1Справа № 335/4995/20 1-кс/335/2719/2020
13 червня 2020 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення прокуратури Запорізької області ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мирноград (Димитрове), Донецької області, українця, громадянин України, який має середню технічну освіту, працює на посаді гірника в шахтоуправлінні «Покрівське», одружений, має на утриманні малолітніх дітей, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий, у кримінальному провадженні, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020080000000232 від 12.06.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, -
13.06.2020 до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя надійшло клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення прокуратури Запорізької області ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що 12 червня 2020 року, приблизно о 05 годині 00 хвилин, водій ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем «DEAWOO Nexia», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух по проїзній частині автодороги між с. Зоря та с. Святотроїцьке на території Розівського району, Запорізької області, з боку с. Зоря в напрямку с. Святотроїцьке. В салоні автомобіля, під керуванням ОСОБА_4 , в якості пасажирів перебували ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Під час руху на вказаній автодорозі, водій ОСОБА_4 , діючи зі злочинною недбалістю, у зв'язку зі зниженням уваги і реакції, а так само порушенням координації дій, викликаних вживанням алкогольних напоїв, після проїзду заокруглення автодороги вправо, змінив напрямок свого руху вліво, виїхав на ліве за ходом свого руху узбіччя де скоїв наїзд на дерево.
Своїми діями водій ОСОБА_4 порушив вимоги п.п. 2.9 а), 10.1 Правил дорожнього руху, відповідно до яких:
- п. 2.9. «Водієві забороняється:
а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»;
- п. 10.1. «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;
Внаслідок порушення вказаних пунктів Правил дорожнього руху, водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем «DEAWOO Nexia», реєстраційний номер НОМЕР_1 , виїхав на ліве за ходом свого руху узбіччя де скоїв наїзд на дерево.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля «DEAWOO Nexia», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 загинули на місці дорожньо-транспортної пригоди.
12 червня 2020 року ОСОБА_4 було затримано в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 286 КПК.
12 червня 2020 року, ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
Підозра ОСОБА_4 у вчиненні даного кримінального правопорушення є обґрунтованою та підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами.
Посилаючись на те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років, а також на встановлення ризиків, визначених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, наявність обставини яка обтяжує покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні кримінального правопорушення - вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння, слідчий за погодженням із прокурором просили застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без внесення застави, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання та просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з підстав, які викладені у клопотанні.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 заперечувала проти задоволенні клопотання та просила застосувати до її підзахисного запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, посилаючись на те, що прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також того, що до підозрюваного неможливо застосувати більш м'який запобіжний захід. Так, її підзахисний підозрюється у вчиненні злочину, який є необережним, має стійкі соціальні зв'язки, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, має постійне місце проживання, роботу, має хронічне захворювання, через що потребує постійного лікування та щоденного вжиття лікарських препаратів. Крім того, члени Громадської організації «Спілка учасників бойових дій Донеччини» висловили своє бажання взяти на поруки волонтера ОСОБА_4 .
Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав свого захисника та просив не застосувати відносно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Просив застосувати до нього запобіжний захід не пов'язаний із утриманням в СІЗО, оскільки він працює і утримує свою смію, а також має бути на похованні померлих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди осіб.
Заслухавши учасників розгляду клопотання, дослідивши клопотання про застосування запобіжного заходу та матеріали, якими воно обґрунтовано, слідчий суддя встановив наступне.
СУ ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020080000000232 від 12.06.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
12 червня 2020 року ОСОБА_4 було затримано в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
12 червня 2020 року, ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя бере до уваги обставини, визначені ч. 1 ст. 178, ч. 1 ст. 194 КПК України для обрання запобіжного заходу, та підстави застосування запобіжного заходу, визначені ст. 177 КПК України.
У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, які досліджені в ході судового розгляду клопотання.
При цьому, слідчий суддя враховує, що на даному етапі провадження, слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу.
Оцінивши надані стороною обвинувачення сукупність доказів з точки зору належності, допустимості та достовірності, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення надано достатньо доказів, які дають підстави слідчому судді дійти висновку про причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого йому злочину.
Статтею 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного, слідчим суддею враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема те, що кримінальне правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_4 відноситься до категорії тяжких злочинів, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років, який хоча і є необережним злочином, проте, у час його вчинення підозрюваний перебував у стані алкогольного сп'яніння. Як зазначено у підозрі, що підтверджено належними та допустимими доказами, підозрюваний ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, допустив порушення Правил дорожнього руху України, що призвело до тяжких наслідків, загибелі двох осіб.
Ризиком у контексті кримінального провадження є наявність відомостей, які свідчать про можливість виникнення у майбутньому проявів протиправної поведінки підозрюваного, певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Перевіряючи доводи слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя встановив, що заявлені слідчим ризики, такі як можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, об'єктивно існують і для їх запобігання необхідно застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Як зазначив Європейський Суд з прав людини у рішенні «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13 листопада 2007 року, для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності зі статтею 5 § 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення ані в момент арешту, ані під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.
Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства, про що зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року.
Вказані обставини свідчать про те, що підозрюваний, будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину та покарання, яке загрожує йому в разі визнання його винуватим, може здійснити спроби переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкримінований йому злочин.
При цьому, слідчий суддя вважає, що проживання ОСОБА_4 у Донецькій області, за межами юрисдикції Запорізької області, в якій розташований орган досудового розслідування, у разі застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, ускладнить контроль за його поведінкою і пересуванням, що посилює ризики ухилення від органу досудового розслідування та/або суду та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, передбачені п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя вважає за неможливе застосувати до ОСОБА_4 більш м'який запобіжний захід, зокрема, домашній арешт, оскільки підозрюваний проживає у іншій області, яка максимально наближена до тимчасово окупованої території, що унеможливлює органу досудового розслідування, яким здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, належним чином контролювати виконання підозрюваним умов домашнього арешту. Крім того, сторона захисту не посилалась на можливість застосування такого запобіжного заходу як цілодобовий домашній арешт, посилаючись на те, що ОСОБА_4 працює і йому потрібно ходити на роботу.
Не заявлялось стороною захисту і про можливість застосування до підозрюваного такого запобіжного заходу як застава, відомостей про матеріальний стан підозрюваного слідчому судді не надано, що позбавляє можливості слідчого суддю визначити розмір застави у достатньому та необхідному розмірі, який би гарантував належне виконання підозрюваним його процесуальних обов'язків та зміг запобігти встановленим слідчим суддею ризикам.
Слідчому судді надано заяву ГО «Спілка учасників бойових дій Донеччини» щодо взяття на поруки у кримінальному провадженні підозрюваного ОСОБА_4 . Разом із тим, особиста порука відповідно до ч. 1 ст. 180 КПК України полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.
При цьому, слідчому судді не надано відомостей про осіб, які би особисто були готові поручитися за підозрюваного, як і не надано відомостей, що їм відомі права та обов'язки поручителя, відомості про кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , а також наслідки для поручителів у разі невиконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків та можливість їх виконання, в тому числі і щодо можливості виплати грошового стягнення у разі невиконання поручителями своїх обов'язків.
Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, на застосуванні якого наполягала сторона захисту, на переконання слідчого судді, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного, а також не усуне ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Отже, інші більш м'які запобіжні заходи за викладених вище обставин до підозрюваного ОСОБА_4 застосувати не можливо.
Таким чином, з урахуванням того, що згідно наданих доказів ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину пов'язаного із грубим порушенням правил дорожнього руху, у стані алкогольного сп'яніння, який спричинив загибель двох осіб, слідчий суддя вважає доведеними стороною обвинувачення заявлені ризики та необхідність застосування до підозрюваного саме найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При цьому слідчий суддя вважає, що наявність у підозрюваного місця проживання та роботи, сім'ї, з урахуванням обставин кримінального правопорушення та його тяжких наслідків, не може бути достатнім стримуючим фактором, який міг би беззаперечно запобігти спробам підозрюваного переховуватись від органу досудового розслідування та суду та в свою чергу не зменшує заявленого ризику.
Згідно п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Враховуючи, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, який спричинив загибель двох осіб, слідчий суддя вважає за необхідне не визначати у даному кримінальному провадженні розмір застави.
Доводи сторони захисту що, підозрюваний має постійне місце проживання, де проживає разом із дружиною та дітьми, має постійне місце проживання, є учасником бойових дій, що свідчить про міцні соціальні зв'язки, не можуть бути взяті до уваги, оскільки, вказані факти не зменшують заявлені у кримінальному провадженні ризики, які встановлені слідчим суддею у своїй сукупності та обставини вчинення кримінального правопорушення, є мотивом для обмеження свободи підозрюваного у встановленому законом порядку.
Посилання захисника на наявність у ОСОБА_4 певних захворювань не можуть бути взяті до уваги слідчим суддею, оскільки матеріали клопотання не містять будь-яких даних про стан здоров'я підозрюваного, який би перешкоджав його перебуванню в ізоляції від суспільства.
Крім того, для надання медичної допомоги особам, які перебувають під вартою створена Державна установа «Центр охорони здоров'я ДКВС України». Відповідно до порядку надання медичної допомоги зазначеним особам у закладах охорони здоров'я ДКВС надаються екстрена медична допомога, первинна медична допомога, спеціалізована (вторинна) медична допомога. Медична допомога вказаним особам у закладах охорони здоров'я ДКВС надається відповідно до системи стандартів у сфері охорони здоров'я, клінічних протоколів надання медичної допомоги в порядку, передбаченому законодавством. Екстрена медична допомога особам, які перебувають під вартою у закладах охорони здоров'я ДКВС надається відповідно до Закону України «Про екстрену медичну допомогу» та Порядку надання екстреної медичної допомоги особам, узятим під варту або яким призначено покарання у виді позбавлення волі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2012 року. А тому, при наявності певних захворювань та необхідності отримання лікування ОСОБА_4 має можливість отримати таке лікування у відповідних закладах охорони здоров'я.
Доводи захисника про те, що померлі у дорожньо-транспортній пригоді особи є близькими особами підозрюваному і, як їй відомо, вони не мають жодних претензій до ОСОБА_4 , слідчий суддя до уваги не приймає, оскільки кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, не відносить до категорії кримінальних проваджень у формі приватного обвинувачення.
З огляду на викладені вище обставини, клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід задовольнити в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 193-194, 196, 205 КПК України, -
Клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, які обраховувати з дня затримання підозрюваної особи - 12 червня 2020 року, до 10 серпня 2020 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту її оголошення.
Встановити строк дії ухвали до 10.08.2020.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали виготовлено 15 червня 2020 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1