10 червня 2020 року Справа № 160/2668/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кучми К.С.
при секретарі судового засідання - Чорній М.В.
за участю: представника позивача - Волнової Ю.М. представника відповідачів - Кравченка М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі адміністративну справу за правилами загального позовного провадження за позовною заявою Державного підприємства “Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№75)” до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог і рішення, -
10.03.2020 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив, визнати протиправними та скасувати:
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.12.2018 р. №Ю-0565601306 на суму 449390,31 грн., яка була прийнята Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області;
- рішення №0565611306 від 07.12.2018 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 224 695,16 грн., яке було прийнято Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області;
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.06.2019 р. №Ю-4143-56/434 на суму 619 802,47 грн., яка була прийнята Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.
Ухвалою суду від 12.03.2020 року було задоволено заяву ДП «СГ ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№75)» про поновлення строку звернення до суду та поновлено строк звернення до суду по даній справі. Відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.
В судовому засіданні представником відповідачів були заявлені клопотання про залишення даного позову та уточнених позовних вимог без розгляду, оскільки до суду позивачем не надано доказів оскарження в адміністративному порядку вимоги Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 07.12.2018 р. №10-0565601306 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 449 390,31 грн., у зв'язку з чим вважають, що позивач мав звернутися до суду з адміністративним позовом у 10-денний строк з дня отримання вказаної вимоги. Зі змісту позовної заяви та копії рекомендованого повідомлення про вручення оскаржуваної вимоги, вбачається, що оскаржувані вимога та рішення №0565611306 від 07.12.2018 р. отримані позивачем ще 10.01.2019 р. Отже, позивач міг оскаржити такі рішення до 20.01.2019 р. включно.
Представник відповідачів також вказав, що зі змісту ухвали від 12.03.2020 р. по справі №160/2668/20 встановлено, що ДП «СГ ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№75)» вперше звернулось з позовною заявою 26.04.2019 р. (тобто на 96 день за останнім днем узгодження). Та в подальшому неодноразово зверталось з один і тим же позовом з пропущенням строку, не обґрунтовуючи об'єктивними обставинами причини пропуску процесуального строку. До суду позивачем не надано доказів оскарження в адміністративному порядку вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 05.06.2019 р. №Ю-4143-56/434 на суму 619 802,47 грн., у зв'язку з чим вважають, що позивач мав звернутися до суду з адміністративним позовом у 10-денний строк з дня отримання вказаної вимоги. Отже, позивач міг оскаржити таку вимогу до 23.07.2019 р. включно. При цьому, зі змісту ухвали від 02.04.2020 р. по справі №160/2668/20 встановлено, що ДП «СГ ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№75)» звернулось із заявою про уточнення позовних вимог, а саме оскарження вимоги про сплату боргу від 05.06.2019 р. №10-4143-56/434 лише 31.03.2020 р. (тобто майже 8 місяців за останнім днем узгодження), не обґрунтовуючи об'єктивними обставинами причини пропуску процесуального строку.
В судовому засіданні представник позивача просила суд відмовити у задоволенні даних клопотань про залишення даного позову та уточнених позовних вимог без розгляду, оскільки подати скаргу або звернутися з позовом протягом 10 календарних днів з моменту отримання оскаржуваних рішень було неможливим з об'єктивних поважних обставин, які не залежали від волевиявлення ДП «СГ ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№75)». Так, оскаржувані рішення були отримані підприємством 10.01.2019 р., що підтверджується реєстрацією в журналі вхідної кореспонденції, тому оскаржити вимогу та рішення підприємство повинно було до 20.01.2019 р. Разом з тим, підприємство з 15.01.2018 р. не мало та по теперішній час не має у штаті юриста, за весь цей час посада юрисконсульта не укомплектовувалась, тому не було можливості отримати кваліфіковану правову допомогу, у т.ч. щодо строку та порядку оскарження рішень, прийнятих згідно з Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Крім того, у період з 10.01.2019 р. по 19.01.2019 р. головний бухгалтер знаходилась у відпустці, тому підприємство не мало посадових осіб, які б мали кваліфікацію підготувати скаргу або позов, отже не мало об'єктивної можливості здійснити оскарження прийнятих Головним управлінням ДФС України у Дніпропетровській області рішень відповідно до чинного законодавства у встановлені строки.
Вперше з позовною заявою про визнання рішень протиправними та скасування ДП «СГ ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№75)» звернулось в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого ч.1 ст.122 КАС України. Так, 26 квітня 2019 р. підприємство було подано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.12.2018 р. № Ю-0565601306 на суму 449 390,31 грн. та рішення №0565611306 від 07.12.2018 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 224 695,16 грн. Проте у зв'язку з відсутністю грошових коштів, позовну заяву було подано без додання доказів сплати судового збору. Ухвалою від 06.05.2019 р. у справі № 160/3887/19 адміністративний суд залишив позов без руху та встановив позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання до суду оригіналу квитанції про сплату судового збору у розмірі 10 111,28 грн. Ухвалу суду від 06.05.2019 р. було отримано позивачем 22.05.2019 р., проте протягом 10 календарних днів грошові кошти на поточний рахунок позивача в сумі, достатньої для сплати судового збору в розмірі 10 111,28 грн., не надходили, тому усунути недоліки позовної заяви не було об'єктивної можливості. Ухвалою від 05.06.2019 р. у справі №160/3887/19 позов було повернуто позивачу, проте останній тільки 06.06.2019 р. зміг сплатити судовий збір в сумі 10 111,28 грн. У зв'язку з відсутністю інформації про повернення позову, 06.06.2019 р. позивачем було подано до суду документи на усунення недоліків, визначених ухвалою суду від 06.05.2019 р. у справі № 160/3887/19, проте процесуальний строк вже було пропущено та позов повернуто.
14.06.2019 р., одразу після отримання ухвали від 05.06.2019 р. у справі №160/3887/19 про повернення позову, ДП «СГ ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№75)» звернулось повторно з позовом на загальну суму 674 085,47 грн. Ухвалою від 19.06.2019 року у справі № 160/5521/19 адміністративний суд залишив позов без руху та встановив позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання до суду: оригіналу квитанції про сплату судового збору у розмірі 10 111,28 грн.; клопотання про поновлення строку звернення до суду з обґрунтованими поясненнями причини пропуску цього строку або надати до суду докази отримання вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.12.2018 р. № Ю-0565601306 та рішення № 0565611306 від 07.12.2018 р. із зазначенням дати коли позивач дізнався про порушення своїх прав. Підприємство не мало можливості усунути всі виявлені недоліки, бо не має в штаті юриста, який міг кваліфіковано виконати ухвалу суду та надати обґрунтовані пояснення причин пропуску цього строку, що підтверджує штатний розклад підприємства. Адміністративний суд ухвалою від 27.08.2019 року у справі № 160/5521/19 повернув позовну заяву у зв'язку з не усуненням виявлених недоліків.
Втрете, ДП «СГ ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№75)» звернулось з позовною заявою до Дніпропетровського окружного адміністративного суду 17.12.2019 р. з проханням: визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.12.2018 р. № Ю-0565601306 та рішення №0565611306 від 07.12.2018 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 224695,16 грн. Ухвалою від 23.12.2019 р. у справі № 160/12720/19 адміністративний суд залишив позовну заяву підприємства без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 10111,28 грн. та заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказати належні (поважні) підстави для поновлення строку. Ухвалою від 27.01.2020 р. адміністративний суд повернув позов підприємства у зв'язку з не усуненням недоліків у встановлені судом строки, проте усунути виявлені недоліки у строк, встановлений судом, не було об'єктивної можливості.
Так, судом встановлено, що ДП «СГ ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№75)» отримало ухвалу суду про залишення позовної заяви без руху від 23.12.2019 року - 09.01.2020 року, що підтверджується підписом особи у рекомендованому повідомленні. Разом з тим, данні офіційного сайту Укрпошти щодо дати отримання рекомендованого листа № 4900078541054 свідчать, що ухвалу від 23.12.2019 р. було отримано представником ДП «СГ ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№75)» у поштовому відділенні у смт.Широке, в той час як місцезнаходження та адреса доставки кореспонденції позивача: вул.Молодіжна, 33, с.Водяне, Широківський р-н, тому отримати 09.01.2020 р. рекомендований лист №4900078541054 у смт.Широке представник позивача не міг. Фактично ухвалу суду від 23.12.2019 р. повноважним представником позивача - головним бухгалтером Дон Д.В. було отримано 20.01.2020 р. у поштовому відділенні с.Водяне, після спливу встановленого судом строку, проте довести дату отримання рекомендованого листа № 4900078541054 є неможливим, бо лист було вручено без поштового повідомлення, так само неможливо виконати вимоги ухвали суду від 27.01.2020 р. у встановлений судом строк. Крім того, в цей період ДП «СГ ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№75)» було проведено перевірку органами Держпраці, тому в судовому провадженні знаходилась справа № 160/3245/19 про визнання протиправною та скасування постанови №ДН-220/255/АВ/ТД-ФС/268 від 03.05.2018 року Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу у розмірі 10 163 790 грн., у т.ч. за нездійснення державного соціального страхування засуджених. ДП «СГ ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№75)» вважало, що ці справи є пов'язаними між собою, тому вирішило звернутися до суду вже після розгляду справи №160/3245/19. При визначенні строку звернення до суду ДП «СГ ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№75)» вважало, що у зв'язку з передачею до органів ДФС функцій по адмініструванню єдиного внеску, на строк звернення з позовом щодо оскарження рішень, прийнятих контролюючими органами згідно з Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», розповсюджуються п.56.18 ст.56 ПК України, відповідно до якого з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.
Представник позивача також зазначила, що саме ці рішення податкового органу є предметом оскарження по справі № 160/2668/20 щодо яких підприємством зазначені підстави їх визнання протиправними та скасування й на ці рішення розповсюджуються строки оскарження, передбачені п.4 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Враховуючи, що позивач у десятиденний строк з моменту отримання рішень не звернувся зі скаргою до вищого органу або до суду, вищезазначені вимога та рішення були узгоджені, що оформлено загальною вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2019 р. № Ю-4143-56/434 на загальну суму 633 837,15 грн. яка є похідною вимогою від оскаржуваних рішень та включає як суму боргу (недоїмки), так і суму штрафної санкції за актом перевірки, та направлені відповідачем на примусове виконання до Широківського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро). У зв'язку із зарахуванням поточних платежів у погашення недоїмки, сума боргу змінювалась та станом на 31.03.2019 р. становила 603953,79 грн., що підтверджується відповідними похідними вимогами за № Ю-4143-56/434, прийнятими Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області. Вимоги за № Ю-4143-56/434, серед яких є вимога від 05.06.2019 р., не мають окремих підстав для їх оскарження, бо були прийняті контролюючим органом в межах власної компетенції при наявності відповідних підстав: узгодженої вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.12.2018 р. № Ю-0565601306 й рішення № 0565611306 від 07.12.2018 р. та несплати платником податків узгодженої суми у встановлені строки, тому у ДП «СГ ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№75)» не було самостійних підстав для оскарження цієї вимоги у встановлені законодавством строки.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм процесуального права, що регулюють це питання, суд доходить висновку про задоволення клопотань представників відповідача про залишення даного позову без розгляду, з огляду на таке.
Згідно з ч.3 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Так, відповідно до абз.4-5 ч.4 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
В силу абз.10 ч.4 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем, при зверненні до суду з позовною вимогою про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.12.2018 р. № Ю-0565601306, прийняту Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області про нарахування ДП “СГ ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№75)” недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 449 390,31 грн. пропущено 10-денний строк, який встановлений Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 08.08.2019 у справі №480/106/19, у постанові Верховного суду від 17.07.2019 у справі №0740/1050/18.
Позивачем також оскаржується рішення №0565611306 від 07.12.2018 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 224 695,16 грн.
Означене рішення також було отримано позивачем 10.01.2019 року за вх.№13. Отже, позивач міг оскаржити такі рішення до 20.01.2019 р. включно. Однак, корінець рекомендованого повідомлення про вручення відправлення, яким направлялись оскаржувані рішення, повернуто до контролюючого органу 03.01.2019 р. із відміткою про отримання позивачем відправлення.
Відповідно до статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, за змістом наведеної процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
При цьому, у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій і підтверджені належними доказами.
Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень.
Днем, коли особа дізналась про порушення свого права, - є день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.
У справі, що розглядається, позивач не наводить обставин і не надає відповідних доказів, які би свідчили про об'єктивну неможливість вчасного звернення до суду з цим позовом.
Суд звертає увагу, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази наявності обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом.
Так, зі змісту ухвали від 12.03.2020 р. по даній справі видно, що ДП «СП ДКВС України №75» вперше звернулось з позовною заявою 26.04.2019 р. (тобто на 96 день за останнім днем узгодження). Та в подальшому неодноразово зверталось з один і тим же позовом з пропущенням строку, не обґрунтовуючи об'єктивними обставинами причини пропуску процесуального строку.
До суду позивачем також не надано доказів оскарження в адміністративному порядку вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 05.06.2019 року №Ю-4143-56/434 на суму 619 802,47 грн., у зв'язку з чим суд вважає, що позивач мав звернутися до суду з адміністративним позовом у 10-денний строк з дня отримання вказаної вимоги. Зі змісту рекомендованого повідомлення про вручення вказаної вимоги, вбачається, що вимога отримана 13.07.2019 р. уповноваженою особою підприємства (за довіреністю). Отже, позивач міг оскаржити таку вимогу до 23.07.2019 р. включно.
При цьому, зі змісту ухвали від 02.04.2020 р. по даній справі видно, що ДП «СП ДКВС України №75» звернулось із заявою про уточнення позовних вимог, а саме оскарження вимоги про сплату боргу від 05.06.2019 р. №10-4143-56/434 лише 31.03.2020 р. (тобто майже 8 місяців за останнім днем узгодження), не обґрунтовуючи об'єктивними обставинами причини пропуску процесуального строку.
Отже, як встановлено судом, позивач не звернувся до суду в 10-денний термін та у шестимісячний строк, як це встановлено законом, а надав позов пізніше, не маючи на те ґрунтовних та об'єктивних причин.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач будучи обізнаним про порушення його прав, свобод чи інтересів оскаржуваними вимогами та рішенням у встановлені строки звернення до суду не звернувся, доказів обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом суду не надав.
Щодо посилання позивача на те, що з 15.01.2018 р. ДП “СГ ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№75)” не мало у штаті юриста та перебування бухгалтера у відпустці, як обставини неможливості своєчасного оскарження спірних рішень контролюючого органу, суд зазначає наступне.
Дане твердження позивача, яким він обґрунтовує поважність пропуску строку на оскарження рішень податкового органу є суто суб'єктивним. Відсутність у штаті юриста, та перебування бухгалтера у відпустці не є поважною причиною пропуску строку на оскарження вказаних рішень, оскільки нормами КАС України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч.1 ст.57 КАС України). Таким чином, у випадку відсутності у штаті підприємства юриста, позивач не був позбавлений права скористатись послугами адвоката для адміністративного або судового оскарження рішень Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.
Щодо відсутності коштів для сплати судового збору на оскарження спірних рішень.
Позивач відповідно до абз.4, 5, 6 ч.4 ст.25 Закону №2464-VІ мав право оскаржити дані рішення в адміністративному порядку, що не передбачає будь-яких витрат на таке оскарження. Однак позивач таким правом не скористався з неповажних причин.
Зміна керівництва підприємства не є підставою для визнання поважним пропуску строку на оскарження рішень контролюючого органу. На дату вручення підприємству спірних рішень, воно було економічно активним, сплачувало встановлені законодавством податки та збори, відтак мало керівництво, яке могло приймати рішення щодо доцільності оскарження чи не оскарження таких рішень.
Щодо твердження позивача що висвітлення правової позиції Верховного Суду з приводу строків оскарження рішень з ЄСВ відбулось вперше після спливу десятиденного строку звернення позивача до суду.
Дійсно така позиція Верховного Суду вперше була висловлена у постанові від 31.01.2019 по справі №802/983/18-а. Однак, Верховний Суд виклав правовий висновок у вказаній постанові на підставі тих норм матеріального права, які уже існували на момент отримання ДП “СГ ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№75)” спірних рішень (норми Закону №2464). Крім того, спір щодо строку оскарження рішень Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та Головного управлння ДПС у Дніпропетровській області виникли з дати звернення відповідачів у даній справі до суду з клопотанням про залишення позовної заяви без розгляду, а отже на той момент практика Верховного Суду уже існувала та неодноразово висловлювалась, та має застосовуватись відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.
Разом з тим не можливо погодитись із твердженням позивача, що ч.4 ст.25 Закону
№2464, не містить чіткого та однозначного посилання на встановлення строку звернення до адміністративного суду для оскарження вимоги, тому такий строк повинен визначатись загальними нормами.
Нормами зазначеного закону чітко передбачений 10-дениий строк на узгодження рішень контролюючого органу в адміністративному та судовому порядку.
Щодо твердження позивача, що ним було дотримано процесуальний строк, передбачений ч.1 ст.47 КАС України, щодо уточнення позовних вимог, та відповідно не допущено пропуску строку на оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.06.2019 р. №Ю-4143-56/434.
Дійсно, позивач дотримався процесуального строку та вчасно направив заяву про уточнення позовних вимог. Однак порушив строк на оскарження такої вимоги на підставі вищевикладених норм матеріального права.
У рішенні від 21 лютого 1975 року у справі “Голдер проти Великої Британії” Європейський суд з прав людини закріпив правило, що пункт 1 статті 6 Конвенції стосується невід'ємного права особи на доступ до суду. Прямим порушенням права на доступ до суду є необхідність отримання спеціальних дозволів на звернення до суду.
Водночас, практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа “Стаббігс на інші проти Великобританії”, справа “Девеер проти Бельгії”).
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 року у справі “Мельник проти України” зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.06.2018 року у справі №804/6785/15, у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.09.2018 року у справі №804/2647/17, у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.04.2018 року у справі №813/3695/17.
Таким чином, ДП “СГ ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№75)” не наведено обставин, які мали б виключний характер та свідчили б про наявність достатніх підстав для поновлення строку на звернення з позовом, та не обґрунтовано належними і допустимими доказами відсутність можливості звернення у встановлений законом строк.
Позивач мав можливість для вчасного звернення до суду із відповідним позовом у строки, встановлені абз.2 п.14 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», будь-яких об'єктивних перешкод для реалізації такого права позивач не навів.
За таких обставин, слід дану позовну заяву залишити без розгляду, з викладених вище підстав.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.122, 123, 243, 248 КАС України, суд, -
Позовну заяву Державного підприємства “Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№75)” до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог і рішення - залишити без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 КАС України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.
Повний текст ухвали складено 15.06.2020 року.
Суддя К.С. Кучма