вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
10.06.2020м. ДніпроСправа № 904/568/20
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Прокопенко А.В., розглянув спір
за позовом Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
до Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу в сумі 233 991,70 грн.
Представники:
від позивача не з'явився
від відповідача Костриба Т.В.
Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення 233 991,70 грн., що складають суму штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, поставленого за залізничними накладними №№ 50776806, 50778380, 50781640, 50781657, 50791474, 50867910, 50913227, 50901560, 50901578, 50870112, 50898089, 41488958, 41529900, 41551235, 41233057, 41735671, 41749144, 41736083, 51184208, 51184216.
Крім того, подана позовна заява містить клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у серпні 2019 року Акціонерним товариством “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Придніпровська залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” до станцій призначення Рядова та Терни Придніпровської залізниці здійснено перевезення вантажу, одержувачем яких є Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат".
В порушення статті 41 Статуту залізниць України вантаж відповідачем доставлено позивачу з прострочкою термінів доставки, визначених Правилами обчислення термінів доставки вантажу, у зв'язку з чим сума штрафу за несвоєчасну доставку вантажу складає 233 911,70 грн.
У відзиві на позов відповідач проти позовних вимог заперечує з огляду на таке.
Штраф за несвоєчасну доставку вантажів відповідно до статті 116 Статуту, нараховується виключно від розміру провізної плати відповідно до Збірника тарифів без врахування договірних плат за використання вагона перевізника і компенсації витрат перевізника за перевезення вагона у порожньому стані.
Позивачем неправильно визначено термін доставки і як наслідок неправильно визначено штраф.
В обґрунтування своїх заперечень відповідачем складений контррозрахунок.
Крім того, відповідачем подано клопотання про зменшення розміру штрафу до 50% посилаючись на наступне.
Залізниця несе основний тягар у такому важливому соціальному питанні, як надання безоплатних послуг з перевезення пільгових категорій громадян. Так, у 2017 році залізницею перевезено 6,2 млн. пасажирів, яким надано пільги на загальну суму 114,2 млн. грн. у 2018 році - 5,7 млн. пасажирів на 126,1 млн. грн. Однак залізниця не отримує у потрібному обсязі компенсацію нарахованих, але не отриманих за пільгові перевезення, доходів.
У 2018 році некомпенсованими місцевими органами влади залишилися 54,6 млн. грн., або 68,9% нарахувань (у 2017 році - 46,6 млн. грн., або 63,8% нарахувань). Укрзалізниця змушена звертатись до суду з позовами про стягнення таких коштів, однак рішення суду не виконуються через брак коштів в державному бюджеті.
Про можливість зменшення штрафу через заборгованість контрагентів перед боржником або відсутність бюджетних асигнувань свідчить судова практика, яку наводить відповідач.
Заборгованість по залучених коштах на кінець 2018 року становила 5 575,7 млн. грн., з яких 1 632,1 млн. грн. - за довгостроковими кредитами, 2 621,2 млн. грн. - за єврооблігаціями, що емітовані Шортлайн Пі Ел Сі в інтересах АТ "Укрзалізниця" та 1 322,4 млн. грн. - заборгованість за договорами фінансового лізингу, з яких 1 317,2 млн. грн. - заборгованість за 15 локомотивів, які передані на баланс залізниці у грудні 2018 року, відповідно до укладеного на рівні АТ "Укрзалізниця" договору фінансового лізингу на придбання 30 локомотивів виробництва Дженерал Електрик Компані. У лютому 2019 року надійшло ще 7 локомотивів та заборгованість зросла на 614,7 млн. грн.
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги на початок 2019 року становила 311,5 млн. грн., з яких 143,4 млн. грн. це заборгованість по капвкладеннях, 72,1 млн. грн. - за ремонти рухомого складу та інших основних засобів, 65,7 млн. грн. - за ТМЦ. Хоча з початку 2019 року заборгованість і зменшено на 100,5 млн. грн. вона залишається значною - 211 млн. грн.
Дебіторська заборгованість на кінець 2018 року становила 71,6 млн. грн., у т. ч. чиста балансова - 38,5 млн. грн. (+3,8 млн. грн. з початку року), резерв сумнівних боргів - 33,1 млн. грн. (+1,3 млн. грн.). Крім того, на позабалансовий рахунок у 2018 році віднесено 5,6 млн. грн. дебіторської заборгованості, з яких 5 млн. грн. авансових внесків з податку на прибуток, що сплачені при виплаті дивідендів та не підлягають поверненню платнику податків.
Проте, незважаючи на скрутне фінансове становище, залізниця продовжує своєчасно виконувати розрахунки із заробітної плати та податкових зобов'язань.
Придніпровська залізниця внесена до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави. Зазначений перелік затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83.
Позбавлення оборотних коштів АТ "Українська залізниця" як стратегічного перевізника військових вантажів підриває безпеку держави.
На підставі вищевикладеного, враховуючи те, що збитки внаслідок прострочення в доставці вантажу взагалі відсутні, АТ "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" просить суд врахувати наведені аргументи та, у разі задоволенні позовних вимог, зменшити розмір заявленого штрафу до 50 %.
Позивачем подано відповідь на відзив на позов, в якій останній підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, заперечення відповідача викладені у відзиві на позов позивач відхиляє, через те, що вони не відповідають документам, що знаходяться в матеріалах справи та є безпідставними.
Проти клопотання про зменшення розміру штрафу позивач заперечує, оскільки відповідач не зазначає жодних обставин, які мають істотне значення та які суд повинен врахувати при зменшенні розміру штрафу.
05.02.2020 господарським судом відкрито провадження у справі № 904/568/20, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.03.2020, про що постановлено ухвалу.
Ухвалою від 04.03.2020 господарським судом відкладено підготовче засідання до 25.03.2020.
У зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України Постанови № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", відповідно до якої, через спалах у світі коронавірусу з 12.03.2020 до 03.04.2020 в Україні вводиться карантин, та з огляду на те, що листом Ради суддів України № 9рс-186/20 від 16.03.2020 рекомендовано встановити особливий режим роботи судів, господарським судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 06.05.2020 та відкладено підготовче засідання до 15.04.2020.
Ухвалою суду від 15.04.2020 підготовче засідання відкладено до 18.05.2020.
У судовому засіданні 18.05.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 10.06.2020, про що постановлено ухвалу суду.
09.06.2020 від позивача електронним засобом зв'язку надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Суд відмовляє у задоволенні зазначеного клопотання з огляду на те, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення у даному судовому засіданні, суд приходить до висновку щодо недоцільності відкладення судового засідання у даній справі.
Приймаючи до уваги запроваджені на території України заходи щодо убезпечення населення від поширення гострих респіраторних захворювань та в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача, за наявними у ній матеріалами.
10.06.2020 у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (стаття 240 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши представника відповідача, господарський суд, -
Так, у серпні 2019 року до станції призначення Терни Придніпровської залізниці Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" здійснено перевезення порожніх приватних власних вагонів, одержувачем яких є Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат".
Вказані перевезення оформлені залізничними накладними: №№ 50776806, 50778380, 50781640, 50781657, 50791474, 50867910, 50913227, 50901560, 50901578, 50870112, 50898089, 41488958, 41529900, 41551235, 41233057, 41735671, 41749144, 41736083, 51184208, 51184216.
Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із статтею 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної.
Статтею 6 Статуту Залізниць визначено, що накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до Статуту і Правил перевезень й наданим залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою договору на перевезення вантажу, який укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Пунктом 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, а також статтею 23 Статуту передбачено, що на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну).
Накладна згідно з цими Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
Згідно зі статтею 22 Статуту, за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Звертаючись із даним позовом, позивач посилається на те, що при здійсненні перевезення вантажу, Залізницею допущено прострочення в його доставці, що підтверджується календарними штемпелями на зазначених вище залізничних накладних, копії яких долучені до матеріалів справи (а.с. 41-52).
З посиланням на статті 41, 116 Статуту залізниць України (далі - Статут) за несвоєчасну доставку вантажів позивачем нараховано відповідачеві штраф у сумі 233 991,70 грн. за серпень 2019, який останнім не сплачений, що і стало причиною виникнення спору у даній справі.
Відповідно до статті 41 Статуту Залізниць України залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни.
Згідно з пунктом 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажу (далі- Правила) термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Пунктом 1.1 Правил визначено терміни, в які залізниці зобов'язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, відповідно до підпункту 1.1.1 наведеного пункту, у разі перевезення вантажною швидкістю: маршрутними відправками; вагонними відправками та відправками у великотоннажних контейнерах; дрібними відправками та відправками в середньотоннажних контейнерах, терміни доставки вантажу обчислюється виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 320, 200 та 150 км. відповідно.
Згідно з пунктом 2.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 20 серпня 2001 року № 542, обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах.
Разом з тим, згідно з пунктом 2.4 Правил терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (пункт 2.9 Правил).
Відповідно до пункту 2.10 Правил вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
За приписами статті 116 Статуту залізниць за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.
Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.
Відповідно до положень зазначених норм залізниця доставляє вантажі за відповідну кількість діб, при цьому початок першої доби настає з 24 години дати приймання вантажу до перевезення.
В Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-06/420/2012 від 04.04.2012 "Про обчислення термінів доставки залізницею вантажів та визначення розміру штрафу за порушення цих термінів" зазначено, що встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин).
Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш як на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченого статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, в силу статті 525 Цивільного кодексу України, не допускається.
Відповідно до частини 1 статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до вимог Правил видачі вантажів оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної і дорожньої відомості, датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці, або дата подачі вагона під вивантаження, якщо вона здійснюється одержувачем на місцях загального або не загального користування (пункт 8 Правил).
Як вбачається із матеріалів справи та підтверджується календарними штемпелями на залізничних накладних №№ 50776806, 50778380, 50781640, 50781657, 50791474, 50867910, 50913227, 50901560, 50901578, 50870112, 50898089, 41488958, 41529900, 41551235, 41233057, 41735671, 41749144, 41736083, 51184208, 51184216, вантаж доставлено одержувачу з порушенням встановленого терміну доставки, який визначений статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.
Дослідивши розрахунок штрафу, здійснений позивачем, та доданий до позовної заяви (а.с.14-15), суд вважає його обґрунтованим та арифметично вірним.
Відповідно до частин 1 статей 74 та 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідач доказів відсутності вини в порушенні строків доставки вантажу не надав.
З урахуванням вказаного, суд зазначає, що інші доводи, міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу до 50% суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.
Посилання відповідача на те, що Придніпровську залізницю включено до переліку підприємств, які мають істотне стратегічне значення для економіки та безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83, не є тією достатньою обставиною, що надає право суду на зменшення розміру неустойки, без дослідження всіх доказів для зменшення неустойки у сукупності. При цьому, організаційна форма підприємства відповідача, в даному випадку засновником якого є держава в особі Кабінету Міністрів України, не впливає на те, що відповідач є таким самим учасником господарських відносин та суб'єктом господарювання, як і позивач та на нього, відповідно, розповсюджуються ті самі норми права, що регулюють спірні відносини, в даному випадку щодо відповідальності за неналежне виконання зобов'язань, що мало місце у цій справі.
Інші доводи, зокрема посилання на відсутність збитків внаслідок прострочення в доставці вантажу є недостатніми для зменшення розміру заявленого штрафу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.02.2019 № 910/9765/18.
Питання розрахунків держави за перевезення пільгової категорії громадян жодним чином не впливає на правовідносини позивача та відповідача, які виникли із договору перевезення вантажів, які мав здійснити відповідач у встановлені законом строки та які він порушив. Зменшення обігових коштів відповідача також не впливає на обов'язковість належного виконання взятих на себе договірних зобов'язань.
Посилання відповідача на необхідність здійснення військових перевезень також не має бути предметом дослідження у справі, яка стосується неналежного виконання зобов'язань перед позивачем за укладеним з ним договором про надання послуг.
Більше того, суд погоджується з доводами відповідача, що порушення відповідачем термінів доставки вантажів та порожніх вагонів є систематичним, про що свідчить велика кількість судових справ, предметом розгляду яких є стягнення неустойки з АТ "Укрзалізниця" за порушення термінів доставки. А отже, випадок порушення зобов'язань відповідачем, що є предметом розгляду у даній справі, не є винятковим. Також доречним є посилання позивача на те, що порушення відповідачем строків доставки порожніх вагонів зумовлює порушення строків виконання зобов'язань позивачем щодо постачання готової продукції до своїх замовників, що також має негативний вплив у господарській діяльності підприємства-позивача.
Отже, в матеріалах справи відсутні належні докази, які б свідчили про існування підстав для зменшення розміру штрафу, виходячи з обставин винятковості та майнового стану сторін, а тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про зменшення штрафу.
З огляду на викладене, вимоги заявлені позивачем слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Судовий збір у сумі 3 509,88 грн. покладається на відповідача відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтею 526 Цивільного кодексу України, статтями 6, 41, 116, Статуту залізниць України, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49600, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 108; код ЄДРПОУ 40081237) на користь Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (50079, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг; Тернівський район; ідентифікаційний код 00191023) 233 991,70 грн. (двісті тридцять три тисячі дев'ятсот дев'яносто одну гривню 70 коп.) штрафу, 3 509,88 грн. (три тисячі п'ятсот дев'ять гривень 88 коп.) судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Суд вважає необхідним роз'яснити про те, що у зв'язку із заходами, спрямованими на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій, що впроваджені через поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), вказані вище строки оскарження продовжуються до закінчення карантину.
Повне рішення складено 18.06.2020.
Суддя І.Ф. Мельниченко