вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"16" червня 2020 р. Справа№ 910/18882/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Хрипуна О.О.
суддів: Дикунської С.Я.
Агрикової О.В.
при секретарі судового засідання Король Я.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант"
на рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2020
(повний текст рішення складено 26.03.2020)
у справі № 910/18882/19 (суддя Плотницька Н.Б.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС"
до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант"
про стягнення 85 707,69 грн.
за участю представників:
від позивача: Бабак А.В.,
від відповідача: не з'явились.
ПрАТ "Страхова компанія "АРКС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТДВ "СК "Альфа-Гарант" про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 85 707,69 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України належним чином не виконав зобов'язання щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну власника автотранспортного засобу Toyota Land Cruiser, державний номер НОМЕР_1 , водієм транспортного засобу Volkswagen Jetta, державний номер НОМЕР_2 , цивільна відповідальність власника якого застрахована відповідачем відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/4507579, та право вимоги за якою перейшло до позивача.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.2020 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 49 490,00 грн. та судовий збір у розмірі 1 109,24 грн.
Стягнуто з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 732,28 грн. у зв'язку із частковою відмовою у позові.
Місцевий господарський суд дійшов висновку, що відшкодуванню відповідачем по страховому випадку від 10.08.2015 належить сума в межах лімітів відповідальності страховика з урахуванням франшизи за полісом.
Суд визнав поважними причини пропуску строку позовної давності, врахувавши, що цивільний позов у кримінальній справі залишено без розгляду, а до моменту винесення Тячівським районним судом Закарпатської області ухвали від 23.09.2019 у справі № 307/3397/15-к не було встановлено особи, винуватої у вчиненні ДТП.
Не погодившись з рішенням, ТДВ "СК "Альфа-Гарант" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
За твердженням скаржника, позивач не надав доказів на підставі яких було визначено суму страхового відшкодування.
Також скаржник стверджує, що суд першої інстанції помилково не застосував до спірних правовідносин положення ч. 4 ст. 267 ЦК України.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 за апеляційною скаргою ТДВ "СК "Альфа-Гарант" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2020 у справі № 910/18882/19 відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 16.06.2020.
В судове засідання представник скаржника не з'явився, хоч скаржник був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.
Беручи до уваги, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез'явлення їх представників у судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті і від скаржника не надходило клопотання про розгляд апеляційної скарги в присутності його представника, а також те, що згідно із ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутні представника позивача за наявними у справі доказами.
Представник позивача вимоги та доводи апеляційної скарги заперечив та просив її залишити без задоволення, наполягаючи на її безпідставності.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, зокрема з довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 70223129 у смт. Дубове Тячівського р-ну Закарпатської області по вул. Гагаріна 10.08.2015 о 22:00 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Volkswagen Jetta, державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу Toyota, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 Довідка не містить інформації щодо причин та винуватця ДТП.
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 23.09.2019 у справі № 307/3397/15-к ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження № 12015070160001363 відносно нього закрито, цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної злочином залишено без розгляду.
Відповідно до звіту від 08.09.2015 № 1046/15 про оцінку автомобіля Toyota Land Cruiser, державний номер НОМЕР_1 (дата оцінки 14.08.2015), наданого оцінювачем ДП "Експерт-Сервіс Авто" ТОВ "Український експертний центр "Експерт-сервіс" Войтеком Т.М. , вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Toyota Land Cruiser, державний номер НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, складає 102 321,66 грн.
Згідно із страховим актом від 16.09.2015 № 1.003.15.11602/VESCO19672 та розрахунком страхового відшкодування до нього, складеними позивачем, розмір страхового відшкодування складає 85 707 грн 69 коп.
На підставі заяви на виплату страхового відшкодування позивачем виплачено страхове відшкодування на рахунок ТОВ "Карат мотор" у розмірі 85 707,69 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 17.09.2015 № 196184, належним чином засвідчена копія якого наявна в матеріалах справи.
Таким чином розмір суми страхового відшкодування підтверджено належними доказами.
Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами, відповідно до відомостей з Централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України, станом на дату ДТП, цивільна відповідальність власника транспортного засобу Volkswagen Jetta, державний номер НОМЕР_2 , була застрахована ПрАТ "Страхова компанія "Альфа-Гарант" відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/4507579 з встановленим розміром страхової суми за шкоду заподіяну майну - 50 000,00 грн., франшизи - 510,00 грн.
Згідно із ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику.
Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування).
Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно із ст. 6 вказаного Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Стаття 29 наведеного Закону встановлює, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Таким чином, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Колегія суддів зазначає, що Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 3-50гс15.
Отже, визначаючи розмір страхового відшкодування, яке відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності винної у ДТП особи, зобов'язаний виплатити потерпілому, слід враховувати фактичні витрати, розмір яких підтверджується не звітом про оцінку, як попереднього оціночного документу, а відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля, та які підтверджують фактичний розмір понесених збитків.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров'ю потерпілих, не застосовується.
Оскільки полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/4507579 встановлено розмір страхової суми за шкоду заподіяну майну - 50 000,00 грн., франшиза - 510,00 грн., до відшкодування відповідачем по страховому випадку від 10.08.2015 належить сума 49 490,00 грн., як обґрунтовано визначено судом першої інстанції.
Відповідно до 4, 5 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
За приписами статті 253 цього ж Кодексу перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. При цьому згідно із частиною першою статті 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Для спірних відносин застосовуються загальна позовна давність тривалістю у три роки (статті 256, 257 ЦК України).
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, загальна позовна давність тривалістю у три роки починає перебіг з 11.08.2015 і спливає у відповідні число та місяць останнього року, тобто такі, що відповідають числу та місяцю настання події. З урахуванням наведеного суд зазначає, що у даній справі позовна давність спливає у число та місяць останнього третього року - 10.08.2018.
Позивач звернувся до суду з даним позовом 27.12.2019, що підтверджується відповідною відміткою Господарського суду міста Києва на першій сторінці позовної заяви, тобто після спливу позовної давності.
Оскільки довідка про дорожньо-транспортну пригоду № 70223129 не містить інформації щодо причин та винуватця ДТП, і лише ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 23.09.2019 у справі № 307/3397/15-к встановлено, що особою, винною у ДТП, яка сталася 10.08.2015, є водій Volkswagen Jetta, державний номер НОМЕР_2 , то відповідно до статті 1166 ЦК України, особою, відповідальною за завдані збитки потерпілому, є винуватець ДТП - водій Volkswagen Jetta, державний номер НОМЕР_2 .
Враховуючи зазначене колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо поважності причини пропуску позовної давності, оскільки до моменту винесення Тячівським районним судом Закарпатської області ухвали від 23.09.2019 у справі № 307/3397/15-к, не було встановлено особи, винуватої у вчиненні ДТП.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Скаржником не надано суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог та підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі.
За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2020 у справі № 910/18882/19 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2020 у справі № 910/18882/19 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/18882/19 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.О. Хрипун
Судді С.Я. Дикунська
О.В. Агрикова