15.06.2020 року м.Дніпро Справа № 904/5824/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач)
суддів: Іванова О.Г. Антоніка С.Г.
секретар судового засідання: Ковзиков В.Ю.
Представники сторін:
позивач: Семенюк В.С., паспорт серії НОМЕР_1 НОМЕР_2 від 13.02.1998 р., особисто;
від відповідача-1: Курілов Ю.Ю., довіреність №104/10/04-36-08-09-07 від 10.02.2020 р., представник;
інші учасники процесу не з'явились, про час та місце проведення судового засідання повідомлені судом належним чином ( а.с.114)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Семенюка Віктора Семеновича, м. Новомосковськ, Дніпропетровська область
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Назаренко Н.Г.) від 28.01.2020 року., повний текст якого складено 30.01.2020 року, у справі № 904/5824/19
за позовом Фізичної особи-підприємця Семенюка Віктора Семеновича, м. Новомосковськ, Дніпропетровська область
до відповідача-1: Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, м. Дніпро
відповідача -2: Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, м. Дніпро
про стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 680, 00 грн. та відшкодування моральної шкоди у сумі 50 000, 00 грн.
Позивач - Фізична особа-підприємець Семенюк Віктор Семенович звернувся до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області та Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 680,00 грн. та відшкодування моральної шкоди у сумі 50 000,00 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2020 року у справі № 904/5824/19 позовні вимоги Фізичної особи - підприємця Семенюк Віктора Семеновича - задоволено частково.
Суд стягнув з Державного бюджету України на користь Фізичної особи - підприємця Семенюк Віктора Семеновича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 680,00 грн. (шістсот вісімдесят грн. 00 коп.) -надмірно сплачених коштів та 25,78 грн. (двадцять п'ять грн. 78 коп.) - витрат по сплаті судового збору.
Суд відмовив у задоволенні вимоги позивача про стягнення 50 000 грн. моральної шкоди.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач - Фізична особа-підприємець Семенюк Віктор Семенович звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2020 року по справі №904/5824/19 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди скасувати і ухвалити нове рішення у цій частині, яким позовні вимоги задовольнити, розгляд справи проводити за участю позивача.
В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції, відмовляючи у стягненні моральної шкоди, жодним чином не обґрунтував таке рішення, не врахував неправомірність дій суб'єкта владних повноважень, внаслідок чого позивач тривалий час знаходився під тиском душевних страждань та психологічних переживань.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.05.2020 року у справі № 904/5824/19 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Семенюка Віктора Семеновича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2020 року, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 15.06.2020 року на 10:00 год.
В судовому засіданні апелянт підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду в частині відмови у стягненні моральної шкоди скасувати та задовольнити позовні вимоги.
Відповідачем-1 - Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, м. Дніпро, надано відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просить залишити оскаржуване рішення - без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення (а.с.106-108).
В судовому засіданні 15.06.2020 року представник відповідача-2 не з'явились, про час та місце проведення судового засідання повідомлені судом належним чином ( а.с.114), заяв про відкладення розгляду справи до суду не надав.
Відповідно до ч.11,12 статті 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки в судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Відповідно до статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим кодексом для вручення судових рішень.
Статтею 242 ГПК України, яка регламентує порядок вручення судового рішення, зазначено, що днем вручення судового рішення є день проставляння у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, або відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Колегія суддів враховує, що Постановою КМУ від 20 травня 2020 р. № 392 « Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» визначено, що на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією запроваджується послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови.
Послаблення протиепідемічних заходів застосовується та припиняється на території регіону на підставі рішення регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, яке приймається з урахуванням оцінки епідемічної ситуації та наявності у регіоні ознак для послаблення протиепідемічних заходів, визначених цією постановою.
У регіонах, в яких здійснюється послаблення протиепідемічних заходів, дозволяється:
з 22 травня:
- регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні за умови перевезення пасажирів у межах кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб.
Пунктом 1.8 Протоколу № 30 позачергового засідання Дніпропетровської регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій передбачено, що у зв'язку зі сприятливою епідемічною ситуацією, що склалася на території Дніпропетровської області, яка відповідає ознакам, встановленим у абзацах 3, 4 та 5 пункту 4 Постанови, запроваджується послаблення протиепідемічних заходів та дозволяється:
регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні за умови перевезення пасажирів у межах кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб, за умови забезпечення водіїв засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захисними масками, у тому числі виготовленими самостійно, та використання таких засобів індивідуального захисту пасажирами під час перевезення, в межах кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб, а також дотримання відповідних санітарних та протиепідемічних заходів в міському електричному (трамвай, тролейбус) та автомобільному транспортному засобі, що здійснює регулярні пасажирські перевезення на міських маршрутах.
Таким чином, з огляду на те, що на час призначення судового засідання у даній справі- 15.06.2020 року, на території Дніпропетровської області були послаблені протиепідемічні заходи, дозволено регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні, колегія суддів вважає, що відповідач-2, який зареєстрований у м.Дніпрі, мав можливість взяти участь у судовому засіданні як особисто, через представника, так і шляхом участі в судовому засіданні у режимі відеоконференції як у суді, так і поза межами суду.
Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами, за відсутності представника відповідача -2 , оскільки про час та місце розгляду справи він повідомлений в належний спосіб у справі достатньо матеріалів для розгляду апеляційної скарги, а відкладення розгляду справи є правом, а не обов'язком суду, яке залежить від наявності обставин, які унеможливлюють вирішення спору.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Крім того, згідно з Порядком ведення державного реєстру судових рішень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2006р. за № 740, кожна фізична або юридична особа має загальний доступ до судових рішень, внесених до Реєстру. Відкритий доступ користувачів до електронних копій судових рішень здійснюється цілодобово та безоплатно через офіційний веб-портал ДСА.
Таким чином, представники сторін мають можливість ознайомитись з текстами процесуальних документів по вказаній справі в державному реєстрі судових рішень.
15.06.2020 року в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, письмові пояснення, вислухавши представників сторін, які були присутні в судовому засіданні 15.06.2020року, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, в період з 21.11.2017 по 04.12.2017 Головним управлінням ДФС України в Дніпропетровській області (відповідач-1) проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення, та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування Фізичної особи-підприємця Семенюк Віктора Семеновича (позивача).
За результатами проведеної перевірки відповідачем-1 складено акт від 08.12.2017 № 31686/04-36-13-05 від 08.12.2017, яким встановлено порушення позивачем положень Податкового кодексу України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
На підставі проведеної перевірки відповідачем 1 прийнято повідомлення-рішення № 0020271305 від 20.12.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачують фізичні особи за результатами річного декларування у розмірі 408 398,40 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0020311305 від 20.12.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: військовий збір у розмірі 34 033,20 грн; рішення № 0020261305 від 20.12.2017 року про застосування штрафних санкцій за донарахування органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 4518,13 грн.; вимогу про сплату боргу № Ф-0020251305 від 20.12.2017 зі сплати єдиного внеску у розмірі 45181,29 грн.
Крім того, 14.02.2018 року відповідачем 1 прийнято рішення № 19528-17 про опис майна у податкову заставу ( а.с. 14)
15.01.2018 відповідачем-1 відносно позивача складено протоколи про адміністративне правопорушення №14, № 16, якими встановлено порушення позивачем вимог законодавства щодо ведення обліку доходів та витрат, зокрема заниження оподатковуваного доходу та заниження сум до сплати ПДФО та військового збору та порушення порядку нарахування єдиного внеску, що призвело до заниження єдиного внеску з сум доходу, отриманого від здійснення діяльності, в сумі 45 181,29 грн.
На підставі протоколів про адміністративне правопорушення № 14, № 16 від 15.01.2018 виконуючим обов'язки заступника начальника ГУ ДФС у Дніпропетровській області Сікіріною Іриною Валеріївною складено постанову про накладення адміністративного стягнення від 22.01.2018, якою притягнуто позивача до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі 680 грн. за порушення ч. 1 ст. 164-1, ч. 1 ст. 165-1 КУпАП, пп. 177.2, пп. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, пп.4 ч. 1 ст. 4, п. 2, п. 4 ст. 6, п. 2 ч.1 ст. 7, п. 5ст.8, п. 2 ч.1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Не погоджуючись з вищевказаною постановою про накладення адміністративного стягнення від 22.01.2018, Фізична особа-підприємець Семенюк Віктор Семенович звернувся до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення щодо позивача від 22.01.2018.
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04.06.2018 у справі №804/885/18 адміністративний позов Фізичної особи-підприємця Семенюк Віктора Семеновича до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 22 січня 2018 року- задоволено.
Суд скасував постанову виконуючого обов'язки заступника Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області Сікіріної Ірини Валеріївни про накладення адміністративного стягнення від 22 січня 2018 року, якою притягнуто до адміністративної відповідальності Фізичну особу-підприємця Семенюк Віктора Семеновича у вигляді накладення штрафу в розмірі 680 грн., справу про адміністративне правопорушення закрито.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.10.2018 апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - задоволено частково.
Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04.06.2018 року у справі № 804/885/18 (2-а/183/110/18) змінено в частині мотивів задоволення адміністративного позову, в іншій частині - залишено без змін.
Постановою Дніпровського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2018 р. по справі №804/675/18 задоволено позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Семенюк Віктора Семеновича та визнано протиправними та скасовано рішення та вимоги Відповідача-1, прийняті ним на підставі Акту перевірки №31686/04-36-13-05 від 08.12.2017.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення суду першої інстанції в частині стягнення на користь позивача 680,00 грн. (шістсот вісімдесят грн. 00 коп.) надмірно сплачених коштів не оскаржувалось сторонами, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає перегляду лише в оскаржуваній частині, а саме: відмови у відшкодуванні моральної шкоди.
Звертаючись до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області та Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області із позовом про відшкодування моральної шкоди у сумі 50 000,00 грн., позивач посилався на те, що внаслідок протиправних дій відповідача 1 щодо накладення на нього адміністративного стягнення, що було встановлено рішеннями судів, йому була заподіяна моральна шкода, оскільки він витратив багато сил та часу на оспорювання прийнятих рішень, доведення протиправності дій органів владних повноважень відносно нього, з метою відновлення своєї репутації як законослушного громадянина.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, господарський суд першої інстанції виходив з того, що судові рішення у адміністративних справах, в яких визнано порушення прав позивача внаслідок протиправних дій (рішень) відповідача 1, в їх сукупності не можуть бути достатнім доказом завдання позивачу моральної шкоди та причинного зв'язку між протиправними діями відповідача-1 та заподіяною шкодою.
Проте, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови у стягненні моральної шкоди з огляду на наступне.
Стаття 56 Конституції України встановлює, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Положення ст.23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачають, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Необхідною умовою для притягнення держави до відповідальності за дії, бездіяльність органу державної влади у вигляді відшкодування шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Наявність цих умов у межах розгляду цивільної справи має довести позивач, який звернувся з позовом про відшкодування шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.
Вказана позиція узгоджується з правовим висновком, висловленим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18).
При цьому, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Як вбачається з матеріалів справи, рішеннями адміністративних судів, які набрали чинності, встановлено протиправність рішень та вимог відповідача 1, та скасовані рішення про притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафу, тобто, встановлена неправомірність дій державного органу - Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області.
Щодо наявності шкоди та причинного зв'язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, незважаючи на те, що відбувалося оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення щодо позивача від 22.01.2018 у суді, та відповідно вказана постанова не набула чинності, відповідачем-1 вищенаведену постанову 08.02.2018 було передано до Державної виконавчої служби для примусового виконання.
01.06.2018 старшим державним виконавцем Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області Погорілим Р.С. винесено постанову по звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у виконавчому провадженні №55827687.
26.06.2018, за результатами примусового виконання постанови про накладення адміністративного стягнення від 22.01.2018, за місцем основної роботи позивача (Національна металургійна академія України) з позивача було стягнуто 680,00 грн. штрафу та виконавчий збір, що підтверджується платіжним дорученням №001464 від 26.06.2018.
Отже, на момент стягнення з позивача адміністративного штрафу у розмірі 680 грн.(26.06.2018), постанова про накладення адміністративного стягнення від 22.01.2018 була скасована рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04.06.2018 у справі №804/885/18.
Відповідно до чинного законодавства під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Отже, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.
Оцінюючи доводи апелянта про існування моральних страждань, колегія суддів погоджується, що внаслідок протиправних дій відповідача 1, починаючи з грудня 2017 року, відповідач перебував у стані нервового стресу, оскільки вимушений був постійно писати скарги, вести переписку з контролюючими органами, оскаржувати прийняті ними рішення у судових інстанціях, щоб довести свою законослушність та виключити можливість існування у контрагентів сумнівів щодо надійності співпраці з позивачем.
Колегія суддів погоджується, що існування можливості втратити своє майно, яке було описано у податкову заставу та нарахування боргу у сумі майже 500 000 грн., безперечно викликали страх та занепокоєння позивача.
Крім того, суд вважає обґрунтованим посилання позивача на те, що внаслідок направлення за місцем його роботи- Національної металургійної академії для примусового виконання постанови державного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату щодо стягнення штрафу у сумі 680 грн. , яка була виконана, безумовно йому була заподіяна моральна шкода, оскільки надходження виконавчого листа за місцем основної роботи позивача, де останній працює 30 років та мав репутацію порядної та законослухняної людини, завдало шкоди репутації позивача.
Наведені позивачем обставини, на думку колегії суддів, спричинили позивачу душевні страждання, переживання, стрес та відчуття невизначеності, тобто заподіяли моральну шкоду, а тому суд першої інстанції, не надавши оцінку усім обставинам справи, дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення моральної шкоди.
Згідно ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала
Згідно з приписами ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст. 1174 ЦК України).
Отже, відповідальність за шкоду, завдану органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування, зокрема й діями або бездіяльністю органів доходів і зборів, настає незалежно від вини цих органів.
Вирішуючи питання щодо суми відшкодування, колегія суддів враховує, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, виходячи з обставин справи, колегія суддів вважає, що розумним та справедливим, та таким , що відповідає глибині перенесених моральних страждань позивача, є сума відшкодування у розмірі 5000 грн.
Таким чином, оскільки господарський суд Дніпропетровської області не надав оцінку усім обставинам справи, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині відмови у стягненні моральної шкоди, з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення вимог позивача та стягнення на його користь моральної шкоди у сумі 5000 грн.
Оскільки кошти державного бюджету належать на праві власності державі, отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин.
Керуючись ст.ст.275-282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Семенюка Віктора Семеновича - задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2020 року у справі №904/5824/19 (суддя Назаренко Н.Г.) в частині незадоволених позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди - скасувати.
Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Семенюка Віктора Семеновича в частині відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи - підприємця Семенюк Віктора Семеновича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 5000 грн. моральної шкоди.
В іншій частині рішення суду - залишити без змін.
Видачу відповідних наказів, з урахуванням необхідних реквізитів, відповідно до ст.327 ГПК України доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 18.06.2020 року
Головуючий суддя О.В.Березкіна
Суддя О.Г.Іванов
Суддя С.Г.Антонік