Справа № 308/5172/20
12.06.2020 місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020070030001210 від 16.04.2020 року, про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Ужгород, Закарпатська область, що зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з Ужгородської місцевої прокуратури надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020070030001210 від 16.04.2020 року, про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Ухвалою судді від 02.06.2020 року призначено підготовче судове засідання у даному кримінальному провадженні.
Прокурор ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні вважає за необхідне призначити кримінальне провадження до судового розгляду.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 не заперечили проти призначення кримінального провадження до судового розгляду.
Потерпілий ОСОБА_4 у підготовче судове засідання не прибув, при цьому згідно з його заявою від 13.05.2020 року, справжність підпису в якій засвідчено приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області ОСОБА_6 , зареєстровано в реєстрі № 534, підтверджує, що завдана йому ОСОБА_4 шкода, внаслідок вчинення останнім кримінального правопорушення (крадіжка належного йому мобільного телефону та нанесення тілесних ушкоджень) відшкодована повністю, будь-яких матеріальних, моральних претензій щодо відшкодування шкоди він до ОСОБА_4 не даний час не має і в майбутньому не матиме. Також зазначив, що не бажає у подальшому бути учасником кримінального провадження.
З урахуванням наведених обставин, з'ясувавши в учасників судового провадження їх думку щодо можливості проведення підготовчого судового засідання у відсутності потерпілого, а також можливості призначення судового розгляду, суд дійшов висновку, що кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду з наступних підстав.
Обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 складений у відповідності з вимогами КПК України і поверненню прокурору не підлягає. Провадження за обвинувальним актом підсудне Ужгородському міськрайонному суду Закарпатської області. Порушення вимог КПК України, які б унеможливлювали призначення провадження до судового розгляду, відсутні.
Сторони кримінального провадження клопотань щодо прийняття рішень, передбачених п. п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, не заявили.
Зазначене судове засідання з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити у відкритому судовому засіданні, так як обмеження щодо цього, передбачені ч. 2 ст. 27 КПК України, відсутні.
Разом із тим, прокурором подано клопотання про застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
В обґрунтування зазначеного клопотання прокурор посилається на те, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України - відкрите викрадення чужого майна, поєднане із насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого. 16.04.2020 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення та 16.04.2020 року слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів. 29.05.2020 року затверджено обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 та скеровано матеріали для розгляду до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області. Зауважує, що наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні інкримінованого ОСОБА_4 злочину повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 16.04.2020 року, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 від 16.04.2020 року, протокол впізнання особи по фотознімкам за участю потерпілого ОСОБА_7 від 16.04.2020 року, протокол затримання ОСОБА_4 від 16.04.2020 року, протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 від 16.04.2020 року, довідкою чергового лікаря Ужгородської ЦМЛК. За твердженням прокурора, на підставі викладеного є необхідність в обранні ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з метою забезпечення виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання його спробам переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків та потерпілого, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. Необхідність обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на думку прокурора, обумовлена тим, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування, вчинити спроби незаконно впливати на потерпілого, свідків злочину, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення. ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого, санкція за вчинення якого передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від чотирьох до шести років. Тому, як вказує прокурор, існують ризики, що обвинувачений не буде виконувати покладені на нього обов'язки та зможе переховуватися від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання винним. Крім того, прокурор просить врахувати, що ОСОБА_4 ніде не працює і не має постійного джерела доходу, що дає підстави вважати, що перебуваючи на волі може продовжити свою злочинну діяльність. Прокурор зазначає, що інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 , оскільки альтернативні запобіжні заходи не забезпечують належний рівень гарантії доброчесної поведінки, тому наявна необхідність в обранні такої міри запобіжного заходу. Таким чином, з урахуванням характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому, обставини вчинення правопорушення, тяжкості покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, сторона обвинувачення вважає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає меті, з якою він застосовується, даний запобіжний захід позбавляє можливості ОСОБА_4 перешкодити кримінальному провадженню, ухилитися від суду, а також мати можливість незаконно впливати на учасників провадження під час судового розгляду.
На підставі викладеного, прокурор просить застосувати відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів діб.
Захисник просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про застосування відносно його підзахисного запобіжного заходу у виді тримання під вартою та подав клопотання про зміну запобіжного заходу, згідно з яким просить змінити запобіжний захід ОСОБА_4 із тримання під вартою на особисте зобов'язання або обрати інший запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою. Зауважив, що 17.04.2020 року слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області відносно ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення застави. Мотивуючи своє рішення, слідчий суддя виходив із того, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, застосував щодо потерпілого насильство, а тому відносно ОСОБА_4 обрано найсуворіший запобіжний захід. Вважає, що відносно ОСОБА_4 можливо застосувати менш суворий запобіжний захід, зокрема особисте зобов'язання з огляду на те, що ОСОБА_4 раніше ані до кримінальної, ані адміністративної відповідальності не притягався, за місцем проживання характеризується позитивно, а злочин вчинив через те, що три дні до цього нічого не їв через відсутність коштів. До карантину ОСОБА_4 працював в Угорщині, а після початку карантину повернувся в м. Ужгород і не міг знайти собі місце роботи і через голод вирішив викрасти у потерпілого телефон. При цьому збитки потерпілому повністю відшкодував, моральну шкоду компенсував, витрати на лікування оплатив, що свідчить нотаріально засвідчена розписка від потерпілого про відсутність у нього до ОСОБА_4 будь-яких претензій. Захисник наголошує, що свою вину ОСОБА_4 повністю визнав, щиро кається, за два місяці в СІЗО він усвідомив всю неправомірність свого діяння і вжив всіх заходів відшкодування шкоди потерпілому. Вказує, що ОСОБА_4 втікати нікуди не збирається, на свідків чи потерпілого впливати наміру не має, знищувати будь-які докази наміру не має, інше правопорушення вчиняти не буде. Захисник вважає, що його підзахисному можливо змінити запобіжний захід із тримання під вартою на особисте зобов'язання або домашній арешт, з огляду на те, що у нього є сім'я, мати, а також є житло.
Обвинувачений підтримав позицію свого захисника, пояснивши, що свою вину в інкримінованому йому злочині визнає повністю та про вчинене шкодує.
Розглянувши клопотання прокурора про застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, клопотання захисника про зміну запобіжного заходу, заслухавши учасників судового провадження та вивчивши наявні матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Як встановлено судом, під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 згідно з ухвалою слідчого судді Ужгородського міськайонного суду Закарпатської області від 17.04.2020 року (справа № 308/3793/20) застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком до шістдесят днів, а саме до 20 год. 53 хв. 13.06.2020 року. Строк тримання ОСОБА_4 під вартою постановлено рахувати з моменту його фактичного затримання - з 20 год. 53 хв. 16.04.2020 року.
Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, як вбачається із змісту зазначеної ухвали, слідчий суддя виходив із тяжкості вчиненого ОСОБА_4 злочину, наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема, ОСОБА_4 , перебуваючи на волі та усвідомлюючи можливе покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні даного злочину, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, знаючи та намагаючись уникнути відповідальності за вчинене ним діяння, усвідомлюючи наслідки в разі доведення його вини у вчинені вказаного злочину, незаконно впливати на потерпілого, свідків, як основних джерел показів в даному кримінальному провадженні, з метою схилити їх до зміни чи відмови від показань під час їх допиту в судовому засіданні. Крім того, з огляду на те, ОСОБА_4 вчинено злочин із застосуванням до потерпілого насильства, слідчий суддя дійшов висновку за можливе, у відповідності до ч. 4 ст. 183 КПК України, не визначати розмір застави у даному кримінальному провадженні.
Статтею 29 Конституції України регламентовано, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 131 КПК України запобіжний захід є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України).
За приписами ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу судом встановлено, що стороною обвинувачення ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є: відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого.
Злочин, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України, у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років.
Перевіряючи обґрунтованість обвинувачення, суд виходить з практики Європейського суду з прав людини та вважає, що дані, які вказують на обґрунтоване обвинувачення, та навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів щодо можливого вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому злочину, містяться в їх сукупності в матеріалах, здобутих під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12020070030001210, на які посилається сторона обвинувачення. При цьому обвинувачений свою у вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнає повністю.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства (рішення Європейського суду з прав людини від 26.06.1991 року «Летельє проти Франції», скарга № 12369/86).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Оцінюючи наявність ризиків у кримінальному провадженні, суд виходить з того, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.
Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу суд враховує тяжкість покарання за ч. 2 ст. 186 КК України, яке загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у вказаному злочині, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, який має постійне місце проживання, неодружений, не має постійного місця роботи та джерела доходу, є молодим за віком, майновий стан обвинуваченого, є раніше не судимим.
Зважаючи на викладене та обґрунтування сторони обвинувачення, беручи до уваги, що на даний час докази, передбачені ст. 84 КПК України, із сторони обвинувачення та сторони захисту судом не досліджено, з урахуванням наведених даних суд вважає доведеними під час розгляду клопотання наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховування обвинуваченого від суду, враховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого обґрунтовано він обвинувачується та суворість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватим, що оцінені в сукупності з даними про його особу.
Доводи сторони захисту зазначених висновків суду не спростовують.
При цьому доводи прокурора про існування інших ризиків, а саме можливість обвинуваченого вчинити спроби незаконно впливати на потерпілого, свідків злочину, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, у зв'язку із чим ці ризики не враховується судом при вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу.
За таких обставин, виходячи з вимог ст. ст. 177, 178, 183 КПК України та з огляду на обґрунтованість обвинувачення, тяжкість ймовірного покарання, конкретні обставини кримінального правопорушення, встановлений ризик, що оцінені в сукупності із даними про особу обвинуваченого, суд вважає, що належний контроль за поведінкою ОСОБА_4 та дієве запобігання встановленому в провадженні ризику неможливе шляхом застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, а відтак клопотання сторони обвинувачення про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є підставним та підлягає задоволенню, а в задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу слід відмовити.
Разом із тим, згідно з п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Враховуючи наведену норму кримінального процесуального закону та обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_4 діяння, що поєднане із насильством, наслідки його вчинення, суд не знаходить підстав для визначення розміру застави обвинуваченому при застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою як альтернативного запобіжного заходу.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі провадження, не встановлено та сторонами кримінального провадження не наведено.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше.
Керуючись ст. ст. 27, 177, 178, 183, 194, 197, 314-316, 369, 372, 376 КПК України, суд,
Призначити кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020070030001210 від 16.04.2020 року, про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 16 год. 00 хв. 19 червня 2020 року у залі судових засідань Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області за адресою: вул. Загорська, 53, м. Ужгород, Закарпатська область.
Розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово.
У судове засідання викликати прокурора, обвинуваченого, його захисника та потерпілого.
Клопотання прокурора Ужгородської місцевої прокуратури ОСОБА_3 про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Обрати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до шістдесяти днів без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали закінчується 10 серпня 2020 року, включно.
Відмовити у задоволені клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу.
Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити Державній установі «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)».
Ухвала у частині застосування запобіжного заходу може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Визначити час проголошення повного тексту ухвали 15 червня 2020 року о 16 год. 00 хв.
Головуюча ОСОБА_1