"03" червня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/928/17
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань Кравець В.М.
За участю представників сторін:
Від позивача: Русева О.М. за довіреністю;
Від відповідача: Тодоров В.Д. на підставі ордеру;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Дунай-сервіс-експрес" до приватного підприємства „Агро Віта" про припинення права власності та визнання права власності, -
Товариство з обмеженою відповідальністю „Дунай-сервіс-експрес" (далі по тексту - ТОВ „Дунай-сервіс-експрес") звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до приватного підприємства „Агро Віта" (далі по тексту - ПП „Агро Віта") про припинення права власності відповідача на 7/50 частин нежитлової будівлі, що складаються із літери «А»: приміщення № 2 - коридор, № 3, 4, 7, 8 - кабінет, № 5 - комора, № 6 - кухня, № 17, 18 - санвузол, Ѕ частини приміщення № 1 - коридор, Ѕ частини приміщення №14 - коридор, загальною площею - 71,6 кв. м., яка розташована за адресою: м. Ізмаїл, вул. Жовтнева 60; про визнання за позивачем права власності на 7/50 частин нежитлової будівлі, що складаються із літери «А»: приміщення № 2 - коридор, № 3, 4, 7, 8 - кабінет, № 5 - комора, № 6 - кухня, № 17, 18 - санвузол, Ѕ частини приміщення № 1 - коридор, Ѕ частини приміщення №14 - коридор, загальною площею - 71,6 кв. м, яка розташована за адресою: м. Ізмаїл, вул. Жовтнева 60 .
Позовні вимоги обґрунтовані необхідністю захисту у судовому порядку порушених прав позивача як співвласника нежилого приміщення, частка в якому належить відповідачеві на праві власності, у зв'язку з наявністю правових підстав, передбачених ст. 365 Цивільного кодексу України, для припинення права власності відповідача.
Ухвалою від 21.04.2017р. судом було прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі.
Ухвалою від 10.07.2017р. судом було призначено про даній справі комплексну судову будівельно-технічну експертизу та оціночну експертизу ринкової вартості нерухомого майна, на вирішення якої покладено наступні питання: - чи існує технічна можливість виділення в натурі 7/50 частин нежитлової будівлі, яка розташована за адресою: м. Ізмаїл, вул. Жовтнева, буд. 60 , та належить ПП „Агро Віта" в об'єкті нерухомого майна - нежитлова будівля, розташована за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Жовтнева, буд. 60 , реєстраційний номер 25118051106; - чи є нежитлова будівля, розташована за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл , вул . Жовтнева , буд . 60 , реєстраційний номер 25118051106, що належить на праві спільної часткової власності ТОВ „Дунай-сервіс-експрес" та ПП „Агро Віта" у частках 17/50 та 7/50 відповідно, неподільною річчю; - яка ринкова вартість 7/50 частин нежитлової будівлі, яка розташована за адресою: м. Ізмаїл, вул. Жовтнева, буд. 60 , та належить ПП „Агро Віта". Крім того, ухвалою від 10.07.2017р. судом було доручено проведення комплексної судової будівельно-технічної експертизи та оціночної експертизи ринкової вартості нерухомого майна Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз, розрахунки за проведення експертизи покладено на ТОВ „Дунай-сервіс-експрес", провадження по справі зупинено на час проведення експертизи.
24.12.2019р. до господарського суду від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи №17-3402/3403 від 21.11.2019р., складеної на виконання ухвали суду від 10.07.2017р. по даній справі.
Ухвалою від 13.01.2020р. судом було поновлено провадження у справі та вирішено подальший розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.
ПП „Агро Віта" повністю заперечувало проти позову, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість, посилаючись на ненадання позивачем доказів на підтвердження неможливості виділення частики відповідача в натурі, неподільності речі та недоведеності факту неможливості спільного використання об'єкта нерухомого майна.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.
30.11.2000р. між Фондом комунального майна Ізмаїльської міської Ради (Продавець) та ТОВ „ДСЕ Лтд. - Дунай-сервіс-експрес" (Покупець) було укладено купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Єфименко М.Д та зареєстрований за №14631, відповідно до умов якого на користь Покупця було відчужено 13/25 частин нежитлових будівель, які розташовані за адресою: м. Ізмаїл, вул. Октябрьська, буд. 60 /т. 1 , а. с. 24-26/.
07.03.2008р. між Ізмаїльською міською радою та ТОВ „Дунай-сервіс-експрес" було укладено договір сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, загальною площею 0,0924 га, яка розташована за адресою: м. Ізмаїл, вул. Жовтнева, буд. 60 /т. 1, а. с. 86/. На підтвердження сплати орендних платежів ТОВ „Дунай-сервіс-експрес" було надано суду платіжні доручення /т. 1, а. с. 89-100/.
07.02.2011р. ТОВ „Дунай-сервіс-експрес" зверталось до Ізмаїльської міської ради із листом №202 про продаж 12/25 часток нежитлових будівель, які розташовані за адресою: м . Ізмаїл , вул. Октябрьська, буд. 60 /т. 1, а. с. 34/.
Листом №17/01-12-345 від 14.03.2011р. Ізмаїльською міською радою було повідомлено про відсутність підстав для продажу вказаного майна, у зв'язку із затвердженням міською радою переліку об'єктів комунальної власності, які підлягають приватизації у 2011р. /т. 1, а. с. 35/.
06.05.2011р. між Фондом комунального майна Ізмаїльської міської Ради (Продавець) та ПП „Агровіта" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Гнесько В.Г. та зареєстрований за №2204, відповідно до п. 1.1 якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується придбати комунальне майно - 7/50 (сім п'ятдесятих) частин нежитлових будівель, які складаються із літери «А», приміщення № 2 - коридор, № 3,4,7,8 - кабінет, №5 - комора, №6 - кухня, №17,18 - санвузол, Ѕ частина приміщення №1 - коридор, Ѕ частина приміщення №14 - коридор, загальною площею - 71,6 кв. м., що розташований за адресою: місто Ізмаїл Одеської області, Україна, вулиця Жовтнева, будинок 60, що є комунальною власністю на підставі свідоцтва про право власності № 1189, виданого виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради Одеської області 20 грудня 2004 року на підставі рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської Ради №1633 від 09 грудня 2004 року. Покупець зобов'язується прийняти Об'єкт приватизації, сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі, та пройти державну реєстрацію об'єкта приватизації в комунальному підприємстві Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації /т. 1, а. с. 32-33/.
19.11.2012р. між ПП „Агровіта" (Продавець) та ПП „Агро Віта" (Покупець) було укладено договір дарування частин нежитлових будівель, посвідчений приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Гнесько В.Г. та зареєстрований за №5048, відповідно до п. 1 якого за цим договором ПП "Агровіта" передає у власність ПП "Агро Віта" безоплатно належні йому на праві спільної часткової власності 7/50 (частин нежитлових будівель, що розташовані в місті Ізмаїлі Одеської області по вулиці Жовтневій, будинок №60 (шістдесят) /т. 1, а. с. 66/.
Рішенням господарського суду Одеської області від 11.06.2012р. по справі №5017/1022/2012, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.08.2012р., позовні вимоги ТОВ „Дунай-сервіс-експрес" до Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради, ПП „Агровіта" було задоволено шляхом визнання недійсним посвідчений 06.05.2011р. приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Гнесько В. Г. договір купівлі-продажу 7/50 частин нежитлової будівлі, укладений між Фондом комунального майна Ізмаїльської міської ради та ПП "Агровіта".
Проте, постановою Вищого господарського суду України від 24.10.2012р. рішення від 11.06.2012р. та постанова від 21.08.2012р. по справі №5017/1022/2012 були скасовані із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заявлених ТОВ „Дунай-сервіс-експрес" до Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради, ПП „Агровіта" позовних вимог про визнання договору недійсним.
Рішенням господарського суду Одеської області від 18.02.2013р. по справі №5017/3289/2012 позовні вимоги ТОВ „Дунай-сервіс-експрес" до Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради, ПП „Агровіта", Реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції ДРСУ було задоволено шляхом переведення на ТОВ „Дунай-Сервіс-Експрес" за посвідченим приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Гнесько В.Г. договором купівлі-продажу від 06.05.2011року, укладеним між Фондом комунального майна Ізмаїльської міської ради та ПП „Агровіта", прав та обов'язків покупця 7/50 частин нежитлової будівлі, яка розташована за адресою: 68600 , Одеська область, м. Ізмаїл, вул . Жовтнева, 60, вартістю 140 454,00 грн.; визнано за ТОВ „Дунай-Сервіс-Експрес" право власності на 7/50 частин нежитлової будівлі, яка розташована за адресою 68600 , Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Жовтнева, 60; стягнуто з депозитного рахунку господарського суду Одеської на користь ПП „Агровіта" 140 454,00 грн., що були перераховані ТОВ „Дунай-Сервіс-Експрес" за платіжним дорученням № 96 від 29.11.2012р.
Проте, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.04.2013р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 19.06.2013р., рішення господарського суду від 18.02.2013р. по справі № 5017/3289/2012 було скасовано, у задоволенні позовних вимог ТОВ „Дунай-Сервіс-Експрес" відмовлено.
Слід зазначити, що з наявного в матеріалах даної справи платіжного доручення № 96 від 29.11.2012р. вбачається, що ТОВ „Дунай-сервіс-експрес" під час вирішенням судом справи №5017/3289/2012 було внесено на депозитний рахунок суду грошові кошти у розмірі 140 454,00 грн.
23.10.2014р. між Ізмаїльською міською радою (Продавець) та ТОВ „Дунай-сервіс-експрес" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу (з урахуванням договору про внесення змін від 25.12.2015р.), посвідчений приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Єфименко М.Д та зареєстрований за №3428, відповідно до п. п. 1.1, 1.3 якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця об'єкт малої приватизації комунальної власності - 17/50 часток нежитлових будівель, які розташовані за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл , вул . Жовтнева, буд . 60. Право власності на об'єкт приватизації переходить до Покупця з моменту оплати вартості об'єкти приватизації /т. 1, а. с. 18-22/.
З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №50825229 від 25.12.2015р. вбачається, що 25.12.2015р. до реєстру було внесено запис про право власності ТОВ „Дунай-сервіс-експрес" на 17/50 часток нежитлових будівель, які розташовані за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Жовтнева, буд. 60 / т. 1, а. с. 23/.
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за №85237980 від 18.04.2017р. вбачається, що ТОВ „Дунай-сервіс-експрес" на праві спільної часткової власності належить 17/50 частин нежитлової будівлі, яка розташована за адресою: м. Ізмаїл, вул. Жовтнева, буд. 60 . Натомість, ПП „Агро Віта" належить 7/50 частин нежитлової будівлі, яка розташована за адресою: м. Ізмаїл, вул. Жовтнева, буд. 60 , право власності на які виникло у відповідача на підставі договору дарування від 19.11.2012р. /т. 1, а. с. 16-17/.
Відповідно до звіту про визначення оціночної вартості 7/50 часток нежитлових будівель, площею 71,6 кв. м., які розташовані за адресою: м. Ізмаїл, вул. Жовтнева, буд. 60 , вартість об'єкта оцінки станом на дату оцінки (23.05.2017р.) складає 140 454,00 грн. Звіт складений суб'єктом оціночної діяльності - ФОП Півень І.С. /т. 1, а. с. 148-189/.
24.12.2019р. до господарського суду від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи №17-3402/3403 від 21.11.2019р., складеної на виконання ухвали суду від 10.07.2017р. по даній справі.
З висновку експерта №17-3402/3403 від 21.11.2019р. вбачається, що за результатами проведення судової експертизи судовим експертом були зроблені наступні висновки:
- по першому питанню: за результатами аналізу отриманих під час дослідження матеріалів та даних за результатом проведеного натурного обстеження та урахуванням того, що приміщення №1- коридор, приміщення №14- коридор, приміщення №№17,18 - санвузли знаходяться в спільній частковій власності ТОВ «Дунай-сервіс-експрес» та ПП «Агро Віта» по Ѕ частці встановлено, що технічна можливість виділення в натурі 7/50 частин нежитлової будівлі, яка розташована за адресою: м. Ізмаїл, вул. Жовтнева, 60 та належить ПП «Агро Віта» відсутня;
- по другому питанню: експерт дійшов висновку, що вказане питання має ознаки правового питання, що виходить за межі компетенції судового експерта;
- по третьому питанню: ринкова вартість 7/50 частин нежитлової будівлі, яка розташована за адресою: Одеська область м. Ізмаїл, вул. Жовтнева, 60 , та належить ПП «Агро Віта» становить 495 221,00 грн.
Під час вирішення судом даного спору ТОВ „Дунай-сервіс-експрес" на підтвердження доводів щодо завищення експертом у висновку №17-3402/3403 від 21.11.2019р. вартості приміщення, яке належить відповідачу, було надано рецензію, складену 31.01.2020р. експертом з нерухомості Гладуном І.Т .
Крім того, за результатами проведення експертного оціночно-будівельного дослідження №2 від 02.02.2020р., складеного експертною групою Експертного центру Головної ради українських офіцерів на замовлення ТОВ „Дунай-сервіс-експрес", експерти дійшли висновку про неможливість виділення належного відповідачу приміщення, а також його відчуження, оскільки була проведена незаконна оренда з подальшою незаконною приватизацією та подальшою незаконною купівлею без конкурсу та подальшим даруванням приміщення. Враховуючи дійсну вартість одного квадратного метра приміщення відповідача, експерти дійшли висновку, що відповідачеві може бути відшкодована сума, яка не перевищує 118 480,82 грн.
Натомість, зі складеного судовим експертом Цуркан В.І. на замовлення ПП «Агро Віта» висновку №12/06-2020 від 25.02.2020р. вбачається, що ринкова вартість належних відповідачу приміщень складає 594 853,00 грн.
Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ПП „Агро Віта" про припинення права власності та визнання права власності, ТОВ „Дунай-сервіс-експрес" було наголошено про наявність правових підстав для задоволення заявлених вимог на підставі приписів ст. 365 Цивільного кодексу України. При цьому, під час вирішення судом даного спору позивачем було наголошено, що сума грошових коштів у розмірі 140 454,00 грн., які були внесені позивачем на депозитний рахунок суду під час вирішення спору по справі №5017/3289/2012, є достатньою для відшкодування ПП «Агро Віта» вартості належної останньому частки.
Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв'язку з чим, суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950р. передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Зі змісту положень ст. 41 Конституції України, ст. 321 Цивільного кодексу України вбачається, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Приписами ч. 2 ст. 321 Цивільного кодексу України встановлено, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі ст. 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Положеннями ч. 1 ст. 356 Цивільного кодексу України встановлено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 358 Цивільного кодексу України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
В силу положень ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 360 Цивільного кодексу України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Позовні вимоги ТОВ „Дунай-сервіс-експрес" обґрунтовані необхідністю застосування при вирішенні даного спору приписів статті 365 Цивільного кодексу України та наявністю всіх умов, встановлених даною законодавчою нормою для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників.
Відповідно до ст. 365 Цивільного кодексу України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.12.2018р. по справі №908/1754/17 дійшла висновку, що оскільки приписи актів господарського законодавства України не містять норм права, які регулюють відносини щодо припинення права на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, тобто господарські правовідносини щодо припинення права на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників не врегульовані іншими актами чинного законодавства ніж цивільного, то до цих відносин підлягають застосуванню відповідні приписи Цивільного кодексу України, зокрема, положення статті 365 цього Кодексу. Так, за результатами правового аналізу ст. 365 Цивільного кодексу України, Верховним Судом було зазначено, що по справі №908/1754/17 для припинення права суб'єкта господарювання (юридичної особи - Інституту) на частку у спільному майні (цілісному майновому комплексі заводу «CIMBRIA») на підставі позову іншого співвласника (ТОВ «Укрнасінняпром») необхідно встановити наявність хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 Цивільного кодексу України, тобто чи є відповідна частка незначною і не може бути виділена в натурі, або річ неподільною, або спільне володіння і користування майном є неможливим, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам відповідного співвласника - Інституту (пункт 4 частини першої цієї статті), та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
З огляду на вищевикладене, для вирішення питання щодо наявності правових підстав для припинення права ПП «Агро Віта» на 7/50 частин нежитлових приміщень, які розташовані за адресою: Одеська область м. Ізмаїл, вул. Жовтнева, 60, суду необхідно встановити наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 Цивільного кодексу України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Враховуючи висновок експерта №17-3402/3403 від 21.11.2019р. про відсутність технічної можливості виділити в натурі 7/50 частин нежитлової будівлі, яка розташована за адресою: м. Ізмаїл, вул. Жовтнева, 60 , та належить ПП «Агро Віта», господарський суд вважає за доцільне дослідити наявність такої із передбачених ст. 365 Цивільного кодексу України обставин для припинення права власності відповідача як неможливість спільного володіння та користування майном.
Господарським судом по тексту рішення було зазначено, що приміщення №1- коридор, приміщення №14- коридор, приміщення №№17,18 - санвузли знаходяться в спільній частковій власності ТОВ «Дунай-сервіс-експрес» та ПП «Агро Віта» по Ѕ частці, що, в тому числі, підтверджується висновком експерта №17-3402/3403 від 21.11.2019р. Наведене дозволяє дійти висновку про наявність у ПП «Агро Віта» і ТОВ „Дунай-сервіс-експрес" можливості самостійного використання належних їм часток будівлі, яка розташована за адресою: м . Ізмаїл, вул. Жовтнева, 60.
Позивач стверджує, що з моменту набуття ТОВ „Дунай-сервіс-експрес" права власності останнім за власний рахунок було відновлено технічний стан будівлі, утримання якої ТОВ „Дунай-сервіс-експрес" також здійснює без допомоги ПП «Агро Віта». Проте, будь-які докази на підтвердження як утримання будівлі, яка розташована за адресою: м. Ізмаїл, вул . Жовтнева, 60, так і докази на підтвердження звернення до відповідача із проханнями брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, в матеріалах справи відсутні.
Господарським судом відхиляється наданий ТОВ „Дунай-сервіс-експрес" договір оренди від 07.03.2008р. на підтвердження неналежного виконання відповідачем обов'язків співвласника, оскільки останнім було набуто право власності лише у 2012р. При цьому, після укладення між ПП „Агровіта" та ПП „Агро Віта" договору дарування від 19.11.2012р. ТОВ „Дунай-сервіс-експрес" не зверталось до відповідача із проханням відшкодувати частину орендних платежів, які є пропорційними частці відповідача у спільному майні. За таких обставин, враховуючи набуття ПП „Агро Віта" права власності на майно у 2012р., господарський суд доходить висновку, що наявність судових справ №5017/1022/2012 та №5017/3289/2012 не свідчить про існування конфліктів саме між позивачем та відповідачем, оскільки ПП „Агровіта" та ПП „Агро Віта" є різними юридичними особами.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку про недоведеність ТОВ „Дунай-сервіс-експрес" існування обставини на підтвердження неможливості спільного володіння і користування майном між ТОВ „Дунай-сервіс-експрес" та ПП „Агро Віта".
При вирішенні питання про наявність обставин, які підтверджують неможливість завдання ПП „Агро Віта" істотної шкоди в результаті припинення права власності, господарський суд виходить з наступного. Так, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження невикористання ПП „Агро Віта" 7/50 частин нежитлової будівлі, яка розташована за адресою: м. Ізмаїл, вул. Жовтнева, 60. Навпаки, відповідачем було наголошено, що в даному приміщенні знаходиться його офіс, оскільки ПП „Агро Віта" здійснює у даному приміщенні господарську діяльність.
Господарський суд зазначає, що ТОВ „Дунай-сервіс-експрес" взагалі не було доведено суду факту неможливості завдання ПП „Агро Віта" істотної шкоди в результаті припинення права власності, будь-які докази на підтвердження існування даної обставини позивачем суду також надані не були. Наведене дозволяє суду зробити висновок про недоведеність ТОВ „Дунай-сервіс-експрес" наявності такої із умов для припинення права власності як неможливості завдання ПП „Агро Віта" істотної шкоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Згідно висновку судового експерта №17-3402/3403 від 21.11.2019р. ринкова вартість 7/50 частин нежитлової будівлі, яка розташована за адресою: Одеська область м. Ізмаїл, вул. Жовтнева, 60 , та належить ПП «Агро Віта» становить 495 221,00 грн.
Господарський суд зазначає, що з метою визначення ринкової вартості 7/50 частин нежитлової будівлі, яка розташована за адресою: Одеська область м. Ізмаїл, вул . Жовтнева , 60 , та належить ПП «Агро Віта», судом і було призначено по даній справі експертизу, проведення якої було доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз. Так, за результатами проведення експертизи до суду надійшов висновок експерта №17-3402/3403 від 21.11.2019р. Слід зазначити, що ні ПП «Агро Віта», ні ТОВ „Дунай-сервіс-експрес" не було подано до суду письмових пояснень щодо наявності у висновку експерта недоліків, які мають наслідком неможливість врахуванням судом такого висновку під час вирішення справи. Натомість, ТОВ „Дунай-сервіс-експрес" надавались рецензії на експертний висновок №17-3402/3403 від 21.11.2019р., складення яких вимогами процесуального законодавства, як і необхідність врахування яких законом не передбачено. Крім того, суд зазначає, що надані позивачем рецензії, які містять висновки про набуття відповідачем права власності з порушенням вимог закону, взагалі не можуть братися судом до уваги під час вирішення даного спору.
Підсумовуючи вищенаведене, господарський суд доходить висновку про наявність у ТОВ „Дунай-сервіс-експрес" обов'язку внести на депозитний рахунок грошові кошти у розмірі 495 221,00 грн. згідно висновку експерта №17-3402/3403 від 21.11.2019р. Натомість, позивачем було надано суду лише платіжне доручення № 96 від 29.11.2012р. на суму 140 454,00 грн., що дозволяє суду зробити висновок про невиконання ТОВ „Дунай-сервіс-експрес" встановленого ч. 2 ст. 365 ЦК України обов'язку.
З огляду на вищевикладене, господарський суд доходить висновку про відсутність встановлених ст. 365 Цивільного кодексу України обставин для задоволення заявлених ТОВ „Дунай-сервіс-експрес" до ПП «Агро Віта» позовних вимог про припинення права власності, у зв'язку з недоведеністю позивачем обставин, які підтверджують неможливість спільного володіння і користування майном, а також неможливість завдання ПП „Агро Віта" істотної шкоди в результаті припинення права власності, що, з урахуванням ненадання ТОВ „Дунай-сервіс-експрес" доказів належного виконання встановленого ч. 2 ст. 365 ЦК України обов'язку внести на депозитний рахунок грошових коштів у розмірі 495 221,00 грн., має наслідком необхідність відмови у задоволенні заявлених позивачем вимог у названій частині.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Враховуючи відмову суду у задоволенні позовних вимог ТОВ „Дунай-сервіс-експрес" до ПП «Агро Віта» про припинення права власності, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявленої позивачем вимоги про визнання права власності.
У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява N 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Окрім того, господарський суд, при вирішення даного спору враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів, наведених учасниками судового процесу.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності відмови у задоволенні заявлених товариством з обмеженою відповідальністю „Дунай-сервіс-експрес" до приватного підприємства „Агро Віта" позовних вимог про припинення права власності та визнання права власності.
Судові витрати зі сплати судового збору та витрати, пов'язані з проведенням експертизи, покладаються судом на позивача відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -
1. В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.
Повний текст рішення складено 15 червня 2020 р.
Суддя С.П. Желєзна