Справа № 320/2237/19 Суддя (судді) першої інстанції: Лиска І.Г.
15 червня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держпраці в Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 січня 2020 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,
ФОП ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області від 23.04.2019 №КВ 848/1698/АВ/ТД/ФС-318 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами в розмірі 125190,00 грн.
На обґрунтування своїх вимог позивач посилалася на те, що висновки відповідача про допущення ФОП працівника до роботи без укладення трудового договору є хибними, а застосовані контролюючим органом до позивача штрафні санкції - протиправними. Крім того, позивач стверджує, що у відповідача відсутня компетенція щодо тлумачення цивільно-правових договорів, а відтак висновки відповідача про наявність у відповідного правочину ознак трудового договору виходять за межі повноважень відповідача. Зазначає, що між позивачем та ОСОБА_2 укладено трудовий договір який оформлено належним чином.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 січня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Київській області від 23.04.2019 №КВ 848/1698/АВ/ТД/ФС-318 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 125190,00 грн.
В апеляційній скарзі ГУ Держпраці в Київській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Зокрема апелянт зазначає, що відносно громадянки ОСОБА_2 в ході інспекційного відвідування, жодних документів не надано, що свідчить про порушення позивачем ст.24 КЗпП. Наголосив, що даний договір не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, не можливо визначити предмет договору, не визначається обсяг виконаної роботи, не визначено переліку завдань роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик, а також не визначена вартість послуг по виконанню робіт.
У відзиві на апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 наполягає на законності та обґрунтованості рішення суду.
З огляду на приписи статті 308 КАС України справа переглядається в апеляційному порядку в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також з урахуванням аргументів, викладених у відзивах на апеляційну скаргу.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 03.04.2019 інспекторами праці ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проведено невиїзне інспектування ФОП ОСОБА_1 , за результатами якого складено акт перевірки № КВ 848/1698/АВ від 03.04.2019.
Перевірка проводилась в присутності уповноваженої за довіреністю особи ОСОБА_5 ..
Контролюючим органом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 здійснює діяльність у сфері ресторанів, надання послуг мобільного харчування. Штатна чисельність працівників станом на 02.04.2019 становить 8 осіб (одна із них знаходиться у відпустці по догляду за дитиною). Так, відповідно до п. 6 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, в ході підготовки інспекційного відвідування встановлено, що ФОП здійснює свою діяльність за адресою АДРЕСА_1 , (бістро-« ІНФОРМАЦІЯ_1 »).
Під час проведення інспекційного відвідування позивач встановлено, що за адресою : АДРЕСА_1 , (бістро-« ІНФОРМАЦІЯ_1 ») працюють наймані особи, які оформлені згідно вимог чинного законодавства.
В свою чергу, було опитано та виявлено громадянку ОСОБА_2 , яка згідно з наданої інформації працює на посаді офіціанта, та перебуває на випробувальному терміні, підтверджуючих дані обставини документів надано не було.
Таким чином, перевіркою встановлено порушення позивачем частини першої та третьої статті 24 Кодексу законів про працю України, а саме: договори не укладено між працівником ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 у письмовій формі; допуску працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.
Не погоджуючись з результатами перевірки, позивачем подано зауваженнях до акту Інспекційного відвідування від 08.04.2019. В якому позивач зазначає, що між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про надання послуг №1 від 27.03.2019, за таких обставин висновки викладені в акті перевірки не відповідають дійсності.
Розглянувши зауваження позивача відповідач залишив їх без задоволення, а висновки акту без змін.
На підставі висновків Акту КВ 848/1698/АВ від 03.04.2019, посадовою особою складено постанову № КВ 848/1698/АВ/ТД/ФС-318 від 23.04.2019 про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу у розмірі 125 190,00 грн.
Вважаючи складену постанову протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч.2 ст.19 Конституції України).
Частиною 1 ст. 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно з ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За припасами ч.2 ст.265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.
Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 259 ( чинний на час виникнення спірних правовідносин) визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю.
Пунктом 11 Порядку № 295 визначено права посадових осіб інспекторів праці під час здійснення інспекційних відвідувань, при цьому інспектори праці не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правової угоди.
Згідно ст.6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи згідно цивільно-правового договору про надання послуг № 1 від 27.03.2019, укладеного між позивачем (замовник) та громадянкою ОСОБА_2 (виконавець), за умовами якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги (виконати роботу) в обсязі і на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити надані послуги (роботи). За змістом укладеного цивільно-правового договору виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, а сам організовує процес надання послуг (виконання робіт), у тому числі використовує власні засоби та матеріали; виконавець вправі залучати відповідних фахівців для якісного і своєчасного надання послуг (виконання робіт). Послуги (роботу) зазначених фахівців виконавець оплачує за власний рахунок за домовленістю з названими особами. Згідно даного договору сторонами укладено акт надання послуг від 04.04.2019 до договору про надання послуг №1 від 27.03.2019. По даному акту виконавець передав, а замовник прийняв такі послуги: щоденне комплексне прибирання та догляд, прибирання столів в сумі 1650,00 грн.. Також позивач на підтвердження здійснення оплати за виконання роботи ФОП оформлено платіжні доручення №411 від 08.04.2019, №412 від 08.04.2019, №410 від 08.04.2019. Позивачем оформлено видатковий ордер від 04.04.2019 та розрахунок вартості наданих послуг (робіт) до договору надання послуг №1 від 27.03.2019 від 04.04.2019. На підтвердження розірвання договору про надання послуг №1 від 27.03.2019 сторонами оформлено додаткову угоду про розірвання договору про надання послуг №1 від 27.03.2019 укладену 05.04.2019.
За таких обставин, можна дійти висновку, що позивач не використовував найману працю ОСОБА_2 у розумінні абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України, а взаємовідносини не носили характеру трудових, не регулювалися Кодексом законів про працю України, позивач не виступав щодо вказаної особи роботодавцем та не мав обов'язку укладати з ним трудовий договір.
Таким чином, оскільки на момент інспекційного відвідування між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була оформлена цивільно-правова угода, вимоги трудового законодавства на неї не поширювалися.
При цьому, фактів, що свідчать про наявність у вказаної цивільно-правової угоди ознак нікчемного правочину судом не встановлено, в судовому порядку угода недійсною не визнавалася.
Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів наведених в апеляційній скарзі.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці в Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 січня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя І.О. Лічевецький
Суддя В.П. Мельничук
Суддя О.М. Оксененко