16 червня 2020 року справа №360/916/20
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегія суддів:
головуючого судді: Гаврищук Т.Г.
суддів: Блохін А.А.
Сіваченко І.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду (суддя - Ірметова О.В.) від 02 квітня 2020 року у справі № 360/916/20 (повний текст рішення складено 02 квітня 2020 року) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання неправомірними дії та бездіяльність щодо не виплати середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні, за період з 24.01.2020р. по 30.10.2018р. в сумі 3993,29 грн; стягнення середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 24.01.2020р. по 30.10.2020р. в сумі 3993,29 грн.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2020 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправними дії щодо несвоєчасної виплати одноразової грошової допомоги при звільненні; стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 4062,45 грн з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач вважає, що до спірних правовідносин не застосовуються положення ст.ст.116-117 КЗпПУ. Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції є спеціальним додатковим благом та компенсаційною виплатою, що проводиться виключно після звільнення особи зі служби в поліції, виплата вказаної допомоги не передбачена нормами КЗпПУ, а тому у спірних правовідносинах не застосовуються норми загального трудового законодавства. Відповідач зазначив, що відповідно до ст.102 Закону України «Про Національну поліцію» пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ. На думку відповідача, чинне законодавство не містить приписів щодо обов'язкової сплати вказаної допомоги у день звільнення особи зі служби в поліції. Крім того, суд першої інстанції рахує кількість днів затримки розрахунку при звільненні з урахуванням дня виплати - 30.01.2020 року (розрахунок до 30.01.2020 року включно), але день сплати вказаної виплати не повинен входить у розрахунок днів затримки, на підставі чого кількість днів затримки розрахунку при звільненні - 6 днів.
Позивачем на адресу суду апеляційної інстанції надіслано заяву в якій останній спросив розгляд справи проводити за його відсутністю.
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач у період з 05.08.2001р. по 24.01.2020р. проходив службу в органах МВС України та Національної поліції України, що підтверджується трудовою книжкою позивача (а.с. 11).
Наказом Головного управління Національної поліції в Луганській області від 23.01.2020р. № 52 о/с позивача звільнено зі служби в поліції на підставі п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) з 24.01.2020р., встановивши відсоток премії за січень 2020 року 51,02% (а.с. 12).
Згідно виписки по картковому рахунку АТ "Ощадбанк", 30 січня 2020 року позивачу була зарахована одноразова грошова допомога при звільненні, що також підтверджується платіжним дорученням №134 від 28.01.2020р. та зведеною відомістю для зарахування на карткові рахунки співробітникам ГУНП в Луганській області (а.с. 13, 31-32). На платіжному доручення є відбиток банку про прийняття документу для здійснення банківської операції - 30.01.2020р..
Наведені обставини сторонами не оспорюються. Спірним у цій справі є стягнення на користь позивача коштів за час затримки розрахунку при звільненні у відповідності до вимог статтей 116, 117 КЗпП України.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці "Про захист заробітної плати" №95, ратифікованої Україною 30.06.1961р., незалежно від назви оплати праці і методу її обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.
Статтею 12 Конвенції установлено, що коли минає термін трудового договору, остаточний розрахунок заробітної плати, належної працівнику, має бути проведено відповідно до національного законодавства, колективного договору чи рішення арбітражного органу, або - коли немає такого законодавства, угоди чи рішення - в розумний термін з урахуванням умов контракту.
Відповідно до статті 102 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
За приписами частини другої статті 9 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII) особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Згідно з частиною 4 статті 9 цього Закону, виплата зазначеної в частинах 1 та 2 цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.
Частиною 5 статті 9 Закону № 2262-XII визначено, що поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених частинами першою та другою цієї статті, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.
Порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні поліцейським визначено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей».
За приписами пункту 10 Порядку №393 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби: які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України №260 від 06 квітня 2016року затверджений Порядок та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок № 260).
Згідно пункту 3 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1)посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 15 розділу І Порядку передбачено, що при прийнятті на службу до Національної поліції грошове забезпечення поліцейським нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення поліцейським виплачується по день їх звільнення зі служби в поліції включно.
Відповідно до пункту 23 розділу І Порядку № 260 поліцейським, які звільняються зі служби в поліції та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення.
При цьому до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні не включається винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах, антитерористичних операціях та інших заходах в умовах особливого періоду.
Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що зазначені правові норми є нормами спеціального законодавства і підлягають до застосування при визначенні структури, порядку та умов грошового забезпечення поліцейським. Разом з цим, питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні поліцейських, не врегульовані положеннями спеціального законодавства.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно було застосовано до спірних правовідносин приписи Кодексу законів про працю України, що також відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 17 лютого 2015 року у справі №21-8а15, Верховного Суду висловленій у постанові від 30 січня 2019 року у справі №806/2164/16.
Посилання відповідача на постанову Верховного суду від 07 серпня 2019 року у справі №820/5122/17колегія суддів вважає безпідставним, оскільки у цій постанові суд дійшов висновку про те, що відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу здійснена вчасно, тому підстави для застосування положень статей 116, 117 КЗпП України відсутні.
Згідно статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
За приписами частини 2 цієї статті при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
З аналізу зазначених законодавчих норм убачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Як встановлено судом та не оспорюється сторонами, повністю остаточний розрахунок з позивачем проведено не в день звільнення - 24.01.2020р., а через 7 днів 30.01.2020р., тобто з порушенням встановленого строку.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку у відповідності до вимог статті 117 КЗпП України.
Водночас, при визначенні кількості днів затримки розрахунку при звільненні судом першої інстанції помилково було враховано день фактичного розрахунку 30.01.2020р. та визначено 7 календарних днів замість 6 календарних днів затримки.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 24.01.2020 р. по 29.01.2020р., яке належить стягнути на користь позивача, складає 3482,10 грн. (580,35 грн х 6 календарних днів).
З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 23, 33, 139, 292, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2020 року у справі №360/916/20 - задовольнити частково.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2020 року у справі №360/916/20 - змінити.
В абзаці третьому резолютивної частини рішення слова та цифри «4062,45 грн (чотири тисячі шістдесят дві гривні 45 коп.)» замінити словами та цифрами «3482,10 грн. (три тисячі вісімдесят дві гривні 10 копійок».
В іншій частині рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2020 року у справі №360/916/20 - залишити без змін.
Постанова у повному обсязі складена та підписана 16 червня 2020 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 16 червня 2020 року та підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк касаційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Головуючий: Т.Г. Гаврищук
Судді: А.А. Блохін
І.В. Сіваченко