Провадження № 2/760/4699/20
Справа № 760/4931/20
про залишення позовної заяви без руху
25 лютого 2020 року м. Київ
Суддя Солом'янського районного суду м. Києва Козленко Г.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку,-
встановив:
Позивач звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва з вказаним позовом та просить:
- визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 ;
- примусово зняти відповідача з реєстраційного обліку з квартири.
Відповідно ч.ч.1, 3 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.
Згідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до чинного законодавства України позовна заява є процесуальним документом, який повинен містити в собі: найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Тобто в позовній заяві має міститись посилання на те, до кого пред'явлений позов; що саме вимагає позивач (предмет позову); обставини, на яких ґрунтується вимога (матеріально-правова підстава позову); докази, що підтверджують ці обставини.
Таким чином, на цій стадії цивільного процесу позивач зобов'язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред'явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред'явлення.
Вивченням матеріалів позовної заяви, встановлено, що даний позов не відповідає вимогам ст.ст.175, 177 ЦПК України.
У разі порушення цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного засобу захисту, який залежить від виду порушення та від наявності чи відсутності між сторонами зобов'язальних правовідносин. Тобто, потерпіла особа обирає саме той засіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу та ґрунтується на законі.
Спосіб захисту являє собою певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Способи захисту цивільних прав визначені у ст.16 ЦК України.
Так, матеріально-правова вимога позивача до відповідачів повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права, а також підпадати під цивільну юрисдикцію.
Згідно ч.3 ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити, серед іншого зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).
Підстава позову - обставини (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з позовними вимогами до відповідача.
Предмет позову - матеріально-правові вимоги позивача до відповідача.
В обґрунтування позовної заяви нормами права позивач, будучи власником квартири, посилається на ст.319 ЦК Ураїни.
В позовній заяві не конкретизовано норму права, яку позивач просить застосувати при визнанні відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням, оскільки вказаною нормою передбачено усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ в п.34 постанови №5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» вказав, що оскільки право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом, під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла.
Позивач має визначитися зі способом захисту порушеного права, з посиланням на відповідні обставини та докази, визначивши правові підстави для визнання осіб такими, що втратили право користування приватним житловим приміщенням, власником якого є позивач.
Згідно з чинним законодавством зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину позову щодо порушення прав позивача відповідачем, є обов'язковими для особи, яка пред'являє позов, оскільки без зазначення доказів, що підтверджують вимоги, суд не може здійснити підготовку справи до розгляду та належним чином провести судове засідання.
У позовній заяві не зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), адреси електронної пошти.
Крім того, з тексту позовної заяви вбачається, що позивач звертався до колишнього власника квартири , яка стверджує, що не знає де проживає відповідач і більше року останнього не бачила. Однак, в порушення вимог п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України позивач не надає суду доказів, які можуть підтвердити зазначений факт. Тобто позивачу необхідно надати суду докази звернення до колишнього власника квартири з вимогою про надання інформації про місцезнаходження відповідача.
Відповідно до ч.5 ст.177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Позивачем не зазначено посилань на докази про не проживання відповідача у спірній квартирі. Певні обставини підлягають доказуванню певними доказами, зокрема письмовими. Таким чином, позивачем не додано до позовної заяви жодного письмового належного та допустимого доказу на підтвердження не проживання понад рік відповідача у вказаній квартирі, зокрема це може бути відповідний «Акт про не проживання особи» з зазначенням строку не проживання відповідача, підписаний сусідами та уповноваженою особою обслуговуючої організації будинку.
Також позивач в порушення вимог ст.175 ЦПК України не зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Згідно з чинним законодавством зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину позову щодо порушення прав позивача відповідачем, є обов'язковими для особи, яка пред'являє позов, оскільки без зазначення доказів, що підтверджують вимоги, суд не може здійснити підготовку справи до розгляду та належним чином провести судове засідання.
Другою позовною вимогою є вимога про «примусове зняття відповідача з реєстрації у квартирі». З вимоги не вбачається до кого вона висунута, ким порушується право позивача та яке саме, що позивач вкладає в поняття «примусово зняти». Тобто, зазначена вимога в такому викладі є не коректною, вказаний недолік підлягає виправленню та усуненню позивачем.
У позовній заяві не зазначено зворотного зв'язку сторін, останнього місця проживання чи перебування відповідача, поштовий індекс, а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.
Позивач у позовній заяві зазначає місце проживання чи перебування відповідача за місцем його реєстрації, з тексту позовної заяви вбачається, що останній не проживає за місцем своєї реєстрації, тобто звертаючись до суду з позовною заявою позивач позбавляє права відповідача на захист своїх прав та інтересів. Відповідно до позовних вимог ставиться питання про визнання відповідача таким, що втратив право користування житлом, при цьому позивачем не вказано жодних даних відповідача, які дадуть змогу суду повідомити відповідача про існування справи за вказаним позовом у суді, надіслати йому позовну заяву та додані до неї документи, що унеможливить допущення порушення прав останнього. Тому позивачу слід відшукати та зазначити данні щодо останнього місця проживання чи перебування відповідача, а також відомі номери засобів зв'язку офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.
Відповідно до ч.5 ст.177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Положеннями ст.95 ЦПК України закріплено зміст поняття письмових доказів, що застосовується у розумінні цивільного процесу. Так, частиною першою вказаної статті зазначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення, одночасно підтверджуючи достовірність наданої копії доказу.
Незасвідчені або неправильно засвідчені копії документів можуть бути належними, проте недопустимими доказам, оскільки у випадках передбачених законодавством певні обставини справи повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Однак, всі долучені до позовної заяви документи не містять зазначення дати, - на підтвердження відповідності копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у позивача. Суд звертає увагу позивача на необхідність виправлення зазначених недоліків допущених у позовній заяві та засвідчення належним чином копій документів доданих в якості письмових доказів до позовної заяви, для їх оцінки при розгляді справи.
Крім того, суддею встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам п.п.6, 7, 9, 10 ч.3 ст.175 ЦПК України, так позовна заява не містить:
6) відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
9) попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи;
10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Частиною 4 ст.177 ЦПК України встановлено, що до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно положень ст.3 ЗУ «Про судовий збір», судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фінансовому розмірі.
Пунктом 2 ч.1 ст.4 вищевказаного Закону передбачено, що за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, розмір судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму.
Частиною 3 ст.6 ЗУ «Про судовий збір», передбачено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Як вбачається з позовної заяви, остання має дві позовні вимоги немайнового характеру:
- визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 ;
- примусово зняти відповідача з реєстраційного обліку з квартири.
Позивачем сплачено судовий збір за одну вимогу, тому останньому слід сплатити суму судового збору за другу вимогу немайнового характеру у розмірі 840 грн 80 коп. за наступними реквізитами: отримувач коштів: УК у Солом'янському районі/Солом'янський район, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38050812, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: UA388999980313181206000026010, код класифікації доходів бюджету: 22030101, за подачу позову.
Дослідивши матеріали справи, до позовної заяви не додані документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, що передбачає ст.177 ЦПК України.
Слід акцентувати увагу позивача на тому, що справи такої категорії розглядаються в порядку спрощеного позовного провадження. Особливостями такого розгляду є скорочені строки розгляду, підготовче засідання не проводиться, справа розглядається без повідомлення сторін за наявними матеріалами - суд досліджує докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи. За таких обставин, позивач зобов'язаний детально і ретельно ставитися до виконання вимог щодо доведення певного кола фактів та зазначати докази на підтвердження кожної обставини, яка має значення для вирішення справи по суті позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення заяви без руху.
Вищевикладене дає підстави для висновку, що позовна заява не відповідає вимогам ст.ст.175,177 ЦПК України, а тому підлягає залишенню без руху з наданням строку на їх усунення.
На підставі викладеного вище, позовну заяву потрібно залишити без руху та надати позивачу строк для усунення зазначених недоліків протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Недоліки необхідно усунути шляхом виконання всіх вимог зазначених в цій ухвалі суду та поданням позовної заяви в новій редакції.
Роз'яснити позивачу, що в разі невиконання вимог ухвали суду, заява, відповідно до ч.3 ст.185 ЦПК України буде вважатися неподаною і повернута заявнику.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.175, 177, 185 ЦПК України, суддя,-
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку - залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків позовної заяви , позов буде вважатися неподаним та повернутий позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя - Г.О. Козленко