залишає в силі судове рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Я.О. Берназюк
Судді: Н.В. Коваленко
В.М. Шарапа