Справа № 401/2913/19
Провадження № 2/401/129/20
12 червня 2020 року місто Світловодськ
Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:
головуючий суддя - Андріянова С.М.
за участю секретаря судового засідання - Федоренко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в Світловодському міськрайонному суді Кіровоградської області, за правилами загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах якого як законний представник діє ОСОБА_2 , де третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору є Орган опіки та піклування виконавчого комітету Світловодської міської ради Кіровоградської області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -
03 жовтня 2019 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідачів про визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона є власником вищевказаної квартири. Окрім неї, у квартирі зареєстровані її донька - ОСОБА_2 та онуки - ОСОБА_4 і ОСОБА_3 . Відповідачі у вказаній квартирі не проживають з 2012 року, особисті речі їх відсутні. Звернулася до суду з даним позовом, оскільки реєстрація відповідачів перешкоджає їй вільно користуватися та розпоряджатися житлом, а також змушує нести додаткові витрати по оплаті комунальних послуг.
Ухвалою Світловодського міськрайонного суду від 22 жовтня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження, вирішено розгляд проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, відповідачам надано строк для подання відзиву на позовну заяву.
Правом на подання відзиву, відповідно до ст.178 ЦПК України, відповідачі не скористалися.
Ухвалою від 20 грудня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду справи.
Ухвалою від 13 лютого 2020 року витребувано додаткові докази у позивача та третьої особи.
Ухвалою суду від 27 квітня 2020 року залучено до участі у справів якості законного представника неповнолітнього відповідача ОСОБА_4 - його матір ОСОБА_2 .
Позивач в судове засідання не з'явилася. Разом з позовом подала заяву про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися. В порядку ст.128 ЦПК України, відповідачі вважаються повідомлені належним чином, за місцем їх реєстрації. Крім того, повідомлялися про розгляд справи шляхом опублікування оголошення про виклик до суду на офіційному веб-порталі судової влади України. Причини неявки суду невідомі, заяв та клопотань про відкладення чи розгляд справи у їх відсутності до суду не надходило.
Представник третьої особи надав до суду заяву, в якій просив розглядати справу без участі представника органу опіки та піклування.
У зв'язку з неявкою сторін для розгляду справи по суті, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося, у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши письмові докази у справі, надані позивачем разом з позовною заявою, судом встановлено слідуючі факти та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є власником квартири АДРЕСА_1 . Даний факт підтверджується договором дарування квартири від 30 листопада 2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Світловодського міського нотаріального округу Соломоненко Л.В., зареєстрованого в реєстрі за №4696, та відповідним штампом Світловодського КМ БТІ про реєстрацію права власності від 08 січня 2003 року, що міститься на ньому. (а.с. 5)
Згідно довідки №3174 від 06 вересня 2019 виданої ТОВ УК «Господарник», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована як власник у квартирі АДРЕСА_1 . Окрім неї у квартирі зареєстровані її доньки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та онуки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . (а.с. 6)
Згідно акту від 11 вересня 2019 року, складеного ОСОБА_1 в присутності сусідів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та засвідченого підписом директора ТОВ УК «Господарник» ОСОБА_10 - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 , але фактично не проживають в ній з 2012 року. (а.с.7)
Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , його матір'ю є ОСОБА_2 . (а.с. 84)
Згідно висновку від 06 березня 2020 року, орган опіки та піклування виконавчого комітету Світловодської міської ради у питанні щодо визнання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням покладається на розсуд суду. (а.с.64)
Статтею 1 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась в 1997 році відповідно до Закону України від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2; 4; 7; 11 Конвенції» передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст.16, 386, 391 ЦК України.
Право власності позивача на набуте ним нерухоме майно є непорушним, а власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (ст.ст.321, 391 ЦК України).
Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст.ст.379, 382 ЦК України).
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Відповідно до ч.1 ст.156 ЖК України, з урахуванням положень ч.1 ст.405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.
Відповідно до ч.2 ст.405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 даний час не належать до членів сім'ї позивача, співвласниками квартири не являються, є лише зареєстрованими, але фактично 2012 року там не проживають, жодних домовленостей про порядок користування квартирою не було, тому вони вважаються такими, що втратили право на користування житлом.
Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача в частині визнання відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування вищевказаною квартирою.
Щодо позовної вимоги в частині визнання неповнолітнього відповідача ОСОБА_4 , законним представником якого є ОСОБА_2 , таким що втратив право на користування житлом, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_4 , законним представником якого є ОСОБА_2 , є неповнолітньою особою, яка має повних 11 років.
У принципі 4 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією №1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.59, передбачено, що дитина має користуватися благами соціального забезпечення. Дитина повинна мати право на належні харчування, житло, відпочинок і медичне обслуговування.
Статтею 3 Конвенції «Про права дитини», схваленої резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 44/25 від 20 листопада 1989 року та ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-12, встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Так, згідно ч.1-3 ст.29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
За змістом ч.2 ст.18 закону «Про охорону дитинства», діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
Відповідно ч.ч. 4,5 ст.19 Сімейного кодексу України, при розгляді судом спорів щодо визнання дитини такою, що втратила право на користування житловим приміщенням обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Орган опіки та піклування виконавчого комітету Світловодської міської ради у питанні щодо визнання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням поклався на розсуд суду.
Неповнолітня дитина не має права вільно та самостійно обирати місце свого проживання, і набуває право користування житлом за місцем проживання батьків, або одного з батьків, з ким вона проживає.
Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що неповнолітній ОСОБА_4 набув право власності або право постійного користування іншим житлом, позивачем не надано, хоча це є його процесуальним обов'язком, а тому визнання його таким, що втратив право на користування житлом, та як наслідок зняття з реєстраційного обліку, суперечить інтересам дитини.
Несплата дитиною коштів за користування житлово-комунальними послугами також не може бути підставою для визнання її такою, що втратила право користування жилим приміщенням, оскільки заявник (за доведеності понесення ним таких витрат одноособово) не позбавлений можливості ставити питання про їх відшкодування до законних представників (батьків) малолітньої дитини.
Таким чином, неповнолітні не можуть самостійно визначати своє місце проживання, а тому сам по собі факт їх непроживання в спірній квартирі, не може бути безумовною підставою для визнання їх такими, що втратили право користування зазначеним житлом.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 27 грудня 2018 року у справі № 59/19394/15-ц та в постанові Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 465/7083/13-ц, якими, зокрема, керується суд під час вирішення даного спору по суті.
Враховуючи викладене, позовна вимога в частині визнання відповідача ОСОБА_4 , законним представником якого є ОСОБА_2 , таким що втратив право на користування житлом, не підлягає задоволенню.
У відповідності до ст.141 ЦПК України, з відповідачів №№1 і 2 підлягають солідарному стягненню на користь позивача понесені витрати на оплату судового збору в сумі 768 грн. 40 коп.
Керуючись ст.ст.12, 76, 81, 141, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст.16, 321, 379, 382-383, 386, 391, 405 ЦК України, ст.ст.64, 71, 150, 156 ЖК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах якого як законний представник діє ОСОБА_2 , де третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору є Орган опіки та піклування виконавчого комітету Світловодської міської ради Кіровоградської області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
В решті позовних вимог відмовити за їх безпідставністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на оплату судового збору в сумі 384 грн. 20 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на оплату судового збору в сумі 384 грн. 20 коп.
Апеляційна скарга на рішення Світловодського міськрайонного суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення не були вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до пункту 3 Розділу ХІІ Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 354 цього Кодексу щодо апеляційного оскарження судового рішення, продовжуються на строк дії такого карантину.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 виданий Світловодським МРВ УМВС України в Кіровоградській області 22 січня 1998 року, ідентифікаційний код НОМЕР_2 .
Відповідач №1: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 виданий Світловодським МРВ УМВС України в Кіровоградській області 30 листопада 1998 року, ідентифікаційний код НОМЕР_4 .
Відповідач №2: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 виданий Світловодським РС УДМС України в Кіровоградській області 19 листопада 2013 року, ідентифікаційний код НОМЕР_6 .
Відповідач №3, законним представником якого є ОСОБА_2 : ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Світловодської міської ради Кіровоградської області, місцезнаходження за адресою: вул. Героїв України 14, м.Світловодськ Кіровоградська область.
Головуючий суддя С.М. Андріянова