Справа № 308/10900/19
12 червня 2020 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі
судді Бедьо В.І.
при секретарі Пазяк С.М.,
розглянувши справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у Полтавській області Департаменту патрульної поліції Дємєнтов Артура Володимировича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом в якому зазначає, що постановою від 12.09.2019 року його визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 3 КпАП України, зокрема за порушення швидкісного режиму в населеному пункті, а саме, що він рухався з швидкістю 116 км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР України та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510,00 грн.. Просить скасувати вказану постанову, як незаконну вказуючи на те, що він не порушував Правила дорожнього руху України, зокрема відсутність дорожніх знаків на даній ділянці, які б позначали наявність населеного пункту та вимірювання швидкості руху за допомогою пристрою «Trucam» з положення рук інспектора, що могло спотворити фактичні результати вимірювання швидкості. Крім цього позивач вказує на відсутність належних доказів порушення ним ПДР України.
Позивач в судове засідання не зявився.
Відповідач в судове засідання також не зявився, однак у поданому суду відзиві просив провести розгляд справи у його відсутності та відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення на позивача є правомірною, посилаючись на обставини викладені у відзиві на адміністративний позов.
Провадження у справі розглянуто у відповідності з особливостями, передбаченими ст. 286 КАС України.
Оглянувши письмові матеріали надані сторонами, суд приходить до наступного висновку.
Постановою серії ДП18 № 597123 від 12.09.2019 року на ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.122 КУпАП.
Підставою для складення зазначеної постанови став встановлений відповідачем факт, що позивач - ОСОБА_1 12.09.2019 року о 11:51 год., керуючи транспортним засобом «Ford Fokus», номерний знак « НОМЕР_1 », в м. Решетилівка, Полтавського р-ну, Полтавської області, рухався зі швидкістю 116 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в межах населеного пункту на 66 км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР України. Швидкість вимірювалася пристроєм TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС000702).
Відповідно до ч.1 ст. 8 ЗУ «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно п. 8 ч.1 ст. 23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ст.. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частини перша, друга, третя і п'ята статті 122, статті 124-1 - 126.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
В ст. 258 КУпАП зазначені випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається.
За приписами ч. 2 наведеної статті протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу (ч. 4 ст. 258 КУпАП).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до ЗУ «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою КМ України № 1306 від 10.10.2001 року. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
В пункті 1.3 ПДР України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до п.12.4 ПДР України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.
Стаття 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, відповідач у справі зобов'язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення позивачем порушення ПДР України відповідними доказами.
Судовим розглядом встановлено, що вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM, що використовувався під час фіксації дій позивача, зареєстрований в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ197-12, затверджений сертифікатом № UA-MI/1-2903-2012, виданим Міністерством економічного розвитку і торгівлі України 29.08.2012 року.
Наказом державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України №100 від 19.02.2002 року, зареєстрованим Міністерством юстиції України 04.03.2002 року за №222/6510, який втратив чинність на підставі наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі №972 від 14.06.2016 року, затверджено Порядок оформлення та видачі сертифікатів затвердження типу засобів вимірювальної техніки, сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу та свідоцтв про визнання затвердження типу засобів вимірювальної техніки, згідно з п.п. 2.5 якого, сертифікати затвердження типу засобів вимірювальної техніки та свідоцтва оформлюються на типи засобів вимірювальної техніки, які занесено під одним реєстраційним номером до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки.
Відповідно до п. 2.6 Порядку оформлення та видачі сертифікатів затвердження типу та свідоцтв про визнання затвердження типу засобів вимірювальної техніки, сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки, затвердженому типу та свідоцтв про визнання затвердження типу засобів вимірювальної техніки, сертифікати затвердження типу засобів вимірювальної техніки та свідоцтва про визнання затвердження типу засобів вимірювальної техніки чинні до вилучення відповідних типів засобів вимірювальної техніки з Державного реєстру.
Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.11.2015 року № 1362 були внесені зміни до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, а саме: згідно з п.1 були виключені з Державного реєстру засобів вимірювальної техніки певні типи засобів вимірювальної техніки, внесені до нього за відповідними номерами, зокрема У3197-12. Однак, засоби вимірювальної техніки, які були введені в експлуатацію до моменту виключення їх з Державного реєстру, дозволяється застосовувати за умови позитивних результатів їх перевірки.
При цьому, суд вказує на те, що виключення з Державного реєстру на підставі наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.11.2015 року № 1362 типу засобу вимірювальної техніки вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM, який зареєстрований в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12 не встановлює неможливість його використовувати.
Так, оскільки, прилад TruCAM було введено в експлуатацію в період його перебування в Державному реєстрі, відповідно його подальша експлуатації не обмежена нормами чинного законодавства України.
На підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення (перевищення встановленої швидкості), відповідачем надано фото з засобу TruCам LTI 20/20, що на DVD диску, на якому, на думку відповідача, зафіксований автомобіль позивача.
Разом з цим, з інформації, що міститься на цьому фото вбачається, що швидкість автомобіля зафіксована на відстані 252,9 м, а вимірювання швидкості здійснювалося у сонячну погоду, тобто при достатньому сонячному освітленні, у зв'язку з чим, марку автомобіля та державний номерний знак на цьому фото відображений чітко та дає змогу достовірно встановити цифрові та буквенні знаки, що на ньому зазначені.
Тобто, можливо достовірно ідентифікувати автомобіль, а відтак, даний знімок може бути належним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Підсумовуючи викладене, суд констатує, що постанова про накладення на ОСОБА_1 адміністративного штрафу у розмірі 510,00 грн. винесена інспектором у відповідності до норм КУпАП, а тому в задоволенні позовної заяви слід відмовити.
Керуючись ч. 3 ст. 122, 251, 280 КпАП України, ст. 286 КАС України суд,-
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до інспектора роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у Полтавській області Департаменту патрульної поліції Дємєнтов Артура Володимировича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду відповідно до вимог ч. 4 ст. 286 КАС України. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду В.І. Бедьо