Справа № 401/1739/17;
Провадження № 2/401/3/20
03 червня 2020 року місто Світловодськ
Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:
головуючий суддя Макарова Ю.І.,
секретар Горбатюк К.А.,
з участю:
представник позивача,
третя особа ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», ОСОБА_1 , в порядку захисту прав споживача про зобов'язання виконати рішення суду,
04 липня 2017 року позивач ОСОБА_3 звернулась до Світловодського міськрайонного суду із позовною заявою до відповідача ПАТ «УкрСиббанк» про визнання дій відповідача як порушення прав споживача, нечесну підприємницьку практику та обман споживача і такі дії банку, що є агресивними та впливають на свободу вибору. (т.1 а.с. 1)
На виконання ухвали суду від 05 липня 2017 року про залишення позовної заяви без руху, позивач подала уточнену позовну заяву в порядку захисту прав споживача, в обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач не виконав рішення Світловодського міськрайонного суду від 10 листопада 2010 року, що підтверджується висновком експертного економічного дослідження № 4 від 10 лютого 2012 року. У зв'язку з чим вважає, що відповідач порушує її права, як споживача кредитних послуг, веде нечесну підприємницьку практику та ввів її, як споживача послуг, в оману, тому дії банку є агресивними та впливають на свободу вибору. (т.1 а.с.14)
28 липня 2017 року представником відповідача подано заперечення на позовну заяву, відповідно до яких, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Посилається на недотримання позивачем вимог ст.. 119 ЦПК України (чинної на час подання заперечення) щодо змісту позовної заяви, оскільки позивачем не зазначено які норми Закону України «Про захист прав споживача» були порушені відповідачем, коли саме та в який спосіб; відсутнє посилання на докази, якими підтверджується порушення норм даного Закону щодо позивача; який спосіб захисту, передбачений саме даним Законом, просить обрати позивач, т.я. він регулює різні підстави та форми захисту; якщо позивач просить захистити його порушене право на підставі вказаного Закону, то позовна заява повинна містити вимоги про спосіб захисту порушеного права, передбаченого саме даним Законом. Крім того, зазначає, що Рішенням Світловодського міськрайонного суду від 10 листопада 2010 року визнано незаконним збільшення процентної ставки за користування кредитом, визнано незаконним нарахування сум за несвоєчасну сплату процентів, визнано недійсним п.1.3 Додаткової угоди № 1 від 02 лютого 2009 року до Договору про надання споживчого кредиту № 11120439000 від 21 лютого 2007 року в частині визначення розміру ануїтетного розміру платежу та визнано недійсною додаткову угоду № 2 від 02 лютого 2009 року до Договору про надання споживчого кредиту № 11120439000 від 21 лютого 2007 року щодо зміни схеми погашення кредиту. 20 липня 2011 року ухвалою Вищого спеціалізованого Суду з розгляду цивільних ті кримінальних справ скасовано рішення Світловодського міськрайонного суду від 10 листопада 2010 року в частині визнання недійними Додаткових угод № 1 та № 2. За результатами нового розгляду рішенням Світловодського міськрайонного суду від 10 травня 2012 року Додаткові угоди № 1 та №2 від 02 лютого 2009 року до договору про надання споживчого кредиту № 11120439000 від 21 лютого 2007 року визнано недійсними. При цьому, ухвалою Світловодського міськрайонного суду від 16 квітня 2014 року у справі № 2-18/11 про залишення без задоволення заяви позивача про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Світловодського міськрайонного суду від 20 квітня 2011 року встановлено, що АТ «УкрСиббанк» провів сторно зайво нарахованих процентів і привів умови нарахування заборгованості до первинних на час укладення кредитного договору, тобто відповідачем повністю виконано рішення Світловодського міськрайонного суду 10 листопада 2010 року. (т.1 а.с.27-30)
15 вересня 2017 року представником відповідача подано письмові пояснення згідно яких 08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, в тому числі по кредитному договору № 11120439000 від 21 лютого 2007 року, позичальник ОСОБА_2 (т.1 а.с. 69)
13 жовтня 2017 року представником відповідача подано письмове клопотання про заміну відповідача ПАТ «УкрСиббанк» на належного відповідача ПАТ «Дельта Банк» з підстав ст. 514 ЦК України та продажем 08 грудня 2011 року відповідачем ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги за кредитним договором № 11120439000 від 21 лютого 2007 року, позичальник ОСОБА_2 (т.1 а.с. 109, 171)
07 листопада 2017 року представником ПАТ «Дельта Банк» подано клопотання про залучення банку в якості відповідача по справі з підстав ст. 37 ЦПК України (чинної на час подання клопотання). (т.1 а.с.209-211)
Ухвалою суду від 17 січня 2018 року у задоволенні клопотань ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» про заміну неналежного відповідача на належного відмовлено через відсутність такого клопотання позивача. (т.1 а.с. 244)
26 лютого 2018 року від представника ПАТ «УкрСиббанк» надійшло клопотання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ПАТ «Дельта Банк».
22 березня 2018 року від представника ПАТ «Дельта Банк» надійшло клопотання про залучення банку з підстав ст. 55 ЦПК України в якості відповідача по справі. (т. 3 а.а. 1-2)
Ухвалою суду від 23 березня 2018 року задоволено клопотання представника ПАТ «УкраСиббанк» про залучення до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача ПАТ «Дельта Банк», у задоволенні клопотання ПАТ «Дельта Банк» про залучення банку в якості відповідача відмовлено через відсутність такого клопотання позивача. (т. 3 а.с. 21)
Ухвалою суду від 23 березня 2018 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду. (т.3 а.с. 25)
26 лютого 2018 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву відповідно до якого, просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що між позивачем та відповідачем 21 лютого 2007 року укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11120439000 відповідно до умов якого позичальнику надано кошти в іноземній валюті в сумі 275 000 доларів США у формі відновлювальної кредитної лінії на строк користування кредитом до 20 лютого 2018 року. ОСОБА_2 взяла на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом з розрахунку 12, 3 % річних, у встановлені договором терміни. Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки від 21 лютого 2007 року. ОСОБА_2 в період з 21 лютого 2007 року по 20 грудня 2007 року отримала в банку кредитні кошти з відновлювальної кредитної лінії всього в розмірі 288000 доларів США. Рішенням Світловодського міськрайонного суду від 10 березня 2011 року стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором з урахуванням відсотків, пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків у сумі 2385856 грн. 83 коп., що за курсом НБУ станом на 10 березня 2011 року становить 229419 доларів США 01 центів. Крім того, зауважує, що ухвалою Світловодського міськрайонного суду від 16 квітня 2014 року у справі № 2-18/11 про залишення без задоволення заяви позивача про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Світловодського міськрайонного суду від 20 квітня 2011 року встановлено, що АТ «УкрСиббан» провів сторно зайво нарахованих процентів і привів умови нарахування заборгованості до первинних на час укладення кредитного договору, тобто відповідачем повністю виконано рішення Світловодського міськрайонного суду 10 листопада 2010 року. Вищезазначені обставини встановленні описаними рішеннями суду і, відповідно до правил ст. 82 ЦПК України, доказуванню не підлягають. Зазначає, що наданий в якості доказу позивачем висновок експертного дослідження № 4 від 10 лютого 2012 року не є належним та допустимим доказом по справі, оскільки не відповідає вимогам до експертних висновків, встановлених Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, яка затверджена Наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.98. Також для дослідження експерту не було надано всіх необхідних документів, висновок експерта є неоднозначним та не базується на аналізі всіх документів, необхідних для надання точних відповідей на поставлені запитання, про що зазначає і сам експерт у висновку. У зв'язку з чим, просить не брати до уваги наданий висновок в якості доказу. Також, звертає увагу на неналежний спосіб захисту прав, обраний позивачем, оскільки обраний спосіб захисту прав не передбачений ст. 16 ЦК України. Позивачем не зазначено, які норми Закону України «Про захист прав споживача» були порушені відповідачем, коли саме та в який спосіб; відсутнє посилання на докази, якими підтверджується порушення норм даного Закону щодо позивача; який спосіб захисту, передбачений саме даним Законом, просить обрати позивач, оскільки він регулює різні підстави та форми захисту; якщо позивач просить захистити його порушене право на підставі вказаного Закону, то позовна заява повинна містити вимоги про спосіб захисту порушеного права, передбаченого саме даним Законом. Вважає, що позивачем не доведено обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. (т.2 а.с. 45-49, 144-148)
24 квітня 2018 року представником відповідача подано клопотання про застосування строків позовної давності та, відповідно, відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем пропущено трирічний строк для звернення до суду за захистом порушених прав. Зазначає, що позивач посилається на невиконання рішення суду від 10.05.2012 та підроблення Банком документів та ведення недобросовісної підприємницької практики в 2007 році, а з позовом позивач звернулась до суду в 2017 році, тобто через п'ять років щодо першої позовної вимоги та десять років щодо другої позовної вимоги. (т.3 а.с. 81-82)
24.01.2019, відповідно до ст. 33 ЦПК України проведено повторний авто розподіл справи та визначено новий склад суду. (т.4 а.с. 24)
26.02.2019 судом постановлено ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. (т.4 а.с. 55-56)
26.03.2019 ухвалою суду задоволено клопотання позивача про залучення для участі у справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_1 . (т.4 а.с. 73)
03 червня 2019 року позивачем заяву про доповнення позовних вимог, згідно якої просить визнати дії ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» як обман споживача та ведення нечесної підприємницької практики, що вводить споживача в оману п.2 ч.1 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживача», порушення ПАТ «УкрСиббанк» п.9.4 договору про надання споживчого кредиту № 11120439000 від 21.02.2007. Збільшення позовних вимог обґрунтовано отриманням позивачем від ПАТ «Дельта Банк» листа із повідомленням про перехід прав вимоги від ПАТ «УкрСиббанк» до ПАТ «Дельта Банк» за кредитним договором позивача із якого вбачається, що ПАТ «УкрСиббанк» не виконав рішення Вищого спеціалізованого Суду України від 20 липня 2011 року. (т.4 а.с. 115)
25 липня 2019 року позивачем подано заяву про доповнення позовних вимог, відповідно до якої просить зобов'язати ПАТ «УкрСиббанк» виконати рішення Світловодського міськрайонного суду від 10 травня 2012 року у справі № 2-1260/11. У зв'язку з тим, що ПАТ «УкрСиббанк» не виконує зазначене рішення суду, визнати дії Банку стосовно договору про надання споживчого кредиту № 11120429000 від 21.02.2007 та додаткових угод № 1 та № 2 від 20.02.2009 до вказаного договору, незаконними. Визнати порушення ПАТ «УкрСиббанк» Закону України «Про захист прав споживача» в частині незаконного стягнення надуманих грошових зобов'язань за недійсними додатковими угодами, знущання над позивачем, розголошення банківської таємниці та персональних даних колекторським компаніям. В обґрунтування збільшення позовних вимог посилається на невиконання Банком рішення Світловодського міськрайонного суду від 10 травня 2012 року, порушення вимог ст.ст. 19, 42, 68, 124 Конституції України та окремих норм ЦК України, ЦПК України та ст.ст. 4, 11, 18, 19, 21, 23 Закону України «Про захист прав споживача». (т.4 а.с. 128-130)
30.07.2019, відповідно до ст. 33 ЦПК України проведено повторний авторозподіл справи та визначено новий склад суду. (т.4 а.с. 132)
Ухвалою суду від 09 серпня 2019 року справу прийнято до провадження та призначено до підготовчого засідання на 09 вересня 2019 року. (т.4 а.с. 134-135)
04 жовтня 2019 року позивачем подано письмову заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд зобов'язати ПАТ «УкрСиббанк» виконати ухвалу Вищого спеціалізованого Суду України від 20 липня 2011 року та рішення Світловодського міськрайонного суду від 10 травня 2012 року. В обґрунтування поданої заяви посилається на невиконання зазначених судових рішень відповідачем. (т.4 а.с. 164)
Ухвалою суду від 04 жовтня 2019 року прийнято заяву позивача про зміну предмету позову. (т.4 а.с. 166-167)
Ухвалою суду від 22 жовтня 2019 року закрито підготовче провадження по справі, призначено судовий розгляд. (т.4 а.с. 183)
31 січня 2020 року представником відповідача подано доповнення до відзиву згідно яких Банк повідомив, що 18 лютого 2011 року кредитний комітет 1-го рівня АТ «УкрСиббанк» прийняв рішення про повне виконання рішення Світловодського міськрайонного суду від 10 листопада 2010 року. В результаті чого відбулось зменшення заборгованості ОСОБА_2 по кредитному договору № 11120439000 від 21.02.2007, а саме: зменшився борг за «тілом» кредиту (основна заборгованість з 231294, 54 долари США на 229164, 32 долари США; зменшився розмір боргу за нарахованими відсотками за користування кредитом з 101559, 82 долари США до 87251, 26 долари США; зменшився борг за несплаченими відсотками з 70559, 82 долари США до 58336, 48 долари США. Факт виконання банком зазначеного рішення суду підтверджується розміром відступленого боргу згідно Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами, що був укладений 08 грудня 2011 року між АТ «УкриСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк», що є підставою для відмови у позові. (т.4 а.с. 225-226)
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та заявах про уточнення до позовних вимог.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у запереченні та відзиві на позовну заяву. Зазначає, що сума заборгованості по кредитному договору, укладеному між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 стягнута за рішенням суду. На стадії виконання даного рішення суду замінено стягувача з ПАТ «УкрСиббанк» на ПАТ «Дельта Банк». Позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки за невиконання рішення суду передбачена кримінальна відповідальність. Зауважує, що Банком повністю виконано рішення Світловодського міськрайонного суду від 10.11.2010, про що надано суду відповідні докази. Просить застосувати наслідки пропуску строку позовної давності.
Представник третьої особи - ПАТ «Дельта Банк» в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, вважає їх безпідставними, таким що не підлягають задоволенню. Зауважив, що ухвалою Світловодського міськрайонного суду від 23.07.2012 у виконавчому провадженні про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором замінено стягувача з ПАТ «УкрСиббанк» на ПАТ «Дельта Банк». Вказана ухвала Світловодського міськрайонного суду скасована постановою апеляційного суду Кіровоградської області від 03.04.2018 із одночасним задоволенням заяви ПАТ «УкрСиббанк» про заміну сторони виконавчого провадження на ПАТ «Дельта Банк». Вважає, що ПАТ «УкрСиббанк» не є належним відповідачем у даній справі. Посилається на відсутність будь-яких доказів невиконання відповідачем рішення Світловодського міськрайонного суду від 10.11.2010 та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Третя особа - ОСОБА_1 в судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позові.
Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Рішенням Світловодського міськрайонного суду у справі 2-1627/2010 від 10 листопада 2010 року визнано незаконним збільшення ПАТ «УкрСиббанк» процентної ставки за користування кредитом за Договором про надання споживчого кредиту № 11120439000 від 21 лютого 2007 року з 12, 30 % до 14, 30 % з дня такого збільшення, тобто з 08 липня 2007 року. Визнано незаконним нарахування ПАТ «УкрСиббанк» сум за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом за Договором пр надання споживчого кредиту № 11120439000 від 21 лютого 2007 року у розмірі 12, 30 % з 21 лютого 2007 року, 24, 60 % з 22 березня 2008 року та 28, 60 % з 08 липня 2008 року, з припиненням відповідного нарахування в подальшому. Визнано недійсним п. 1.3 Додаткової угоди № 1 до Договору про надання споживчого кредиту № 11120439000 від 21 лютого 2007 року (щодо зміни умов кредитного договору про реструктуризації) від 02 лютого 2009 року в частині визначення розміру ануїтетного платежу. Визнано недійсною Додаткову угоду № 2 до Договору про надання споживчого кредиту № 11120439000 від 21 лютого 2007 року (щодо зміни схеми погашення кредиту) від 02 лютого 2009 року. (т.1 а.с. 15-17)
Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 19 січня 2011 року рішення Світловодського міськрайонного суду від 10 листопада 2010 року залишено без змін. (т.1 а.с. 18-19)
Згідно висновку № 4 експертного економічного дослідження від 10 лютого 2012 року, за наданими для дослідження даними про нарахування процентів - виписки по кредитному договору № 0011120439000 від 21.02.2007 за період з 21.02.2007 по 08.02.2012, змін в сумі нарахувань у відповідності до рішення Світловодського міськрайонного суду не відбулось. Разом з тим, висновок містить посилання на відсутність всіх необхідних для дослідження документів та обмеженістю в часі. (т. 1 а.с. 20-22)
Відповідно до договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» в якості Продавця та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» в якості Покупця, виписки з Додатку 1 (перелік Прав вимоги за кредитами) до Договору, акту прийому-передачі Документації за Договором від 17.05.2012, ПАТ «УкрСиббанк» продано (відступлено) Право вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 11120439000 від 21.02.2007, позичальник ОСОБА_2 , Договором поруки від 21.02.2007, поручитель ОСОБА_1 , Договором іпотеки від 21.07.2007, іпотекодавець ОСОБА_2 (т.1 а.с. 70-88, 89, 90, 107,108)
Згідно Договору про надання споживчого кредиту № 11120439000 від 21 лютого 2007 року, укладеного між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , Банк зобов'язався надати Позичальнику, а Позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) у формі поновлюваної кредитної лінії в іноземній валюті в сумі ліміту поновлюваної кредитної лінії, що дорівнює 275000 доларів США та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених цим Договором. (т.1 а.с. 133-142, 143, 145-150)
Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 13 січня 2016 року у справі № 401/3685/14-ц встановлено наступні обставини. Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 квітня 2011 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 25 серпня 2011 року, задоволено позов ПАТ «УкрСиббанк» та стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , як поручителя, на користь банку заборгованість за кредитним договором з урахуванням відсотків, пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків, в сумі 23858856,83 грн., що за курсом НБУ станом на 10.03.2011 року становить 229419,01 доларів США. Вищевказане рішення від 20.04.2011року було ухвалено на підставі розрахунку заборгованості з врахуванням уточнень, пов'язаних з ухваленням Світловодським міськрайонним судом рішення від 10 листопада 2010 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 19 січня 2011 року щодо недійсності окремих пунктів договору та додаткових угод до нього. Тобто, встановлено, що під час розгляду справи №2-18/11 та ухвалення рішення від 20 квітня 2011 року про стягнення заборгованості солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за кредитним договором в сумі 23858856,83 грн. судом не досліджувалися та не бралися до уваги додаткові угоди № 1 та № 2 від 2 лютого 2009 року до договору споживчого кредиту № 11120439000 від 21 лютого 2007 року та додаткова угода №1 від 2 лютого 2009 рок до договору поруки від 21 лютого 2007 року, з тих підстав, що вони були визнані вищезазначеними судовими рішеннями недійсними, а не з тих підстав, як посилається позивач в позові, що банк порушив зобов'язання і без повідомлення позивача, в порушення п.9.4 договору в односторонньому порядку розірвав додаткову угоду №1 від 02.02.2009 року. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 липня 2011 року було задоволено частково касаційну скаргу ПАТ «Укрсиббанк» та скасовано рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 листопада 2010 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 19 січня 2011 року в частині вирішення позову про визнання недійсними Додаткової угоди №1 від 2 лютого 2009 року до Договору про надання споживчого кредиту 11120439000 від 21 лютого 2007 року щодо зміни умов кредитного договору при реструктуризації та додаткової угоди №2 від 2 лютого 2009 року до договору про надання споживчого кредиту №11120439000 від 21 лютого 2007 року щодо зміни схеми погашення кредиту. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Суд касаційної інстанції зокрема зазначив в своїй ухвалі від 20 липня 2011 року, що суди не врахували, що ОСОБА_2 не заперечувала підписання додаткові угоди власноручно, а її посилання на те, що вона не уважно вивчила їх зміст перед підписанням само пособі не може бути підставою для визнання угод недійсними через їх невідповідність нормам ЦК України та іншим актам цивільного законодавства. Зазначив також суд касаційної інстанції, що посилання в судових рішеннях на відсутність у додаткових угодах №№ 1, 2 від 2 лютого 2009 року додатку у вигляді детального розпису сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки та розміром платежів та графіком їх погашення є безпідставним, оскільки такі графіки містяться в матеріалах справи на а.с.57-61. Також встановлено, що при новому розгляді справи рішенням Світловодського міськрайонного суду, від 10.05.2012 року, (т.1 а.с.187-188) у цивільній справі за №2-1260/11 за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «УкрСиббанк», третя особа: ПАТ «Дельта Банк», визнано недійсними Додаткову угоду №1, від 02.02.2009 року, до договору про надання споживчого кредиту №11120439000 від 21.02.2007 року, щодо зміни умов кредитного договору при реструктуризації та Додаткову угоду №2 від 02.02.2009 року, до договору про надання споживчого кредиту №11120439000 від 21.02.2007 року, щодо зміни схеми погашення кредиту. Рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 20.02.2013 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «УкрСиббанк» визнано недійсною додаткову угоду №1, від 02.02.2009 року, до договору поруки, від 21.02.2007 року. Ухвалою Світловодського міськрайонного суду від 16 квітня 2014 року у справі №2-18/11, яка ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 12.06.2014 року залишена без змін, залишено без задоволення заяву ОСОБА_2 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Світловодського міськрайонного суду від 20 квітня 2011 року у справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором (т.1 а.с.11-14,15-17). Зокрема, суд першої інстанції в своїй ухвалі від 16 квітня 2014 року зазначив, що не є нововиявленими обставинами і рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 20 лютого 2013 року за позовом ОСОБА_2 до ПАТ „УкрСиббанк" про визнання недійсною додаткову угоду №1 від 2 лютого 2009 року до договору поруки від 21 лютого 2007 року та рішення Світловодського міськрайонного суду від 23 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ „УкрСиббанк" про захист прав споживача яким її позов задоволено та визнано сфальсифіковану та підроблену банком додаткову угоду №1 від 2 лютого 2009 року по договору про надання споживчого кредиту № 11120439000 від 21 лютого 2007 року - недійсною, оскільки вказані рішення не впливають на розмір заборгованості, стягнутої з відповідачів на користь банку, тобто вони не є нововиявленими обставинами для перегляду рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Як вище вже зазначалось, що під час розгляду справи та ухвалення рішення від 20 квітня 2011 року про стягнення заборгованості солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за кредитним договором судом в сумі 23858856,83 грн судом не досліджувалися та не бралися до уваги додаткові угоди №1 та №2 від 2 лютого 2009 року до договору споживчого кредиту № 11120439000 від 21 лютого 2007 року та додаткова угода №1 від 2 лютого 2009 рок до договору поруки від 21 лютого 2007 року, з тих підстав, що ці угоди були визнані судовими рішеннями недійсними, а не з тих підстав, що в односторонньому порядку банк від них відмовився. (т.1 а.с. 159-167)
Зі статуту Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» вбачається, що банк є правонаступником комерційного інноваційного банку «Харківінкомбанк», назву якого за рішенням загальних зборів акціонерів від 18.06.1992 змінено на Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк». Рішенням Загальних зборів акціонерів від 27 жовтня 2009 року акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» змінив своє найменування на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», яке виступає правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк». (т.2 а.с. 50-53)
Згідно виписки з протоколу № 13 засідання кредитного комітету АТ «УкрСиббанк» першого рівня від 18 лютого 2011 року, постановлено: 1. Відмінити підвищення процентної ставки по кредитному договору № 11120439000 від 21.02.2007 позичальника ОСОБА_2 , підвищених згідно наказів № 604 від 02.06.2008, № 1183. 2. Відмінити переведення кредиту на ануїтетну схему погашення згідно Додаткової угоди № 1 від 02.02.2009 до кредитного договору відносно зміни умов кредитного договору при реструктуризації та додаткової угоди № 2 від 02.02.2009 до кредитного договору відносно зміни схеми погашення кредиту (які визнані судом недійсними). 3. Здійснити перерахунок нарахованих відсотків з дати підвищення ставки, зазначеної в кредитному договорі. 4. здійснити перерахунок нарахованих відсотків з дати зміни схеми погашення кредиту на ануїтетну. 5. За період прострочення по кредитному договору № 11120430900 нараховувати пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу за кожен день прострочки, включивши день погашення заборгованості, починаючи з 32 дня порушення зобов'язання. 6. після виповнення сторно кошти, сплачені позичальником, направити в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору № 11120430900 від 21.02.2007 позичальника ОСОБА_2 . (т.4 а.с. 231-232)
Постановою апеляційного суду Кіровоградської області від 03.04.2018 скасовано ухвалу Світловодського міськрайонного суду від 23.07.2012 про заміну сторони виконавчого провадження, заяву ПАТ «УкрСиббанк» про заміну сторони виконавчого провадження задоволено, замінено сторону у виконавчому провадженні замість публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на правонаступника публічне акціонерне товариство «Дельта банк». (т.5 а.с. 150-153)
Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів», нечесна підприємницька практика - це будь-яка підприємницька діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим або іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції.
Статтею 19 наведеного Закону, якою заборонена нечесна підприємницька практика, передбачено, що нечесна підприємницька практика включає: вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції та будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.
При цьому за змістом наведеної норми матеріального права підприємницька практика вводить в оману, якщо вона спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він би не погодився, а агресивною вважається підприємницька практика, яка фактично містить елементи примусу, докучання або неналежного впливу та істотно впливає чи може вплинути на свободу вибору або поведінку споживача стосовно придбання продукції.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави зробити висновок про те, що нечесною підприємницькою практикою є практика направлена на досягнення результату, яким є дія споживача, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків у правовідносинах із самим суб'єктом підприємницької діяльності або ж з третіми особами.
Закон передбачає, що правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької діяльності, є недійсними.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно зі статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Відповідно до статей 1, 2 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Зважаючи на наведені норми закону виконання судового рішення є однією із ключових стадій ефективного доступу до суду без якої сам факт звернення до суду і вирішення на користь особи справи було б беззмістовними.
На державну виконавчу службу, приватного виконавця покладено важливий обов'язок практичної реалізації судового рішення, що набрало законної сили, неналежне, неповне чи несумлінне виконання якого слід вважати таким, що порушує вимоги закону, а також нівелює право особи на доступ до суду як такий.
Крім того, відповідно до статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" - за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
За положенням ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
За правилами ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести та обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною четвертою статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності.
Статтею 110 ЦПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути вмотивоване в судовому рішенні.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем виник спір з приводу кредитного договору № 11120439000 від 21.02.2007, укладеного між ОСОБА_2 та АТ «УкрСиббанк». Рішенням Світловодського міськрайонного суду від 20 квітня 2011 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованість за вказаним кредитним договором на користь банку. Рішення суду ухвалено із врахуванням рішення Світловодського міськрайонного суду від 10 листопада 2010 року, про невиконання якого зазначає позивач. На стадії виконання рішення Світловодського міськрайонного суду від 20 квітня 2011 року постановою апеляційного суду Кіровоградської області від 03 квітня 2018 року замінено стягувача з ПАТ «УкрСиббанк» на ПАТ «Дельта Банк».
Отже, судом із достовірністю встановлено, що відповідачем виконано рішення Світловодського міськрайонного суду від 10.11.2010, що підтверджується рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 13 січня 2016 року у справі № 401/3685/14-ц, тому, дана обставина, виходячи зі змісту ч.4 ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.
При цьому, суд не бере до уваги висновок № 4 експертного економічного дослідження від 10 лютого 2012 року, наданий позивачем на підтвердження невиконання відповідачем рішення суду, оскільки висновок не містить відповідей на всі поставлені запитання з причин відсутності необхідних для дослідження документів.
Таким чином, позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - Конвенція, ЄСПЛ відповідно) як джерело права.
ЄСПЛ у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоч пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може різнитися залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоч пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід.
Враховуючи наведене, суд вважає, що визнання діяльності відповідача, що ведеться по відношенню до позивача нечесною підприємницькою практикою і порушенням прав споживача, є таким, що не ґрунтується на встановлених судом обставинах та нормах матеріального права, що регулює спірні правовідносини, а отже у задоволенні позовних вимог в порядку захисту прав споживача про зобов'язання відповідача виконати рішення суду задоволенню не підлягають.
Відповідачем під час розгляду справи подано заяву про застосування наслідків пропуску позовної давності, передбачених ст. 267 ЦК України.
При вирішенні вказаної заяви суд виходить з того, що відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу. Її сплив, про що заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч.4 ст.267 ЦК). Крім того, згідно з роз'ясненнями, викладеними в п.11 постанови Пленуму Верховного Суду «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 №14, в позові має бути відмовлено, якщо стороною у спорі до ухвалення рішення заявлено про застосування позовної давності, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне відмовити у застосуванні наслідків спливу позовної давності, оскільки відмовляє у задоволенні позовних вимог з інших підстав.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 81, 82, 89, 259, 265 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», ОСОБА_1 , в порядку захисту прав споживача про зобов'язання виконати рішення суду - залишити без задоволення.
Судові витрати віднести за рахунок держави.
Рішення набирає законної сили в порядку вимог ст. 273 ЦПК України.
Рішення може бути оскаржено до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення у порядку визначеному, ст. 355 ЦПК України.
Строк на апеляційне оскарження продовжується на строк дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню COVID-19 (п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України).
Повне судове рішення складено 12 червня 2020 року.
Відомості про сторони:
Позивач ОСОБА_2 , прож. АДРЕСА_1 .
Відповідач: Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», ЄДРПОУ 09807750, м.Харків, проспект Московський, 60.
Треті особи:
Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», ЄДРПОУ 34047020, м.Київ, вул.. Щорса, 36-Б.
ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .
Суддя Світловодського міськрайонного суду
Кіровоградської області Ю.І. Макарова
03 червня 2020 р.