16 червня 2020 року
м. Київ
справа № 922/3757/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання - Шевчик О.Ю.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство "Харківобленерго",
представник позивача - Квіцінська А.І., адвокат (довіреність від 22.05.2020 № 01-50/5019, свідоцтво від 27.07.2017 № 2145),
відповідач - комунальне підприємство "Харківводоканал",
представник відповідача - Лисенко В.С., адвокат (довіреність від 16.12.2019 № 01-01-23/7002-19, свідоцтво від 30.08.2018 № 5146),
третя особа - Фонд державного майна України,
представник третьої особи - не з'явився,
розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства "Харківобленерго"
на рішення господарського суду Харківської області від 21.11.2019 (головуючий суддя Кухар Н.М.)
та постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.03.2020 (головуючий Терещенко О.І., судді: Сіверін В.І. і Слободін М.М.)
у справі № 922/3757/17
за позовом акціонерного товариства "Харківобленерго" (далі - Товариство)
до комунального підприємства "Харківводоканал" (далі - Підприємство),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонд державного майна України (далі - Фонд),
про стягнення 6 320 429,81 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
Товариство звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Підприємства за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонду (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог), про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії від 07.05.2004 № 4 (далі - Договір) у розмірі 6 585 406,94 грн, у тому числі: 5 452 084,20 грн вартості електричної енергії (тарифна складова - 4 543 403,49 грн та ПДВ 20% - 908 680,71 грн); 692 740,07 грн - пені; 95 249,42 грн - 3% річних; 345 333,25 грн - інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Підприємство неналежним чином виконувало умови Договору в частині оплати за поставлену йому електричну енергію, у зв'язку з чим у нього за період березень, квітень 2017 року виникла заборгованість.
Підприємство звернулось до господарського суду Харківської області із зустрічним позовом до Товариства про визнання пред'явлених Товариством до сплати розрахунків сум вартості електричної енергії, викладених у рахунках за березень та квітень 2017 року за Договором, неправомірними.
Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що вартість електричної енергії, заявлена до стягнення за первісним позовом, здійснена Товариством з неправильним розрахунком втрат електричної енергії, які входять до структури заборгованості відповідно до пункту 6.28 Правил користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ; чинних на момент виникнення правовідносин).
Рішенням господарського суду Харківської області від 21.11.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.03.2020, прийнято відмову Підприємства від зустрічного позову. Провадження у справі в частині зустрічних позовних вимог закрито. Відмовлено у задоволенні позову Товариства до Підприємства про стягнення 6 585 406,94 грн.
Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що:
- остаточний розрахунок вартості електричної енергії здійснюється також розрахунковим шляхом, що полягає, зокрема, у застосуванні тарифного класу (1 чи 2) відповідно до Порядку визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенями напруги;
- наявними в матеріалах справи рахунками за спожиту електричну енергію за період березень, квітень 2017 року підтверджується застосування Товариством при розрахунку тарифного класу 2;
- факт відповідності Підприємства критеріям споживачів 1 класу підтверджений належними та допустимими доказами, які містяться у матеріалах справи;
- відмова у задоволенні первісних позовних вимог не свідчить про звільнення Підприємства від сплати за спожиту електроенергію, а є наслідком неправильного розрахунку Товариством вартості електричної енергії у пред'явлених рахунках за спірний період;
- заява про відмову від зустрічного позову підписана представником Підприємства (позивач за зустрічним позовом) адвокатом Лисенком В.С., повноваження якого підтверджуються належним чином оформленими копіями довіреності від 17.12.2018 № 01.01-14/7905-18, а Підприємство обізнане з процесуальними наслідками прийняття судом відмови від позову, тому судами прийнято відмову від зустрічного позову як таку, що не суперечить вимогам чинного законодавства.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга (з урахуванням додаткових пояснень) обґрунтована тим, що недослідження судами зібраних у справі доказів унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Підприємство подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Від Фонду відзив на касаційну скаргу не надходив.
Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що 07.05.2004 Товариством як постачальником та Підприємством як споживачем укладено Договір, за умовами якого постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.
Відповідно до пункту 2.2.5 Договору споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатку № 2 "Порядок розрахунків".
Згідно з пунктом 1 додатку № 2 до Договору розрахунковий період встановлено споживачу з 1 числа місяця до 1 числа наступного місяця.
Пунктом 4.5 додатку № 2 до Договору передбачено, що споживач здійснює повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії один раз за фактичними показами засобів обліку електричної енергії шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання. За наявності фінансової можливості та за погодженням з постачальником електричної енергії споживач може здійснювати попередню оплату вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії. У платіжному дорученні споживач чітко вказує в розділі "призначення платежу":
- за який вид нарахувань проводиться оплата (види нарахувань вказані у пунктах 4.1 та 4.2);
- за який період здійснюється оплата;
- номер і дату укладеного договору про постачання електроенергії.
Відповідно до пункту 5 додатку № 2 до Договору остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом).
Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом). За результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюється додаток № 20 "Акт про використану електричну енергію", який споживач отримує разом із рахунками та повинен повернути підписаними та скріпленими печаткою в термін до 5 днів. Для проведення остаточного розрахунку споживач протягом 3 робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РВЕ або у відділі розрахунків з юридичними особами СО "Харківенергозбут" рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 5 операційних днів з дня його отримання. Рахунки на попередню оплату, на оплату електричної енергії, спожитої впродовж звітного розрахункового періоду (остаточний розрахунок) та на оплату реструктуризованої заборгованості надаються постачальником електричної енергії одночасно. У разі неявки споживача для отримання рахунка постачальник направляє рахунки споживачу рекомендованим листом. У такому разі рахунки вважаються отриманими споживачем з дня його відправлення.
Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Сторонами не надано судам доказів подання заяви про припинення дії Договору або перегляд його умов, а тому, відповідно до пункту 9.11 Договору, він є пролонгованим.
У березні 2017 року Товариство поставило Підприємству електричну енергію в кількості 5 462 509 кВт/г, що складає 10 116 006,34 грн та ПДВ - 2 023 201,27 грн, у квітні 2017 року - 5 047 462 кВт/г, що складає 9 098 768,23 грн та ПДВ - 1 819 753,65 грн, що підтверджується звітами про обсяги спожитої у березні та квітні 2017 року електричної енергії Підприємством, які складені споживачем та підписані першим заступником генерального директора Підприємства Коваленком О.М.
За результатами розрахункового періоду, з урахуванням оплат та на підставі звітів Товариством було видано рахунки за № 0004 за використану електричну енергію у березні та квітні 2017 року на вказані суми.
Рахунки за березень 2017 року і за квітень 2017 року були отримані уповноваженим представником Підприємства Мошевичем І.І. 05.04.2017 та 05.05.2017, відповідно.
Згідно з пунктом 5 додатку № 2 до Договору "Порядок розрахунків" строк оплати настав через 5 операційних днів з дня отримання рахунку, а саме за березень 2017 року - 12.04.2017 та за квітень 2017 року - 15.05.2017.
Підприємство зобов'язання щодо оплати за обсяг поставленої електричної енергії по Договору виконало несвоєчасно та не у повному обсязі, а саме сплатило на користь Товариства за спожиту електричну енергію у березні та квітні 2017 року лише 17 605 645,29 грн.
Товариство посилалося на те, що фактична сума боргу Підприємства за використану електричну енергію у березні та квітні 2017 року (з урахуванням оплат станом на 01.10.2017) складає 5 452 084,20 грн., з яких: електрична енергія - 4 543 403,49 грн, ПДВ - 908 680,71 грн.
На підставі пункту 6 додатку № 2 "Порядок розрахунків" до Договору Товариством було здійснено нарахування пені у розмірі 596 592,03 грн на заборгованість за спожиту електричну енергію у березні та квітні 2017 року; 3% річних у розмірі 67 914,10 грн та інфляційні втрати у розмірі 230 839,48 грн на заборгованість за спожиту електричну енергію у березні та квітні 2017 року.
Причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення заборгованості за Договором у розмірі 6 585 406,94 грн, у тому числі: 5 452 084,20 грн вартості електричної енергії (тарифна складова - 4 543 403,49 грн та ПДВ 20% - 908 680,71 грн); 692 740,07 грн - пені; 95 249,42 грн - 3% річних; 345 333,25 грн - інфляційних втрат.
Приймаючи оскаржувані рішення, суди виходили з того, що відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 ЦК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із статтями 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У розділі 2 Договору передбачено, що під час виконання його умов, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені Договором, сторони зобов'язались керуватися чинним законодавством України, зокрема, ПКЕЕ.
Відповідно до частини шостої статті 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі (цін) тарифів, встановлених відповідно до вимог закону.
Згідно із статтею 3 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" державний регулятор здійснює формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг.
01.07.2011 року набрала чинності постанова Національної комісії регулювання електроенергетики (далі - НКРЕ) від 30.06.2011 № 1110, якою були внесені зміни до Порядку визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенями напруги, затвердженого постановою НКРЕ від 13.08.1998 № 1052 (далі - Порядок), та розширено перелік випадків віднесення суб'єкта до споживачів 1 класу.
Пункт 3.1 Порядку був доповнений підпунктом 4, відповідно до якого до 1 класу відносяться споживачі, які є промисловими підприємствами, що збільшили обсяг річного споживання більш ніж утричі порівняно з 2008 роком або ввели нові виробничі потужності після 2008 року, та місячне споживання яких складає понад 20 млн кВт·год на технологічні потреби виробництва, незалежно від ступенів напруги в точці продажу електричної енергії електропостачальною організацією споживача.
Судами встановлено, що розрахунок вартості спожитої Підприємством електричної енергії у період березень-квітень 2017 року за Договором, який відображено у розрахунках № 0004, здійснено Товариством шляхом застосування тарифів для 2 класу напруги за всіма точками продажу незалежно від ступенів напруги.
При цьому постановою Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 922/4198/17 встановлено відповідність Підприємства у спірний період визначеним пунктом 3.1 Порядку критеріям споживача 1 класу та зазначено, що споживач (Підприємство) є промисловим підприємством, з 31.12.2011 ввело нові виробничі потужності, які використовуються та споживають електричну енергію для виробничих потреб, а саме - для надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення; упродовж 2014-2017 років щорічно споживало обсяги електричної енергії більш ніж утричі у порівнянні з 2008 роком у щомісячному обсязі понад 20 млн. кВт/год. на технологічні потреби виробництва послуг з водопостачання та водовідведення; Товариство було зобов'язано здійснити перерахунок вартості спожитої електричної енергії у період часу з листопада 2014 року по жовтень 2017 року відповідно до Договору, шляхом застосування тарифів для 1 класу напруги за всіма точками продажу незалежно від ступенів напруги.
На виконання приписів пунктів 6.23, 6.28 ПКЕЕ, про недотримання яких постачальником йдеться у висновку судової комплексної електротехнічної та економічної експертизи, проведеної у справі № 922/3757/17, Товариством було здійснено перерахунок вартості спожитої Підприємством електричної енергії за період березень-квітень 2017 року.
Під час дослідження наданого Товариством перерахунку в частині відповідності його приписам пунктам 6.23, 6.28 ПКЕЕ судами встановлено, що показник кількості субспоживачів, які спільно з відповідачем використовують його електричні мережі, не відповідає кількості субспоживачів, зазначеній у додатку № 3.3 до Договору.
Таким чином, здійснені Товариством як первісні розрахунки вартості спожитої електричної енергії у березні-квітні 2017 року, так і їх перерахунки визнані судами неправомірними та такими, що суперечать вимогам ПКЕЕ.
Також судами встановлено, що за результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюється додаток № 20 "Акт про використану електричну енергію", який споживач отримує разом із рахунками та повинен повернути підписаним та скріпленим печаткою в термін до 5 днів.
Для проведення остаточного розрахунку споживач протягом 3 робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного районного відділення енергозбуту (РВЕ) або у відділі розрахунків з юридичними особами СО "Харківенергозбут" рахунок на оплату електричної енергії.
Вказаний рахунок має бути оплачений споживачем протягом 5 операційних днів з дня його отримання.
У разі неявки споживача для отримання рахунків постачальник направляє рахунки споживачу рекомендованим листом, у такому разі рахунки вважаються отриманими з дня їх відправлення.
Відповідно до пункту 10 додатку № 2 до Договору у випадку неправильного розрахунку сум, що підлягають оплаті споживачем, тобто, нарахування надмірних сум або, навпаки, не нарахування сум, які споживач повинен оплачувати у відповідності до договору або нормативних документів, постачальник проводить перерахунок за весь період неправильного нарахування та відображає його в рахунку, який споживач отримує у відповідному розрахунковому відділі компанії до 6 числа наступного за розрахунковим місяця та сплачує у порядку, визначеному пунктом 5 додатку.
Отже, зі змісту Договору слідує, що сторони досягли згоди щодо настання у Підприємства обов'язку з оплати вартості електричної енергії лише після пред'явлення постачальником (Товариством) виставленого відповідно до нормативно-правових актів та положень Договору рахунку.
Товариство посилається на те, що ним були виставлені Підприємству рахунки на оплату спожитої електричної енергії за березень-квітень 2017 року у 2017 році та 2019 році, після відповідного перерахунку, які були отримані Підприємством, а тому на підставі цих рахунків у останнього виник обов'язок їх оплатити, який ним виконаний не був.
Згідно з пунктами 6.23 ПКЕЕ обсяг електричної енергії, спожитої основним споживачем та субспоживачем, визначається залежно від порядку (схеми) приєднання засобів обліку з урахуванням втрат електричної енергії, пов'язаних із спільним використанням технологічних електричних мереж основного споживача. Якщо точка продажу електричної енергії субспоживачу встановлена на межі балансової належності суміжних електроустановок, які належать за ознакою права власності основному споживачу та електропередавальній організації або іншому споживачу:
для визначення обсягу електричної енергії, спожитої основним споживачем, обсяг втрат електричної енергії, пов'язаних із спільним використанням технологічних електричних мереж основного споживача, віднімається від різниці між обсягом електричної енергії, що надійшла в електричні мережі основного споживача, та обсягом електричної енергії, відданої в електричні мережі субспоживача (субспоживачів). Для визначення обсягу електричної енергії, спожитої субспоживачем, обсяг втрат електричної енергії, пов'язаних із спільним використанням технологічних електричних мереж основного споживача, додається до обсягу електричної енергії, отриманої субспоживачем. Технологічні втрати електричної енергії в мережах споживача розподіляються між суб'єктами господарювання пропорційно обсягу переданої цими мережами належної електричної енергії відповідним суб'єктам господарювання, включаючи споживача- власника цих мереж.
Таким чином, порядком розподілу та віднімання втрат, закріплених у пунктах 6.23, 6.28 ПКЕЕ, передбачено, у тому числі, що пропорції технологічних втрат розподіляються постачальником залежно від обсягів споживання електричної енергії споживачами, які мають приєднання до технологічних електричних мереж, включаючи споживача- власника цих мереж.
Однак у наданому Товариством розрахунку втрат електричної енергії в технологічних електричних мережах Підприємства, пов'язаних з транспортуванням електричної енергії в електроустановки субспоживачів за період з березня по квітень 2017 року (далі - розрахунок втрат), пропорції віднесених Підприємству до сплати технологічних втрат, пов'язаних з передачею електричної енергії, не підтверджуються даними про споживання електричної енергії споживачами, які були приєднані до технологічних електричних мереж Підприємства.
Наведений Товариством розрахунок містить перелік з 9-ти субспоживачів.
Водночас дані додатків 3.3 до Договору "Дані про відпуск електроенергії субспоживачам" та актів про використану електричну енергію за період березень-квітень 2017 року підтверджують приєднання до технологічних електричних мереж Підприємства 11-ти субспоживачів.
Вказані обставини свідчать про невідповідність наданих Товариством розрахунків втрат та рахунків, на які Товариство посилається в обґрунтування позову, вимогам пунктів 6.23, 6.28 ПКЕЕ.
Також судами попередніх інстанцій враховані правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 922/2192/17, в якій зазначено, що відповідно до висновку комісійного електротехнічного експертного дослідження від 30.08.2018 № 17359/18114, здійсненого експертами Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. Бокаріуса, визначення обсягу спожитої Підприємством електричної енергії у досліджуваний період часу з січня 2015 року по квітень 2018 року за Договором здійснюється Товариством без врахування вимог пунктів 6.23, 6.26 ПКЕЕ, а саме, обсяг втрат електричної енергії субспоживачів, які внесені до додатків 3.3 до Договору, пов'язаних із спільним використанням технологічних електричних мереж Підприємства, не віднімається Товариством з даних приладів обліку Підприємства відповідно до вимог пункту 6.23 ПКЕЕ, внаслідок чого Товариством пред'являються вимоги щодо до сплати обсягів електричної енергії, які належать до сплати субспоживачів СТУ СП "УМС" (ПАТ "Vodafone Україна"), ПП Костенко Я.В. , КП "Шляхрембуд", ПАТ "Харківська автобаза №3", ФОП Новіков М.М., Підприємство "Інвестконтракт", ПП Нестеренко В.О., КП "Харківські теплові мережі", ТОВ "Онікс" ЛТД, житлові будинки по вул. Біологічна, 1"а" та 1"б".
З таких підстав судами відхилені доводи Товариства про те, що розрахунок втрат виконано останнім відповідно до вимог пунктів 6.23 та 6.28 ПКЕЕ та Методичних рекомендацій визначення технологічних витрат електричної енергії в трансформаторах і лініях електропередавання.
Крім того, погодженими сторонами в пунктах 5 та 10 додатку № 2 до Договору порядком та підставами виникнення зобов'язання Підприємства з проведення оплати, передбачено, що виставленню Товариством рахунків, у тому числі у разі неправильного розрахунку сум у попередніх рахунках на оплату, передує складення між сторонами акта про використану електричну енергію, який підписується обома сторонами та повинен містити дані про фактичний обсяг поставленої електричної енергії включаючи технологічні витрати у розрізі об'єктів споживача.
У межах зазначеного порядку сторони обумовили, що саме акт про використану електричну енергію є підставою для виставлення рахунків на оплату, зокрема, у випадку передбаченому пунктом 10 додатку № 2 до Договору.
Однак актів про використану електричну енергію, в обґрунтування даних рахунків (перерахунку) матеріали справи не містять.
Наявність таких актів, відповідно до умов Договору, є обов'язковою та необхідною умовою правильності розрахунку (перерахунку), зокрема з огляду на те, що первісні акти про використану електричну енергію у справі містять у собі недостовірні дані про обсяги спожитої відповідачем електричної енергії, про що свідчать надані Товариством рахунки з посиланням на перерахунок, що спростовують дані первісних актів про використану електричну енергію.
У зв'язку з цим судами були відхилені посилання Товариства на те, що акт про використану електричну енергію не є підставою для виставлення рахунків на оплату.
Також у судових рішеннях у справі № 922/635/15 та у справі № 922/4198/17 вказано, що у спірних правовідносинах Товариство допустило прострочення кредитора відповідно до статті 613 ЦК України, оскільки допустило бездіяльність, яка полягає у неприведенні ним своїх рахунків на оплату спожитої електричної енергії у відповідність з вимогами чинного законодавства та, зокрема, з належним класом споживання електроенергії, що є обов'язковим у силу визначених сторонами умов Договору.
Враховуючи порядок розрахунків, погоджений сторонами у пунктах 5, 10 додатку № 2 до Договору, а також те, що: матеріали справи не містять належних доказів виконання Товариством вимог пунктів 6.23, 6.28 ПКЕЕ; строк виконання зобов'язання Підприємством з проведення оплати спожитої електроенергії за Договором у період березень-квітень 2017 року є таким, що не настав; наявні в матеріалах справи докази не є підставою для задоволення позову Товариства щодо стягнення з Підприємства на підставі виставлених Товариством рахунків вартості спожитої електричної енергії у березні та квітні 2017 року, - суди дійшли висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення основної суми боргу, 3% річних, інфляційних втрат і пені.
Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/741/16 та від 09.09.2019 у справі № 922/1592/18.
Водночас у даній справі суди зазначили, що, незважаючи на те, що під час розгляду справи не було встановлено, яка ж саме сума є правильною і яку треба сплатити Підприємству за спожиту електричну енергію у спірний період, наведене не звільняє Підприємство від сплати за спожиту електроенергію, оскільки саме на Товариство покладається обов'язок щодо здійснення перерахунку за виставленими рахунками. Тобто відмова у задоволенні позовних вимог не свідчить про звільнення Підприємства від сплати за спожиту електроенергію, а є наслідком неправильного розрахунку Товариством вартості електричної енергії в пред'явлених рахунках за спірний період.
Що ж до зустрічних позовних вимог то судами встановлено, що Підприємство звернулось до господарського суду Харківської області із зустрічним позовом до Товариства про визнання пред'явлених Товариством до сплати розрахунків сум вартості електричної енергії, викладених у рахунках за березень та квітень 2017 року за Договором, неправомірними.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог у господарському суді першої інстанції Підприємство просило призначити комплексну судову електротехнічну та економічну експертизу та на вирішення експертів поставити додаткові питання, які не були предметом розгляду під час проведення комплексного електротехнічного та економічного експертного дослідження № 9811/14505, зокрема: чи правильно були розподілені Товариством технологічні втрати електричної енергії між Підприємством та іншими споживачами електричної енергії, у тому числі сторонніми, наявність яких зафіксована в актах огляду ПС "Южкабель" за всіма точками приєднання, відповідно до положень пункту 6.28 ПКЕЕ? Чи відповідає фактична схема підключень всіх точок приєднання Підприємства додаткам № 3.3, 8, 11 до Договору?
Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.05.2018 призначено комплексну судову електротехнічну та економічну експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса.
За результатами проведеного експертного дослідження був складений висновок експертизи від 30.08.2019 № 13000/13427/19175, згідно з яким результати розрахунків вартості спожитої енергії, що виконувались за обсягами споживання електричної енергії, визначеними в електротехнічній частині дослідження у досліджуваний період за умовами Договору по категоріях споживачів та класах напруги, збігаються із значеннями вартості, зазначеними у рахунках за березень 2017 року на суму 10 116 006,34 грн, ПДВ на суму 2 023 201,27 грн, та за квітень 2017 року на суму 9 098 768,23 грн, ПДВ на суму 1 819 753,65 грн, за Договором, які були пред'явлені до сплати Підприємством.
Відповідаючи на питання № 1, № 2, № 3 щодо правильності визначення технологічних втрат, судові експерти зазначили, що вимоги пункту 6.28 ПКЕЕ щодо розподілу технологічних втрат електричної енергії, які пов'язані із спільним використанням технологічних електричних мереж Підприємства, не передбачені умовами Договору.
Відповідно до пунктів 6.23, 6.23.1.2 та 6.28 ПКЕЕ обсяг електричної енергії, спожитої основним споживачем та субспоживачем, визначається залежно від порядку (схеми) приєднання засобів обліку з урахуванням втрат електричної енергії, пов'язаних із спільним використанням технологічних електричних мереж основного споживача. Якщо точка продажу електричної енергії субспоживачу встановлена на межі балансової належності суміжних електроустановок, які належать за ознакою права власності основному споживачу та електропередавальній організації або іншому споживачу, для визначення обсягу електричної енергії, спожитої основним споживачем, обсяг втрат електричної енергії, пов'язаних із спільним використанням технологічних електричних мереж основного споживача, віднімається від різниці між обсягом електричної енергії, що надійшла в електричні мережі основного споживача, та обсягом електричної енергії, відданої в електричні мережі субспоживача (субспоживачів). Технологічні втрати електричної енергії в мережах споживача розподіляються між суб'єктами господарювання пропорційно обсягу переданої цими мережами належної електричної енергії відповідним суб'єктам господарювання, включаючи споживача-власника цих мереж.
Проте технологічні втрати електричної енергії, пов'язані зі спільним використанням технологічних електричних мереж, між Підприємством та субспоживачами, що внесені до додатку 3.3 до Договору, не розподілялися Товариством відповідно до вимог пункту 6.28 ПКЕЕ, а повністю віднесені Товариством до обсягів споживання електричної енергії споживачем (Підприємством) за Договором у досліджуваний період.
За висновками експертів, застосування зазначеного пункту цих ПКЕЕ для визначення обсягів спожитої електричної енергії у досліджуваний період часу за Договором є неможливим через відсутність вихідних даних та відповідних домовленостей про порядок для виконання таких розрахунків у Договорі; визначення щодо наявності чи відсутності цих втрат та їх розподіл в умовах Договору є правовим питанням та не вирішується судовими експертами, не оцінюється судовими експертами, як правильне чи не правильне, бо вирішення правових питань не входить до компетенції судових експертів. За таких обставин встановити вартість втрат електричної енергії при розрахунку вартості спожитої електричної енергії, яка була пред'явлена до сплати у рахунках № 0004 за березень та квітень 2017 року, не є можливим.
Отже, висновком судової експертизи від 30.08.2019 № 13000/13427/19175 встановлено неправильність розрахунку вартості електричної енергії в рахунках, пред'явлених на оплату Підприємству за березень 2017 року та квітень 2017 року за Договором, а саме невиконання Товариством вимог пунктів 6.23. 6.28 ПКЕЕ, що є порушенням умов Договору.
Крім того, згідно з пунктами 7.1, 7.4 розділу 7 "Облік електричної енергії та порядок розрахунків" Договору облік електричної енергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюються згідно з вимогами Правил улаштування електроустановок та ПКЕЕ. У разі встановлення розрахункових засобів обліку не на межі балансової належності електричних мереж постачальника та споживача, обсяг спожитої електричної енергії визначається шляхом збільшення (зменшення) обсягів електричної енергії, визначених відповідно до показів розрахункових засобів обліку, на величину обсягу розрахункових втрат електроенергії у ділянці електричної мережі від межі балансової належності до місця встановлення розрахункових засобів обліку.
Відсутність у Договорі прямого посилання на певні пункти ПКЕЕ не звільняє Товариство від обов'язку їх виконання.
Також судовим рішенням у справі № 922/4198/17 було визнано неправильність розрахунків Товариства за Договором у період з листопада 2014 року по жовтень 2017 року, до якого увійшов і спірний період у справі № 922/3757/17 березень-квітень 2017 року, та зобов'язано Товариство здійснити перерахунок вартості спожитої Підприємством електричної енергії за вказаний період шляхом застосування тарифів для 1 (першого) класу напруги за всіма точками продажу незалежно від ступенів напруги.
На виконання рішення господарського суду у справі № 922/4198/17, а також вимог пунктів 6.23, 6.28 ПКЕЕ Товариством проведено розподілення втрат електричної енергії, пов'язаних із спільним використанням технологічних електричних мереж Підприємства.
Внаслідок проведення Товариством перерахунку, станом на 01.10.2019 сума боргу Підприємства за спожиту електричну енергію за період березень-квітень 2017 року зменшилась на 3 934 769,51 грн.
06.08.2019 Товариством були виставлені нові рахунки на оплату нарахувань, згідно з пунктом 10 додатку 2 до Договору, що був предметом дослідження у справі № 922/4198/17, у тому числі за спірний період.
Товариством відповідно до пункту 1 частини другої статті 46 ГПК України у даній справі було подано до суду заяву (від 14.11.2019 № 27592), згідно з якою сума боргу Підприємства за період березень-квітень 2017 року становить 2 650 637,43 грн, з яких: вартість електричної енергії - 1 517 314,69 грн (у тому числі ПДВ - 252 885,79 грн); пеня - 692 740,07 грн; 3% річних - 95 249,42грн; інфляційні втрати - 345 333,25 грн.
При цьому судами встановлено, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Водночас судами встановлено, що зміст вказаної заяви не містить будь-якого посилання на намір позивача відмовитися від частини позовних вимог, а Товариство просить лише врахувати подану заяву при розгляді первісного позову, тому вказана заява була прийнята до відома з метою з'ясування правової позиції Товариства.
Враховуючи визнання Товариством неправомірності своїх нарахувань, Підприємство подало до суду першої інстанції 14.11.2019 заяву про відмову від зустрічного позову у справі № 922/3757/17.
Судами встановлено, що заяву про відмову від зустрічного позову підписано представником Підприємства (позивача за зустрічним позовом) адвокатом Лисенком В.С., повноваження якого підтверджуються належним чином оформленими копіями довіреності від 17.12.2018 № 01.01-14/7905-18 та свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю серія ДН № 5146, а Підприємство обізнане з процесуальними наслідками прийняття судом відмови від позову, тому суд першої інстанції прийняв відмову Підприємства від зустрічного позову як таку, що не суперечить вимогам чинного законодавства, закривши провадження у справі в частині зустрічних позовних вимог Підприємства на підставі пункту 4 частини першої статті 231 ГПК України.
Крім того, висновок комісійного електротехнічного дослідження судових експертів Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса Дмитрієва В.О., Рогаліна С.В., Крупенко А.А. від 14.02.2020 № 3661 підтверджує обставини, встановлені під час розгляду справи № 922/4198/17 та справи № 922/635/15, які є преюдиційними в силу приписів статті 75 ГПК України для розгляду справи № 922/3757/17, щодо арифметично невірних рахунків виставлених Товариством на оплату Підприємству за Договором.
Що ж до посилань у касаційній скарзі на те, що недослідження судами зібраних у справі доказів унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, то Касаційний господарський суд зазначає, що, проаналізувавши зміст судових рішень, слід дійти висновку, що судами були прийняті рішення відповідно до встановлених ними обставин на підставі поданих сторонами доказів, які мають індивідуальний характер, враховуючи наявність судових рішень в інших справах, якими встановлено неправильність розрахунків суми заборгованості за Договором та зобов'язано Товариство здійснити такий розрахунок з урахуванням вимог чинного законодавства та умов Договору.
Тобто у даній справі судами досліджено докази та встановлені обставині, які мають індивідуальний характер, притаманний для правовідносин, які виникли саме між сторонами справи, які є суб'єктами таких відносин.
Таким чином, обставини, викладені у касаційній скарзі, не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки спростовуються наведеними у даній постанові доводами судів попередніх інстанцій.
Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки судами були прийняті рішення з дотриманням норм процесуального та матеріального права, що дає підстави залишити їх без змін.
У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд
Касаційну скаргу акціонерного товариства "Харківобленерго" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 21.11.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.03.2020 у справі № 922/3757/17 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя Б. Львов
Суддя В. Селіваненко