ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.06.2020Справа № 910/3086/20
Господарський суд міста Києва, в складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр імені академіка Юрія Прокоповича Спіженка" про долучення доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та винесення додаткового рішення у справі № 910/3086/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр імені академіка Юрія Прокоповича Спіженка" (08112, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Капітанівка, вул. Соборна, буд. 21; ідентифікаційний код 36148117)
до Фізичної особи-підприємця Охріменка Володимира Володимировича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
про стягнення 48 883, 75 грн,
без повідомлення (виклику) представників сторін
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Медичний центр імені академіка Юрія Прокоповича Спіженка" з позовом до Фізичної особи-підприємця Охріменка Володимира Володимировича, в якому позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в загальному розмірі 48 883, 75 грн, яка утворилася унаслідок прострочення відповідачем свої договірних зобов'язань і яка складається з пені - 23 668, 01 грн за договором купівлі-продажу № 1904 від 07.11.2019, пені - 15 751, 74 грн за договором купівлі-продажу № 1905 від 07.11.2019 та пені - 9 464, 00 грн за договором купівлі-продажу № 1906 від 07.11.2019.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.05.2020 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр імені академіка Юрія Прокоповича Спіженка" задоволено частково та відповідно стягнуто з Фізичної особи-підприємця Охріменка Володимира Володимировича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр імені академіка Юрія Прокоповича Спіженка" пеню в загальному розмірі 47 024 грн 85 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 022 грн 07 коп. В іншій частині позову - відмовлено.
29.05.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр імені академіка Юрія Прокоповича Спіженка" про долучення доказів понесення витрат позивача на професійну правничу допомогу та винесення додаткового рішення, якою представник позивача просить суд поновити строк для подання доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання щодо відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу, стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 350, 00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 задоволено заяву позивача, поновлено строк на подання доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а вказані докази долучено до матеріалів справи.
Розглянувши подану представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр імені академіка Юрія Прокоповича Спіженка" заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13 550, 00 грн та дослідивши додані до заяви докази, суд вказує наступне.
Так, згідно ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, представником позивача на підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13 550, 00 грн надано наступні докази: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 5288/10 від 29.01.2015, договір про надання правової допомоги № 08/10/19 від 08.10.2019, додаток № 1 до вказаного договору, яким встановлюється вартість правничої допомоги, акт надання правничої допомоги № 01 від 14.10.2019 за договором № 08/10/19 від 08.10.2019 на суму 1 050, 00 грн., акт надання правничої допомоги № 02 від 29.11.2019 за договором № 08/10/19 від 08.10.2019 на суму 2500,00 грн, акт надання правничої допомоги № 03 від 14.10.2019 за договором № 08/10/19 від 08.10.2019 на суму 10 000,00 грн., рахунок на оплату № 01 від 27.05.2020 на суму 13 550, 00 грн.
Разом з тим, заявник у своїй заяві зазначає, що станом на дату подання до суду вказаної заяви (яку було здано до відділення поштового зв'язку 27.05.2020) рахунок на оплату № 01 від 27.05.2020 на суму 13 550, 00 грн. є неоплаченим, а докази такої оплати у представника позивача відсутні.
Вказані обставини представник позивача пояснює тим, що про існування рішення суду від 18.05.2020 позивачу стало відомо лише 27.05.2020, а враховуючи, що п. 3.2.1. договору № 08/10/19 від 08.10.2019 про надання правової (правничої) допомоги, яким закріплено, що вартість наданих послуг оплачується замовником на розрахунковий рахунок виконавця при представництві інтересів замовника у суді першої інстанції протягом десяти календарних днів з дня винесення рішення по суті справи, а відтак, кінцевою датою оплати рахунку позивачем є 28.05.2020, в той час, як дану заяву подано 26.05.2020.
Відтак, з огляду на вказані обставини, представник позивача посилається на п. 1 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України та зазначає, що позивач має право на компенсацію не тільки сплачених витрат на професійну правничу допомогу, але й витрат, які підлягають сплаті на підставі рахунку на оплату № 01 від 27.05.2020 на суму 13 550, 00 грн.
Суд, дослідивши пояснення представника позивача також зазначає, що п. 6.5. постанови Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 закріплено аналогічну правову позицію та відповідно зазначено наступне: "Об'єднана палата не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для часткового стягнення спірних витрат на професійну правничу допомогу, вважає, що ухвалюючи рішення і постанову у справі в оскарженій частині (щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу) суди допустили неправильне застосування норм процесуального права, зокрема статті 126 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до прийняття судами попередніх інстанцій незаконних судових рішень у відповідній частині.
Так, господарські суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на те, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
Натомість положеннями пункту 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат".
Таким чином, з огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що витрати, які підлягають сплаті позивачем за надану йому професійну правничу допомогу в розмірі 13 550, 00 грн підлягають відповідному розподілу з огляду на підтвердження їх обсягу відповідними актами № 01, № 02, № 03 до договору про надання правничої допомоги № 08/10/19 від 08.10.2019.
Водночас в п. 6.1. вказаної вище постанови від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 закріплено, що за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Об'єднана палата зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Відтак, з огляду на викладене, враховуючи означену правову позицію Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, суд зазначає, що на підтвердження факту та обсягів наданих адвокатом послуг професійної правничої допомоги представником позивача надано акт надання правничої допомоги № 01 від 14.10.2019 на суму 1 050, 00 грн., акт надання правничої допомоги № 02 від 29.11.2019 на суму 2 500,00 грн та акт надання правничої допомоги № 03 від 14.10.2019 на суму 10 000,00 грн.
Дослідивши вказані вище акти та проаналізувавши їхній зміст при вирішенні питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судом встановлено, що вказані вище акти підписані уповноваженими представниками сторін, а відтак, підтверджують факт виконання адвокатським об'єднання умов договору № 08/10/19 від 08.10.2019.
Також суд вказує, що між сторонами 08.10.2019 підписано додаток № 1 до вказаного договору, яким встановлено вартість правничої допомоги.
Із акту надання правничої допомоги № 01 від 14.10.2019 вбачається, що адвокатським об'єднанням на виконання умов договору № 08/10/19 від 08.10.2019 про надання правничої допомоги було надано позивачу такий вид правової допомоги як консультування адвокатом Бітківським В.М. із витраченим часом 1 год. 30 хв. та вартістю 1 050, 00 грн.
Із акту надання правничої допомоги № 02 від 29.11.2019 вбачається, що адвокатським об'єднанням на виконання умов договору № 08/10/19 від 08.10.2019 про надання правничої допомоги було надано позивачу такий вид правової допомоги як підготовка та подання адвокатом Бітківським В.М. до Господарського суду міста Києва заяви про видачу судового наказу із витраченням 5 год. 30 хв. часу та вартістю 2 500, 00 грн.
Із акту надання правничої допомоги № 03 від 14.10.2019 вбачається, що адвокатським об'єднанням на виконання умов договору № 08/10/19 від 08.10.2019 про надання правничої допомоги було надано позивачу такий вид правової допомоги як підготовка адвокатом Бітківським В.М. позовної заяви (в тому числі направлення учасниками справи та подання безпосередньо до Господарського суду міста Києва) із витраченням 10 год. 00 хв. часу, вартістю 10 000, 00 грн.
Суд дослідивши матеріали позовної заяви та обсяг послуг, які були надані адвокатом позивачу, дійшов висновку, що підготовка та подання адвокатом Бітківським В.М. до Господарського суду міста Києва заяви про видачу судового наказу із витраченням 5 год. 30 хв. часу та вартістю 2 500, 00 грн не відносить до судових витрат, які пов'язані із розглядом даної справи, оскільки, стосуються безпосередньо справи № 910/16725/19 та стягненням заборгованості за правилами наказного провадження.
Додатково суд зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу пов'язані із підготовкою та поданням адвокатом Бітківським В.М. до Господарського суду міста Києва заяви про видачу судового наказу в розмірі 2 500, 00 грн могли бути заявлені також у наказному провадженні при вирішенні питання видачі судового наказу.
Відтак, виходячи із предмету позову даної справи, а саме, стягнення суми в розмірі 48 883, 75 грн, яка в свою чергу складається із нарахованих позивачем сум пені внаслідок порушення відповідачем строків поставки товару за трьома ідентичними договорами (не враховуючи вартість товару), на переконання суду стягнення з відповідача суми 10 000, 00 грн за підготовку та подання адвокатом позовної заяви при розподілі витрат є необґрунтованим, а вказана сума є непропорційною до предмета позову.
Крім того суд звертає увагу на те, що спір між сторонами не є складним, оскільки, розглядався за правилами спрощеного позовного провадження, а відповідно позовна заява та надані представником позивача розрахунки пені не свідчать про витрачення адвокатом десяти годин часу для її написання та подання, адже, знову ж таки суд вказує, що позовна заява ґрунтується на умовах трьох ідентичних договорів поставки.
З огляду на викладене вище, враховуючи положення ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд при здійсненні розподілу судових витрат, дійшов висновку частково відмовити позивачу, на користь якого ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених ним витрат на правову допомогу, а саме, в частині суми 2 500, 00 грн за актом № 02 від 29.11.2019 у зв'язку з тим, що вказані витрати не пов'язані з розглядом даної справи та суми в розмірі 5 000, 00 грн за актом № 03 від 14.10.2019, з тих підстав, що розмір витрат щодо написання позовної заяви є необґрунтованим та непропорційним до предмета спору.
Таким чином, з огляду на викладене та враховуючи часткове задоволення позову, на відповідача покладаються судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу саме в розмірі 5 819, 94 грн.
Також суд вважає за доцільне зауважити, що вирішуючи питання розподілу судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, останнім враховувалося, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Що у свою чергу, судом фактично й було здійснено у даній справі.
Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Отже, враховуючи викладені вище обставини та наведені норми, керуючись п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що подана представником позивача - адвокатом В.М. Бітківським заява про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу та стягнення з відповідача 13 550, 00 грн підлягає частковому задоволенню, а стягненню з відповідача підлягають судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 819, 94 грн.
Керуючись статтями 123, 129, 221, 237 та 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр імені академіка Юрія Прокоповича Спіженка" адвоката В. М. Бітківського в частині вирішення питання відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу та стягнення 13 550, 00 грн - задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Охріменка Володимира Володимировича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр імені академіка Юрія Прокоповича Спіженка" (08112, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Капітанівка, вул. Соборна, буд. 21; ідентифікаційний код 36148117) судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 819 (п'ять тисяч вісімсот дев'ятнадцять) грн. 94 коп.
3. В іншій частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу позивача - відмовити.
4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 09.06.2020
Суддя Д.О. Баранов