18 червня 2020 року
Київ
справа №1.380.2019.003485
касаційне провадження №К/9901/14012/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Білоуса О.В.
розглянув матеріали касаційної скарги Офісу великих платників податків ДПС на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.10.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2020 у справі №1.380.2019.003485 за позовом Акціонерного товариства "Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті" що діє в Україні через представництво Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Акціонерне товариство "Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті" що діє в Україні через представництво Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті у липні 2019 року звернулося з позовом до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.06.2019 №0005514807, яким до позивача за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 31 до 60 календарних днів на суму ПДВ 11143165,89грн. застосовано штраф у розмірі 30 % в сумі 3342949,79грн.
Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 17.10.2019 позовні вимоги задовольнив.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 12.03.2020 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.10.2019 залишив без змін.
Офіс великих платників податків ДПС 29.05.2020 звернувся із касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просив скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.10.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2020, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Як вбачається з оскарженої постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2020 (повний текст складено 16.03.2020), вказане судове рішення набрало законної сили з дати прийняття.
Згідно з частиною першою статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент ухвалення постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2020) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Судом встановлено, що встановлений статтею 329 Кодексу адміністративного судочинства України строк на подачу касаційної скарги на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2020 у справі №1.380.2019.003485 закінчується 15.04.2020.
Верховний Суд зазначає, що 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічний гарантій з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) №540-ІХ від 30 березня 2020 року", яким внесено зміни, зокрема, до Кодексу адміністративного судочинства України.
Вказаним законом доповнено розділ VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України пунктом 3 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Із положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» вбачається, що з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України установлено карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів», з 22 травня 2020 року до 22 червня 2020 року на всій території України продовжено дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що строк, встановлений статтею 329 Кодексу адміністративного судочинства України, на подачу цієї касаційної скарги необхідно продовжити на строк дії такого карантину.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права та процесуального права.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Скаржник, при подачі касаційної скарги, підставою для оскарження судових рішень визначив пункти 1 та 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідач вказав, що суд апеляційної інстанції не врахував висновок Верховного Суду, який викладений в постанові від 22.05.2019 у справі №815/2457/18. Також зазначає, що вказаний висновок є відмінним від висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 10.05.2018 у справі №819/869/17 та застосований судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові.
Відповідачем вказано на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у справі №1.380.2019.003485 є вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.06.2019 №0005514807, яким до позивача за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 31 до 60 календарних днів на суму ПДВ 11143165,89грн. застосовано штраф у розмірі 30 % в сумі 3342949,79грн.
Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що у відповідача були відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, оскільки позивачем виконано усі залежні від нього дії щодо своєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Судами встановлено, що 15.01.2019 позивачем о 16:39 - 16:41 год. було направлено до ДФС в електронному вигляді для реєстрації податкові накладні від 28.12.2018 №213, від 27.12.2018 №№270, 271, 269, 226, від 26.12.2018 №№254, 249, 239, 244, 251, 237, 255. 259, 247, 258, 257, 253, 264, 232, 262, 240, 261, 265, 233, 243, 263, 268, 260, 241, 266, 246, 256, 267, 250, 245, 248, 238, 242, 236, від 17.12.2018 №№228, 230, 223, 221, 227, 231, 229, 222 підписані електронним цифровим підписом головного бухгалтера та печаткою підприємства, однак до кінця операційного дня ним не отримано відповідних квитанцій про їх прийняття (неприйняття, зупинення реєстрації).
Зазначені податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних лише 20.02.2019.
Відповідачем не було надано доказів на підтвердження того, що позивачем податкові накладні не були направлені на реєстрацію в Єдиний реєстр податкових накладних 15.01.2019.
Отже, суди дійшли висновку, що позивачем не порушено термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Посилання відповідача на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22.05.2019 у справі №815/2457/18 є необґрунтованим, оскільки такі висновки сформовані за інших фактичних обставин справи.
Так, у справі №815/2457/18 суди встановили, що спірну податкову накладну платником надіслано 15.11.2017 о 21 год. 20 хв., а квитанцію про відмову у її прийнятті (реєстрації) сформовано та надіслано 23 год. 03 хв., тобто з дотриманням двох годин, як то передбачено Порядком обміну електронними документами з контролюючими органами.
За результатами обробки податкової накладної документ прийнято не було з причини нереєстрації податкової накладної протягом операційного дня з 0 год. до 23 год. останнього операційного дня.
Позивачем 17.11.2017 було направлено скаргу на відмову в реєстрації податкової накладної.
Після закінчення граничного строку реєстрації податкової накладної 26.11.2017 позивач повторно подав на реєстрацію податкову накладну від 25.10.2017, яку одразу було зареєстровано.
Залишаючи рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог без змін, а касаційну скаргу позивача без задоволення, Верховний Суд виходив, зокрема, з того, що суди обґрунтовано відхилили доводи позивача щодо можливої неправомірності діяльності ДФС України з приводу ненадання відповіді на скаргу стосовно нереєстрації податкової накладної, оскільки, предметом позовним вимог, заявлених позивачем в межах цієї справи, є правомірність податкового повідомлення-рішення, прийнятого Головним управління ДФС в Одеській області.
При цьому, позовні вимоги щодо правомірності рішення ДФС України стосовно неприйняття податкової накладної від 25.10.2017 не заявлялися. ДФС України не є стороною у цій справі.
Крім того, позивачем не було надано суду доказів на підтвердження оскарження неправомірної, на його думку, діяльності ДФС України у судовому порядку.
У той же час, у справі №1.380.2019.003485 суди встановили, що позивач своєчасно 15.01.2019 о 16.39 - 16.41 год. направив податкові накладні на реєстрацію, однак до кінця операційного дня не отримав відповідних квитанцій про їх прийняття (неприйняття, зупинення) реєстрації.
Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції переглянув рішення суду першої інстанції у справі №1.380.2019.003485 відповідно до висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 10.05.2018 у справі №819/869/17.
За таких обставин суд касаційної інстанції вважає, що скаржником при подачі касаційної скарги на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.09.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2020 необґрунтовано визначено підставою касаційного оскарження пункти 1 та 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Отже, постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2020, ухвалена за результатами апеляційного перегляду рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.10.2019 не підлягає касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись пунктом 6 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України -
1. Відмовити Офісу великих платників податків ДПС у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.10.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2020 у справі №1.380.2019.003485 за позовом Акціонерного товариства "Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті" що діє в Україні через представництво Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
2. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна Л.І.Бившева О.В.Білоус