ЄУН 193/353/20
Провадження №2/193/249/20
15 червня 2020 року сел.Софіївка
Софіївський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді: Кащук Д.А.,
за участю секретаря: Ратушній В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Софіївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Софіївської селищної ради, про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом, -
25 березня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Софіївської селищної ради, про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом, в якій просив суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом, після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 загальною площею 67,0 кв. м. (житлова площа 37,8 кв. м.) та господарські споруди , а саме: літня кухня, комора та сарай, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається із житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач вказує, що вона згідно ст.. 1271 ЦК України, є спадкоємцем першої черги майна померлого. Інших спадкоємців немає.
Позивач зверталась до нотаріуса Софіївського району з намірами про прийняття спадщини померлого, але не змогла прийняти спадщину у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на вищевказаний будинок.
Позивач у судове засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, надав до суду клопотання, в якому просив роглядати справу без присутності їх представника, проти позовних вимог не заперечує.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає за можливе задовольнити позов з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.
Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законнимі обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2)чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3)які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4)яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5)чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6)як розподілити між сторонами судові витрати; 7)чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8)чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що видано свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 04.02.2003 року (а.с.7).
Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку розташованого по АДРЕСА_1 .
Позивач ОСОБА_1 , є рідною донькою померлого ОСОБА_2 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 26.03.1958 року (а.с. 6).
Згідно довідки виданої центром надання адміністративних послуг виконавчого комітету Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 , 1924 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на дату смерті проживав разом із донькою ОСОБА_1 , 1958 року народження (а.с. 37).
При зверненні ОСОБА_1 до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину, на підставі відсутності правовстановлюючих документів на житловий будинок (а.с. 16).
Відповідно до копії свідоцтва про право власності на житловий будинок № 26 від 20.02.1991 року житловий будинок, разом із прилеглими до нього господарськими будівлями, які знаходяться в АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 . Свідоцтво видано на підставі рішення виконкому Софіївської ради народних депутатів № 124/2 від 29.05.1990 р. . Зареєстровано в реєстр рову книгу під № 2 по реєстру 257 (а.с. 12).
Згідно довідки виданою ОКП «Софіївської бюро технічної інвентаризації» від 19.03.2020 року, право власності на нерухоме майно (житловий будинок), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 в ОКП «Софіївське БТІ» зареєстровано за ОСОБА_2 , р. № НОМЕР_4 , підстава реєстрації: свідоцтво про право власності № 26 від 20.02.1991 року. Інформація надана станом на 31.12.2012 р. (а. с. 15).
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Згідно ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.
Відповідно до ст.1261ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
В силу ст.41 Конституції України, ст.328 ЦК України право власності набувається в порядку, визначеному законом і на підставах, що не заборонені законом.
У відповідності до п. 4 ст. З Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року, право на нерухоме майно, що виникло до набрання чинності цього Закону, визнається дійсним у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим законом, за умови, якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Як роз'яснено у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних прав про спадкування", якщо документи, що засвідчують право власності на нерухоме майно, існували, проте були втрачені власником та не можуть бути відновлені в передбаченому законом порядку, застосуванню підлягає ст. 392 ЦК України, відповідно якої позов про визнання права власності може бути пред'явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до п.37 постанови Пленуму ВСУ № 5 від 07.02.2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав, з урахуванням положень ч.1 ст.15 та ст.392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Таким чином, дослідивши матеріалис справи, зважаючи на подану відповідачем заяви про визнання позовних вимог позивача в повному обсязі, суд вважає за можливе визнати за позивачем право власності в порядку спадкування за законом, після померлого ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 , вартістю 70886,00 гривень.
Витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача, оскільки при зверненні з позов питання про відшкодування судових витрат позивачем перед судом не порушувалось.
На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 328, 1216,1218, 1220, 1223, 1261-1265 ЦК України, ст. 247 ч.2, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Софіївської селищної ради, про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом - задовольнити в повному обсязі.
Визнати в порядку спадкування, після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 за ОСОБА_1 , право власності на житловий будинок загальною площею 67,0 кв. м. (житлова площа 37,8 м. кв.) та господарські споруди, а саме - літня кухня, комора та сарай, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Софіївський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України зазначений строк продовжується на строк дії карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 № 211(з наступними змінами і доповненнями).
Суддя Д.А. Кащук