Справа № 333/6612/19
Провадження № 1-кп/333/244/20
10 червня 2020 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , його захисника - ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя питання доцільності щодо продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, -
В провадженні Комунарського районного суду м. Запоріжжя на розгляді знаходиться кримінальне провадження №333/6612/19 (1-кп/333/244/20) відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України.
Під час судового розгляду, враховуючи вимоги ч.3 ст.331 КПК України щодо зобов'язання судом розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня продовження запобіжного заходу, суд поставив на обговорення учасникам провадження вказане питання.
Прокурор вважав за доцільне продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_5 , враховуючи, що останній обґрунтовано обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України. Крім того, на думку прокурора, ризики, які існували після останнього разу продовження запобіжного заходу ОСОБА_5 , не зникли. Таким чином, на цей час прокурор вважає, що продовжують існувати ризики: переховування від суду та можливість вчинення інших злочинів. Інші, більш м'які запобіжні заходи до ОСОБА_5 застосувати неможливо, так як: під час особистого зобов'язання та домашнього арешту обвинувачений зобов'язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проте, в даному випадку у обвинуваченого відсутні стійкі соціальні зв'язки та постійна робота, тому є ризик переховування останнього; особи, які заслуговують на довіру та поручаються за виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, відсутні; відсутність постійного джерела доходів унеможливлює застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді застави.
Потерпілий ОСОБА_4 зазначив, що вважає за доцільне залишити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Крім того, вказав, що обвинувачений у січні 2020 року телефонував йому на мобільний телефон із слідчого ізолятора і прохав, щоб потерпілий відмовився від своїх пояснень в частині того, що ОСОБА_5 намагався заволодіти мобільним телефоном.
Обвинувачений та його захисник заперечували проти продовження строку тримання під вартою.
Захисник ОСОБА_6 заявив, що прокурор у судовому засіданні не довів жодного ризику. На аудіозапису, наданому потерпілим у судовому засіданні, невідомо кому саме належить голос: обвинуваченому чи ні. Крім того, ніякого впливу на потерпілого із телефонної розмови не випливає. Малоймовірним є взагалі сам факт телефонування обвинуваченого з приміщення слідчого ізолятора. У прокурора відсутні докази, що обвинувачений має намір ухилитися від суду та вчинити новий злочин. На цей час ОСОБА_5 має постійне місце мешкання у м. Запоріжжі, до свого затримання обвинувачений постійно, хоча і неофіційно працював, має на утриманні малолітню дитину. ОСОБА_5 вже тривалий час знаходиться під вартою, тому інший запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі зможе, на думку захисника, забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
ОСОБА_5 зазначив, що він не телефонував потерпілому, тому нет розуміє про який телефонний дзвінок йде мова, враховуючи, що він постійно перебував під вартою у слідчому ізоляторі, звідки неможливо дзвонити. Ухилятися від явки до суду він не буде, має постійне місце мешкання, тому зможе виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки. Вважає, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного із позбавленням волі, буде достатнім.
Суд, розглянувши питання доцільності продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 , вислухавши думки прокурора, захисника і обвинуваченого, вивчивши матеріали кримінального провадження, дійшов до такого.
Судом встановлено, що 09.10.2019 року ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя відносно ОСОБА_5 на стадії досудового розслідування було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 06.12.2019 року. Ухвалою суду від 04.12.2019 року, 30.01.2020 року, 25.02.2020 року та 16.04.2020 року строк запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 був продовжений до 03.02.2020 року, 29.02.2020 року, 24.04.2020 року та 14.06.2020 року, відповідно.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»)).
На думку суду, прокурор у судовому засіданні довів наявність фактів, зміст яких переконав суд у тому, що обвинувачений ОСОБА_5 міг вчинити злочин, вказаний в обвинувальному акті.
При вирішенні питання про доцільність продовження строку тримання під вартою, суд оцінює та враховує у сукупності такі обставини: особистість обвинуваченого (раніше неодноразово (6 разів) судимий за скоєння умисних, у т.ч. корисливих злочинів; звільнився лише 21.06.2019 року по відбуттю покарання за останньою судимістю), його майновий стан (офіційно не працює, відсутні докази щодо наявності постійного щомісячного доходу), соціальні зв'язки (одружений, має на утриманні неповнолітню дитину - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , інколи мешкав за місцем реєстрації дружини у Шевченківському районі м. Запоріжжя).
Крім того, суд враховує здоров'я обвинуваченого. На вимогу суду в.о. начальника філії ДУ «ЦОЗ ДКВС України» в Запорізькій області ОСОБА_8 надала інформацію, згідно якої:
- 07.10.2019 року під час огляду лікаря-терапевта у ОСОБА_5 встановлено перелом ключиці у середній треті ліворуч;
- 08.10.2019 року лікар-травматолог 08.10.2019 року підтвердив наявність перелому і зробив висновок: закритий перелом у середній треті лівої ключиці зі зміщенням. Забій м'яких тканин голови. Алкогольне сп'яніння. Накладена фіксуюча S-образна пов'язка. Може триматися в умовах СІЗО;
- 07.11.2019 року огляд лікаря-травматолога, висновок: перелом лівої ключниці у стадії зрощення зі зміщенням відламків. Рекомендовано амбулаторне лікування 6-8 тижнів в умовах Запорізької міської частини з повторним рентген-контролем та консультацією.
Об'єктивний стан здоров'я ув'язненого ОСОБА_5 задовільний. Протипоказань щодо утримання в умовах ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» за станом здоров'я не має.
Зі слів обвинуваченого у судовому засіданні він проходив повторний рентген-контроль.
При вирішенні питання про доцільність продовження застосування запобіжного заходу ОСОБА_5 судом враховується також і тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України (санкція зазначеної статті передбачає позбавлення волі на строк від 7 до 10 років позбавлення волі).
Згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Отже, обвинувачення особи у скоєнні тяжкого злочину та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказаний злочин, є однім з факторів, який має враховувати суд при обранні та продовженні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.
Тому суд, вважає, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, але таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо не враховувати. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
За змістом обвинувального акту, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого корисливого злочину, тому у суду є певні переконання, що ризик продовження злочинної діяльності є очевидним та таким, що може справдитися із великим ступенем вірогідності. Такі висновки ґрунтуються, у тому числі, і на відомостях щодо відсутності офіційного та постійного місця роботи обвинуваченого, та, як наслідок, відсутності законних джерел доходу.
Таким чином, при аналізі пояснень учасників судового засідання, дослідженні матеріалів кримінального провадження, на думку суду продовжує існувати ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість вчинити інший злочин.
Отже, враховуючи вказані обставини, вважаю за необхідне обвинуваченому ОСОБА_5 продовжити запобіжний захід у вигляді тримання.
Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд виходить із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав інтересів як суспільства, так і потерпілих, визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
09.10.2019 року під час застосування запобіжного заходу до ОСОБА_5 слідчий суддя визначила альтернативний запобіжний захід - заставу у розмірі 153 680 грн. Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_5 заставу як альтернативний запобіжний захід було зменшено з 80 до 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме до 105 100 грн.
Враховуючи майновий стан (офіційно не працевлаштований), сімейний стан обвинуваченого (одружений, має на утриманні неповнолітню дитину), з урахуванням меж розміру застави, визначених у ч.5 ст.183 КПК України, вважаю за необхідне ще зменшити розмір альтернативного запобіжного заходу ОСОБА_5 з 50 до 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме до 84 080 грн. Вважаю, що вказаний розмір застави достатньою мірою буде гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не є завідомо непомірним для нього.
Керуючись ст.ст. 182, 331, 372, 395 КПК України, суд, -
Продовжити строк тримання обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під вартою в ДП «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України по 09.08.2020 року (включно).
ОСОБА_5 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі 84 080 (вісімдесят чотири тисячі вісімдесят) грн.
У разі внесення вказаної застави на ОСОБА_5 покладаються наступні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до судді, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, один раз на тиждень у час, визначений вказаним суддею;
- не відлучатися з м. Запоріжжя без дозволу судді, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження;
- повідомляти суддю, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, про зміну свого місця проживання.
- утримуватися від спілкування з потерпілим ОСОБА_4 , свідком ОСОБА_9 .
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику обвинуваченого, а також надіслати начальнику ДП «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Комунарський районний суд м. Запоріжжя.
Повний текст ухвали складено 10.06.2020 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя ОСОБА_1