вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" червня 2020 р. м.Київ Справа№ 910/14087/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Шаптали Є.Ю.
Тищенко О.В.
за участю секретаря судового засідання Цибульського Р.М.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 04.06.2020
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГідроБуд Україна"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 18.12.2019 (повне рішення складено 14.01.2020)
у справі №910/14087/19 (суддя Данилова М.В.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Філь Юрія Петровича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГідроБуд Україна"
про стягнення грошових коштів,
про стягнення 14 657,25 грн
Короткий зміст позовних вимог
Фізична особа-підприємець Філь Юрій Петрович (далі - позивач) звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГідроБуд Україна" (далі - відповідач) про стягнення загалом 323 138, 15 грн. за договором № 12.11.2018/01 від 12.11.2018 про надання послуг автокраном, з них: основна сума заборгованості - 303 200, 00 грн., 3% річних - 1 613, 82 грн., пеня - 18 324, 33 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором № 12.11.2018/01 від 12.11.2018, зокрема, в порушення умов вищезазначеного договору відповідач не здійснив свої зобов'язання щодо сплати грошових коштів, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.
Крім того, в процесі розгляду справи, позивачем подано заяву із зазначенням виправленої ціни позову, а саме: про зменшення розміру позовних вимог, оскільки відповідачем за даний проміжок часу було перераховано позивачу грошові кошти в розмірі 30 000, 00 грн., у зв'язку чим сума позову становить загалом 293 138, 15 грн., з них: основна заборгованість - 273 200, 00 грн., 3% річних - 1 613, 82 грн., пеня - 18 324, 33 грн. за договором №12.11.2018/01 від 12.11.2018 року про надання послуг автокраном.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2019 (повне рішення складено 14.01.2020) у справі №910/14087/19 позов Фізичної особи-підприємця Філь Юрія Петровича задоволено повністю, вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГідроБуд Україна" на користь Фізичної особи-підприємця Філь Юрія Петровича грошові кошти, а саме: основний борг - 273 200,00 грн.; пеня - 18 324,33 грн.; 3% річних - 1 613,82 грн., та судовий збір - 4 847,07 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджується, що у відповідача наявна перед позивачем непогашена заборгованість за договором, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача грошових коштів, а саме: основного боргу - 273 200, грн. з посиланням на ст. 526 Цивільного кодексу України, пені - 18 324,33 грн. з посиланням на ст. 216 Господарського кодексу України, 3% річних - 1 613,82 грн. з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач (ТОВ "ГідроБуд Україна") 03.02.2020 (згідно інформації відділення поштового зв'язку АТ "Укрпошта" на конверті у якому надійшла апеляційна скарга) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2019 у справі №910/14087/19 та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Філь Юрія Петровича відмовити повністю.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.
Зокрема, скаржник посилався на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не було враховано, що згідно п. 2.3 та п. 3.2 договору, умовою оплати наданих послуг є виставлення рахунку - фактури, а матеріали справи не містять доказів виставлення позивачем відповідачу обумовленого договором рахунку - фактури.
Крім того, скаржник не погодився також з здійсненим розподілом судових витрат, окрема і щодо розміру судового збору, який було присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача без урахування здійснених позивачем уточнень позовних вимог та часткового погашення відповідачем суми боргу.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2020 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.
Враховуючи перебування головуючого судді (судді-доповідача) Станіка С.Р. на лікарняному з 17.02.2020 по 27.02.2020 включно здійснити вирішення питання у визначені Господарським процесуальним кодексом України строки, щодо апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГідроБуд Україна" - не було можливим.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2020 відкрито апеляційне провадження у справі, розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГідроБуд Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2019 у справі №910/14087/19 призначено на 02.04.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2020 у зв'язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19. колегія суддів дійшла висновку про необхідність вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 ГПК України, розгляд справи призначено на 21.05.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2020 розгляд справи відкладено на 04.06.2020.
Короткий зміст заперечень проти доводів апеляційної скарги
24.02.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача засобами поштового зв'язку у строк, встановлений судом (протягом 10 днів з дня отримання ухвали про відкриття апеляційного провадження), надійшов відзив на апеляційну скаргу разом з доказами його надсилання позивачу, і вказаний відзив прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду згідно з ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказував на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для його скасування - відсутні.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
В судове засідання 04.06.2020 позивач та відповідач представників - не направили.
Від позивача 27.05.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача засобами поштового зв'язку надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача.
Відповідач (скаржник) в судове засідання 04.06.2020 представників не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином за адресами свого місцезнаходження
Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що матеріали справи містять достатні обсяг документів, які є необхідними для розгляду справи, а також містять і письмові позиції учасників справи щодо спірних правовідносин, учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників спору в судове засідання обов'язковою не визнавалась, дійшов висновку, що неявка представників відповідача в судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги та справи, у зв'язку з чим підстави для відкладення розгляду справи - відсутні,
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
12.11.2018 між Фізичною особою - підприємцем Філь Юрієм Петровичем (позивач/виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГідроБуд Україна" в особі директора Толстих Ігоря Васильовича (відповідач/замовник), укладено договір № 12.11.2018/01 (далі - договір) за яким замовник, зобов'язаний відшкодувати витрати за отримані послуги роботи автокрана на підставі підписаного сторонами рапорту про відпрацьовані машино-години та відповідно до підписаного сторонами акту виконаних робіт.
Відповідно до п. 1.1. договору, виконавець зобов'язується за попередньою заявкою Замовника протягом визначеного в Договорі строку надавати за плату послуги автокрана, а Замовник прийняти та оплатити послуги автокрана на підставі підписаного рапорту про виконані роботи.
Згідно п.2.1. договору, вартість однієї години роботи техніки складає 600,00 грн. (без ПДВ).
Відповідно до пункту 2.2 договору, передача послуг автокрана виконавцем та прийняття їх результатів замовником оформлюється актом наданих послуг.
Згідно з пунктом 2.3 договору, замовник протягом 5 календарних днів, після пред'явлення виконавцем рахунку до сплати, перераховує кошти на рахунок виконавця, зазначений в договорі.
Як підтверджується наявними матеріалами справи, позивач, як виконавець виконав свої зобов'язання за договором, а саме: у визначені замовником строки надавав передбачені договором послуги роботи автокраном, а відповідачем вказані послуги були прийняті, що підтверджується рапортами про відпрацьовані машино-години, а також двосторонньо підписаними сторонами без зауважень та заперечень актами виконаних робіт № 21 від 18.06.2019 на суму 19 200,00 грн., № 22 від 24.06.2019 на суму 19 200 грн., № 23 від 01.07.2019 на суму 21 000,00 грн., № 24 від 08.07.2019 на суму 31 200,00 грн., № 25 від 15.07.2019 на суму 24 600,00 грн., № 26 від 22.07.2019 на суму 24 600,00 грн., № 27 від 29.07.2019 на суму 24 600,00 грн., № 28 від 05.08.2019 на суму 24 000,00 грн., № 29 від 12.08.2019 на суму 23 400,00 грн., № 30 від 19.08.2019 на суму 27 000,00 грн., № 31 від 27.08.2019 на суму 24 600,00 грн., № 32 від 02.09.2019 на суму 19 200,00 грн., № 33 від 09.09.2019 на суму 24 000,00 грн., загалом на суму 303 200,00 грн.
Як зазначав позивач, відповідачем здійснювались часткові оплати наданих позивачем послуг, внаслідок чого сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 273 200,00 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача в судовому порядку (з урахуванням заяви з зазначенням вірної ціни позову яка прийнята судом першої інстанції до розгляду).
Таким чином, позивач, наголошуючи у поданій суду заяві про те, що сума позову становить загалом 293 138, 15 грн., з них: основна заборгованість - 273 200, 00 грн., 3% річних - 1 613, 82 грн., пеня - 18 324, 33 грн. за договором №12.11.2018/01 від 12.11.2018 року про надання послуг автокраном, просив стягнути з відповідача вказані показники.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Відповідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).
Як встановлено ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи встановив, що у відповідача перед позивачем наявна непогашена заборгованість в сумі 273 200,00 грн., зобов'язання зі сплати якої відповідачем порушено, що суперечить ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч.1 ст.251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Тобто юридичне значення має саме сплив визначеного проміжку часу, внаслідок якого виникають, змінюються або припиняються цивільні правовідносини.
Доводи скаржника про те, що згідно п. 2.3 та п. 3.2 договору, умовою оплати наданих послуг є виставлення рахунку - фактури, а матеріали справи не містять доказів виставлення позивачем відповідачу обумовленого договором рахунку - фактури - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необґрунтовані, оскільки по-перше, вказані доводи скаржника не спростовують висновки суду першої інстанції про наявність непогашеної основної заборгованості по договору та наявність у відповідача обов'язку оплатити вказану суму боргу на користь позивача, а виставлення відповідного рахунку не є тією обставиною, яка відтерміновує такий обов'язок відповідача або встановлює будь-який інший строк.
А по-друге, матеріали справи містять належні та допустимі докази в розумінні ст. 76-78 Господарського процесуального кодексу України звернення позивача до відповідача з претензіями про сплату суми боргу (від 02.09.2019, від 12.09.2019, з доказами направлення таких і в яких містяться посилання про направлення разом з ними рахунків - фактур), які залишені відповідачем без задоволення, а отже, строк оплати наданих позивачем послуг по договору настав в розумінні як умов договору, так і приписів закону - ст. 530, ст. 901 Цивільного кодексу України.
З огляду на вищенаведене, доводи відповідача про те, що строк оплати вартості наданих послуг не настав в розумінні ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України, - судом апеляційної інстанції відхиляється як необгрунтований і такий що спростовується наявними матеріалами справи.
Таким чином, в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджують наявність у відповідача перед позивачем непогашеної заборгованості в сумі 273 200,00 грн. (303 200,грн.. загальна сума наданих послуг за актами - 30 000,00 грн. часткової оплати), строк оплати якої настав, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 273 200,00 грн. за надані, але не оплачені у повному обсязі послуги автокраном по договору - є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, оскільки у відповідача перед позивачем наявна непогашена заборгованість за надані, але не оплачені послуги по договору за актами виконаних робіт № 21 від 18.06.2019 на суму 19 200,00 грн., № 22 від 24.06.2019 на суму 19 200 грн., № 23 від 01.07.2019 на суму 21 000,00 грн., № 24 від 08.07.2019 на суму 31 200,00 грн., № 25 від 15.07.2019 на суму 24 600,00 грн., № 26 від 22.07.2019 на суму 24 600,00 грн., № 27 від 29.07.2019 на суму 24 600,00 грн., № 28 від 05.08.2019 на суму 24 000,00 грн., № 29 від 12.08.2019 на суму 23 400,00 грн., № 30 від 19.08.2019 на суму 27 000,00 грн., № 31 від 27.08.2019 на суму 24 600,00 грн., № 32 від 02.09.2019 на суму 19 200,00 грн., № 33 від 09.09.2019 на суму 24 000,00 грн., зі сплати яких відповідачем допущено прострочення, що згідно вимог ст. 625 Цивільного кодексу України є підставою застосування до відповідача відповідальності за несвоєчасне виконання зобовґязання, а саме стягнення 3% річних (з розрахунком яких суд апеляційної інстанції погоджується щодо сум, строків та ставок нарахувань), а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1 613,82 грн. - є законною, обґрунтованою і підлягає задоволенню.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 273 200, грн. (двісті сімдесят три тисячі двісті грн.) та 3% річних в розмірі 1 613,82 грн. (тисяча шістсот тринадцять грн. 82 коп.) - є обґрунтованим та підстави для його скасування або зміни у наведеній частині - відсутні.
Крім того, суд першої інстанції, з посиланням на ст. 216 Господарського кодексу України присудив до стягнення з відповідача на користь позивача 18 324,33 грн. пені за порушення виконання зобов'язання з своєчасної оплати наданих послуг за договором.
Суд апеляційної інстанції, керуючись ч. 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення в частині стягнення пені неправильно застосовано норми матеріального права, а саме ст. 216 Господарського кодексу України та статті 547 Цивільного кодексу України, що згідно з ст. 277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції у наведеній частині, з огляду на наступне.
Згідно статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Також за статтями 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Статтею 547 Цивільного кодексу України також імперативно визначено умову, згідно якої забезпечення виконання зобовґязання має відбуватися у письмовій формі, тобто встановлення штрафної санкції за порушення виконання грошового зобовґязання (у даному випадку, пені) має бути вчинене у письмові формі, як того вимагає зазначена норма закону.
А оскільки умови укладеного між сторонами договору не містять узгодженої умови стосовно нарахування пені за невиконання зобов'язання з оплати послуг, а тому в силу приписів ст. 547, ст. 549 Цивільного кодексу України, ст. 231 Господарського кодексу України у суду першої інстанції були відсутні підстави для її стягнення на користь позивача з відповідача.
Так, у пункті 6.31 Постанови від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18 (12-117гс19), Велика Палата Верховного Суду зазначає, що за змістом наведених вище положень законодавства розмір пені за порушення грошових зобов'язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
У зв'язку з наведеним, рішення суду першої інстанції у наведеній частині ухвалено при неправильному застосуванні норм матеріального права, що згідно з ст. 277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для його скасування у наведеній частині з відмовою позивачу у вимозі щодо стягнення 18 324,33 грн. пені, оскільки застосування такого виду відповідальності, як пені, сторонами договорі обумовлено не було, і нормами глави 63 підрозділу 1 розділу ІІІ Книги 5 Цивільного кодексу України не передбачено нарахування та стягнення пені за невиконання зобов'язання з оплати послуг, як не передбачено і обов'язок замовника щодо сплати такої, що також узгоджується і з приписами ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, якою передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню грошові кошти, а саме: основний борг - 273 200, грн. (двісті сімдесят три тисячі двісті грн.); 3% річних - 1 613,82 грн. (тисяча шістсот тринадцять грн. 82 коп.). В решті позовних вимог щодо стягнення 18 324,33 грн. пені - позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд, керуючись ч. 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку, що при ухваленні судом першої інстанції рішення в частині стягнення 18 324,33 грн. пені судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права щодо наявності у відповідача обов'язку з сплати пені, у зв'язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку в частині стягнення 18 324,33 грн. з прийняттям нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову в частині стягнення пені за наведених у даній постанові підстав. В частині присудження стягнення основного боргу в розмірі 273 200, грн. (двісті сімдесят три тисячі двісті грн.) та 3% річних в розмірі 1 613,82 грн. (тисяча шістсот тринадцять грн. 82 коп.) оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, а доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні в частині стягнення основного боргу та 3% річних, а тому у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає залишенню без змін.
Розподіл судових витрат
Суд апеляційної інстанції встановив, що скаржник, звертаючись з апеляційною скаргою, не погоджувався і з здійсненим судом першої інстанції розподілом судового збору, вказуючи на те, що судом першої інстанції було присуджено до стягнення з відповідача 4 847,07 грн. судового збору за подачу позову (тобто, виходячи з суми первісних позовних вимог), без урахування зменшення позивачем позовних вимог до 293 138,15 грн. (з яких: 273 200, 00 грн., 3% річних - 1 613, 82 грн., пеня - 18 324, 33 грн.), у зв'язку з чим розмір судового збору (1,5% від ціни позову) мав складати 4 397,07 грн.
Дослідивши наявні матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином: за подачу позову та за подачу апеляційної скарги судовий збір підлягає покладенню на учасників спору пропорційно розміру задоволених позовних вимог та апеляційних вимог.
При цьому, при розподілі судового збору, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Згідно відбитку поштової установи на конверті, в якому позивачем направлено позов до суду першої інстанції, позов було направлено позивачем до суду 07.10.2019, і у вказаному позові заявлено вимоги про стягнення: 303 200,00 грн. заборгованості, 1 613,82 грн. 3% річних, 18 324,33 грн. пені, а загалом 323 138,15 грн., у зв'язку з чим судовий збір підлягав сплаті загалом в розмірі 4 847,07 грн. (1,5% від ціни позову) у відповідності до ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2019 позовну заяву позивача залишено без руху, зокрема, з підстав несплати у повному обсязі суми судового збору, зокрема сплати лише 3 232,00 грн. згідно фіскального чеку від 07.10.2019, а сума недоплати визначена в розмірі 1 615,07 грн.
28.10.2019 через канцелярію суду першої інстанції позивачем подано платіжне доручення від 21.10.2019 на суму 1 615,07 грн. судового збору,
Таким чином, позивачем загалом сплачено 4 847,07 грн. (1,5% від ціни позову) у відповідності до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з первісно заявлених позовних вимог загалом у розмірі 323 138,15 грн.
Також, 28.10.2019 через канцелярію суду першої інстанції позивачем подано заяву із виправленою ціною позову, згідно якої позивач просив стягнути з відповідача загалом 293 138, 15 грн., з них: основна заборгованість - 273 200, 00 грн., 3% річних - 1 613, 82 грн., пеня - 18 324, 33 грн., тобто сума основного боргу була зменшена позивачем самостійно внаслідок часткової сплати відповідачем 30 000,00 грн. в рахунок сплати основного боргу за договором, і як вказував позивач така сплата була здійснена відповідачем 04.10.2019, а відповідні кошти на рахунку позивача відобразились 07.10.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2019 було відкрито провадження у справі, і у вказаній ухвалі судом першої інстанції було прийнято заяву позивача, подану 28.10.2019 щодо ціни позову, згідно якої позивач просив стягнути з відповідача загалом 293 138, 15 грн., з них: основна заборгованість - 273 200, 00 грн., 3% річних - 1 613, 82 грн., пеня - 18 324, 33 грн., а отже, розмір судового збору щодо розгляду вказаних вимог складав 4 397,07 грн.
П. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Отже, різниця між первісно сплаченою позивачем сумою судового збору (4 847,07 грн.) та сумою судового збору в розмірі 4 397,07 грн., яка є сумою судового збору з огляду на визначену позивачем самостійно нову ціну позову у 293 138,15 грн. (яка прийнята судом першої інстанції до розгляду), що складає 450,00 грн., підлягає поверненню позивачу з державного бюджету з огляду на припис ст. 7 Закону України «Про судовий збір» за заявою (клопотанням) позивача (яку останнім не подано до суду першої інстанції, проте, право позивача щодо подання такої заяви не обмежується строком прийняття рішення, а залежить виключно від його волевиявлення та може бути реалізовано у встановленому законом поряду у будь-який час).
Таким чином, покладення судом першої інстанції на відповідача 450,00 грн. судового збору - є безпідставним в силу п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції погоджується з доводами скаржника у наведеній частині.
З огляду на викладене, на підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином: за подачу позову та за подачу апеляційної скарги судовий збір підлягає покладенню на учасників спору пропорційно розміру задоволених позовних вимог та апеляційних вимог, виходячи з заявленої позивачем ціни позову загалом у розмірі 293 138, 15 грн., з них: основна заборгованість - 273 200, 00 грн., 3% річних - 1 613, 82 грн., пеня - 18 324, 33 грн., і враховуючи часткове задоволення позовних вимог за наслідками апеляційного розгляду справи в сумі 273 200, 00 грн. основного боргу та 3% річних в сумі 1 613, 82 грн., з відмовою у позовні вимозі про стягнення 18 324, 33 грн. пені.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат підлягає зміні з огляду на приписи п. 1-4 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГідроБуд Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2019 у справі №910/14087/19 - задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2019 у справі №910/14087/19 скасувати в частині стягнення 18 324,33 грн. пені та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні вимоги Фізичної особи-підприємця Філь Юрія Петровича до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГідроБуд Україна" про стягнення 18 324,33 грн. пені.
3. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2019 у справі №910/14087/19 змінити в частині розподілу судових витрат, присудивши до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГідроБуд Україна" на користь Фізичної особи-підприємця Філь Юрія Петровича 4 122,21 грн. судового збору за подачу позову.
4. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2019 у справі №910/14087/19 - залишити без змін.
5. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2019 у справі №910/14087/19 в наступній редакції:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГідроБуд Україна" (01103, м. Київ, вул.Михайла Бойчука, 28, код ЄДРПОУ 38490124) на користь Фізичної особи-підприємця Філь Юрія Петровича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) грошові кошти, а саме: основний борг - 273 200, грн. (двісті сімдесят три тисячі двісті грн.); 3% річних - 1 613,82 грн. (тисяча шістсот тринадцять грн. 82 коп.), та судовий збір - 4 122,21 грн. (чотири тисячі то двадцять дві грн. 21 коп.).
В решті позовних вимог про стягнення пені в розмірі 18 324,33 грн. (вісімнадцять тисяч триста двадцять чотири грн. 33 коп.) відмовити, залишивши за позивачем судовий збір в розмірі 274 (двісті сімдесят чотири) грн. 86 коп.
6. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Філь Юрія Петровича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГідроБуд Україна" (01103, м. Київ, вул.Михайла Бойчука, 28, код ЄДРПОУ 38490124) судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 412 (чотириста дванадцять) грн. 30 коп.
В решті судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "ГідроБуд Україна".
7. Матеріали справи №910/14087/19 повернути до Господарського суду міста Києва, доручивши видати накази на виконання даної постанови.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Постанову складено та підписано: 15.06.2020.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді Є.Ю. Шаптала
О.В. Тищенко