ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
15 червня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/1851/19
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Діброви Г.І.
суддів: Разюк Г.П., Ярош А.І.
секретар судового засідання: Клименко О.В.
за участю представників учасників справи:
від Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Львівська залізниця", м. Львів - адвокат Тарарук Л.Р. за довіреністю від 28.02.2020 року №ц/3-44/45-20;
від Товариства з обмеженою відповідальністю "Промдрімлайт", м. Одеса - не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промдрімлайт", м. Одеса
на рішення Господарського суду Одеської області від 06.11.2019 року, м. Одеса, суддя Смелянець Г.Є., повний текст рішення складено та підписано 18.11.2019 року
у справі № 916/1851/19
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Львівська залізниця", м. Львів
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Промдрімлайт", м. Одеса
про стягнення 219 432 грн. 12 коп., -
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
В липні 2019 року Акціонерне товариство "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Львівська залізниця", м. Львів звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промдрімлайт", м. Одеса, в якій просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промдрімлайт", м. Одеса на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Львівська залізниця", м. Львів 219 432 грн. 12 коп. плати за користування вагонами, а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача сплачений судовий збір.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором про надання послуг від 07.02.2018 року № 07120 щодо здійснення оплати за користування вагонами, включаючи час затримки вагонів з вини відповідача.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.11.2019 року у справі №916/1851/19 (суддя Смелянець Г.Є.) позов Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Львівська залізниця", м. Львів задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промдрімлайт", м. Одеса на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Львівська залізниця", м. Львів плату за користування вагонами у розмірі 219 432 грн. 12 коп. та судовий збір у розмірі 3 291 грн. 48 коп.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем не доведено суду наявності підстав звільнення від плати за користування вагонами та відсутність підстав для стягнення плати за користування вагонами, в зв'язку з чим господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог про стягнення з відповідача плати за користування вагонами в повному обсязі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Промдрімлайт", м. Одеса з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило суд рішення Господарського суду Одеської області від 06.11.2019 року у справі № 916/1851/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, скаржник зазначає, що представник відповідача підписав відомості плати із запереченнями, в яких зазначено, що частина нарахованої суми не приймається до оплати через порушення залізницею умов договору та неподавання вагонів на визначені договором колії станції, однак, дані посилання відповідача господарським судом не були прийняті до уваги, в силу вимог, встановлених п. 6 договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії №Л/ДН-2/18/562/М/п від 20.05.2018 року.
Скаржник зазначає, що передача замовлень на перевезення вантажовідправниками та їх узгодження залізницею здійснюється через автоматизовану систему Месплан. Згідно з умовами п. 2.3 Договору від 07.02.2018 року № 07120/0д-2018 про надання послуг передбачено обов'язки Перевізника в частині розгляду замовлень Замовника на перевезення вантажів, узгодження, у разі можливості, замовлення Замовника на перевезення вантажів у вагонах Перевізника, але згідно умов вищезазначеного договору погодження замовлення не породжує безумовний обов'язок для Перевізника виконати перевезення, тобто залізниця не бере на себе відповідальність щодо своєчасної доставки вагонів, що заявлені Замовником, на станції відвантаження вантажів у дати навантаження та з достатнім строком на навантаження. Як наслідок, вагони № 24585671, № 24429110 прибували на станцію Гусятин 03.03.2019 року, про що свідчать календарні штемпелі у накладних № 41877713, № 41877697, а приймались до перевезення 22.02.2019 року, відстань для транспортування вагону складає 971 км, обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення та складає 6 діб, (971 км (відстань для нарахування провізних платежів): 200 км, розрахунок за одну добу повних та неповних км проведений згідно з вимогами Розділу 5 Правил обчислення термінів доставки вантажів, що затверджений наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 865/5086), тобто, залізницею порушений термін доставки вантажу на 2 доби, що привело до накопичення вагонів на станції призначення Гусятин, яке не залежить від вантажовласника. Аналогічно, на вагони № 24588964, № 52680386 порушений термін доставки вантажу на 2 доби, на вагон № 52684966 порушений термін доставки вантажу на 4 доби, на вагон №26259291 порушений термін доставки вантажу на 4 доби, на вагони № 52684925, №24544181 порушений термін доставки вантажу на 3 доби, на вагон № 24537458 порушений термін доставки вантажу на 2 доби, що спричинило скупчення вагонів по станції Гусятин, але працівники залізниці вирішили всі вагони, які прибували, на станцію, віднести на відповідальність Товариства з обмеженою відповідальністю «Промдрімлайт».
Скаржник зауважує, що у позовній заяві зазначено, що у графі 49 накладної проставлена відмітка «одержувача повідомлено» із зазначенням часу, хоча фактично, згідно даних з накладноїю, одержувачем виступає Філія «Центр транспортної логістики» ПАТ «Українська залізниця», тобто про прибуття вантажу повідомлено Філію ЦТЛ ПАТ «УЗ». Підтвердження одержання вантажу (графа 53 накладної), тобто «розкредитування» проводиться працівником станції, що визначено п. 2.3 «Технології організації пересилки порожніх критих вагонів під навантаження із застосуванням АС «УППВ», затвердженої АТ «УЗ». Вагони відносились на відповідальність Товариства з обмеженою відповідальністю «Промдрімлайт», як наслідок працівниками станції складались акти загальної форми, чим порушувались вимоги п. 8 Розділу 8 Правил перевезень вантажів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 865/5086.
Крім того, окрім повідомлення про прибуття вантажу на станцію призначення, залізниця повинна повідомити вантажовласника про час подачі вагонів під вантажні операції, згідно вимог п. 5 Договору від 20.05.2018 року №Л/ДН-2/18/562/М/п, повідомлення про подачу вагонів на під'їзну колію агентом комерційним станції по телефону НОМЕР_1 відповідального - цілодобово, проте цей номер телефону не працівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Промдрімлайт».
Також, відповідач зазначає, що в порушення приписів п. 2 Розділу 8 Правил перевезень вантажів, станцією для підтвердження повідомлення відповідального працівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Промдрімлайт» про подавання вагонів під навантаження не надано жодних виписок з Книги повідомлення про подавання вагонів під навантаження або вивантаження.
Відповідач також зазначає, що при формуванні актів загальної форми у графі «опис обставин, що викликали складання акту» працівниками станції проставлено причину «вагони подаються згідно з договором», яка не засвідчує обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності та свідчить про порушення працівниками залізниці п. 3 Розділу 28 Правил перевезень вантажів.
Також, при формуванні актів загальної форми у графі «опис обставин, що викликали складання акту» працівниками станції при проставленні причини «вагони подаються згідно з договором» номер станційної колії, де знаходились вагони та на думку станції відбувалась затримка, не зазначений, що унеможливлює факт того, що вагони можна було забрати на під'їзну колію локомотивом власника своєчасно. Вважаючи те, що на станцію прибували вагони для інших підприємств, (що підтверджується даними пам'яток про подавання та забирання вагонів для ТОВ «Кернел - Трейд», які були надані залізницею, у підприємства відсутні можливості надання будь-яких підтверджуючих документів, так як всі права залишає за собою залізниця), які залишались на коліях станції та якими заставлялись вагони, що прибували для навантаження відповідачем, через що не було можливості своєчасно забрати вагони на під'їзну колію локомотивом власника під'їзної колії, та є відповідальністю залізниці. Залізниця не надала жодних підтверджуючих документів щодо розташування вагонів на коліях станції та графічну схему станції.
На думку скаржника, твердження позивача щодо наявності заявок та підведення вагонів залізницею під виконання планів навантаження неповна та не достовірна, викладена, як вигідно залізниці та не відповідає фактичним обставинам справи, вимогам чинного законодавства. Так, позивачем приховано той факт, що фактично 08.02.2019 року залізницею узгоджено додатковий план на перевезення № 978389 на 100 вагонів 5000т, але розділений залізницею на частини, та фактично план на 30 вагонів 1500т з ініціативи залізниці узгоджувався та потім відкладався, потім знов узгоджувався та відкладався. Фактично на лютий місяць Товариством з обмеженою відповідальністю «Промдрімлайт» заведено до системи АС Месплан та підтверджено залізницею 4 додаткових плани, які узгоджені залізницею 29.01.2019 року, 31.01.2019 року та 08.02.2019 року відповідно. Також, позивачем зазначено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Промдрімлайт» вводились заявки на подавання вагонів під навантаження по 10 вагонів на 13.02.2019 року, 16.02.2019 року, 18.02.2019 року, 21.02.2019 року, 23.02.2019 року та по 5 вагонів на 22.02.2019 року та 24.02.2019 року, але залізницею не надано жодних підтверджуючих документів про прибуття необхідної кількості вагонів під навантаження згідно наданих електронних заявок по датах, тобто, залізниця не забезпечила вагонами для навантаження у необхідній кількості та у заявлені строки, що не залежить від Товариства з обмеженою відповідальністю «Промдрімлайт». Відправлення завантажених вагонів здійснювалось не у відповідності до запланованих обсягів через відсутність вагонів для навантаження, що є відповідальністю залізниці. Тому посилання на виконання плану №978389 щодо відправлення лише 20 вагонів із запланованих 100 є некоректним та залежним від залізниці.
Стосовно заяви позивача щодо вагонів, які прибули для Товариства з обмеженою відповідальністю «Промдрімлайт» у березні 2019 року, скаржник зазначає, що всі накладні були оформлені у період з 20.02.2019 року по 25.02.2019 року, тобто, для навантаження у відповідності до заявок, наданих у лютому місяці 2019 року, але у встановлені терміни на станцію не прибули. У період з 01.03.2019 року по 07.03.2019 року заявок на подачу вагонів під навантаження підприємством не надавалось, у відповідності до вимог «Технології організації пересилки порожніх критих вагонів під навантаження із застосуванням АС «УППВ» розподіл вагонів проводиться виключно працівниками залізниці на підставі електронних заявок замовника, тому визначення позивача щодо «зарезервованості» не відповідає дійсності, жодним нормативним документом не підкріплене, є особистою думкою позивача. Тому вагони, що прибували на станцію, знаходились на коліях станції не з вини підприємства, нарахована станцією сума плати за користування вагонами є нарахованою неправомірно та не підлягає сплаті відповідачем.
Враховуючи викладене вище, Товариство з обмеженою відповідальністю «Промдрімлайт» не визнає позовні вимоги в повному обсязі, вважає даний позов безпідставним та незаконним, документи, на яких він ґрунтується, складеними з порушенням законодавства, та не визнає позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Промдрімлайт", м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 06.11.2019 року у справі № 916/1851/19, справу призначено до судового розгляду.
10.03.2020 року поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Львівська залізниця", м. Львів надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промдрімлайт", м. Одеса залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 06.11.2019 року у справі № 916/1851/19 без змін. Судовою колегією відзив було долучено до матеріалів справи.
У відзиві позивач зазначає, що скаржник вказує на п. 2.3 Договору про надання послуг від 07.02.2018 року № 07120/0д-2018 «Обов'язки Перевізника», яким визначено, що погодження замовлення не породжує безумовний обов'язок перевізника виконати перевезення. В даному випадку перевізник надавав замовнику вагони, які своєчасно не забиралися на під'їзну колію та простоювали на місцях загального користування в очікуванні подачі під вантажні операції.
В свою чергу, п. 2.2.3 вказаного договору передбачено право замовника відмовитись від прийняття вагонів, що подані без заявки замовника. Відповідач не скористався наданим йому договором правом відмовитись від вагонів, підписав без зауважень акти загальної форми про затримку вагонів з його вини та в кінцевому результаті завантажив та відправив спірні вагони із станції Гусятин (накладні на відправлення долучені до позовної заяви).
Безпідставними, на думку позивача, є посилання скаржника на порушення залізницею під час перевезення деяких із спірних вагонів Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених Наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 року № 644, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 865/5086, оскільки вказані Правила конкретизують положення ст. 41, 116 Статуту залізниць України, якими встановлено обов'язок залізниці доставляти вантажі за призначенням в установлені терміни та відповідно відповідальність за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам або орендовані ними. Оскільки в даному випадку відбулося перевезення порожніх вагонів перевізником, до спірних правовідносин не можуть застосовуватися вимоги Правил обчислення термінів доставки вантажів.
Також, позивач зазначає, що не відповідає дійсності твердження відповідача про те, що акти загальної форми складені залізницею з порушенням п. 8 Правил користування вагонами та контейнерами, в яких вказано, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів та їх номери. Всі акти, долучені до матеріалів справи, відповідають зазначеним вимогам.
Щодо твердження скаржника про те, що крім повідомлення про прибуття вантажу на станцію призначення, залізниця повинна повідомити вантажовласника про час подачі вагонів, однак у п. 5 Договору № Л/ДН-2-18/562/М/п вказано телефон, який не належить працівнику Товариства з обмеженою відповідальністю «Промдрімлайт», позивач зазначає, що скаржником не враховано, що він взяв на себе зобов'язання виконувати умови вказаного договору на підставі поданої Заявки (Угоди) про роботу на під'їзній колії ТОВ «Гусятинський елеватор». Тим більше, згідно з умовами договору, подача вагонів на дану під'їзну колію здійснюється локомотивом її власника.
Також, позивач вважає помилковим припущення відповідача про порушення працівниками залізниці Правил складання актів, затверджених Наказом Мінтрансу України від 28.05.2002 року № 334, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України08.07.2002 року за № 567/6855. Так, п. 33 вказаних Правил наведено обставини, що виникли в процесі перевезення і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, для засвідчення яких складаються акти загальної форми. При цьому вказано, що акти загальної форми складаються в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. Правилами складання актів не конкретизовано вимог до заповнення графи «Опис обставин, що викликали складання акта». У всіх актах загальної форми, що містяться в матеріалах справи у вказаній графі зроблено запис «Затримка вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта», далі записано «Вагони подаються згідно з договором» або «Вагони подаються згідно з договором на екс. п/к».
Скаржник стверджує, що на станцію прибували вагони для інших підприємств (що підтверджується даними пам'яток про подавання та забирання, у підприємства відсутні можливості надання будь-яких підтверджуючих документів, так як всі права залишає за собою залізниця), які залишались на коліях станції та якими заставлялись вагони, що прибували для навантаження його підприємством, через що не було можливості своєчасно забрати вагони на під'їзну колію локомотивом власника під'їзної колії. Проте, таке твердження позивач вважає необґрунтованим, оскільки, по перше, повноважний представник вантажовласника мав можливість висловити свої застереження до актів загальної форми під час їх складання, однак всі акти підписані гр. ОСОБА_1 без зауважень. З огляду на те, що вагони забиралися локомотивом власника, який надавав дозвіл на відвантаження декільком підприємствам одночасно, та обставина, що вагони Товариства з обмеженою відповідальністю «Промдрімлайт» були заставлені, лише може свідчити про неналежну організацію роботи власником під'їзної колії, який самостійно визначає черговість подавання вагонів. Фактично основною причиною затримки спірних вагонів є тривале перебування інших вагонів (у т.ч. відповідача) на під'їзній колії.
Відповідач стверджує, що залізницею не надано жодних підтверджуючих документів про прибуття необхідної кількості вагонів під навантаження згідно наданих електронних заявок по датах (13, 16, 18, 19, 20, 21 та 23 лютого 2019 року), при цьому позивач зауважує, що згідно з умовами договору про надання послуг № 07120ЮД-2018, зокрема, п. 2.3, перевізник має право подавати меншу кількість вагонів, ніж заплановано (про що вказує сам відповідач); спірні правовідносини виникли через затримку вагонів, що прибули під навантаження, однак не були своєчасно забрані на під'їзну колію та відправлені.
Також позивач стверджує, що скаржник не заперечує той факт, що замість 40 запланованих вагонів ним 25-28.02.2019 року відправлено лише 17 вагонів, що підтверджується долученим залізницею витягом з АС МЕСПЛАН. І саме ця обставина зумовила накопичення вагонів, виділених Товариству з обмеженою відповідальністю «Промдрімлайт», на місцях загального користування станції Гусятин.
Щодо проведеного відповідачем аналізу прибуття вагонів, Акціонерне товариство "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Львівська залізниця", м. Львів, відзначає, що та обставина, що 25 лютого 2019 року відповідачу виділено більшу кількість вагонів, ніж заплановано, не впливає на спірні правовідносини, оскільки останній був повідомлений про прибуття вагонів та мав право відмовитися від них на підставі договору про надання послуг, однак не скористався таким правом. Вагони, які прибували 26.02.2019 року в 16:25:00, могли бути завантажені лише у звітну добу 27.02.2019 року, яка згідно Правил планування розпочинається о 17:01. 27.02.2019 року вагони не прибували. Відповідач частково визнає нараховану суму плати за користування, в розмірі 4 825,20 грн. (з ПДВ) за 27 та 28 лютого, при цьому не враховує, що попередні вагони накопичувалися та простоювали на місцях загального користування аж до забирання на під'їзну колію.
Відповідач нівелює ту обставину, що вагони, які були забрані під навантаження 25.02.2019 року, перебували на під'їзній колії з порушенням встановленого договором про експлуатацію під'їзної колії часу на навантаження (на декілька діб), що власне і стало причиною масового скупчення вагонів на місцях загального користування.
Також, позивач стверджує, що відповідач мав право відмовитися від вагонів, що прибували у березні 2019 року. В свою чергу, долученим до матеріалів справи витягом з АС МЕСПЛАН підтверджується відправлення вагонів Товариством з обмеженою відповідальністю «Промдрімлайт» 05, 06 та 07 березня 2019 року без оформлення заявок на перевезення.
Акціонерне товариство "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Львівська залізниця", м. Львів звертає увагу, що у письмових запереченнях до відомостей плати за користування платник приймав до оплати суму 29 187 грн. 12 коп. (з ПДВ), у відповіді на претензію від 16.04.2019 року вих. 1-16-4/19 відповідач визнав вимоги позивача на суму 4 825,20 грн. з ПДВ. Ці суми фактично визнаються відповідачем, однак у прохальній частині апеляційної скарги скаржник просить суд ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог залізниці відмовити повністю.
При цьому, відповідачем не взято до уваги п. 12 Правил користування вагонами і контейнерами, яким передбачено, що загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Початок відліку часу перебування у безпосередньому розпорядженні вантажовласника фіксується в пам'ятках про подавання вагонів, закінчення - пам'ятками про забирання вагонів. Всі пам'ятки про подавання та про забирання вагонів, підписані працівниками станції та вантажовласника та додані до позовної заяви. Як вбачається із пам'яток, спірні вагони перебували на під'їзній колії щонайменше 21 год. 20 хв. та найбільше 77 год. 35 хв. Однак, Товариством з обмеженою відповідальністю «Промдрімлайт» залишено цей факт поза увагою, хоча і не наведено заперечення щодо невизнання нарахувань за час перебування вагонів в його безпосередньому розпорядженні.
В зв'язку з введенням з 12 березня 2020 року на усій території України карантину на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.03.2020 року повідомлено учасників справи №916/1851/19, що судове засідання, призначене на 23.03.2020 року з розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Промдрімлайт", м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 06.11.2019 року не відбудеться; а також вирішено розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промдрімлайт", м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 06.11.2019 року у справі №916/1851/19 у розумний строк на період встановлення в Україні карантину та/або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням короновірусної хвороби "COVID-19".
27.04.2020 року, в зв'язку з усуненням обставин, які унеможливлювали проведення судових засідань через введення на усій території України карантину, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду справу призначено до судового розгляду.
18.05.2020 року електронною поштою та поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Промдрімлайт", м. Одеса надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке обґрунтовано неможливістю прибуття представника відповідача до суду в зв'язку з введенням з 12 березня на усій території України карантину на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» зі змінами та доповненнями.
Разом з тим, судове засідання в режимі відеоконференції у справі № 916/1851/19, призначене на 18.05.2020 року о 12:00 год. у вищезазначений час не відбулось, в зв'язку із надходженням повідомлення про замінування будівлі суду та проведенням евакуації відвідувачів та працівників суду, про що Південно-західним апеляційним господарським судом складено відповідну довідку від 18.05.2020 року, в зв'язку з чим, ухвалою Південно-заіхдного апеляційного господарського суду від 18.05.2020 року призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Промдрімлайт", м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 06.11.2019 року у справі № 916/1851/19 на 15.06.2020 року.
В судовому засіданні 15.06.2020 року, яке проводилось в режимі відеоконференції, представник позивача підтримав свої заперечення щодо апеляційної скарги з мотивів, що викладені письмово, просив апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промдрімлайт", м. Одеса залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 06.11.2019 року у справі № 916/1851/19 залишити без змін.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Промдрімлайт", м. Одеса в судове засідання не з'явився, будь-яких клопотань або заяв суду апеляційної інстанції не надав, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду про призначення справи до розгляду.
Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З урахуванням викладеного, та враховуючи, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, явка сторін до суду ухвалами не визнавалася обов'язковою, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, строк розгляду справи закінчився, справа перебувала в провадженні досить тривалий час, учасники справи мали можливість подати всі необхідні клопотання та заяви, висловити свої позиції щодо суті спору та вимог і доводів апеляційної скарги, а затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав самого скаржника, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Промдрімлайт", м. Одеса.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційних скарг, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Промдрімлайт", м. Одеса не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 06.11.2019 року у справі № 916/1851/19 є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.
07.02.2018 року між Акціонерним товариством «Українська залізниця» (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промдрімлайт» (замовник) було укладено договір № 07120/ОД-2018 про надання послуг, предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.
Пунктом 1.3. Договору сторони погодили, що надання послуг за цим договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.
Відповідно до п. 2.1.1., 2.1.2, 2.1.3. Договору замовник зобов'язався надавати або організовувати надання місячних замовлень на перевезення відповідно до Правил планування перевезень вантажів через АС «Месплан»; за три доби до дати навантаження вагонів проставляти або організовувати проставлення електронної заявки на подачу вантажних вагонів відповідно до плану перевезень; при організації перевезень вантажів на транспортерах перевізника замовник зобов'язаний:
За 15 діб до дати навантаження вагонів надавати перевізнику заявку в письмовій формі, проставляти або організовувати проставлення електронної заявки на подачу вантажних вагонів відповідно до плану перевезень, а у випадку, якщо за умовами перевезення транспортер має супроводжуватись бригадою супроводження, надавати перевізнику заявку в письмовому вигляді із зазначенням запланованого часу навантаження, очікуваного часу в русі, запланованого часу вивантаження транспортера.
Самостійно здійснювати всі необхідні погодження, пов'язані з перевезенням великовагових та негабаритних вантажів, оформляти або організовувати оформлення перевізних документів і документів, необхідних для виконання митних та інших процедур державного контролю.
Згідно з п. 2.1.6. Договору замовник зобов'язаний оплачувати перевізнику послуги, пов'язані з організацією та перевезенням вантажів та інші надані послуги з сум внесеної передоплати за кодом платника.
Також замовник зобов'язався відшкодовувати перевізнику витрати, пов'язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів, що виникли на станціях залізниць України, через: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірку вантажів перевізником (маси вантажу), митними та іншими державними органами контролю; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини, що не залежать від перевізника, а також нести відповідальність за затримки вантажів на підходах до станції призначення та здійснювати оплату платежів, пов'язаних з цими затримками. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника (п. 2.1.7. Договору).
Пунктом 2.1.12. Договору сторони погодили, що замовник зобов'язаний виконувати всі юридичні дії, пов'язані з виконанням укладених договорів на підставі п. 2.2.1 цього Договору, нести відповідальність за дії/бездіяльність третіх осіб, з якими укладено такі договори.
Розмір плати за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов'язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника Тарифів (п. 3.1. Договору).
Згідно з п. 5.5. Договору сторона, що залучила третю особу до виконання свого зобов'язання за цим договором, несе перед іншою стороною відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань цією третьою особою, як за свої власні.
Відповідно до п. 12.1. Договору цей договір вступає в силу з моменту одностороннього підписання замовником договору в електронному вигляді з накладанням ЕЦП в АС "Месплан" або АС "Клієнт УЗ", або вчинення замовником будь-якої дії на виконання цього договору і діє з 20.02.2018 року до 31.12.2018 року. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги.
Відповідно до розділу 13 Договору додатки є невід'ємною частиною договору, вважаються підписаними сторонами в момент підписання договору та не потребують окремого підписання.
В зв'язку з відсутністю по станції Гусятин у відповідача власної під'їзної колії, подача вагонів для навантаження насіння соняшника здійснювалася на під'їзну колію ТОВ "Гусятинський елеватор" згідно з поданою Товариством з обмеженою відповідальністю «Промдрімлайт» заявкою (угодою) погодженою із власником під'їзної колії та залізницею (т. 1 а.с. 75).
На підставі даної заявки (угоди) розрахунки за подачу-забирання вагонів, маневрову роботу, користування вагонами повинні проводитися власником вантажу у відповідності до умов Договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії від 20.05.2018 року № Л/ДН-2/18/5620/м/п, укладеного між Акціонерним товариством «Українська залізниця» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гусятинський елеватор», з умовами якого, відповідно до вказаної заявки, Товариство з обмеженою відповідальністю «Промдрімлайт» ознайомилось та зобов'язалось їх виконувати шляхом приєднання.
Пунктом 1 Договору від 20.05.2018 року № Л/ДН-2/18/5620/м/п про експлуатацію залізничної під'їзної колії ТОВ "Гусятинський елеватор" передбачено, що згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить ТОВ "Гусятинський елеватор", що примикає до станції Гусятин Львівської залізниці через стрілку № 25 і обслуговується власним локомотивом.
Вагони для під'їзної колії подаються локомотивами залізниці на одну із колій по вказівці чергового по станції. Здавання вагонів проводиться на одній із колій по вказівці чергового по станції. Подальший рух вагонів виконується локомотивом власника колії (п. 6 Договору від 20.05.2018 року № Л/ДН-2/18/5620/м/п про експлуатацію залізничної під'їзної колії ТОВ "Гусятинський елеватор").
На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Промдрімлайт» надано через в АС "Месплан" замовлення на перевезення вантажу - насіння соняшника зі станції Гусятин у вагонах Перевізника (ЦТЛ) та залізницею узгоджено на лютий 2019 року план № 978389 на 100 вагонів ЦТЛ 5000 тон, на березень - план № 106072 на 80 вагонів ЦТЛ 4000 тон.
В свою чергу позивачем, для виконання умов встановлених договором про надання послуг, в лютому - березні 2019 року на станцію Гусятин для забезпечення заявок Тоариства з обмеженою відповідальністю "Промдрімлайт" направлялися порожні криті вагони:
- 25.02.2019 року на станцію Гусятин прибули: вагон № 24630907 - по накладній №41766338; вагон № 24626988 - по накладній № 41737347; вагон № 26247197- по накладній № 41643651; вагон № 52384310- по накладній № 41765397; вагон № 26249292 - по накладній №41695115 (т. 1 а.с. 44-48);
- 26.02.2019 року на станцію Гусятин прибули: вагон № 24629073 - по накладній №41823527; вагон № 24584500 - по накладній № 41836628; вагон № 24544025 - по накладній № 41836669; вагон № 24426942 - по накладній № 41836727; вагон № 24257867- по накладній № 41823501; вагон № 52685450 - по накладній № 41823543; вагон №26239392- по накладній № 41788902; вагон № 24585226- по накладній № 41795519; вагон № 24542540 - по накладній № 41788985; вагон №24316929 - по накладній №41823535 (т. 1 а.с. 49-58);
- 28.02.2019 року на станцію Гусятин прибули: вагон № 24544181 - по накладній №41671843; вагон № 24630386 - по накладній № 41765405; вагон № 52684461 - по накладній №41773284; вагон № 52684925 - по накладній № 41671918; вагон № 52688900 - по накладній № 41773409; вагон № 24537458- по накладній № 41783556 (т. 1 а.с. 60-64);
- 02.03.2019 року на станцію Гусятин прибули: вагон № 24588964 - по накладній №41854951; вагон № 52680386 - по накладній № 41867680; вагон № 52684966 - по накладній №41783598 (т. 1 а.с. 65-66, 73);
- 03.03.2019 року на станцію Гусятин прибули: вагон № 52384443 - по накладній №41952516; вагон № 24585671- по накладній № 41877713; вагон № 24429110 - по накладній №41877697 (а.с. 67-69);
- 06.03.2019 року на станцію Гусятин прибули: вагон № 24535817 - по накладній №41894445; вагон № 24632325 - по накладній № 41897323; вагон № 26259291 - по накладній № 41854944 (т. 1 а.с. 70-72).
Враховуючи, те що вагони, адресовані відповідачеві, не забиралися локомотивом ТОВ "Гусятинський елеватор" на під'їзну колію та простоювали на місцях загального користування станції Гусятин у лютому - березні 2019 року працівниками станції було складено акти загальної форми на віднесення на відповідальність вантажовласника Товариства з обмеженою відповідальністю «Промдрімлайт»:
- від 25.02.2020 року № 49 щодо вагонів за № 26247197, 24626988 (час початку затримки вагонів - 25.02.2019 року);
- від 25.02.2020 року № 50 щодо вагонів за № 24630907, 26249292, 52384310 (час початку затримки вагонів - 25.02.2019 року);
- від 26.02.2019 року № 53 щодо вагонів за № 24584500, 24544025, 24426942, 24257867, 24316929, 24585226, 24629073, 26239392, 24542540, 52685450 (час початку затримки вагонів - 26.02.2019 року);
- від 28.02.2019 року № 59 щодо вагонів за № 52684461, 24544181, 52688900, 24630386, 52684925, 24537458 (час початку затримки вагонів - 28.02.2019 року);
- від 02.03.2019 року № 61 щодо вагонів за № 24588964, 52680386, 52684966 (час початку затримки вагонів - 02.03.2019 року);
- від 03.03.2019 року № 63 щодо вагонів за № 52684461, 24544181, 52688900, 24630386, 52684925 (час початку затримки вагонів - 28.02.2019 року, час закінчення затримки вагонів - 03.03.2019 року);
- від 03.03.2019 року № 65 щодо вагонів за № 52384443, 24585671, 24429110 (час початку затримки вагонів - 03.03.2019 року);
- від 05.03.2019 року № 68 щодо вагонів за № 26247197, 24626988 (час початку затримки вагонів - 25.02.2019 року, час закінчення затримки вагонів - 05.03.2019 року);
- від 05.03.2019 року № 69 щодо вагонів за № 24630907, 26249292, 52384310 (час початку затримки вагонів - 25.02.2019 року, час закінчення затримки вагонів - 05.03.2019 року);
- від 05.03.2019 року № 70 щодо вагонів за № 26239392, 24542540, 52685450, 24316929, 24585226 (час початку затримки вагонів - 26.02.2019 року, час закінчення затримки вагонів - 05.03.2019 року);
- від 05.03.2019 року № 71 щодо вагонів за № 24584500, 24426942, 24544025, 24257867, 24629073 (час початку затримки вагонів - 26.02.2019 року, час закінчення затримки вагонів - 05.03.2019 року);
- від 07.03.2019 року № 74 щодо вагонів за № 24535817, 24632325, 26259291 (час початку затримки вагонів - 06.03.2019 року);
- від 07.03.2019 року № 76 щодо вагону за № 24537458 (час початку затримки вагонів - 28.02.2019 року, час закінчення затримки вагонів - 07.03.2019 року);
- від 07.03.2019 року № 77 щодо вагонів за № 52680386, 52684966 (час початку затримки вагонів - 02.03.2019 року, час закінчення затримки вагонів - 07.03.2019 року);
- від 07.03.2019 року № 78 щодо вагонів за № 24585671, 24429110 (час початку затримки вагонів - 03.03.2019 року, час закінчення затримки вагонів - 07.03.2019 року);
- від 07.03.2020 року № 79 щодо вагону за № 24588964 (час початку затримки вагонів - 02.03.2019 року, час закінчення затримки вагонів - 07.03.2019 року);
- від 07.03.2019 року № 80 щодо вагону за № 52384443 (час початку затримки вагонів - 03.03.2019 року, час закінчення затримки вагонів - 07.03.2019 року);
- від 07.03.2019 року № 81 щодо вагонів за № 24535817, 4632325, 26259291(час початку затримки вагонів - 06.03.2019 року, час закінчення затримки вагонів - 07.03.2019 року).
Зазначені акти загальної форми підписані сторонами справи без жодних зауважень та заперечень (т. 1 а.с. 76-84).
Факт подачі вагонів локомотивом власника на під'їзну колію і перебування їх в безпосередньому розпорядженні вантажовласника також підтверджується наявними в матеріалах справи пам'ятками про подавання та забирання вагонів, які також підписані представником відповідача та позивачем (т 1 а.с. 85-121).
Відповідно до Відомостей плати за користування вагонами, за час фактичного користування вагонами позивачем були нараховані наступні суми:
- Відомість № 06030014 плати за користування вагонами № 24626988, № 24630907, №26247197, № 26249292, № 52384310, № 24544181, № 24630386, № 52684461, № 52684925, №52688900 - 62 252,20 грн. (без ПДВ), з яких, відповідно до заперечень відповідача, останнім прийнято до оплати лише 10050 грн. за фактичний час знаходження вагонів у користуванні вантажовідправника;
- Відомість № 07030016 плати за користування вагонами № 24257867, № 24426942, №24544025, № 24584500, № 24629073 - 38 516,50 грн. (без ПДВ), з яких, відповідно до заперечень відповідача, останнім прийнято до оплати лише 3125,50 грн. за фактичний час знаходження вагонів у користуванні вантажовідправника;
- Відомість № 09030017 плати за користування вагонами № 24316929, № 24542540, №24585226, № 26239392, № 52685450 - 42751,50 грн. (без ПДВ), з яких, відповідно до заперечень відповідача, останнім прийнято до оплати лише 7388 грн. за фактичний час знаходження вагонів у користуванні вантажовідправника;
- Відомість № 09030018 плати за користування вагонами № 24535817, № 24588964, №24632325, № 26259291, № 52384443 - 10 649,00 грн. (без ПДВ), з яких, відповідно до заперечень відповідача, останнім прийнято до оплати лише 1665,10 грн. за фактичний час знаходження вагонів у користуванні вантажовідправника;
- Відомість № 09030019 плати за користування вагонами № 24429110, № 24537458, №24585671, № 24630386, № 52684966 - 28 690,90 грн. (без ПДВ), з яких, відповідно до заперечень відповідача, останнім прийнято до оплати лише 2094 грн. за фактичний час знаходження вагонів у користуванні вантажовідправника;
Загалом за вказаними відомостями плати за користування вагонами позивачем було нараховано 182 860 грн. 10 коп. (без ПДВ), з яких відповідачем прийнято 29 187 грн. 12 коп. за фактичний час знаходження вагонів у користуванні вантажовласника, решта суми відповідачем не приймається до оплати, що підтверджується написами, зробленими на вказаних відомостях Товариством з обмеженою відповідальністю "Промдрімлайт".
21.03.2019 року Акціонерне товариство "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Львівська залізниця", м. Львів направило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промдрімлайт", м. Одеса претензію № 2/03-ДНЮ про стягнення 219 432 грн. 12 коп. (разом з ПДВ).
У відповідь на вказану претензію, Товариство з обмеженою відповідальністю "Промдрімлайт", м. Одеса листом від 16.04.2019 року № 1-16-4/19 повідомило позивача про згоду перерахувати на рахунок позивача лише 4 825 грн. 20 коп. з ПДВ за час фактичного знаходження вагонів на відповідальності підприємства з його вини, залишок вищевказаної суми відповідач відмовився сплатити, оскільки, за його твердженням, залізницею подавалась значно більша кількість вагонів на добу, ніж було заявлено відповідачем у зведених заявках.
Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви, за якими суд апеляційної інстанції не погодився з аргументами, викладеними скаржником в апеляційній скарзі.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 306 Господарського кодексу України унормовано, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.
Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами (ч. 5 ст. 306 Господарського кодексу України).
Відповідні положення містить також ст. 908 Цивільного кодексу України.
Згідно зі ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити у договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Таким чином, права й обов'язки сторін виникають не лише з умов укладеного сторонами договору, а і на підставі норм, встановлених актами законодавства, в тому числі нормативно-правових актів, які регулюють взаємовідносини в певних випадках.
Відносини залізниці з відправниками та одержувачами вантажів, багажу, вантажобагажу і пошти з урахуванням специфіки функціонування цього виду транспорту як єдиного виробничо-технологічного комплексу регулюються Законом України «Про залізничний транспорт».
За змістом ст. 2, 8 вказаного вище Закону умови та порядок організації перевезень за участю залізниць, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України та іншими актами законодавства України.
Спірні правовідносини сторін за своєю правовою природою є правовідносинами з надання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів залізницею та їх зберіганням.
Обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначаються Статутом залізниць України (далі - Статут), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457.
Відповідно до положень ст. 199 Статуту залізниць України встановлено за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.
Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.
Відповідно до положень п. 12 Правил загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.
Виходячи з п. 8 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року № 113, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.03.1999 року за № 165/3458 (далі - Правила користування) у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми (форми ГУ-23 - Додаток № 6 до Правил користування) який підписується представниками станції і вантажовласника (до яких у тому числі належать вантажовідправники та вантажоодержувачі). В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Аналогічні вимоги містять також Правила складання актів, затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року № 334, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 року за № 567/6855, відповідно до п. 1 яких при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти (додаток 1) та акти загальної форми (додаток 6).
Акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу, і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, у разі затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства (п. 3 Правил складання актів).
Таким чином, відповідно до вищезазначених норм чинного законодавства належним і допустимим доказом на підтвердження факту настання відповідних подій - затримки вагонів на станції є акт загальної форми ГУ-23, що складений згідно з Додатком № 6 до Правил користування.
Так, як вже зазначалось раніше, враховуючи, те що вагони, адресовані відповідачеві, не забиралися локомотивом ТОВ "Гусятинський елеватор" на під'їзну колію та простоювали на місцях загального користування станції Гусятин у лютому - березні 2019 року працівниками станції було складено акти загальної форми від 25.02.2020 року № 49, від 25.02.2020 року № 50, від 26.02.2019 року № 53, від 28.02.2019 року № 59, від 02.03.2019 року № 61, від 03.03.2019 року № 63, від 03.03.2019 року № 65, від 05.03.2019 року № 68, від 05.03.2019 року № 69, від 05.03.2019 року № 70, від 05.03.2019 року № 71, від 07.03.2019 року № 74, від 07.03.2019 року № 76, від 07.03.2019 року № 77, від 07.03.2019 року № 78, від 07.03.2020 року № 79, від 07.03.2019 року № 80, від 07.03.2019 року № 81. Зазначені акти загальної форми підписані сторонами справи без жодних зауважень та заперечень (т. 1 а.с. 76-84).
Таким чином, наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що затримка вагонів на станції відбулася через неможливість приймання їх станцією з причин скупчення на ній вагонів, що прибули на адресу відповідача у зв'язку з неприйняттям вагонів власником колії.
Як вже зазначалось, відповідно до положень ст. 199 Статуту залізниць України плата за користування вагонами вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.
При цьому, п. 2.1.6. Договору сторони погодили, що замовник зобов'язаний оплачувати перевізнику послуги, пов'язані з організацією та перевезенням вантажів та інші надані послуги з сум внесеної передоплати за кодом платника.
Також замовник зобов'язався відшкодовувати перевізнику витрати, пов'язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів, що виникли на станціях залізниць України, через: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірку вантажів перевізником (маси вантажу), митними та іншими державними органами контролю; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини, що не залежать від перевізника, а також нести відповідальність за затримки вантажів на підходах до станції призначення та здійснювати оплату платежів, пов'язаних з цими затримками. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника (п. 2.1.7. Договору).
Розмір плати за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов'язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника Тарифів (п. 3.1. Договору).
Так, ставки плати за користування вагонами залізниці передбачені Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженим Наказом Міністерством транспорту України від 26.03.2009 року № 317, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.04.2009 року за №340/16356. Крім того, Наказом Міністерства інфраструктури України від 20.10.2017 року № 357 (зареєстрованим у Міністерстві юстиції україни України 26.10.2017 року за № 1314/31182) затверджено коефіцієнти, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги.
Згідно з п. 3 Правил, облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам'яток про видачу/ приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6). За договором між вантажовласником і залізницею всі ці документи можуть оформлятися і надаватися в електронному вигляді. Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.
Відповідно до умов п. 4 Правил Відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами.
Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці.
На виконання зазначених приписів законодавства, позивачем було складено відповідні Відомості плати за користування вагонами, за якими за час фактичного користування вагонами позивачем було нарахована сума загалом 182 860 грн. 10 коп. (без ПДВ). Зазначені Відомості були підписані представником відповідача із запереченнями, в яких зазначено, що частина нарахованої суми не приймається до оплати через порушення залізницею умов договору та не подавання вагонів на визначені договором колії станції. При цьому, 29 187 грн. 12 коп. з нарахованих 182 860 грн. 10 коп. (без ПДВ) відповідачем було прийнято до сплати.
Непогодження відповідача з нарахованими сумами фактично зводиться до ствердження скаржника про порушення залізницею умов договору та не подавання вагонів на визначені договором колії станції, з огляду на що відповідач вважає, що його вина у затримці вагонів на станції відсутня.
З такими доводами відповідача колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погодитись не може, виходячи з наступного.
Так, в зв'язку з відсутністю по станції Гусятин у відповідача власної під'їзної колії, подача вагонів для навантаження насіння соняшника здійснювалася на під'їзну колію ТОВ "Гусятинський елеватор" згідно з поданою Товариством з обмеженою відповідальністю «Промдрімлайт» заявкою (угодою), погодженою із власником під'їзної колії та залізницею (т. 1 а.с. 75). На підставі даної заявки (угоди) розрахунки за подачу-забирання вагонів, маневрову роботу, користування вагонами повинні проводитися власником вантажу у відповідності до умов Договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії від 20.05.2018 року № Л/ДН-2/18/5620/м/п, укладеного між Акціонерним товариством «Українська залізниця» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гусятинський елеватор», з умовами якого, відповідно до вказаної заявки Товариство з обмеженою відповідальністю «Промдрімлайт» ознайомилось та зобов'язалось їх виконувати.
При цьому, умовами Договору від 20.05.2018 року № Л/ДН-2/18/5620/м/п про експлуатацію залізничної під'їзної колії ТОВ "Гусятинський елеватор" перебачено, що по-перше, на умовах цього Договору експлуатується під'їзна колія, яка належить ТОВ "Гусятинський елеватор", що примикає до станції Гусятин Львівської залізниці через стрілку № 25 і обслуговується власним локомотивом, а по-друге, вагони для під'їзної колії подаються локомотивами залізниці на одну із колій по вказівці чергового по станції. Здавання вагонів проводиться на одній із колій по вказівці чергового по станції. Подальший рух вагонів виконується локомотивом власника колії (п. 6 Договору від 20.05.2018 року №Л/ДН-2/18/5620/м/п про експлуатацію залізничної під'їзної колії ТОВ "Гусятинський елеватор").
Тобто, обов'язком залізниці у спірних правовідносинах було подання замовлених відповідачем вагонів на одну із колій, яка належить ТОВ "Гусятинський елеватор", при цьому, до подальшого руху поданих вагонів залізниця відношення не має, оскільки такий рух виконується локомотивом власника колії, тобто ТОВ "Гусятинський елеватор".
Матерілами справи підтверджено, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання, та на виконання заявок відповідача подав обумовлену ними кількість вагонів на під'їзну колію ТОВ "Гусятинський елеватор", проте зазначені вагони вчасно забрані, завантажені та повернуті позивачу до перевезення не були, при цьому, затримка вагонів відбулась через скупчення вагонів на станції.
Тобто, як вірно зазначив суд першої інстанції, позивач не порушив умов п. 6 вказаного договору, розмістивши замовлені відповідачем вагони на вільних станційних коліях. Більш того, представник відповідача власноручно підписав акти загальної форми, в яких зазначено, що затримка вагонів відбувалася з вини вантажовласника причинами затримки вказано: "Вагони простоюють в очікуванні забирання власним локомотивом", "Вагони подаються згідно з договором".
Крім того, п. 2.1.12. Договору сторони погодили, що замовник зобов'язаний виконувати всі юридичні дії, пов'язані з виконанням укладених договорів на підставі п. 2.2.1 цього договору, нести відповідальність за дії/бездіяльність третіх осіб, з якими укладено такі договори. Згідно з п. 5.5. Договору сторона, що залучила третю особу до виконання свого зобов'язання за цим Договором, несе перед іншою стороною відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань цією третьою особою, як за свої власні.
З огляду на зазначене, а також враховуючи наведені вище положення законодавства і підстави виникнення та змісту прав та обов'язків сторін у спірних правовідносинах, судова колегія зазначає, що в даному випадку порушенням зі сторони відповідача є подія - затримка вагонів, при цьому наявність вини третьої особи щодо такої затримки, відповідно до приписів укладеного між сторонами договору, не звільняє відповідача від відповідальності за таку затримку, з чого і виникає право позивача отримати та обов'язок відповідача сплатити належні платежі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 904/5743/16.
Разом з тим, слід зазначити, що Статутом залізниць України та Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України передбачені випадки звільнення вантажовідправника/вантажоодержувача від плати за користування вагонами і контейнерами.
Так, ст. 121 Статуту залізниць України Вантажовідправник, вантажоодержувач, порт звільняються від плати за користування вагонами і контейнерами:
а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинним положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;
б) у разі подання залізницею вагонів (контейнерів) у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів відправника і одержувача;
в) у інших випадках, передбачених Правилами.
Відповідно до п. 16 Правил Вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами:
а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;
б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником;
в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).
Причина звільнення від плати за користування вагонами і контейнерами зазначається у графі "Примітки" відомості плати за користування вагонами (контейнерами).
Однак, як вірно зазначив суд першої інстанції, в Відомостях плати за користування вагонами, наявних в матеріалах справи, у графі "Примітки" не вказана будь-яка причина звільнення від плати за користування вагонами. Окрім того, відповідачем не надано до суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження факту звільнення від плати за користування вагонами.
Таким чином, виходячи з того, що відповідачем не доведено суду ані відсутності підстав для звільнення відповідача від відповідальності за затримку вагонів, ані наявності підстав звільнення від плати за користування вагонами та відсутність підстав для стягнення плати за користування вагонами, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість і правомірність позовних вимог про стягнення з відповідача плати за користування вагонами у розмірі 219 432 грн. 12 коп.
Доводи скаржника щодо невідповідності подання позивачем вагонів до наявних заявок відповідача, судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки п. 2.2.3 укладеного між сторонами договору передбачено право замовника відмовитись від прийняття вагонів, що подані без заявки замовника. Відповідач не скористався наданим йому договором правом відмовитись від вагонів, підписав без зауважень акти загальної форми про затримку вагонів з його вини.
Щодо посилань скаржника на порушення залізницею під час перевезення деяких із спірних вагонів Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 року № 644, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 865/5086, судова колегія погоджується із твердженням позивача щодо того, що вказані Правила конкретизують положення ст. 41, 116 Статуту залізниць України, якими встановлено обов'язок залізниці доставляти вантажі за призначенням в установлені терміни та відповідно відповідальність за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам або орендовані ними. Оскільки в даному випадку відбувається перевезення порожніх вагонів перевізника до спірних правовідносин не можуть застосовуватися вимоги Правил обчислення термінів доставки вантажів.
Посилання на порушення залізницею п. 8 Правил користування вагонами та контейнерами при складанні актів загальної форми, судова колегія зауважує, що наявні у матеріалах справи акти підписані представником відповідача без будь-яких зауважень та заперечень, з огляду на що подальша незгода відповідача із відомостями, зазначеними в них не може бути підставою для звільнення його від відповідальності.
Виходячи з вищевикладеного, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними матеріалами справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03, від 28.10.2010 року).
Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Колегія суддів зауважує, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів.
Для того, щоб судовий розгляд був справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 Конвенції, суд зобов'язаний належним чином вивчити та перевірити зауваження, доводи й докази, а також неупереджено їх оцінити на предмет того, чи будуть вони застосовуватися в рішенні суду.
І хоча Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях констатує, що п. 1 ст. 6 Конвенції дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях, однак ця вимога не означає обов'язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент; таке питання вирішується виключно у світлі обставин конкретної справи.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі № 918/519/17.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення.
За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Промдрімлайт", м. Одеса не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 06.11.2019 року у справі № 916/1851/19 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржників.
Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промдрімлайт", м.Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 06.11.2019 року у справі №916/1851/19 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 06.11.2019 року у справі № 916/1851/19 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 15.06.2020 року.
Повний текст постанови складено 16 червня 2020 року.
Головуючий суддя Г.І. Діброва
Судді Г.П. Разюк
А.І. Ярош