11 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 300/2564/19 пров. № А/857/4982/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Большакової О.О., Качмара В.Я.,
за участю секретаря судового засідання Кітраль Х.І.,
розглянувши у судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Івано-Франківського міського центру зайнятості на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року у справі № 300/2564/19 (рішення ухвалено в м. Івано-Франківську, головуючий суддя Шумей М.В.) за адміністративним позовом Івано-Франківського міського центру зайнятості - виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
Івано-Франківський міський центр зайнятості 29.12.2019 звернувся в суд із адміністративним позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача на користь Івано-Франківського міського центру зайнятості - виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття виплачену матеріальну допомогу для вирішення соціально- побутових питань в розмірі 2693,53 грн
В обґрунтування позову зазначає, що Івано-Франківським міським центром зайнятості на підставі виконавчого листа, виданого 24.12.2015 Івано-Франківським окружним адміністративним судом та Постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.12.2015 ВП №49742179, проведено нарахування та виплачено ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі 2693,53 грн., однак постановою Верховного суду від 27.06.2019 по справі №809/3057/15 постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2015 скасовано, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.10.2015 у справі №809/3057/15 залишено в силі. Відповідно п. 6 ч.5 статті 160 КАС України направлено ОСОБА_1 повідомлення щодо добровільного повернення коштів в сумі 2693,53 грн від 17.07.2019 вих. №2657-06/29-19, однак, такі повернуто не було.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Івано-Франківський міський центр зайнятості оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що відповідно п.6 ч.5 статті 160 КАС України направлено ОСОБА_1 повідомлення щодо добровільного повернення коштів в сумі 2693,53 грн від 17.07.2019 вих. № 2657-06/29-19. Проте, дані кошти на рахунок Івано-Франківського міського центру зайнятості не поступили. 23.10.2019 Івано-Франківським міським центром зайнятості вдруге направлено ОСОБА_1 повідомлення про повернення коштів (лист від 23.10.2019 вих. № 3927-06/29-19 з наказом Івано-Франківського міського центру зайнятості про повернення коштів № 312 від 21.10.2019 та довідкою про доходи від 15.10.2019 № 3765-04/29-19 за січень 2016 року). Однак даний лист було повернуто АТ «Укрпошта» Івано-Франківському міському центру зайнятості за закінченням встановленого строку зберігання.
Вказує, що відповідно до ст.33 Закону України «Про державну службу» державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. Це означає, що матеріальна допомога для вирішення соціально- побутових питань є необов'язковою виплатою.
Відтак, скаржник вказує, що жодна норма закону на встановлює обов'язок надавати матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, а лише надає право.
Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі Івано-Франківського міського центру зайнятості.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши підстави для апеляційного перегляду відповідно до доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 21.04.2004 призначений спеціалістом І категорії - юрисконсультом Івано-Франківського міського центру зайнятості, як такий, що пройшов за конкурсом. З 01.12.2011 по 31.03.2015 працював на посаді начальника юридичного відділу Івано-Франківського міського центру зайнятості. 31.03.2015 звільнено із посади у зв'язку із реорганізацією та скороченням посади, згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.10.2015 у справі №809/3057/15 за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського міського центру зайнятості про визнання протиправної бездіяльності щодо невиплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та зобов'язання вчинити певні дії, в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2015 у справі (апеляційне провадження №876/10815/15), скасовано постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.10.2015, зобов'язано Івано-Франківський міський центр зайнятості нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань.
13.01.2016 Івано-Франківським міським центром зайнятості на підставі виконавчого листа №809/3057/15, виданого 24.12.2015 Івано-Франківським окружним адміністративним судом та постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.12.2015 ВП №49742179, проведено нарахування та виплачено матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі 2693,53 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2666 від 13.01.2016.
Постановою Верховного суду від 27.06.2019 по справі №809/3057/15 адміністративного провадження №К/9901/12287/18 за касаційною скаргою Івано-Франківського міського центру зайнятості на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2015 №876/10815/15 касаційну скаргу Івано-Франківського міського центру зайнятості задоволено повністю, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2015 скасовано, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.10.2015 залишено в силі.
У зв'язку з вказаним позивачем направлено ОСОБА_1 повідомлення щодо добровільного повернення коштів в сумі 2693,53 грн. від 17.07.2019 вих. №2657-06/29-19.
Проте, дані кошти на рахунок Івано-Франківського міського центру зайнятості не поступили.
23.10.2019 Івано-Франківським міським центром зайнятості вдруге направлено ОСОБА_1 повідомлення про повернення коштів від 23.10.2019 вих. № 3927-06/29-19 з наказом Івано-Франківського міського центру зайнятості про повернення коштів № 312 від 21.10.2019 та довідкою про доходи від 15.10.2019 № 3765-04/29-19 за січень 2016 року.
Проте, даний лист було повернуто AT “Укрпошта” Івано-Франківському міському центру зайнятості за закінченням встановленого строку зберігання.
Оскільки, відповідачем добровільно не повернуто кошти на рахунок Івано-Франківського міського центру зайнятості, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що виплачені відповідачу кошти прирівнюються до допомоги, яка за визначенням статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок надання державним службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2016 №500 визначає умови надання державним службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та її розмір.
Згідно пункту 2 Порядку №500, державним службовцям матеріальна допомога може надаватися один раз на рік у розмірі середньомісячної заробітної плати на підставі особистої заяви.
Як видно з матеріалів справи, позивач виплатив ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань на підставі постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2015, яка набрала законної сили, однак скасована постановою Верховного суду від 27.06.2019 по справі №809/3057/15 (№К/9901/12287/18).
Згідно з положенням частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Отже, законодавцем встановлено два виключення із наведеного правила щодо неповернення безпідставно набутої, зокрема у випадку, що розглядається матеріальної допомоги на оздоровлення, по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.
Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, та як наслідок, кошти підлягають поверненню у разі наявності цих фактів.
Як встановлено судом та не спростовано представником позивача, жодних зловживань, які б призвели до виплати матеріальної допомоги в більшому розмірі, з боку позивача допущено не було, а отже й підстав для прийняття рішення щодо стягнення сум надміру виплаченої суми з відповідача, у суб'єкта владних повноважень не було.
Така ж правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові 06 травня 2020 року у справі №2а-3494/09/2670.
Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з чим погоджується колегія суддів, що виплачені відповідачу кошти прирівнюються до допомоги, яка за визначенням статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню.
Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що у відповідності до статті 381 КАС України поворот виконання рішення про відшкодування шкоди, заподіяної суб'єктом владних повноважень, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, рішення про присудження виплати пенсій чи інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів, а також рішення про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтовано повідомленими позивачем завідомо неправдивими відомостями або поданими ним підробленими документами.
За наведеного правового регулювання та фактичних обставин справи колегія суддів вказує на відсутність правових підстав для повернення центру зайнятості виплаченої матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань в розмірі 2693,53 грн
Згідно статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись статтями 229, 243, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Івано-Франківського міського центру зайнятості залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року у справі № 300/2564/19 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Д. М. Старунський
судді О. О. Большакова
В. Я. Качмар
Повне судове рішення складено 16.06.2020