вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
09.06.2020м. ДніпроСправа № 904/5877/19
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєв Е.М. за участю секретаря судового засідання Найдьонова Є.О.
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1)
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 2)
про стягнення 712 774 751,52 грн. заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу, 101 226 271,73 грн. пені, 8 412 674,43 грн. 3% річних та 26 606 599,76 грн. інфляційних втрат
Представники:
Від позивача: Вагнер Д.В. довіреність, адвокат
Від відповідача: Астраханцева Л.Т., довіреність, адвокат
Від відповідача: Рудницька Ю.О., довіреність, адвокат
Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою №1001вих-19-5846 від 29.11.2019 про стягнення з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" заборгованості на загальну суму 849 020 297,44 грн., з яких:
- 712 774 751,52 грн. заборгованість за послуги балансування обсягів природного газу;
- 101 226 271,73 грн. пеня за загальний період з 01.07.2018 по 27.06.2019;
- 8 412 674,43 грн. 3% річних за загальний період з 01.07.2018 по 27.06.2019;
- 26 606 599,76 грн. інфляційні втрати за загальний період з вересня 2018 року по травень 2019 року.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за договором транспортування природного газу №1512000702 від 17.12.2015 в частині своєчасної та повної оплати за послуги балансування для врегулювання небалансів на загальну суму 712 774 751,52 грн., про що були оформлені односторонні акти про надання таких послуг:
- №07-18-1512000702-БАЛАНС від 31.07.2018;
- №08-18-1512000702-БАЛАНС від 30.08.2018;
- №09-18-1512000702-БАЛАНС від 30.09.2018;
- №10-18-1512000702-БАЛАНС від 31.10.2018;
- №11-18-1512000702-БАЛАНС від 30.11.2018;
- №12-18-1512000702-БАЛАНС від 31.12.2018;
- №12-18-1512000702-БАЛАНС від 26.02.2019;
- №01-19-1512000702-БАЛАНС від 31.01.2019;
- №02-19-1512000702-БАЛАНС від 28.02.2019.
Так, позивач зазначає, що у зв'язку з нездійсненням відповідачем заходів щодо самостійного врегулювання негативних небалансів за вказані періоди у порядку, встановленого Кодексом газотранспортної системи, позивач надав відповідачу послуги балансування для врегулювання небалансів за вказані період на загальну суму 712 774 751,52 грн.
В обґрунтування наданих послуг позивач послався на умови укладеного договору від 17.12.2015 №1512000702. Зокрема, в позовній заяві позивач зазначає, що умовами п. 2.1 Договору передбачено, що позивач надає відповідачу послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а відповідач сплачує позивачу встановлену в цьому договорі вартість таких послуг.
Послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493 (далі - Кодекс ГТС, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором (п. 2.2 Договору).
Послуги, які можуть бути надані відповідачу за цим договором, є, зокрема, послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (п. 2.3 Договору).
Відповідач має виконувати вимоги, визначені в Кодексі ГТС, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі (п. 2.6 договору).
Позивач має виконувати вимоги, визначені в Кодексі ГТС, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів (п. 2.7 Договору).
Відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг (п. 4.1 Договору).
Відповідно до пп. 2 п. 7 глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС передбачено, що негативний місячний небаланс, який виник у замовника послуг транспортування та не був врегульований в строк до 12-го числа наступного місяця, врегульовується оператором ГТС за рахунок надання природного газу замовнику послуг транспортування в рамках послуги балансування для покриття ним неврегульованого обсягу природного газу.
Аналогічне положення передбачено в п. 9.1 Договору, згідно з яким встановлено, що у разі виникнення у Відповідача негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу ГТС в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, Відповідач зобов'язаний сплатити Позивачу за послуги балансування.
Підставою для проведення розрахунку послуг з балансування є односторонній акт про надання послуг балансування обсягів природного газу, оформлений оператором газотранспортної системи відповідно до умов договору транспортування природного газу (п. З глави 4 Розділу XIV Кодексу ГТС).
Згідно з п. 11.4 Договору послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом Позивача на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого Відповідачем відповідно до Кодексу ГТС та розділу IX цього Договору.
Позивач до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає Відповідачу на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок- фактуру. Відповідач зобов'язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує п'яти банківських днів (п. 9.4 Договору).
Оператор газотранспортної системи до 14-го числа місяця, наступного за звітним, надає замовнику послуг транспортування односторонній акт про надання послуг балансування на обсяги природного газу, місячного небалансу замовника послуг транспортування, що був не врегульований ним відповідно до пунктів 3-5 глави 3 цього розділу, рахунок на оплату, звіт по точкам входу/виходу замовника послуг транспортування (що має містити деталізацію по споживачах замовника послуг транспортування на точках виходу). Замовник послуг транспортування повинен здійснити оплату у строк, що не перевищує 5 банківських днів з дня отримання ним зазначених документів (п. 4 глави 4 Розділу XIV Кодексу ГТС).
Передумовою надання послуг балансування є наявність у відповідача негативного місячного небалансу, що не був врегульований у строк до 12-го числа наступного місяця.
Небалансом є різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається за процедурою алокації (п. 5 глави 1 Розділу І Кодексу ГТС).
Алокація - віднесення Оператором ГТС обсягу природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів)) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників (п. 5 глави 1 Розділу І Кодексу ГТС).
На підставі такого позивачем як Оператором ГТС було здійснено процедуру алокації та встановлено наявність у Відповідача негативних місячних небалансів природного газу в липні в обсязі 1 409,345 тис. куб. м., в серпні в обсязі 1 434,371 тис. куб. м., у вересні в обсязі 4 498,973 тис. куб. м., в жовтні в обсязі 2 219,986 тис. куб. м., у листопаді в обсязі 6 059,844 тис. куб. м.5 в грудні в обсязі 19 481,411 тис. куб. м. та в обсязі 314,868 тис. куб. м., у січні в обсязі 10 496,357 тис. куб. м., та у лютому 7 998,786 тис. куб. метрів.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/5877/19, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи та призначено підготовче засідання на 14.01.2020 о 11:30год.
До суду 03.01.2020 відповідачем подано відзив на позовну заяву, яким просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі на підставі наступного.
Так відповідач щодо складової суми заборгованості в розмірі 712 774 751,52 грн., яка за змістом є сумою вартості природного газу для ВТВ, оформленою послугою балансування, зазначає, що оператор ГРМ, в частині використання обсягів фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу не є споживачем природного газу в розумінні Закону України "Про ринок природного газу". Відтак підтверджена постачальником газу номінація на обсяг для компенсації фактично понесених (не спожитих) в газорозподільній мережі витрат та втрат не є безумовною підставою для його отримання. Позивач у своїх поясненнях наводить правову позицію Верховного Суду у справі №922/1382/18. Так, судом було відмовлено у задоволенні позовних вимог АТ "Укртрансгаз" до АТ "Харківміськгаз" про стягнення 6 453 530 155,96 грн. за послуги балансування. Щодо застосування коефіцієнту 1,2 на суму вартості даної послуги та невірним розрахунком АТ "Укртрансгаз" вартості послуги балансування в частині застосування коефіцієнту відповідач зазначає, що відсутність первинного документу свідчить про відсутність господарської операції, зокрема в даному випадку, про відсутність факту надання позивачем послуг балансування природного газу, оскільки розрахунок вартості послуг балансування із застосування коефіцієнту 1,2 та відображення даної суми в акті наданих послуг не відповідає вимогам укладеного між сторонами договору, Кодексу ГТС, кодексу ГРМ, правовим висновкам Верховного Суду та позиції Регулятора ринку природного газу. Крім того, у спірних правовідносинах, в тому числі в договорі від 17.12.2015, відсутній момент з якого виникає обов'язок відповідача здійснити оплату на користь позивача.
До суду 24.01.2020 позивач подав відповідь на відзив де вказує, що відповідач в розумінні Закону України "Про ринок природного газу", Кодексу ГТС та договору №1512000702 від 17.12.2015 є оператором газорозподільної системи, замовником послуг на транспортування і не може цього заперечувати. Твердження про те, що він не є споживачем природного газу є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та вводять в оману суд, щодо дійсної визначеності Оператора ГРМ, як суб'єкта ринку природного газу. Щодо застосування коефіцієнту 1,2 позивач зазначає, що відповідач помилково приймає обсяги природного газу, що були фізично прийняті до газорозподільної системи з газотранспортної системи по відповідних актах приймання-передачі природного газу через газорозподільні станції як обсяги природного газу, що були прийняті для власного споживання відповідача по договору, що не відповідає дійсності. Так, оформлення актів приймання-передачі природного газу між оператором газотранспортної системи та оператором суміжної системи здійснюється відповідно до вимог глави 7 "Документальне оформлення приймання-передачі природного газу" розділу ІІІ Кодексу ГТС та свідчить лише про фізичне приймання-передачу обсягів природного газу в точках входу та точках виходу між суміжними системами, в таких актах приймання-передачі природного газу не відображено обсягів природного газу, відібраних з газотранспортної системи конкретними замовниками послуг транспортування. При цьому, сам обсяг природного газу, відібраний з газотранспортної системи конкретними замовниками послуг транспортування, визначається за процедурою алокації, чим згідно з п.5 розділу І кодексу ГТС є віднесення оператором газотранспортної системи обсягу природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів)) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників. Позивачем для визначення коефіцієнту компенсації при розрахунку вартості послуг балансування було правильно визначено обсяги природного газу, відібрані відповідачем спірні газові місяці з фізичних точок виходу з газотранспортної системи у розмірах небалансів відповідача за вказані періоди. Відповідно до п.9.1 договору для визначення коефіцієнту компенсації при розрахунку вартості послуг балансування позивач застосовує коефіцієнт компенсації, що дорівнює 1, виключно при розмірі небалансу до 5% від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи. Отже, з врахуванням викладеного, позивач стверджує, що правильно встановив, що розмір небалансу відповідача у спірних правовідносинах складає більше 5% від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи.
Щодо змісту та обсягу господарської операції, відображеної у первинних бухгалтерських документах позивач зазначає, що всупереч позиції відповідача з цього приводу розрахунок вартості послуг з балансування, що є додатком до акту, якраз містить посилання та обґрунтування застосованого коефіцієнту компенсації 1,2 та відображений в акті наданих послуг, що є первинним бухгалтерським документом та повністю відповідає умовам укладеного договору та кодексу ГТС.
Щодо недоведеності належного виконання зобов'язань позивачем та відсутності моменту з якого виникає обов'язок відповідача здійснити оплату на користь позивача. Договором чітко передбачено, що позивач до чотирнадцятого числа місця, наступного за газовим місяцем, надає відповідачу на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Відповідач зобов'язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує п'яти банківських днів (п.9.4 договору). Кодекс ГТС також визначає, що замовник послуг транспортування повинен здійснити оплату у строк, що не перевищує 5 банківських днів з дня отримання ним зазначених документів (п.4 глави 4 розділу ХІV Кодексу ГТС). Отже момент виникнення зобов'язань чітко визначений - це 5 банківських днів з дня отримання таких документів. У відповідності до 9.4 договору №1512000702 від 17.12.2015 позивач до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, надавав відповідачу на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Додаткового до цієї вимоги договору, позивач також направляв на юридичну (поштову) адресу відповідача лист, акт, рахунок, додаток до акту та звіт по точках входу/виходу замовника послуг по транспортування.
До суду 31.01.2020 відповідачем подані заперечення на відповідь на відзив де вказує, що твердження позивача про те, що відповідач є замовником послуг на транспортування природного газу відповідає дійсності, але відповідач не є замовником послуг балансування природного газу. З 07.05.2017 Кодекс газотранспортної системи не містить положення про надання послуг балансування обсягів газу суб'єктами ринку природного газу. Так, послуга балансування (в редакції Кодексу ГТС, що діяла до 01.08.2018) в контексті трактування, яке зазначено в розділах ХІІІ та ХІV та в контексті п.2.3 договору - це послуга, яка надавалась Оператором ГТС Замовнику. Тобто, ця послуга надається позивачу, а не відповідачу по даній справі, а тому, всі посилання у договорі на "послугу балансування" не відповідають вимогам законодавства.
Також відповідач зазначає, що відповідно до усталених правових позицій Верховного Суду для визначення коефіцієнту компенсації (за визначеною в пункті 9.2 договору формулою), що підлягає застосуванню, коли визначається вартість послуг з балансування обсягів природного газу (при негативному місячному небалансі), процентне співвідношення розміру небалансу обраховується (визначається) від обсягу природного газу, відібраного замовником з газотранспортної системи - з врахуванням всіх обсягів газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника (правові позиції Верховного Суду викладені у постановах №906/110/18 від 27.03.2019, №920/344/18 від 12.06.2019, №922/1580/18 від 18.06.2019, №917/706/18 від 05.11.2019. Відповідач зазначає, що правильним є застосування коефіцієнту 1,2 тільки в тому випадку, якщо обсяг небалансу є більшим ніж 5% від загального об'єму природного газу, який надійшов до газорозподільної системи, однак, такі випадки у спірний період відсутні.
Крім того, відповідач стверджує, що відсутність первинного документу свідчить про відсутність господарської операції, зокрема в даному випадку, про відсутність факту надання позивачем послуг балансування природного газу, оскільки розрахунок вартості послуг балансування із застосуванням коефіцієнту 1,2 та відображення даної суми в акті наданих послуг не відповідає вимогам укладеного між сторонами договору, Кодексу ГТС, Кодексу ГРМ, правовим висновкам Верховного Суду та позиції Регулятора ринку природного газу.
Відповідачем 12.02.2020 до суду подано клопотання про залишення позовної заяви без руху оскільки на адресу відповідача направлено не всі додатки до позовної заяви, зокрема, в описі відсутнє підтвердження надсилання на адресу АТ "Дніпропетровськгаз" пункту 6 додатку до позовної заяви - електронні файли з цифровим підписом, які надійшли від ПАТ "Дніпропетровськгаз" за грудень 2018 року та січень - лютий 2019 року на цифровому диску.
Клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху судом залишено без розгляду.
З огляду на обставини справи, а також з метою належної підготовки справи для розгляду по суті, суд 13.02.2020 продовжив підготовче провадження у справі №904/58/77/19 на 30 днів та відклав підготовче засідання до 17 березня 2020 року о 10 год. 00 хв.
До суду 16.03.2020 позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку із зайнятістю представника Акціонерного товариства "Укртрансгаз" в інших судових засіданнях в Центральному апеляційному господарського суду по справах №912/1558/18 та №612/5877/19. Також позивач зазначив, що на теперішній час подані всі документи по суті у справі №904/587719.
Відповідачем 17.03.2020 до суду подані додаткові пояснення де вказує, що враховуючи умови укладеного між сторонами договору та вимоги чинного законодавства, на позивача покладено обов'язок з визначення у відповідача (як замовника послуги) наявності негативного місячного небалансу та надання останньому у зв'язку з цим послуг балансування у разі неврегулювання відповідачем негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Коефіцієнт компенсації необхідно розраховувати, виходячи з співвідношення небалансу до загального обсягу газу, відібраного з газотранспортної системи, а не лише того, що був відібраний відповідачем для власного споживання для покриття виробничо-технічних витрат, як вважає позивач. Відповідач стверджує, що наведене свідчить, про недотримання позивачем встановленого законодавством і умовами договору №1512000702 порядку врегулювання негативного місячного небалансу за липень 2018 року - лютий 2019 року, з огляду на що вимоги позивача про стягнення витрат на балансування у розмірах, заявлених позивачем, є необґрунтованими.
Також відповідач вказує, що складені позивачем односторонні акти не можуть бути визнані належними доказами на підтвердження визначення обсягу та відповідно вартості послуг балансування газу. Правові висновки щодо обов'язковості документального оформлення факту надання послуг балансування та їх заявленого обсягу при стягненні сум заборгованості за послуги балансування, обов'язковості з доказової точки зору факту понесення витрат оператора газотранспортної системи, пов'язаних із здійсненням балансування обсягів природного газу у заявлені ним періоди, так само як і розміру заявленої до стягнення вартості послуг балансування, наведені у справі №916/2090/16, зокрема, у постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 та постанові Верховного Суду від 25.06.2019. Враховуючи положення пункту 9.5 договору, ч. 1 ст. 32 та ч. 2 с. 35 Закону України "Про ринок природного газу", пункту 2 розділу XIII Кодексу ГТС позивачем не доведено який саме обсяг обґрунтованих та реальних витрат понесено ним, як Оператором газотранспортної системи, у зв'язку із здійсненням балансування та з метою підтримання звичайного рівня функціонування газотранспортної системи в разі недотримання відповідачем своїх підтверджених номінацій. Між сторонами не підписані додатки 1, 2, 3 до договору транспортування природного газу, що вказує на неузгодженість сторонами такої істотної умови як предмет договору, також відсутність підписаних додатків до діючого договору означає відсутність визначеного переліку комерційних вузлів обліку газу, актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін, які повинні містити схеми потоків газу через вузли обліку природного газу, їх місце розташування на схемі, межі балансової належності або схематичні позначення іншого обладнання чи засобів вимірювальної техніки є порушенням умов договору та вимог законодавства, та свідчить про те, що відомості про об'єми (обсяги) природного газу наведені позивачем є недостовірними і не можуть застосовуватись для здійснення комерційних розрахунків.
Відповідачем 18.05.2020 до суду подані додаткові пояснення, де вказує, що АТ "Укртрансгаз" в порушення Закону України "Про ринок природного газу" змішав поняття "газорозподільна система", "газотранспортна система", "замовник", "оператор газорозподільної системи", що дозволило йому включити у правовідносини, що склалися між АТ "Укртрансгаз" та АТ "Дніпропетровськгаз", інших суб'єктів - споживачів, у той час, як сфера діяльності оператора газотранспортної системи у розумінні основоположного Закону №329 про ринок природного газу, обмежується виключно газотранспортною системою, в тому числі, транспортуванням природного газу магістральними газопроводами від точки входу до точки виходу, та жодним чином не стосується діяльності оператора газорозподільної системи в частині розподілу природного газу третім особам. Оператор газотранспортної системи зобов'язаний здійснювати балансування в економний, прозорий та недискримінаційний спосіб, виходячи із обґрунтованих та реальних витрат, забезпечуючи замовників безкоштовною, достатньою, своєчасною та достовірною інформацією про статус балансування. АТ "Укртрансгаз" не надано суду доказів вчинення дій з балансування газотранспортної системи. Зокрема, не надано суду доказів резервування частини діючої ємності газосховища, потужності закачування та відбору газосховища, що необхідні для виконання ним обов'язків з балансування системи.
Таким чином, у зв'язку з тим, що законодавством визначено процедуру подачі та відібрання газу до/з газотранспортної системи шляхом вчинення Оператором ГТС (позивачем) конкретних дій по врегулюванню обсягів газу в газотранспортній системі, а докази вчинення відповідних дій зі сторони позивача не надані, АТ "Дніпропетровськгаз" вважає, що такі послуги відповідачу взагалі не надавалися, оскільки відсутній чіткий ланцюг (відповідні договори з іншими суб'єктами господарювання, укладенні позивачем з метою балансування газотранспортної системи), який би надав можливість документально підтвердити факт наявності у позивача ресурсу для здійснення балансування.
На адресу суду надійшли також додаткові пояснення позивача, в яких зазначено, що укладаючи договір, сторони не ставили в залежність виконання умов договору від підписання додатків 1, 2, 3, оскільки вказані додатки не стосуються розділу ІХ Договору та розділу XIV Кодексу газотранспортної системи щодо визначення вартості врегулювання небалансів та порядку розрахунку за них, що є предметом позовних вимог у даній справі. Оскільки між сторонами було укладено договір на транспортування природного газу, це означає, що відповідач в свою чергу погодився на умови вказаного договору та взяв на себе зобов'язання щодо його виконання, а тому обов'язок відповідача виконувати умови договору, Кодексу газотранспортної системи є беззаперечним та таким, що не може ставитись під сумнів. Обсяги небалансу замовника послуг транспортування природного газу були розраховані позивачем за процедурою алокації, виходячи із тих даних, що були отримані останнім від самого АТ "Дніпропетровськгаз".
В порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 09.06.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,
Як вбачається з матеріалів справи, 17.12.2015 між АТ "Укртрансгаз" (далі - Оператор) та АТ "Дніпропетровськгаз" (далі - Замовник) було укладено Договір на транспортування природного газу №1512000702 (далі - Договір) відповідно до умов якого Оператор надає Замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому Договорі, а Замовник сплачує Оператору встановленому в цьому Договорі вартість таких послуг (пункт 2.1. Договору).
Послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі ГТС, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором (пункт 2.2).
Умовами пункту 2.3. Договору передбачено, що послуги, які можуть бути надані Замовнику за цим Договором є послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї.
Порядок комерційного обліку природного газу (у тому числі приладового) та перевірки комерційних вузлів обліку, а також порядок приймання - передачі природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи, визначення та перевірки параметрів якості в цих точках здійснюється сторонами відповідно до вимог Кодексу ГТС та з урахуванням цього договору (пункт 5.1 Договору).
У разі виникнення у замовника негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу ГТС у строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу за послуги балансування. Негативний місячний небаланс визначається відповідно до Кодексу ГТС (пункт 9.1).
Відповідно до пункту 9.2. Договору вартість послуг балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про негативний місячний небаланс Замовника за формулою: Вбалансування= БЦГ х К х Qбг, де БЦГ - базова ціна газу; Qбг - обсяг негативного місячного небалансу відповідача; К - коефіцієнт компенсації, що дорівнює 1,2. При розмірі небалансу до 5% від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, застосовується коефіцієнт, що дорівнює 1.
Базова ціна газу визначається позивачем відповідно до Кодексу ГТС. Позивач визначає базову ціну газу щомісяця в строк до 10 числа місяця, наступного за газовим місяцем, та розміщує її на своєму веб-сайті (пункт 9.3).
Пунктом 9.4. Договору, в редакції додаткової угоди від 29.11.2017 №1, передбачено, що Оператор до 14 числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає відповідачу на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок - фактуру. Замовник, крім вартості послуг вказаних у абзаці другому даного пункту, зобов'язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує 5-ти банківських днів.
Абзацом 2 вказаного пункту встановлено, що оплата вартості послуг балансування оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться у строки та за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 за № 20, у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період.
У відповідності до умов пункту 11.4. Договору послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом Оператора на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого відповідачем відповідно до Кодексу та розділу ІХ цього договору.
Сторони погодили, що договір набирає чинності з дня його укладення на строк до 31 грудня 2016 року, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01 грудня 2015 року. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (пункт 17.1. Договору).
Позивач посилаючись на нездійснення відповідачем заходів щодо самостійного врегулювання негативних небалансів за вказані періоди у порядку, встановленого Кодексом газотранспортної системи, позивач надав відповідачу послуги балансування для врегулювання небалансів на загальну суму 712 774 751,52 грн. про що були оформлені односторонні акти про надання таких послуг:
- №07-18-1512000702-БАЛАНС від 31.07.2018;
- №08-18-1512000702-БАЛАНС від 30.08.2018;
- №09-18-1512000702-БАЛАНС від 30.09.2018;
- №10-18-1512000702-БАЛАНС від 31.10.2018;
- №11-18-1512000702-БАЛАНС від 30.11.2018;
- №12-18-1512000702-БАЛАНС від 31.12.2018;
- №12-18-1512000702-БАЛАНС від 26.02.2019;
- №01-19-1512000702-БАЛАНС від 31.01.2019;
- №02-19-1512000702-БАЛАНС від 28.02.2019,
проте відповідач своєчасно та повному обсязі не здійснив оплату за послуги балансування для врегулювання небалансів на загальну суму 712 774 751,52 грн., внаслідок чого позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 712 774 751,52 грн. заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу, 101 226 271,73 грн. пені за загальний період з 01.07.2018 по 27.06.2019, 8 412 674,43 грн. 3% річних за загальний період з 01.07.2018 по 27.06.2019 та 26 606 599,76 грн. інфляційні втрати за загальний період з вересня 2018 року по травень 2019 року.
Предметом доказування у справі є обставини укладання договору, факт надання послуг, строк оплати, наявність часткової оплати, строк дії договору, наявність прострочення оплати.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003).
В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є принцип верховенства права.
Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Правове регулювання взаємовідносин оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також визначення правових, технічних, організаційних та економічних засад функціонування газорозподільних систем здійснюється Кодексом газотранспортної системи, Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496, а також положеннями Закону України "Про ринок природного газу", Цивільного та Господарського кодексів України.
Пунктами 7, 45 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що газотранспортна система - технологічний комплекс, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об'єктами і спорудами, пов'язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу; транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.
В силу приписів частин 1, 2 статті 32 Закону України "Про ринок природного газу", транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором. Оператор газотранспортної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів транспортування природного газу із замовниками.
Регламентом функціонування газотранспортної системи України є Кодекс газотранспортної системи, затверджений постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015. Кодекс також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України.
Відповідно до пункту 4 глави 3 розділу І Кодексу газотранспортної системи експлуатацію газотранспортної системи здійснює виключно оператор газотранспортної системи.
Згідно з абзацом 36 пунктом 5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи договір транспортування - договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги).
Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газотранспортної системи є юридичною особою, яка не є складовою вертикально інтегрованої організації і здійснює свою господарську діяльність незалежно від діяльності з видобутку, розподілу, постачання природного газу, діяльності оптових продавців. Оператор газотранспортної системи не може провадити діяльність з видобутку, розподілу або постачання природного газу.
Отже, нормами чинного законодавства визначено, що транспортування природного газу може здійснюватись лише в межах газотранспортної системи, на підставі договору, укладеного з оператором газотранспортної системи.
Як вже було зазначено вище, відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до частинами 1, 3 статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положеннями частин 1-3 статті 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Згідно до розділу ІІ договору № 1512000702 від 17.12.2015 предметом договору транспортування природного газу є надання послуг; послуги, які можуть бути надані за цим договором включають:
- послуги замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (розподіл потужності);
- послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (транспортування);
- послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (балансування).
Такі послуги надаються оператором на умовах, визначених у Кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором.
Відповідно до п. 2.8 Договору додатки 1, 2, 3 є невід'ємною частиною цього договору.
Відсутність вказаних додатків, і зокрема Додатку 3, вказує на неузгодженість сторонами при підписанні договору №1512000702 від 17.12.2015, переліку комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання-передачі газу та їх характеристик: назв ПППГ (ГРС, ПВВГ), місця встановлення та типу ВОГ (до/після вузла редукування), Pmax абсолютного (МПа), максимальної витрати (об'єму) газу комерційним вузлом обліку за добу за стандартних умов, реквізитів Акта розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін (№, дата), як це передбачено Додатками до типового договору.
Виходячи з наявних матеріалів справи, Додатки 1, 2 та 3 до договору № 1512000702 від 17.12.2015, ані в момент підписання договору, ані в подальшому, сторонами не укладені.
Таким чином, при підписанні договору транспортування природного газу № 1512000702 від 17.12.2015 сторонами не узгоджені: розподіл потужності, транспортування та головне додаток 3.
Послуги балансування, які визначені в розділі 9 Договору, з одного боку, відповідають редакції типового договору, узгодженого НКРЕКП, з іншого боку - в межах судового спору, пов'язаного зі стягненням їх вартості - позивач має обов'язок довести суду належними та допустимими доказами обставини надання/ненадання ним відповідачу таких послуг, обставини обсягу та вартості газу, який він просить суд стягнути з відповідача в таких правовідносинах в судовому порядку.
Оцінюючи всі наявні докази в їх сукупності, з урахуванням обраних позивачем предмету та підстав позовних вимог у даній справі, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем заявлених позовних вимог та відповідну відсутність підстав для їх задоволення, також виходячи з наступного.
Відповідно до умов договору транспортування природного газу від 17.12.2015 №1512000702, укладеного між позивачем та відповідачем, АТ "Дніпропетровськгаз" виступає у ньому як Замовник послуг транспортування.
В преамбулі до договору зазначено, що сторони уклали даний договір, керуючись Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексом газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493.
Так, Законом України від 09.04.2015 №329-VIII "Про ринок природного газу" (далі - Закон №329) визначено правові засади функціонування ринку природного газу України.
Відповідно до термінів, визначених у статті 1 Закону №329:
- газорозподільна система - технологічний комплекс, що складається з організаційно і технологічно пов'язаних між собою об'єктів, призначених для розподілу природного газу від газорозподільних станцій безпосередньо споживачам;
- газотранспортна система - технологічний комплекс, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об'єктами і спорудами, пов'язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу;
- замовник - фізична або юридична особа, яка на підставі договору замовляє надання однієї чи кількох із таких послуг: приєднання до газотранспортної або газорозподільної системи; транспортування природного газу; розподіл природного газу; зберігання (закачування, відбір) природного газу; послуги установки LNG;
- оператор газорозподільної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників);
- оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників);
- транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.
Кодекс газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС), який визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України, містить такі терміни, визначені у п. 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС:
- балансування системи діяльність, яка здійснюється оператором газотранспортної системи в рамках надання послуг транспортування, що полягає у врівноваженні попиту та пропозиції природного газу у газотранспортній системі, що охоплює фізичне балансування та комерційне балансування;
- замовник послуг транспортування - юридична особа або фізична особа - підприємець, яка на підставі договору транспортування, укладеного з оператором газотранспортної системи, замовляє одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу.
Виходячи з визначень "газотранспортна система" та "Оператор газотранспортної системи" - діяльність позивача обмежена конкретною зоною балансування - газотранспортною системою - та не може виходити за її межі.
АТ "Дніпропетровськгаз" у взаємовідносинах з АТ "Укртрансгаз" виступає замовником послуг транспортування природного газу.
Одночасно, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач визначає АТ "Дніпропетровськгаз" не тільки замовником послуг транспортування, але й Оператором газорозподільної системи, у зв'язку з чим АТ "Укртрансгаз" при здійсненні алокації керувався інформацією про фактичний обсяг споживання природного газу кожним споживачем, об'єкти якого підключені до газорозподільної системи відповідача.
Таким чином, при встановленні факту надання послуги балансування необхідно виходити з визначення газотранспортної системи та сутності самої послуги.
Отже, АТ "Укртрансгаз" в порушення Закону України "Про ринок природного газу" змішав поняття "газорозподільна система", "газотранспортна система", "замовник", "оператор газорозподільної системи", що дозволило йому включити у правовідносини, що склалися між АТ "Укртрансгаз" та АТ "Дніпропетровськгаз", інших суб'єктів - споживачів, у той час, як сфера діяльності оператора газотранспортної системи у розумінні основоположного Закону №329 про ринок природного газу, обмежується виключно газотранспортною системою, в тому числі, транспортуванням природного газу магістральними газопроводами від точки входу до точки виходу, та жодним чином не стосується діяльності оператора газорозподільної системи в частині розподілу природного газу третім особам.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 22 Закону №329 оператор газотранспортної системи зобов'язаний, зокрема, здійснювати балансування та функції оперативно-диспетчерського управління газотранспортною системою в економний, прозорий та недискримінаційний спосіб.
Згідно зі ст. 35 Закону №329 правила балансування повинні бути справедливими, недискримінаційними, прозорими та обумовленими об'єктивними чинниками.
Такі правила мають відображати реальні потреби газотранспортної системи з урахуванням ресурсів у розпорядженні оператора газотранспортної системи.
Такі правила мають бути засновані на ринкових принципах.
Такі правила мають створювати економічні стимули для балансування обсягів закачування і відбору природного газу самими замовниками.
Розмір плати за небаланси замовників визначається виходячи із обґрунтованих та реальних витрат оператора газотранспортної системи, пов'язаних із здійсненням балансування. При визначенні розміру плати за небаланси замовників не допускається перехресне субсидіювання між замовниками, у тому числі шляхом збільшення вартості приєднання нових об'єктів замовників до газотранспортної системи.
Оператор газотранспортної системи повинен забезпечити замовників безкоштовною, достатньою, своєчасною та достовірною інформацією про статус балансування в межах інформації, що знаходиться у розпорядженні оператора газотранспортної системи у відповідний момент часу. Така інформація має надаватися відповідному замовнику в електронному форматі.
Згідно з п. 3 глави 1 розділу V Кодексу ГТС в редакції від 15.06.2018 оператор газотранспортної системи для забезпечення надійної та безпечної експлуатації газотранспортної системи, зокрема, здійснює заходи фізичного балансування;
Відповідно до розділу XIII Кодексу ГТС (Фізичне балансування):
1.Замовник послуг транспортування зобов'язаний подавати та відбирати до/з газотранспортної системи природний газ в обсягах, які виникають на підставі умов укладених договорів постачання природного газу, договору транспортування природного газу, технічної угоди та підтверджених номінацій.
2.Замовники послуг транспортування зобов'язані своєчасно врегульовувати свої небаланси. Оператор газотранспортної системи надає послуги балансування виключно з метою підтримання звичайного рівня функціонування газотранспортної системи в разі недотримання замовниками послуг транспортування своїх підтверджених номінацій.
3.Якщо існує загроза цілісності газотранспортної системи, оператор газотранспортної системи вживає таких заходів:
1) купівлю-продаж природного газу за короткостроковими договорами в точці, в якій відбувається передача природного газу, а в разі відсутності такої можливості - за конкурсною процедурою та за ринковими цінами;
2) регулювання обсягу надходження газу в газотранспортну систему (точки входу та/або виходу) у випадках, передбачених Національним планом дій та цим Кодексом;
3) регулювання обсягу природного газу, який знаходиться в газотранспортній системі;
4) регулювання обсягу природного газу, який зберігається у газосховищах, які знаходяться в управлінні оператора газотранспортної системи.
5.Оператор газотранспортної системи має право зарезервувати частину діючої ємності газосховища, потужності закачування та відбору газосховища, що необхідні для виконання ним обов'язків з балансування системи.
6.Особливі умови, які стосуються використання оператором газотранспортної системи зарезервованої діючої ємності газосховища, потужності закачування та відбору газосховищ, визначаються договором зберігання природного газу.
8.Технічна угода, що укладається між оператором газосховища та оператором газотранспортної системи, визначає засади управління оператором газотранспортної системи оперативним балансовим рахунком та обсяг природного газу, який може бути взаємно обмінений між вказаними операторами з метою вирівнювання різниць між обсягами, визначеними в номінаціях, і обсягами, фактично направленими до/з газотранспортної системи, а також засади вирівнювання сальдо оперативного балансового рахунку.
Замовник послуг транспортування не відповідає за небаланс, якщо це спричинено діями оператора газотранспортної системи (п. 9 глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС).
Оператор газотранспортної системи зобов'язаний здійснювати балансування в економний, прозорий та недискримінаційний спосіб, виходячи із обґрунтованих та реальних витрат, забезпечуючи замовників безкоштовною, достатньою, своєчасною та достовірною інформацією про статус балансування. АТ "Укртрансгаз" не надано суду доказів вчинення дій з балансування газотранспортної системи. Зокрема, не надано суду доказів резервування частини діючої ємності газосховища, потужності закачування та відбору газосховища, що необхідні для виконання ним обов'язків з балансування системи.
Таким чином, у зв'язку з тим, що законодавством визначено процедуру подачі та відібрання газу до/з газотранспортної системи шляхом вчинення Оператором ГТС (позивачем) конкретних дій по врегулюванню обсягів газу в газотранспортній системі, а докази вчинення відповідних дій зі сторони позивача не надані, суд доходить висновку, що надання таких послуг позивачем не доведено.
Крім того, відповідно до п. 2 глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС місячний небаланс розраховується оператором газотранспортної системи до 10-го числа наступного місяця на підставі фактичних даних, одержаних у процесі алокації, яку здійснює оператор газотранспортної системи.
АТ "Дніпропетровськгаз" у Алокаціях (звітах) про поділ фактичного обсягу природного газу у спірні місяці по всіх категоріях визначав небаланс в обсязі "0".
З матеріалів справи вбачається, що алокацію АТ "Укртрансгаз" не здійснював, що також свідчить про недоведеність надання послуги балансування.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що АТ "Укртрансгаз" не зазначено обставини, за яких у АТ "Дніпропетровськгаз" виник небаланс. Як вже було зауважено, небалансом є різниця між замовленими обсягом газу за договором транспортування та фактично відібраним. Позивачем не зазначено які обсяги газу були замовлені Відповідачем та на підставі яких документів (номінації), а також фактично відібрані ним та чим це має бути підтверджено (алокації). Позивачем не доведено, чи було ним дотримано порядку визначення небалансу (пункти 1,2 Розділу 3 Глави XIV Кодексу), надання змоги замовнику послуг самостійно врегулювати небаланс (пункти 3-6 Розділу 3 Глави XIV Кодексу) у строки визначені згаданим Розділом та чи були у нього підстави для вчинення дій, передбачених пунктом 7 Розділу 3 Глави XIV Кодексу.
Отже, вищезазначені обставини вказують на недоведеність Позивачем заявлених позовних вимог та відповідну відсутність підстав для їх задоволення. Таким чином, виявляється неможливим перевірити, який саме обсяг газу Позивач облікував в системі, який на його думку Відповідач використав за спірний період.
Складені Позивачем односторонні акти не можуть бути визнані належними доказами на підтвердження визначення обсягу та відповідно вартості послуг балансування газу. Правові висновки щодо обов'язковості документального оформленням факту надання послуг балансування та їх заявленого обсягу при стягненні сум заборгованості за послуги балансування, обов'язковості з доказової точки зору факту понесення витрат оператора газотранспортної системи, пов'язаних із здійсненням балансування обсягів природного газу у заявлені ним періоди, так само як і розміру заявленої до стягнення вартості послуг балансування, наведені у справі №916/2090/16, зокрема, у постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 та постанові Верховного Суду від 25.06.2019.
В судовому засіданні, яке відбулося 09.06.2020, позивачем зазначалося, що обсяги негативних небалансів природного газу виникли у відповідача внаслідок безпідставного відбору ним з газотранспортної системи природного газу для покриття його власних виробничо-технологічних витрат без подання таких обсягів природного газу до газотранспортної системи.
Однак, з цього приводу суд зазначає, що позивачем з посиланням на укладений між сторонами договір намагається стягнути вартість послуги балансування, надану саме відповідачу, а враховуючи усталену судову практику (справа №922/1382/18), АТ "Дніпропетровськгаз" в частині використання обсягів фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу не є споживачем природного газу в розумінні Закону України "Про ринок природного газу".
Щодо застосування коефіцієнту 1,2 на суму вартості послуги балансування, відповідно до усталених правових позицій Верховного Суду для визначення коефіцієнту компенсації (за визначеною в пункті 9.2 договору формулою), що підлягає застосуванню, коли визначається вартість послуг з балансування обсягів природного газу (при негативному місячному небалансі), процентне співвідношення розміру небалансу обраховується (визначається) від обсягу природного газу, відібраного замовником з газотранспортної системи - з врахуванням всіх обсягів газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника (правові позиції Верховного Суду викладені у постановах №906/110/18 від 27.03.2019, №920/344/18 від 12.06.2019, №922/1580/18 від 18.06.2019, №917/706/18 від 05.11.2019. Тобто, правильним є застосування коефіцієнту 1,2 тільки втому випадку, якщо обсяг небалансу є більшим ніж 5% від загального об'єму природного газу, що позивачем не дотримано.
В матеріалах справи міститься листування між АТ "Дніпропетровськгаз" та АТ "Укртрансгаз", суть якого зведена до вимоги про приведення у відповідність отриманих актів, де фактичний обсяг ВТВ складає менше 5% від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, зокрема, листи від 17.10.2018 №Dр03.1-СЛ-16240-1018, від 17.10.2018 №Dр03.1-СЛ-16239-1018, від 10.01.2019 №49003.1СЛ-241-0119, від 10.01.2019 №49003.1СЛ-242-0119.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для задоволення вимог як відносно суми основного боргу, так і вимог щодо стягнення пені, інфляції грошових коштів та річних, які є похідними від суми основного боргу.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233-238, 240, 241, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити повністю у задоволенні позову Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" про стягнення заборгованості на загальну суму 849 020 297,44 грн.
Судові витрати у справі по сплаті судового збору покласти на позивача.
Рішення набирає законної сили у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення - 18.06.2020.
Суддя Е.М. Бондарєв