09 червня 2020 року м. Житомир справа № 293/1974/19
категорія 111030200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Нагірняк М.Ф.,
секретар судового засідання Добровольська Н.А.
за участю: позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача Кондратюк О.А.,
представника відповідача - Коршак Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Заявою від 21.01.2020 року ОСОБА_1 уточнила свої позовні вимоги.
Ухвалою Черняхівського районного суду Житомирської області від 04.11.2019року відкрито провадження у даній справі.
Ухвалою Черняхівського районного суду Житомирської області від 26.11.2019року задоволено клопотання представника Відповідача і справу передано за підсудністю до Житомирського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 18.12.2019року справу прийнято до провадження та продовжено судовий розгляд за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 18.03.2020 року уточнено назву Відповідача (Головне управління ДПС у Житомирській області), закрито підготовче провадження у справі і призначено до розгляду по суті.
Судові засідання у справі, призначені на 15.04.2020року та 15.05.2020року, не відбулися по причині неявки представників сторін та наявності відповідних клопотань.
В судовому засіданні Позивач та її представник позовні вимоги підтримали і пояснили, що податковий орган за результатами позапланової перевірки помилково зробив висновок про наявність у Позивача додаткового блага в результаті зменшення банківською установою основного боргу на суму 575 тисяч гривень. Позивач пояснила, що дійсно за кредитною угодою з ВАТ "Райфазен банк Аваль" ще від 07.08.2008року отримала кредит в розмірі 115500 доларів США при курсі гривні до цієї валюти в розмірі 5,05грн. В результаті інфляції (зростання курсу вказаної валюти) вказані зобов'язання були скореговані шляхом укладання договору про зменшення суми боргу на 575000,00грн.
На думку Позивача та її представника, зменшення банківською установою основного боргу на суму 575 тисяч гривень в силу положень пункту 8 підрозділу 1 розділу XX. "Перехідні положення" Податкового кодексу України не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу. Відповідачем не враховані вказані вимоги Податкового законодавства, що призвело до ухвалення оскаржуваних рішень.
Представник Відповідача, Головного управління ДПС у Житомирській області, проти позову заперечила і пояснила, що дійсно в період з 12.10.2018року по 17.10.2018року уповноваженою посадовою особою податкового органу була проведена невиїзна позапланова документальна перевірка щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету Позивачем за 2015рік. За результатами такої перевірки, на думку представника Відповідача, правомірно було встановлено отримання Позивачем додаткового блага в результаті зменшення банківською установою основного боргу на суму 575 тисяч гривень, що призвело до збільшення загального місячного податкового доходу за липень 2015 року та заниження суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті платником до бюджету самостійно на 114269,20грн., та до заниження військового збору, яка підлягає також сплаті платником самостійно до бюджету на 8615,87грн.
Неподання платником річної податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік, що було обов'язковим в силу отримання такого додаткового блага, в термін до 01.05.2016року призвело до застосування штрафних санкцій.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представника Позивача та заперечення представника Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та підстав декларування фізичними особами майнового стану і доходів шляхом подання річної декларації та визначення своїх зобов'язань з податку на доходи та військового збору регулюються правовими нормами Податкового кодексу України, що були чинні на день виникнення таких відносин.
В судовому засіданні встановлено, що в період з 12.10.2018року по 17.10.2018року уповноваженою посадовою особою податкового органу була проведена невиїзна позапланова документальна перевірка щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету Позивачем за 2015рік, про що був складений відповідний акт перевірки від 24.10.2018року. Така перевірка була проведена за відсутності платника. За результатами такої перевірки було винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 06.12.2018 року:
- № 0035971304 про збільшення ОСОБА_1 податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб в сумі 114269,20грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 28567,30грн.;
- № 0035991304 про збільшення ОСОБА_1 податкових зобов'язань з військового збору в сумі 8615,87грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 2153,97грн.;
- № 0035981304 про застосування штрафу до ОСОБА_1 в сумі 170,00грн.
Як зазначено в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні №0035971304 від 06.12.2018 року, підставою для його винесення стали порушення Позивачем вимог пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.162.2.4 п.162.2 ст.164, п.167.2 ст.167 та п.173.2 ст.173 Податкового кодексу України.
Як зазначено в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні № 0035991304 від 06.12.2018 року, підставою для його винесення стали порушення Позивачем вимог пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.162.2.4 п.162.2 ст.164, п.167.2 ст.167, п.173.2 ст.173 та пп.1.1, пп.1.2 і пп.1.3 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX. Податкового кодексу України.
Як зазначено в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні №0035981304 від 06.12.2018 року, підставою для його винесення стали порушення Позивачем вимог пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, пп."в" п.176.1 ст.176 та п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України.
Відповідно до висновків, зазначених в акті перевірки від 24.10.2018року, та пояснень представника податкового органу в судовому засіданні підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень стало виключно неподання платником в термін до 01.05.2016року річної податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік, що було обов'язковим в силу отримання додаткового блага результаті зменшення банківською установою основного боргу на суму 575 тисяч гривень, призвело до збільшення загального місячного податкового доходу за липень 2015 року та заниження суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті платником до бюджету самостійно на 114269,20грн., та до заниження військового збору, яка підлягає також сплаті платником самостійно до бюджету на 8615,87грн.
Тобто, суть спору між сторонами в даній справі зведена виключно до того, чи відноситься до доходу, отриманого платником податку в розумінні податкового законодавства як додаткове благо, зменшення банківською установою основного боргу на суму 575 тисяч гривень за кредитною угодою.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що за кредитною угодою з ВАТ "Райфазен банк Аваль" ще від 07.08.2008року Позивач отримала кредит в розмірі 115500 доларів США при курсі гривні до цієї валюти в розмірі 5,05грн. Тобто, в гривневому розрахунку розмір отриманого кредиту станом на 07.08.2008року складав 559597,50грн.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що згідно довідки ПАТ "Райфазен банк Аваль" від 17.01.2020року, дослідженої судом, залишок заборгованості Позивача за вказаними кредитними коштами станом на 17.07.2015року складав 67633,92 доларів США за основним боргом (а.с.137-140).
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 21.07.2015року Позивачем з ПАТ "Райфазен банк Аваль" укладено договір про часткове прощення боргу в сумі 575000,00грн. основного боргу та 82115,75грн. пені (а.с.24-29).
На думку податкового органу, зменшення банківською установою основного боргу на суму 575 тисяч гривень за кредитною угодою є в розумінні вимог пп."д" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України є доходом, отриманим Позивачем платником податку у вигляді додаткового блага.
При цьому слід зазначити, що в оскаржуваних рішеннях не зазначено, що порушення Позивачем вимог саме пп."д" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України стало підставою для їх прийняття.
В силу положень п.179.2 ст.179 Податкового кодексу України, на думку представника Відповідача, отримання такого доходу зобов'язувало Позивача подати річну декларацію про майновий стан і доходи за 2015рік в термін до 01.05.2016року та самостійно нарахувати та сплатити податок на доходи фізичних осіб в розмірі 114269,20грн. та 8615,87грн. військового збору.
Такі доводи податкового органу та його представника в судовому засіданні не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства з огляду на таке.
Безспірно, в силу вимог пп."д" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року, є доходом, отриманим Позивачем платником податку у вигляді додаткового блага.
Разом з тим, за приписами пункту 8 підрозділу 1 розділу XX. "Перехідні положення" Податкового кодексу України не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.
Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.
Податковий орган не врахував, що зменшення банківською установою основного боргу Позивачу на суму 575 тисяч гривень за кредитною угодою була різницею між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеною за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року.
В підтвердження такого висновку свідчить преамбула договору від 21.07.2015року Позивача з ПАТ "Райфазен банк Аваль" про часткове прощення боргу, в якій зазначено, що такий договір укладено "з метою зменшення фінансового навантаження на Позичальника в умовах кризових явищ".
Більш того, укладанню такого договору передувала сплата Позивачем одноразовим платежем 325000,00грн. в рахунок повного погашення залишку кредиту за курсом на момент укладання договору, що підтверджується дослідженою судом квитанцією цієї банківської установи від 16.07.2015року (а.с.141).
Таким чином, зменшення банківською установою основного боргу Позивачу на суму 575 тисяч гривень за кредитною угодою в розумінні вимог пункту 8 підрозділу 1 розділу XX. "Перехідні положення" Податкового кодексу України не вважається додатковим благом платника податку та не підлягала включенню до розрахунку її загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, що виключало її (Позивача) обов'язок подати річну декларацію про майновий стан і доходи за 2015рік в термін до 01.05.2016року та самостійно нарахувати та сплатити податок на доходи фізичних осіб в розмірі 114269,20грн. та 8615,87грн. військового збору.
Зазначене свідчить про відсутність підстав у податкового органу для прийняття оскаржуваних рішень про збільшення ОСОБА_1 податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, військового збору, застосування фінансових санкцій та штрафу.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 06.12.2018 року:
- № 0035971304 про збільшення ОСОБА_1 податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб в сумі 114269,20грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 28567,30грн.;
- № 0035991304 про збільшення ОСОБА_1 податкових зобов'язань з військового збору в сумі 8615,87грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 2153,97грн.;
- № 0035981304 про застосування штрафу до ОСОБА_1 в сумі 170,00грн. винесені не на підставі вимог чинного законодавства та без врахування всіх обставин, що мали значення для їх винесення, а тому є протиправними та підлягають скасуванню, а позов - задоволенню.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов задовольнити, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 06.12.2018року:
- № 0035971304 про збільшення ОСОБА_1 податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб в сумі 114269,20грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 28567,30грн.;
- № 0035991304 про збільшення ОСОБА_1 податкових зобов'язань з військового збору в сумі 8615,87грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 2153,97грн.;
- № 0035981304 про застосування штрафу до ОСОБА_1 в сумі 170,00грн.
Судові витрати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) у вигляду судового збору в сумі 768,40грн. підлягають відшкодуванню шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області ( вул. Юрка Тютюнника, 7 м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 43142501).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя М.Ф. Нагірняк
Повне судове рішення складене 16 червня 2020 року