Справа № 638/19098/19 Головуючий суддя І інстанції Грищенко І. О.
Провадження № 22-ц/818/2640/20 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: Справи у спорах, що виникають з сімейних відносин
16 червня 2020 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Яцини В.Б.,
суддів колегії Бурлака І.В., Хорошевського О.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 березня 2020 року, постановлену у складі судді Грищенко І. О., по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу до його офіційної реєстрації та поділ майна подружжя,
ОСОБА_1 06.12.2019 звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова із позовом про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу до його офіційної реєстрації та поділ майна подружжя.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 березня 2020 року внаслідок не усунення недоліків змісту та сплати визначеного судом розміру судового збору було визнано неподаною та повернуто позовну заяву ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , яка діє в особі представника адвоката Василенко Г.В., просить зазначену ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для подальшого вирішення питання про відкриття провадження у справі.
В обґрунтування скарги зазначено, що мотиви, з яких суд дійшов висновку про повернення позовної заяви не відповідають вимогам цивільного процесуального законодавства, суд неправильно дослідив докази і невірно їх оцінив, тому висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що позбавило позивача права на справедливий суд.
Зазначила, що при поданні позовної заяви від 06.12.2019 позивачем було дотримано всі приписи ст. 175 і 177 ЦПК України, а суд необґрунтовано залишив позов без руху, про що зазначено у заяві про усунення недоліків.
Послалась на те, що позивач звернувся з позовною заявою, в якій просила здійснити поділ спільного майна подружжя вартістю 3 696 466,00 грн та встановити факт сумісного проживання до моменту офіційної дати реєстрації шлюбу. Згідно із п. 1.3.2. ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» - при поданні позовної заяви про поділ майна подружжя позивачу необхідно сплатити 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Станом на момент подання позову 06.12.2019 розмір прожиткового мінімуму відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2019 рік» складав 1921,00 грн. З огляду на те, що 1 % від ціни позову складав при розрахунку судового збору - 36964,66 грн, то позивач сплатив верхню межу - три розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідало 5763,00 грн станом на дату подання позову. Також позивачем було сплачено судовий збір 768,40 грн за вимогу немайнового характеру: про встановлення факту сумісного проживання до моменту офіційної дати реєстрації шлюбу, що вимогам п. 1.2.2. ч. 2 ст. 4 згаданого Закону України про сплату 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Позовні вимоги: про визнання певного майна спільним сумісним та про здійснення поділу спільного майна за своєю правовою природою є елементами позовних вимог про поділ спільного сумісного майна, за що законодавцем передбачено сплата єдиної суми збору в розмірі 5763,00 грн., тому окремо судовим збором не оплачуються. Отже, квитанція про сплату судового збору від 05.12.2019 № 001544016740 на суму 6531,40 грн у визначеному максимальному розмірі за заявлені вимоги майнового характеру та одну вимогу немайнового характеру є належним доказом сплати судового збору у встановленому порядку.
Зауважила, що позивач при зазначенні ціни позову керувалась ринковою вартістю такого майна згідно офіційних відкритих джерел інтернет-ресурсів.
Відзив на скаргу не надійшов, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до норми ч. 3 ст. 360 ЦПК України.
Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, які передбачені у ч. 2 ст. 369 ЦПК України, з огляду на те, що позивачем подано апеляційну скаргу на ухвалу про повернення заяви заявникові, оскарження якої передбачено п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, без повідомленням учасників справи.
Згідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до вказаних норм ЦПК України, вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Нормою статті 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звернулася 06.12.2019 до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою, в якій просить суд встановити факт сумісного проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з вересня 2003 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнати спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 наступне майно:
- квартиру АДРЕСА_1 (підстава договір купівлі - продажу № 277 від 11.06.2012 p.), вартістю 2408148,00 грн;
- земельну ділянку розміром 0,052 га, яка розташована у садовому огородньому садівництві «Медик» за № 55 Дергачівського району Харківської області разом із новобудовою, приміщення житлового фонду, а саме: частина будинку, який ще не введений в експлуатацію, що складається з конструкцій першого поверху, полупідвального приміщення та мансарди), вартістю 660000,00 грн;
- корпоративні права - частку ОСОБА_3 у статутному капіталі ТОВ «Харківський завод енергетичних інновацій» в розмірі 27250,00 грн, що складає 50 відсотків статутного капіталу вказаного товариства, яка набута з 28.11.2008 (підстава витяг з ЄДРПОУ № НОМЕР_1 );
- корпоративні права - частку ОСОБА_3 у статутному капіталі ТОВ «Новотехелектро» у розмірі 20000,00 грн, що складає 50 % статутного капіталу вказаного товариства;
- автомобіль з номерним знаком НОМЕР_2 , 2008 року випуску, Hyundai Tucson, червоного кольору (підстава свідоцтво про реєстрацію ТЗ № НОМЕР_4 від 26.10.2011, власник - ОСОБА_3 );
- автомобіль з номерним знаком НОМЕР_5 , 2008 року випуску, НОМЕР_6 чорного кольору (підстава свідоцтво про реєстрацію ТЗ № НОМЕР_7 від 08.11.2008, власник - ОСОБА_3 );
- автомобіль з номерним знаком НОМЕР_8 , 2009 року випуску, Nissan X-TRAIL, білого кольору (підстава свідоцтво про реєстрацію ТЗ № НОМЕР_9 від 20.03.2010, власник - ОСОБА_3 );
- побутову техніку: телевізор Samsung QE55Q6 2018 р., діагональ 55 - 1 шт., вартістю 30000,00 грн;
- телевізор Samsung PHILIPS 2007 року, діагональ 32 - 1 шт., вартістю 1000,00 грн;
- мікрохвильова піч Samsung 2018 року, не була в експлуатації - 1 шт., вартістю 5000,00 грн;
- холодильник Samsung BRB 26018 2018 року - 1 шт., вартістю 15000,00 грн;
- духова шафа Samsung 2018 року - 1 шт., вартістю 10000,00 грн;
- індукційна варильна поверхня Whirlpool 2017 року 1 шт., вартістю 7000,00 грн;
- телевізор Samsung UE32M55 2018 року діагональ 32 - 1 шт., вартістю 10000,00 грн;
- мікрохвильова піч Panasonic 2008 року - 1 шт., вартістю 1000,00 грн;
- холодильник Samsung BRB26007 2017 року - 1 шт., вартістю 15000,00 грн;
- принтер Canon - 1 шт., вартістю 3000,00 грн;
- монітор Dell - 1 шт., вартістю 3000,00 грн;
- комп'ютер - 1 шт., вартістю 3000,00 грн.
Здійснити поділ спільного майна подружжя, яке є об'єктом спільної сумісної власності.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль з номерним знаком НОМЕР_8 , 2009 року випуску, Nissan X-TRAIL, білого кольору, номер шасі НОМЕР_10 .
Визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .
Визнати право власності за ОСОБА_1 на побутову техніку:
- телевізор Samsung QE55Q6 2018 року, діагональ 55 - 1 шт., вартістю 30000,00 грн;
- телевізор Samsung PHILIPS 2007 року, діагональ 32 - 1 шт., вартістю 1000,00 грн;
- мікрохвильова піч Samsung 2018 року, не була в експлуатації - 1 шт., вартістю 5000,00 грн;
- холодильник Samsung BRB 26018 2018 року - 1 шт., вартістю 15000,00 грн;
- духова шафа Samsung 2018 року - 1 шт. вартістю;
- індукційна варильна поверхня Whirlpool 2017 року - 1 шт., вартістю 7000,00 грн.
Залишити у власності відповідача наступне майно:
- автомобіль з номерним знаком НОМЕР_5 , 2008 року випуску, НОМЕР_6 чорного кольору (підстава свідоцтво про реєстрацію ТЗ № НОМЕР_7 від 08.11.2008, власник - ОСОБА_3 ), вартістю 36000,00 грн;
- автомобіль з номерним знаком НОМЕР_2 , 2008 року випуску, Hyundai Tucson, червоного кольору (підстава свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_11 від 26.10.2011, власник - ОСОБА_3 ), вартістю 204000 грн;
- земельну ділянку розміром 0,052 га, яка розташована у садовому огородньому садівництві «Медик» за № 55 Дергачівського району, Харківської області разом із новобудовою, приміщення житлового фонду, а саме: частина будинку, який ще не введений в експлуатацію, що складається з конструкцій першого поверху, полупідвального приміщення та мансарди) вартістю 660000,00 грн;
- корпоративні права - частку ОСОБА_3 у статутному капіталі ТОВ «Харківський завод енергетичних інновацій» в розмірі 27250,00 грн, що складає 50 відсотків статутного капіталу вказаного товариства, яка набута з 28.11.2008;
- корпоративні права - частку ОСОБА_3 у статутному капіталі ТОВ «Новотехелектро» в розмірі 20000,00 грн, що складає 50 % статутного капіталу вказаного товариства, яка набута з 15.12.2006;
- побутову техніку: телевізор Samsung UE32M55 2018 р., діагональ 32 - 1 шт., вартістю 10000,00 грн;
- мікрохвильова піч Panasonic 2008 року - 1 шт., вартістю 1000,00 грн;
- холодильник Samsung BRB26007 2017 року - 1 шт., вартістю 15000,00 грн;
- принтер Canon - 1 шт., вартістю 3000,00 грн;
- монітор Dell - 1 шт., вартістю 3000,00 грн;
- комп'ютер - 1 шт., вартістю 3000,00 грн.
Призначити на користь ОСОБА_3 за рахунок ОСОБА_1 компенсацію в розмірі 800000,00 грн.
Викликати та допитати у якості свідків:
ОСОБА_4 , тел. НОМЕР_12 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_5 , тел. НОМЕР_18 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_6 , тел. НОМЕР_19 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_3 .
ОСОБА_7 , тел. НОМЕР_17 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_4 .
Судові витрати покласти на відповідача по справі.
Ухвалою судді Дзержинського районного суду м. Харкова Грищенко І.О. від 11.12.2019 даний позов був залишений без руху, позивачу наданий строк для усунення виявлених судом недоліків десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, а саме: ухвали суду про залишення позову без руху, яке особисто отримано позивачем ОСОБА_1 12.02.2020.
Від адвоката Василенко Г.В., яка діє від імені ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків, в якій вона зазначає, що позивач сплатив максимально можливу за законом суму судового збору за вимогу майнового характеру - три розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідало 5763,00 грн. станом на дату подання позову, а також позивачем було правильно сплачено 768,40 грн. за вимогу немайнового характеру про встановлення факту сумісного проживання до моменту офіційної дати реєстрації шлюбу. Щодо ненадання оцінки всього майна, то позивач вказує, що позивач керувалась ринковою вартістю такого майна згідно офіційних відкритих джерел інтернет-ресурсів. Проте, з урахуванням неможливості визначення більш конкретної вартості спірного майна, позивач надав гарантії внести відповідні коригування у майбутньому у разі отримання іншої інформації з вказаного питання. Представниця позивачки направила адвокатські запити до ряду установ щодо отримання офіційної інформації щодо певного переліку спірного майна з огляду на те, що власником половини такого майна є відповідач ОСОБА_3 .
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції свої висновки мотивував тим, що ОСОБА_1 не подавала заяву про розірвання шлюбу, а подала позов про встановлення факту сумісного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та про поділ спільного майна подружжя, тому у позивача були відсутні підстави для сплати судового збору за ставками, що визначені підпунктом 3.2. пункту 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. № 3674 - VI, позивач повинна була сплачувати судовий збір за ставками, що визначені в підпункті 1.1. пункту 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674 - VI.
Позовна заява була подана без додержання відповідних вимог процесуального закону, у встановлений строк позивач не сплатила судовий збір у повному обсязі, не усунула всі недоліки, тобто ухвала суду від 11.12.2019 не виконана.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками районного суду.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
У частинах 1, 2 статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Нормою ч. 1 ст. 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Згідно ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 11.12.2019 підставою для залишення апеляційної скарги було:
-недоплата судового збору за п.п. 1.1 та п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»;
-невідповідність вимогам, викладеним в п.п. 3, 5, 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, а саме: позовна заява не містила вірного зазначення ціни позову; відсутні докази наявності рухомого майна та побутової техніки в натурі; відсутні відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.
Представником позивача до суду було вчасно надано заяву про усунення недоліків позовної заяви, в якій вона аргументувала свою позицію щодо можливості сплати судового збору за вимогу майнового характеру на підставі п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», про повну оплату судового збору за вимоги немайнового характеру, визначення ціни позову та вжиттям заходів досудового врегулювання.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 02.03.2020 була надана оцінка викладеним доводам, суд дійшов висновку, що позивачка не усунула усі недоліки позовної заяви, а саме - не виконана вимога суду щодо сплати судового збору у максимальному розмірі ставки за позовну вимогу майнового характеру. Зауважень стосовно невиправлення інших недоліків, які були зазначені у згаданій ухвалі суду першої інстанції від 11.12.2019 суд в ухвалі від 02.03.2020 року не вказав.
Колегія суддів погоджується з тим, що позивач не доплатила судовий збір за вимоги майнового характеру, виходячи з наступного.
Як визначено у п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI зі змінами та доповненнями за подання до суду позовної заяви про поділ майна при розірванні шлюбу справляється судовий збір за ставкою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У той же час, як вбачається з матеріалів справи (а. с. 26) таких вимог про розірвання шлюбу позивачка у своєму позові не заявляла. ОСОБА_1 звернулась до суду із вищевказаним позовом до відкриття провадження у іншій справі про розірвання шлюбу за позовом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Питання про об'єднання цих справ для спільного розгляду відповідно до норми ч. 3 ст. 188 ЦПК України може вирішуватися судом лише після відкриття провадження за цим позовом.
Районний суд правильно встановив, що позивачка подала позов про встановлення факту сумісного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та про поділ спільного майна подружжя, вимог про розірвання шлюбу не подавала.
Тому у позивача не було підстав для сплати судового збору за вищевказаною ставкою, що визначена п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Суд першої інстанції у своїх ухвалах від 11.12.2019 та 02.03.2020 дійшов правильного висновку, що позивач зобов'язана сплати судовий збір за ставкою, визначеною п.п. 1.1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Сплачена позивачем сума судового збору з урахування визначеної нею ціни позову не відповідає вимогам закону.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого і законного висновку, що позивачем вказаний недолік позовної заяви щодо доплати судового збору за майнову вимогу у розмірі максимальної ставки 5 розмірів прожиткового мінімуму, а не 3, як було сплачено при поданні позову, - усунуто не було, на підставі чого суд правильно застосував передбачені в таких випадках ч. 3 ст. 185 ЦПК України наслідки.
Відповідно до ч. 1 ст. 187 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.
Колегія суддів погоджується з твердженням апеляційної скарги про те, що районний суд порушив строки, встановлені вказаною нормою права оскільки визнав позовну заяву неподаною тільки 02.03.2020, хоча позивач подала заяву про усунення недоліків 06.02.2020.
Проте, вказане процесуальне порушення є формальним, не призвело до неправильного вирішення питання щодо відкриття провадження у справі, тому з урахуванням принципу пропорційності, передбаченому ст. 11 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відповідно до ч. 2 ст. 376, ст. 379 ЦПК України не вбачає підстав для скасування або зміни оскарженого судового рішення, суд законно і обґрунтовано вирішив питання про необхідність повернення позовної заяви.
Суд зауважує, що повернення позовної заяви не позбавляє позивача права на доступ до суду, оскільки не заперечує її права повторного звернення до суду з цим позовом у разі усунення згаданого недоліку щодо сплати судового збору за подання вимоги майнового характеру. Наведені у скарзі інші доводи правового значення не мають і висновків суду не спростовують.
Оскільки судом першої інстанції постановлено ухвалу із додержанням вимог процесуального закону, а доводи апеляційної скарги висновки суду не спростували, суд апеляційної інстанції на підставі ч. 1 ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу залишає без задоволення, а оскаржену ухвалу суду від 02.03.2020 - без змін.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 березня 2020 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення виготовлений 16 червня 2020 року.
Головуючий В.Б. Яцина.
Судді колегії І.В. Бурлака.
О.М. Хорошевський.