Провадження №11-кп/818/710/20 Доповідач: ОСОБА_1
Справа №643/14045/18
Категорія: ст. 610 КПК України
11 червня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі :
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів: - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі - ОСОБА_4 ,
за участю прокурора - ОСОБА_5 ,
засудженого - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 10 травня 2018 року відносно ОСОБА_6 ,-
Оскаржуваною ухвалою задоволено клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку Калузького районного суду Калузької області від 13 січня 2017 року у відповідність із законодавством України відносно засудженого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вирок Калузького районного суду Калузької області від 13 січня 2017 року, яким ОСОБА_6 засуджено за частиною третьою статті 30, частиною п'ятою статті 228.1 КК РФ строком на 9 років, приведено у відповідність із законодавством України та постановлено вважати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженим за ч.3 ст. 15, ч. 3 ст. 307 КК України, із застосуванням статті 69 КК України, до 9 років позбавлення волі без конфіскації майна.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 відраховано з 13 січня 2017 року.
На підставі ч.5 ст. 72 КК України (в редакції Закону № 838-VІІІ від 26 листопада 2015 року), в строк відбування покарання засудженому ОСОБА_6 зараховано строк попереднього ув'язнення з 16 липня 2015 року по 11 квітня 2017 року (день набрання вироком суду законної сили ) з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі - з урахуванням ухвали Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 30 серпня 2019 року про виправлення описки (арк. 116)
Запобіжний захід ОСОБА_6 у виді тримання під вартою - залишено без змін.
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить ухвалу суду змінити.
Вважати його засудженим за ч.3 ст. 15, ч. 3 ст. 307 КК України із застосуванням ст. ст. 68, 69 КК України до 6 років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ч.5 ст. 72 КК України (в редакції Закону № 838-VІІІ від 26 листопада 2015 року), зарахувати йому в строк покарання строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
В обґрунтування своєї вимоги зазначає, що суд не врахував вимоги ч.3 ст. 68 КК України, згідно якої за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Тобто згідно цієї норми максимальне покарання, яке можна призначити за ч.3 ст. 15, ч. 3 ст. 307 КК України - 8 років позбавлення волі.
У доповнення х до апеляційної скарги засуджений ОСОБА_6 зазначив, що наявні в його справі обставини, що пом'якшують покарання дають підстави для застосування вимог ст. 69-1 КК України.
Вважає, що за таких обставин максимальне покарання яке йому взагалі можна призначити це 5 років 8 місяців.
Відтак він вже відбув призначене покарання та підлягає звільненню.
Заслухавши доповідь судді, думку засудженого та його захисника, які просили задовольнити його апеляційну скаргу, думку прокурора щодо законності та обґрунтованості оскаржуваної ухвали, колегія суддів, дослідивши матеріали судового провадження, а також перевіривши ухвалу у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга засудженого підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 610 КПК України клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України відповідно до частини третьої статті 609 цього Кодексу розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи в Україні або за місцем знаходження Міністерства юстиції України протягом одного місяця з моменту його надходження. Судовий розгляд здійснюється за участю прокурора.
При визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім таких випадків:
1) якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України;
2) якщо строк покарання, призначений вироком суду іноземної держави, є меншим, ніж мінімальний строк, передбачений санкцією статті Кримінального кодексу України за відповідне кримінальне правопорушення, суд дотримується строку, визначеного вироком суду іноземної держави.
Таким чином вказані норми містять виключення із загального правила про те, що суд при приведенні вироку іноземної держави у відповідність із законодавством України, має дотримуватись тривалості призначеного таким вироком покарання.
Як прямо передбачено ч.3 ст. 68 КК України, на положення якої обґрунтовано посилається засуджений, за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті Особливої частини цього кодексу.
З огляду на положення вказаної норми закону України про кримінальну відповідальність, максимальний строк покарання у виді позбавлення волі за вчинення замаху на злочин, передбачений ч.3 ст. 307 КК України, не може перевищувати 8 років позбавлення волі.
Враховуючи вищенаведені вимоги процесуального та матеріального закону, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги засудженого про наявність підстав, з огляду на які належить змінити оскаржувану ухвалу та визначити
остаточне покарання за ч.3 ст. 15, ч. 3 ст. 307 КК України у виді 8 років позбавлення волі без конфіскації майна із застосуванням положень ч.3 ст. 68 КК України.
При цьому, переглядаючи оскаржувану ухвалу в частині апеляційних доводів засудженого щодо врахування його стану здоров'я, обставин що пом'якшують покарання і були встановлені вироком іноземної держави, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 10 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року у разі продовження виконання вироку дотримується характеру та тривалості покарання, призначеного державою винесення вироку, однак якщо це покарання за своєю природою або тривалістю є несумісним із законодавством держави виконання вироку або якщо її законодавство цього вимагає, ця держава може на основі судової або адміністративної постанови співвіднести призначену міру покарання з покаранням, передбаченим її власним законодавством за вчинення аналогічного злочину. За своїм характером таке покарання або такий захід повинні у міру можливості відповідати покаранню або заходу, призначеному у вироку для виконання. Покарання чи захід за своїм характером або своєю тривалістю не може бути більш суворим, ніж міра покарання, призначена в державі винесення вироку, і не може перевищувати максимальні строки позбавлення волі, передбачені законодавством держави виконання вироку.
Тобто виходячи із наведених положень до повноважень суду держави виконання вироку при застосуванні принципу продовження виконання вироку, передбаченого ст. 10 Конвенції не входить призначення покарання, суд лише здійснює перевірку сумісності характеру та тривалості покарання із законодавством держави виконання вироку.
Таким чином, ані суд першої інстанції ані суд апеляційної інстанції не наділені процесуальними повноваженнями при приведенні вироку іноземної держави у відповідність із законодавством України пом'якшувати вже призначене покарання або погіршувати становище засудженого.
Суд лише приводить покарання у відповідність до діючого законодавства України.
Отже апеляційні доводи засудженого ОСОБА_6 , що стосуються пом'якшення покарання та врахування обставин що пом'якшують покарання та відомостей про особу обвинуваченого, його стану здоров'я відхиляються колегією суддів, оскільки у суду відсутня процесуальна можливість пом'якшити призначене вироком Калузького районного суду Російської Федерації від 13 січня 2017 року.
Отже, оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає зміні, а апеляційну скаргу засудженого належить задовольнити частково.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 405, 407,408, 610 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 10 травня 2018 року відносно ОСОБА_6 - змінити
На підставі ч.4 ст. 610 КПК України, визначити, що строк покарання у виді позбавлення волі, який підлягає відбуванню засудженим ОСОБА_6 на підставі вироку Калузького районного суду Російської Федерації від 13 січня 2017 року з урахуванням положень ч.3 ст. 15, ч. 3 ст. 307 КК України, а також ч.3 ст. 68 КК України, становить 8 (вісім) років позбавлення волі без конфіскації майна.
В решті ухвалу залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий -
Судді -