Провадження № 2/522/1695/20
Справа № 522/15103/16-ц
15 червня 2020 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Домусчі Л.В.,
при секретарі судового засідання - Вадуцкої В.І.,
розглянувши у підготовчому засіданні матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Департаменту міського господарства Одеської міської ради, комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла», ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування розпорядження органу приватизації,
15 серпня 2016 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до Департаменту міського господарства Одеської міської ради, комунального підприємства «Міського агенства з приватизації житла» про визнання незаконним та скасування розпорядження органу приватизації та просить визнати незаконним та скасувати розпорядження органу приватизації № 96200 від 14 квітня 1997 року, прийняте Управлінням житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Одеської міської ради на ім'я ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 , а.с.2-3).
Провадження у справі відкрито 19 серпня 2016 року.
Відповідно до Закону України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII Цивільний процесуальний Кодекс викладено у новій редакції, який набрав чинності з 15.12.2017 року. Згідно п. 9 ч.1 Перехідних Положень (розділ ХІІ) справи, провадження яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу (Законом України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII), розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою від 06 лютого 2018 року справу продовжено розглядом за правилами загального позовного провадження
Ухвалою суду від 05 жовтня 2018 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про залучення їх у справі в якості правонаступників померлого позивача та закрито провадження у справі.
Постановою Одеського апеляційного суду від 22 травня 2019 року, ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 05.10.2018 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
08 липня 2019 року за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа надійшла в провадження судді ОСОБА_6 та ухвалою суду від 09.07.2019 року була прийнята до провадження.
На підставі Рішення Вищої ради правосуддя від 29 серпня 2019 року № 22/0/15-19 про звільнення ОСОБА_6 з посади судді Приморського районного суду міста Одеси у зв'язку з поданням заяви про відставку, з метою забезпечення дотримання прав та законних інтересів сторін по справі, а також дотримання розумних строків розгляду справи, та на підставі службової записки помічника судді ОСОБА_6 - ОСОБА_7 здійснено перерозподіл справи.
Матеріали справи надійшли до судді Домусчі Л.В. та ухвалою суду від 24.10.2019 року прийнято до провадження з призначення до розгляду в підготовчому засіданні на 25.11.2019 року.
25.11.2019р. розгляд справи відкладено на 20.01.2020р. у зв'язку з тим, що позивач помер та з метою можливого залучення правонаступників, а також неявкою ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ..
Листом від 26.11.2019 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 сповіщались про час та дату наступного судового засідання та останнім було запропоновано з'явитись до суду для вирішення питання з урахуванням їх думок про залучення їх в якості правонаступників позивача.
20.01.2020 року, 02.03.2020 року, 13.04.2020 року розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою сторін.
У підготовче засіданні 15.06.2020 року з'явились дружина померлого ОСОБА_4 та представник відповідачки - ОСОБА_8 .. Інші відповідачі у засідання не з'явились, були сповіщені про час та місце розгляду справи належним чином.
Дружина померлого ОСОБА_4 просила залучити її та її доньку - ОСОБА_5 як правонаступників позивача - померлого ОСОБА_5 .. Зазначила, що за їх заявами була відкрита спадкова справа №262л/2019 до майна померлого ОСОБА_1 та ухвалою апеляційного суду від 10.07.2017 року вона була залучена правонаступником померлого.
Представник відповідачки заперечував проти даного клопотання та просив відмовити, посилаючись на те, що в матеріалах справи відсутнє свідоцтво про шлюб сторін та лише ОСОБА_5 як донька померлого є його правонаступником. Окрім того, посилався на те, що мова йде про право померлого на квартирну чергу та заявники не можуть успадкувати це особисте немайнове право померлого. Вказував, що апеляційним судом по справі №522/4021/15 було відмовлено в залучені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 як правонаступників померлого ОСОБА_1 та провадження у справі було закрито.
Суд, дослідивши матеріали справи, подане клопотання, приходить до наступних висновків.
Предметом позовних вимог у рамках даної цивільної справи є вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування розпорядження органу приватизації №96200 від 14 квтіня 1997 року, прийняте Управлінням житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Одеської міської ради на ім'я ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_2 ..
Позивач ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .
За заявами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Приморською державною нотаріальною конторою у м. Одеса до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 було відкрито спадкову справу №262л/2019.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Склад спадщини закріплений ст.. 1218 ЦК України, тож до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1219 ЦК України передбачено, що не входять до кладу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема:
1) особисті немайнові права;
2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;
3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;
5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Передусім закон вказує, що до складу спадщини не включаються особисті немайнові права. Безперечною ознакою немайнових прав є невіддільність останніх від особи їхнього носія. Разом з тим деякі особисті немайнові права є тісно пов'язаними з майновими відносинами, і нерозривний зв'язок цих прав з суб'єктом не є настільки очевидним.
Суд вбачає, що апеляційний суд, скасовуючи ухвалу суду 05.10.2018 року про закриття провадження у даній справі, виходив із того, що ця справа є фактичним продовженням процесу захисту прав ОСОБА_1 в межах іншої цивільної справи № 2-3818/11 за позовом першого заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, та в інтересах ОСОБА_1 до управління житлово-комунального господарства (нині Департамент міського господарства) Одеської міської ради, ОСОБА_3 , правонаступником якої є ОСОБА_10 , про визнання недійсним свідоцтва про право власності, яка була порушена 19.05.2008 р. У рамках даної справи №2-3818/11 причиною звернення до суду стало намагання ОСОБА_1 захисти свої житлові права, в т.ч. право на житло, на що звертала увагу колегія судді Апеляційного суду Одеської області в своєму рішенні від 05.03.2013 р. по цій справі. Зокрема в остаточному рішенні Апеляційний суд Одеської області вказав, що з рішення виконавчого комітету Центральної районної Ради народних депутатів №427 від 04.08.1972 року вбачається, що лівий флігель будинку АДРЕСА_2 якому знаходиться квартира АДРЕСА_3 , внесений до списку аварійних будинків, які підлягають знесенню. В подальшому будівлі зазначеного будинку визнані ветхими, такими, що підлягають зносу, на підставі рішення виконавчого комітету Центральної районної Ради народних депутатів №577 від 19.10.1979 року. На час приватизації квартира АДРЕСА_4 на АДРЕСА_5 поверху фасадного АДРЕСА_6 АДРЕСА_7 (літера А), та АДРЕСА_8 АДРЕСА_3 , яка знаходиться в одноповерховому лівому флігелі цього ж будинку (літера Б) - знаходилися в аварійному стані. Крім вищезазначених рішень, це підтверджується висновком Одеського філіалу «УКРЖИЛПРОЕКТ» від 14 липня 1979 року, висновком науково-виробничого центру «Екострой», фото таблицями, листуванням з приводу аварійності квартири та відключення її в зв'язку з цим від газопостачання (т.1, а.с.107-111, 134, 180-181, 197). Таким чином, внаслідок приватизації квартири, яка проведена з порушенням вищезазначених норм матеріального права, позивач ОСОБА_1 був позбавлений конституційного права на житло. Відповідно свідоцтво про право власності на приватизовану квартиру, яке видано управлінням житлово-комунального господарства Одеської міської ради на ім'я ОСОБА_3 від 14 квітня 1997 року було визнано недійсним. Між тим, остаточного правового ефекту від вказаного рішення ОСОБА_1 не було отримано, про що свідчить його наступне звернення до суду в межах цієї справи 15.08.2016 року.
У п. 50 справи «Чуйкіна проти України», заява № 28924/04, рішення від 13 січня 2011 р. Європейський суд нагадав, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 28-36, Series A № 18).
Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002- II).
При цьому апеляційний суд в ухвалі суду від 22.05.2019 року (т.2, а.с.107-109) виходив із того, що процесуальне правонаступництво обумовлюється не тільки конкретною матеріально-правовою підставою (вхід до кола успадкованих прав), але й іншими факторами - залежність права на захист своїх прав від права іншої особи (наприклад, членів сім'ї померлого наймача).
Крім того, у межах іншого провадження Апеляційний суд Одеської області вже вирішував питання між вказаними сторонами щодо правонаступництва ухвалою від 10.07.2017 (справа № 522/21066/15ц, за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , третя особа на боці відповідача без самостійних вимог щодо предмету спору - Одеська міська рада, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, про виселення та вивільнення приміщення, визнання права користування), а тому з врахуванням заборони ЄСПЧ на «суперечливу практику» в межах одного суду сторона вправі розраховувати на послідовну позицію суду з цього питання.
Процесуальний порядок правонаступництва визначений ст. 55 ЦПК України, згідно з якою у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 ЦПК України, усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
У зв'язку з вищезазначеним, суд вбачає, що ОСОБА_4 як дружина померлого позивача та ОСОБА_5 як донька померлого позивача є процесуальним правонаступником позивача як члени сім'ї померлого наймача у відносинах, спір щодо яких розглядається судом у даній справі, та на підставі статті 55 ЦПК України суд вважає, що необхідно залучити їх до участі у справі в якості правонаступників.
Керуючись ст.ст.2, 4, 12, 13, 43, 55, 76, 81, 89, 197-198, 247, 258-260, 268, 353, 354 ЦПК України, суд,
Клопотання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про залучення правонаступників позивача - задовольнити.
Залучити до участі у справі в якості правонаступників (позивача) у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту міського господарства Одеської міської ради, комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла», ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування розпорядження органу приватизації - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремо від рішення суду оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Повний текст ухвали суду складено 15.06.2020 року.
Суддя Домусчі Л.В.