Справа № 761/20347/19
Провадження № 2-др/761/22/20
06 лютого 2020 року
Шевченківський районний суд м. Києва
в складі:
головуючого - судді: Кондратенко О.О.
при секретарі: Архипов І.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва в порядку спрощеного провадження (без виклику представників сторін) заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Чорного Івана Васильовича про стягнення понесених відповідачем судових витрат по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом
В січні 2020 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Чорний І.В. звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з заявою про стягнення з позивача понесених витрат відповідачем, а саме: витрат на правничу допомогу у розмірі 7 500, 00 грн., в порядку ст. ст. 142, 255 ЦПК України.
Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, вважає, що подана заява про стягнення з позивача понесених відповідачем судових витрат не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 05 грудня 2019 року провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом - закрито. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 7 500 ( сім тисяч п'ятсот ) гривень 00 копійок.
Звертаючись до суду з вищезазначеною заявою про стягнення судових витрат, сторона відповідача зазначала, що нею були понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 7 500, 00 грн.
У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача (ч. 5 ст. 142 ЦПК України).
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
Згідно з п.47 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення під 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).
В постанові від 01 жовтня 2002 року по справі № 30/63 Верховний Суд України звернув увагу, що судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналізуючи викладені вище норми права, слід зазначити, що підставою для відшкодування відповідних судових витрат є детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також відповідні докази на підтвердження таких витрат.
Судом встановлено, що 27 лютого 2019 року між ОСОБА_1 та АО "Ем Джи Груп" було підписано Договір №1 про надання правової допомоги, а 08 липня 2019 року додаткова угода №1 до вказаного договору.
За умовами п.1 Додаткової угоди №1 від 08.07.2019р. Об'єднання бере на себе зобов'язання за грошову винагороду (гонорар) в розмірі 7 500,00 грн. здійснити комплексний захист, представництво та усі інші необхідні види правової допомоги з питань захисту законних інтересів Клієнта та досягнення для нього економіко-правового результату щодо претензійно-позовної роботи із предметом спору у справі №761/20347/19.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, за рахунок іншої сторони. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.
В обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу стороною відповідача було подано Договір №1 про надання правової допомоги 27 лютого 2019 року, додаткову угоду №1 до договору від 08 липня 2019 року, акт прийому-передачі послуг з надання правничої допомоги.
Судом встановлено, що стороною відповідача не було надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, як і відсутній час, який було витрачено на надання професійної правничої допомоги. Крім того, представником відповідача не додано документів, що підтверджують сплату відповідачем узгодженого розміру гонорару адвокату.
За таких обстави, суд прийшов до висновку, що заява представника відповідача - адвоката Чорного І.В. про стягнення з позивача понесених витрат відповідачем, не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 137, 141, 246, 258, 259, 263-266, 268, 270, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Чорного Івана Васильовича про стягнення понесених відповідачем судових витрат по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом - залишити без задоволення.
Ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У відповідності до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Шевченківський районний суд міста Києва.
Суддя