Справа № 500/2494/19
16 червня 2020 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі: судді Осташа А. В. за участю: секретаря судового засідання Шаблій Ю.П., представника позивача - Магац О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.05.2019,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування:
- податкового повідомлення-рішення №0125602-5408-1915 від 22.05.2019 про визначення ОСОБА_1 податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2018 рік на суму 18000,71 грн.;
- податкового повідомлення-рішення №0125603-5408-1915 від 22.05.2019 про визначення ОСОБА_1 податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2018 рік на суму 11250,91 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення положень Податкового кодексу України необґрунтовано та безпідставно зробив висновок про наявність у позивача обов'язку щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік, в результаті чого протиправно визначив суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Зазначено, що вона є власницею нежитлового приміщення, будівлі майстерні загальною площею 604,4 кв.м. та нежитлового приміщення будівлі майстерні загальною площею 967 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Дані приміщення використовує для здійснення підприємницької діяльності. Належність даних об'єктів до будівель промисловості підтверджується довідками експерта та договором оренди землі. З урахуванням Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507 до групи 125 "Будівлі промислові та склади" належить клас 1251 "Будівлі промислові", який включає будівлі промислового призначення, наприклад фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні приміщення, а відтак в силу підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Ухвалою суду від 15.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 02.12.2019. Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві (аркуш справи 35-36). Просив суд в задоволенні позову відмовити з урахуванням тієї обставини, що позивач є власником об'єкту нерухомого майна, що є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Зазначив, що нежитлові приміщення, будівлі майстерні є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а позивач платником такого податку. Відповідач не заперечує, що вказане майно є будівлею промисловості, однак позивач не використовує його за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.
Ухвалою суду від 14.01.2020 провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень зупинено до набрання законної сили судовим рішенням судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі колегії Верховного Суду у справі №820/3556/17 (адміністративне провадження №К/9901/23672/18).
Ухвалою суду від 20.02.2020 поновлено провадження в адміністративній справі №500/2494/19 та призначено у справі судове засідання.
Позивач направив на адресу суду 17.03.2020 відповідь на відзив в якому зазначила, що Білецькою сільською радою 30.06.2017 було прийнято рішення №837 про встановлення податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки для об'єктів житлової та нежитлової нерухомості на території Білецької сільської ради на 2018 рік, однак дане рішення не було офіційно оприлюднене, що підтверджується відповіддю на запит. Тобто зазначено, що відповідно до пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України застосування відповідачем положень ст.266 Податкового кодексу України з метою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки можливо було не раніше наступного бюджетного періоду, який настав за плановим, тобто не раніше 2020 року.
Відповідач надав суду 02.04.2020 додаткові пояснення в яких йдеться про те, що підтвердженням того, що рішення Білецької сільської ради №837 від 30.06.2017 не було опубліковане, немає, оскільки у листі зазначається те, що рішення було надіслане контролюючому органу, а про опублікування або ж не опублікування у листі-відповіді не йдеться. Також вказано, що підтвердженням того, що позивач використовує дану будівлю для виготовлення промислової продукції немає, тому визнавати протиправними податкові повідомлення-рішення та скасовувати їх, немає підстав.
В судовому засіданні 16.06.2020 представник позивача позов підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання 16.06.2020 не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, клопотань на адресу суду про відкладення розгляду справи не надходило.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово представників сторін, оцінивши зібрані у справі докази та надавши їм належної правової оцінки, судом встановлено наступне.
Як випливає із матеріалів справи, ОСОБА_1 на праві приватної власності належать такі об'єкти нерухомого майна:
- нежитлове приміщення, будівля майстерні, об'єкт нежитлової нерухомості, загальна площа 967 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 3311 виданий 15.12.2017, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (аркуш справи 14);
- нежитлове приміщення, будівля майстерні, об'єкт нежитлової нерухомості, загальна площа 604,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 3315 виданий 15.12.2017, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (аркуш справи 15).
Відповідач, як контролюючий орган, обчислив суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо зазначених вище об'єктів нерухомості з урахуванням ставок податку, встановлених рішенням Білецької сільської ради №837 від 30.06.2017 "Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об'єктів житлової та нежитлової нерухомості на території Білецької сільської ради на 2018 рік".
Головним управління ДФС у Тернопільській області 22.05.2019 винесено:
- податкове повідомлення-рішення №0125602-5408-1915 про визначення ОСОБА_1 податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2018 рік на суму 18000,71 грн (аркуш справи 7);
- податкове повідомлення-рішення №0125603-5408-1915 про визначення ОСОБА_1 податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2018 рік на суму 11250,91 грн (аркуш справи 8).
Позивач скористалась процедурою адміністративного оскарження та подала скаргу до Державної фіскальної служби України на зазначене податкові повідомлення-рішення (аркуш справи 9-10).
Державна податкова служба України прийняла 19.09.2019 рішення про результати розгляду скарги, яким залишила без змін податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 22.05.2019 без змін, а скаргу ОСОБА_1 - без задоволення (аркуш справи 11-13).
Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернулась із даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з підпунктом 266.1.1. пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування, згідно з положеннями підпункту 266.2.1. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України,є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Так підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Податкового кодексу України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 Податкового кодексу України).
Отже, підставою для звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податків за правилами підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України є особливість, що характеризує об'єкт оподаткування.
Застосовуючи об'єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб'єкту-платнику.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 17.02.2020 у справі №№820/3556/17, дійшов висновку, що обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм «будівлі промисловості», лише об'єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб'єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Прислівник «зокрема» вживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, однак таке вживання не означає присвоєння ознаки окремо виділених видових складових (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств) загальній (родовій) категорії - будівлі промисловості, оскільки не поглинає чи узагальнює, а виокремлює.
Поряд з цим конструкція згаданих правових норм дозволяє суду застосувати і такий вид тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту, як поширювальне тлумачення, в частині об'єкта оподаткування - предмета «будівлі промисловості», оскільки норми не містять вичерпного переліку таких об'єктів та оскільки відсутні положення, які є винятком із загального правила.
При цьому застосовування системного способу тлумачення, який вимагається при застосуванні поширювального тлумачення дозволяє дійти до наступних висновків.
Сама по собі специфіка об'єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.
Обираючи за вихідне поняття «промисловість», у зв'язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов'язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.
Оскільки «будівлі промислові», які є у складі об'єктів нежитлової нерухомості виступають загальним критерієм визначення об'єкта оподаткування (підпункт «ґ» підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), то встановлення пільги шляхом звільнення від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, «будівель промисловості», зокрема виробничих корпусів, цехів, складських приміщень промислових підприємств ( підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України) не свідчить про недостатню чіткість податкового законодавства, оскільки увівши певний загальний критерій «будівлі промислові», законодавець визначив спеціальний об'єкт (об'єкти) який звільнено від оподаткування, і зі змісту норми зрозуміло, яких об'єктів стосується така пільга.
При цьому, оскільки саме законодавець приймає рішення про встановлення пільг, то він може в подальшому змінити норму, яка встановлює преференцію, не змінюючи загального критерію, про який йшлося вище.
Отже, підстав для застосування компенсаторних правозастосовних нормативних механізмів - презумпції правомірності рішень платника податку (у даному випадку відповідно підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 та пункт 56.21 статті 56 Податкового кодексу України) не виникає, оскільки немає колізії нормативно-правового регулювання.
Таке застосування вказаної правової норми відповідає принципам рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації (підпункт 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України), єдиного підходу до встановлення податків і зборів (підпункт 4.1.11 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України) і нейтральності оподаткування (підпункт 4.1.8 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).
Наданням пільги щодо сплати податку, звільненням від сплати податків, держава має на меті встановлення певного рівня соціального або економічного захисту відповідної категорії платників податків.
Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об'єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.
Суд вважає, що такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об'єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об'єктом оподаткування саме будівлі промисловості, тобто будівлі які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.
Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем відповідно до чинного законодавства, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Баланс інтересів у спірних правовідносинах досягнутий шляхом реалізації відповідачем норм права при визначенні податкового зобов'язання позивачу без свавільного втручання та без покладення надмірного тягара.
Застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Вказаний правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 17.02.2020 у справі №№820/3556/17.
Судом встановлено, що нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме: нежитлове приміщення, будівля майстерні, об'єкт нежитлової нерухомості, загальна площа 967 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; нежитлове приміщення , будівля майстерні, об'єкт нежитлової нерухомості, загальна площа 604,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить позивачу на праві власності, відноситься до будівель промисловості. Вказана обставина не заперечується сторонами у справі.
Також судом встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, до видів діяльності позивача згідно КВЕД відносяться:
- 77.39 Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів. н.в.і.у.;
- 79.90 надання інших послуг бронювання та пов'язана з цим діяльність;
- 47.89 роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами;
- 49.41 вантажний автомобільний транспорт;
- 52.21 допоміжне обслуговування наземного транспорту;
- 52.29 інша допоміжна діяльність у сфері транспорту;
- 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Відтак, вказаний об'єкт нерухомості не використовується позивачем за функціональним призначенням - для промислового виробництва.
З огляду на встановлені обставини щодо видів діяльності позивача, жодним чином не вказує на використання нежитлових приміщень будівель майстерень за функціональним призначенням.
Інших доказів використання цих приміщень за функціональним призначенням позивачем суду не надано.
Щодо доводів позивача про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, винесених на підставі рішення №837 про встановлення податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки для об'єктів житлової та нежитлової нерухомості на території Білецької сільської ради на 2018 рік з підстав його офіційного не оприлюднення, суд зазначає наступне.
Суд розцінює дане твердження позивача, як зміну підстав позову, оскільки в позовній заяві позивач про це не зазначав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 47 КАС України позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Враховуючи зазначене, суд не приймає до уваги дані доводи позивача, оскільки вони подані позивачем 17.03.2020 (аркуш справи 71), після першого судового засідання, тобто в порушення строків визначених ч.1 ст.47 КАС.
З урахуванням вищенаведеного, контролюючим органом правомірно проведено розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік щодо позивача.
Відповідно до ч.1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п.38.1 ст.38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, податкового повідомлення-рішення №0125602-5408-1915 від 22.05.2019 на суму 18000,71 грн. та податкового повідомлення-рішення №0125603-5408-1915 від 22.05.2019 на суму 11250,91 грн., відповідають вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.
У силу вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для розподілу судових витрат у суду відсутні.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Тернопільській області від 22.05.2019 №0125602-5408-1915 та №0125603-5408-1915 , відмовити.
Позивач: ОСОБА_1 НОМЕР_1 АДРЕСА_3
Відповідач: Головне управління ДПС у Тернопільській області 43142763 вул. Білецька, 1,м. Тернопіль,46003
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 17 червня 2020 року.
Головуючий суддя Осташ А.В.