ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
15 червня 2020 року м. Київ № 640/1307/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації
провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач та/або ОСОБА_1 ) з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - відповідач та/або Управління) та просить суд:
- визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни;
- визнати відмову Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_1 у видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни протиправною;
- скасувати відмову Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_1 у видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни;
- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації відмову ОСОБА_1 посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни переглянути;
- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації видати ОСОБА_1 посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.
Мотивуючи позовні вимоги позивач, серед іншого зазначає, що у нього наявні всі підстави передбачені пунктом 9 частини 2 статтею 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» для отримання посвідчення інваліда війни, а відповідні документи були подані відповідачу.
Представником відповідача відзиву на позовну заяву не подано, заяв та клопотань не надходило, причини не подання до суду відзиву на позовну заяву не відомі, ухвалу суду від 27.02.2019 року отримано Управлінням 15.03.2019 року, що підтверджується матеріалами адміністративно справи.
Справа вирішується на підставі наявних в ній документів.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
23.11.2018 року позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою про видачу посвідчення інваліда війни.
За наслідком розгляду звернення ОСОБА_1 відповідач повідомив позивача, що для вирішення питання щодо видачі посвідчення інваліда війни необхідно надати до Управління документи, що підтверджують його залучення до складу формувань Цивільної оборони, або, у разі відсутності підтверджуючих документів, встановити факт такого залучення в судовому порядку.
Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, формування в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3551-XII (далі - Закон №3551-XII).
Статтею 1 Закону №3551-XII визначено, що він спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я й активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.
Згідно статті 4 Закону №3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.
До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 7 Закону №3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.
В свою чергу, до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи (п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону №3551-XII).
Згідно статті 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівників державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Аналізуючи наведені положення суд приходить до висновку, що умовами для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ, є:
1) настання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
2) участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.
Судом в ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням (категорія 1) серія НОМЕР_1 .
Згідно із експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 22.06.21016 року №9064 захворювання позивача пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Також, в матеріалах справи наявна довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією Серія АВ від 18.04.2016 року.
Окрім цього, позивачем долучено до позовної заяви положення про невоєнізоване формування цивільної оборони і норми оснащення (табелізація) їх матеріально-технічними засобами, наказ від 06.12.1982 року №676с «Про використання нормативних документів по питанням захисту персоналу і населення у випадку аварії на АС», розпорядження №1 від 27.04.1986 року, копія трудової книжки.
Зазначені документи належним чином підтверджують статус ОСОБА_1 як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв'язку з тим, що він брав участь у таких заходах.
В той же час, Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника Цивільної оборони СРСР від 6 червня 1975 року № 90 та Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18.03. 1976 року №1111, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.
Однак, крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно розпорядження керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.
Як вбачається із наданої позивачем копії трудової книжки 26.12.1987 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу водієм 3 класу на Автотранспортне виробниче об'єднання ГЛАВПРУ Чорнобильське АТЛ (наказ №586к від 26.12.1987 року).
В той же час, положення про невоєнізоване формування цивільної оборони і норми оснащення (табелізація) їх матеріально-технічними засобами, наказ від 06.12.1982 року №676с «Про використання нормативних документів по питанням захисту персоналу і населення у випадку аварії на АС», розпорядження №1 від 27.04.1986 року не дають суду можливість дійти до висновку про залучення позивача до складу Цивільної оборони під час виконання робіт по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.
Надані ОСОБА_1 документи не містять в собі ані прізвища позивача, ані відомостей про залучення його до складу Цивільної оборони, дати, періоду його залучення до такого формування.
Крім того, посвідчення (категорія 1) серія НОМЕР_1 , експертний висновок Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 22.06.21016 року №9064, довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією Серія АВ від 18.04.2016 року підтверджують встановлення позивачу другої групи інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаними із роботами по ліквідації наслідків на ЧАЕС, що також не підтверджують факту його залучення в складі формувань Цивільної оборони.
Інших доказів (документального підтвердження) своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони позивачем до суду не надано.
Ця обставина є істотною, позаяк в протилежному випадку статус інваліда війни (на підставі пункту 9 частини 2 статті 7 Закону № 3551-ХІІ) поширюватиметься на всіх, хто належать до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (підпункт 1 частини 1 статті 9 Закону № 796-ХІІ).
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права в аналогічних правовідносинах викладена Верховним Судом у постановах від 07.06.2018 у справі №377/797/17, від 21.08.2018 у справі №279/2285/16-а, від 15.05.2019 у справі №816/851/18, від 18.09.2019 у справі №674/450/17, від 19.09.2019 у справі №756/8323/16-а, від 20.12.2019 у справі №315/594/15-а (2-а/315/29/15), від 27.04.2020 року у справі №826/15761/17.
Відповідно до частини 2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Беручи до уваги те, що подані ОСОБА_1 документи не підтверджують його участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони, що є обов'язковою передумовою для встановлення статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення для даної категорії осіб, суд приходить до висновку про відсутність підстав для поширення на позивача дії пункту 9 статті 7 Закону №3551-XII.
Разом з тим, суд вважає за необхідне наголосити, що підставою для відмови у задоволенні даного адміністративного позову є відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження факту залучення позивача до складу формувань Цивільної оборони.
Відтак, у разі зібрання додаткових доказів, ОСОБА_1 не позбавлений права повторно звернутись до органу праці та соціального захисту населення із заявою про визнання за ним статусу інваліда війни.
Окрім цього, суд додатково зазначає, що у разі відсутності таких документів позивач не позбавлений можливості звернутися до суду з вимогами про встановлення обставин факту його залучення до складу Цивільної оборони в порядку окремого провадження за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Таким чином, враховуючи наведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 73, 77-78, 243-246, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (02232, м. Київ, вул. Закревського, б. 87-Д, код ЄДРПОУ 37501611) відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя М.А. Бояринцева