27 травня 2020 року Справа № 160/1554/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення коштів, -
10.02.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , у якій позивач просить стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на його користь три проценти річних за несвоєчасне виконання зобов'язання в розмірі 2 804,56 грн., інфляційні втрати в сумі 14 568,22 грн., пеню на підставі частини 5 статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" у розмірі 1 023 665,28 грн. та 10 000 грн., в якості відшкодування за спричинену моральну шкоду.
Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що він був вкладником ПАТ «Банк Михайлівський» згідно договорів банківського вкладу від 20.05.2016 року. Згідно прес-релізу від 14.07.2016 року, розміщеного на сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, даних, Фонд розпочав виплати коштів вкладникам ПАТ «Банк Михайлівський» з 15.07.2016 року. Таку виплату Фонд повинен був провести починаючи з зазначеної дати, зокрема й позивачу, а отже між позивачем та відповідачем виникли позадоговірні зобов'язання. Натомість позивачем було отримано гарантовану суму відшкодування в банку-агенті в розмірі 176 798,84 грн. лише 23.01.2017 року, що свідчить про порушення відповідачем грошового зобов'язання в частині дотримання строків його виконання. Період прострочення (15.07.2016 року - 23.01.2017 року) становить 193 дні, за які відповідач повинен сплатити три відсотки річних та суму інфляційних відповідно до вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, а також пеню у сумі 1 023 665,28 грн. відповідно до частини 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів». Окрім того позивач вважає, що стягненню підлягає моральна шкода у розмірі 10 000 грн., оскільки тривала боротьба за захист своїх прав виснажила позивача, викликала у нього психічне напруження, розчарування в діяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного від 13.02.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/1554/20 та постановлено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.
Відповідачем подано до суду відзив на позов, у якому він проти позову заперечує. Зазначає, що у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його вкладниками/кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах. З 23.05.2016 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб здійснює заходи щодо виведення неплатоспроможного банку ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку виключно відповідно до порядку визначеному Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Позивач у судове засідання 27.05.2020 року не з'явився, 06.03.2020 року надав заяву про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідач у судове засідання 27.05.2020 року не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення судової повістки, наявним в матеріалах справи.
Відповідно до вимог статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи, що перешкоди для розгляду справи, передбаченні статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Вирішуючи питання дотримання строків звернення до адміністративного суду з даним позовом, судом встановлено наступне.
Позивач просить стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на його користь три проценти річних, інфляційні втрати, та пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання, яке мало місце 23.01.2017 року.
Відповідно частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З позовною заявою до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позивач звернувся 10.02.2020 року, що свідчить про пропущення строку звернення до адміністративного суду, передбаченого частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Разом з позовом було надано клопотання про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з тих підстав, що позивачем було реалізовано право на звернення з даними позовними вимогами в порядку цивільного судочинства. Враховуючи тривалий розгляд справи та закриття провадження по ній Верховним Судом, вважає, що строк пропущено з поважної причини.
При цьому, судом встановлено, що ОСОБА_1 в вересні 2017 року звернувся з позовом до Фонду гарантування вкладів до Шевченківського районного суду міста Києва. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва в цивільній справі №761/32753/17 від 19 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 30 травня 2019 року, в задоволенні позову було відмовлено. Постановою Верховного Суду від 15 січня 2020 року провадження у справі було закрито та роз'яснено позивачеві про право на звернення з даними позовними вимогами в порядку адміністративного судочинства.
Отже, підстави пропуску строку звернення до суду безперечно являються поважними та підтверджені належними доказами.
Щодо заявлених позовних вимог ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 20 травня 2016 року з ПАТ «Банк Михайлівський» уклав договори банківського вкладу «Перше знайомство» № 980-037-000247709, № 980-037-000247720 № 980-037-000247736, № 980-037-000247655 на загальну суму 176 779,4 грн.
Так, відповідно до договору банківського вкладу (депозиту) «Перше знайомство» №980-037-000247709 від 20 травня 2016 року банк прийняв від ОСОБА_1 та зарахував на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти в розмірі 40 000 на строк до 03 червня 2016 року з процентною ставкою на суму вкладу в розмірі 5 % річних.
Відповідно до договору банківського вкладу (депозиту) «Перше знайомство» №980-037-000247720 від 20 травня 2016 року банк прийняв від ОСОБА_1 та зарахував на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти в розмірі 45 779 грн. 40 коп. на строк до 03 червня 2016 року з процентною ставкою на суму вкладу в розмірі 5 % річних.
Відповідно до договору банківського вкладу (депозиту) «Перше знайомство» №980-037-000247736 від 20 травня 2016 року банк прийняв від ОСОБА_1 та зарахував на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти в розмірі 41 000 грн. 00 коп. на строк до 03 червня 2016 року з процентною ставкою на суму вкладу в розмірі 5 % річних.
Відповідно до договору банківського вкладу (депозиту) «Перше знайомство» №980-037-000247655 від 20 травня 2016 року банк прийняв від ОСОБА_1 та зарахував на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти в розмірі 50 000 грн. 00 коп. на строк до 03 червня 2016 року з процентною ставкою на суму вкладу в розмірі 5 % річних.
Рішенням правління Національного банку України від 23 травня 2016 року № 14/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський до категорії неплатоспроможних» зазначений банк віднесено до категорії неплатоспроможних, а рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23 травня 2016 року № 812 запроваджено з 23.05.2016 року у банку тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації.
Відповідно до рішення Правління Національного банку України № 124-рш від 12 липня 2016 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №1213 від 12.07.2016 року «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора банку». Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» з 13 липня 2016 року по 12 липня 2018 року включно та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Ірклієнка Юрія Петровича.
14 липня 2016 року на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розміщено оголошення про початок виплати коштів вкладникам ПАТ «Банк Михайлівський», для чого останнім запропоновано з 15 липня 2016 року звернутись до банків-агентів Фонду для отримання гарантованого відшкодування.
01 вересня 2016 року Виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення № 1702 «Про зміну уповноваженої особи на ліквідацію та делегування повноважень ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський» та призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ПАТ «Банк Михайлівський» Волкову Олександру Юрійовичу з 05.09.2016 року.
Листом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12.12.2016 року № 37-036-46786/16 позивача повідомлено про те, що тимчасово призупинена виплата коштів за рахунками фізичних осіб, які укладали договори безпосередньо з ПАТ «Банк Михайлівський» в період з 19 по 23 травня 2016 року для проведення перевірки по виявленню правочинів (в тому числі і договорів), що є нікчемними відповідно до вимог частини 2 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». По мірі проходження перевірки, тимчасове обмеження по таких операціях буде скасовуватись.
23.01.2017 року ОСОБА_1 у ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» отримав від Фонду гарантування вкладів виплату грошових коштів у сумі 176 798,84 гривень, що підтверджується меморіальним ордером №896213.
У зв'язку із порушенням строків виплати гарантованої суми відшкодування в банку-агенті в розмірі 176798,84 грн. позивач вважає, що має право на відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на його користь три проценти річних за несвоєчасне виконання зобов'язання в розмірі 2 804,56 грн., інфляційні втрати в сумі 14 568,22 грн., пеню на підставі частини 5 статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" у розмірі 1 023 665,28 грн. та 10 000 грн., в якості відшкодування за спричинену моральну шкоду, тому звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Правові наслідки порушення зобов'язання та відповідальність за порушення зобов'язання встановлені положеннями глави 51 Цивільного кодексу України.
За приписами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено правові наслідки встановлені договором або законом у разі порушення зобов'язання, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Положеннями статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
Згідно з частиною 1 статті 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1060 Цивільного кодексу України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Разом з тим, частина 1 статті 1074 Цивільного кодексу України визначає, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаним злочинним шляхом, або фінансування тероризму, передбачених законом.
Тобто, випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, які знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені у спеціальному законі.
Процедура виведення неплатоспроможних банків з ринку, яка врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом, що регулює відносини, які виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.
У пункті 8 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно з пунктом 16 частини 1 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
Статтею 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.
Так, згідно підпунктів 1, 2 частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.
Відповідно до пунктів 3, 5 частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється: нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.
У пункті 1 частини 6 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.
Відповідно до частини 2 статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенні ліквідаційної маси.
Згідно з частиною 5 статі 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.
Як встановлено судом під час розгляду справи, згідно рішення Національного банку України від 23 травня 2016 року № 14/БТ ПАТ «Банк Михайлівський» віднесено до категорії неплатоспроможних, а рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23 травня 2016 року № 812 запроваджено у банку тимчасову адміністрацію.
Згідно рішення Правління Національного банку України від 12 липня 2016 року № 124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» та рішення виконавчої дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1213 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» з 13 липня 2016 року по 12 липня 2018 року включно.
Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин, у ПАТ «Банк Михайлівський» вже було введено тимчасову адміністрацію та розпочату процедуру ліквідації, що унеможливило стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Як зазначено судом раніше, відповідно до пунктів 3, 5 частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється: нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.
Отже, у період дії тимчасової адміністрації передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України фінансові санкції не застосовуються.
Враховуючи зазначене, у суду відсутні підстави для стягнення на користь позивача з Фонду гарантування вкладів трьох процентів річних за несвоєчасне виконання зобов'язання в розмірі 2 804,56 грн. та інфляційних втрат в сумі 14 568,22 грн.
Суд також зазначає, що позивач звернувся до суду з позовом про захист прав споживачів, проте правовідносини, що виникли між сторонами не підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Згідно частини 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
Вказану правову позицію висловив Верховний Суд України у справі за № 6-1123 цс16, постанова від 13.06.2016 р.
Крім того, згідно з частиною 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», пеня як вид забезпечення виконання зобов'язання може застосовуватися лише у договірних правовідносинах між виконавцем та споживачем, однак позивач як вкладник банку і відповідач - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб - в жодні договірні відносини не вступали. Відповідач не є виконавцем будь-яких робіт чи послуг, а позивач не є їх споживачем.
Враховуючи, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не вступав з позивачем в жодні договірні відносини та під час тимчасової адміністрації не передбачено можливість нарахування штрафних санкцій (п.3 ч.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»), суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Крім цього суд зазначає, що листом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12.12.2016 року № 37-036-46786/16 позивача повідомлено про те, що тимчасово призупинена виплата коштів з рахунками фізичних осіб, які укладали договори безпосередньо з ПАТ «Банк Михайлівський» в період з 19 по 23 травня 2016 року для проведення перевірки по виявленню правочинів (в тому числі і договорів), що є нікчемними.
Таким чином, листом від 12.12.2016 року №37-036-46786/16 позивача було повідомлено про те, що застосовано тимчасове обмеження щодо здійснення операцій з виплати відшкодування окремим вкладникам, до переліку яких було включено позивача.
При цьому, відповідно до положень статті 28 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше ніж 500000 рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку. Фонд здійснює виплату гарантованих сум відшкодування через банки-агенти, що здійснюють такі виплати в готівковій або безготівковій формі (за вибором вкладника). Фонд не пізніше наступного дня після закінчення визначеного цим Законом строку ліквідації банку розміщує на офіційному веб-сайті Фонду оголошення про завершення Фондом виплат гарантованої суми відшкодування.
Частиною 7 статті 26 цього Закону встановлено, що Фонд завершує виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами у день подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи.
В даному випадку, рішення «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора банку» було прийнято 12.07.2016 року, відповідно якого розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» з 13 липня 2016 року по 12 липня 2018 року.
14 липня 2016 року на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розміщено оголошення про початок виплати коштів вкладникам ПАТ «Банк Михайлівський», для чого останнім запропоновано з 15 липня 2016 року звернутись до банків-агентів Фонду для отримання гарантованого відшкодування, що свідчить про дотримання строків початку здійснення відповідних виплат.
В свою чергу граничні строки виплати гарантованих коштів обмежуються днем подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи.
Отже, відповідач, розмістивши оголошення від 14 липня 2016 року, повідомив про початок здійснення відповідних виплат вкладникам банку з 15 липня 2016 року, що не обмежується одним днем «15 липня 2016 року», а є триваючою процедурою, граничний строк якої закінчується днем подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи.
Зазначене дає підстави вважати, що відповідач не був зобов'язаний здійснити виплату гарантованих сум виключно 15.07.2016 року та не обмежений конкретним строком, окрім встановленого вимогами статті 26 наведеного Закону.
Відтак, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» вчинялися правомірні дії щодо перевірки правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення таких, що є нікчемними, бездіяльність відповідача щодо несвоєчасної виплати позивачу коштів підтверджена не була, а Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та його посадові особи, у даному випадку, діяли правомірно та в межах повноважень.
При цьому, нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не встановлено строків, протягом якого Фонд гарантування вкладів фізичних осіб має здійснити виплату гарантованої суми.
В свою чергу Фондом гарантування вкладів самостійно було виплачено позивачу гарантовану суму вкладу 23.01.2017 року.
Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн., слід зазначити наступне .
Поняття моральної (немайнової) шкоди і порядок її відшкодування визначається статтею 23 Цивільного кодексу України. Зокрема, підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути порушення майнових, особистих немайнових прав особи, а також зобов'язань у випадках, передбачених договором або законом.
Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених ЦК України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
У спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не передбачено право позивача на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з невиплатою (несвоєчасною виплатою) банком-агентом гарантованих сум відшкодування.
Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові у справі за № 61-5506св18 від 25.04.2018 року.
Отже, даючи юридичну оцінку наданим по справі доказам, враховуючи те, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не має фінансових зобов'язань перед позивачем, а проценти, інфляційні втрати та пеня, про які позивач вказує в позовних вимогах не можуть бути стягнуті з відповідача, оскільки це суперечать положенням Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та вказаним законом не передбачено право позивача на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з невиплатою (несвоєчасною виплатою) банком-агентом гарантованих сум відшкодування, тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.
В силу вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України , предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення коштів.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (вул. Січових Стрільців, 17, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 21708016) про стягнення коштів - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 27 травня 2020 року.
Суддя С.І. Озерянська