Справа № 263/363/20
Провадження №2-а/263/122/2020
15 червня 2020 року Жовтневий районний суд м.Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді Папаценко П.І., за участю секретаря Момот А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі справу адміністративної юрисдикції за позов ОСОБА_1 до поліцейського роти №2 батальону Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції Гах Андрія Анатолійовича про визнання дій поліцейського незаконними, протиправною постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАК №1935402 та її скасування, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до поліцейського роти №2 батальону Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції Гах Андрія Анатолійовича, у якому просить суд визнати: незаконними дії поліцейського Гах А.А. щодо складання постанови серії ЕАК №1935402 від 4.01.2020 року про адміністративне правопорушення передбачене ст.122 ч.3 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у сумі 510 грн.; протиправною постанову серії ЕАК №1935402 від 4.01.2020 року та скасувати її, а провадження по справі закрити.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що інспектор Гах А.А. 04.01.2020 року о 9:13 годині склав постанову серії ЕАК №1935402, у резолютивній частині якої зазначив, що 4.01.2020 року о 08:54:48, с.Республіка Н 08 681 км, водій керуючи автомобілем порушив встановлені обмеження швидкості руху в населеному пункті на 59 км/год, а саме рухався зі швидкістю 109 км/год. Вимірювалось Trucam 000788, чим порушив п.12.4 ПДР - перевищення водієм ТЗ встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більше як на 50 км/год (правова кваліфікація адміністративного правопорушення - ч.3 ст.122 КУ пАП), згідно якого накладено штраф у розмірі 510 грн.
Далі зазначив, що 4.04.2020 року о 8 годині 50 хвилин він рухався на керованому ним транспортному засобі марки Ford Focus, державний номерний знак НОМЕР_1 у напрямку с.Нікольське - с.Республіка (автомобільна дорога Н08 позаміського призначення) та відповідно до ч.3 ст.21 ЗУ «Про дорожній рух» на відстані близько 200 м. до дорожнього знаку населений пункт с.Республіка дотримувався дозволеного поза межами населеного пункту режиму швидкості дорожнього руху. Вже в населеному пункті його зупинив інспектор ОСОБА_2 коли він рухався зі швидкістю не більше 59 км/год, відповідно до п.12.4 ПДР України, при цьому переткнув лінію розмежування населеного пункту. Причину зупинки транспортного засобу інспектор ОСОБА_2 пояснив тим, що він нібито перевищив швидкість рухаючись автомобілем у населеному пункті с.Республіка, що він категорично заперечив, пояснивши, що рухався з дозволеною швидкістю, без порушень. Як доказ йому пред'явили для огляду зображення, яке було зроблено на засіб вимірювання швидкості руху Trucam 0007881, однак на зображені не було встановлено порушення швидкості руху, мало місце тільки зображення його транспортного засобу. Крім того фіксування на вказаний засіб здійснював не інспектор ОСОБА_2 , а інша невідома йому особа, яка на його думку не є співробітником поліції. Також, місце для роботи з приладом не було позначено відповідними дорожніми знаками з метою інформування учасників дорожного руху про проведення вимірювання швидкісного режиму. На його прохання надати відповідні документи на вказану вимірювальну техніку, а саме - сертифікат, працівники поліції категорично відмовились, не пояснюючи причину. Його адміністративна справа інспектором Гах А.А. фактично не розглядалась належним чином, його позбавили можливості звернутися за правовою допомогою, подати заперечення на постанову. Отже жодних доказів того, що саме він порушив правила дорожнього руху інспектор патрульної поліції ОСОБА_2 не надав. У постанові відсутні докази того, що відображена на приладі Trucam 0007881 швидкість належала саме його автомобілю. Він стверджує, що його автомобіль рухався із швидкістю близько 50 км/год. На підставі наведеного, вимушений звернутися до суду з даним позовом.
Ухвалою судді Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області Папаценко П.І. від 13.01.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.
На виконання вказаної Ухвали позивач ОСОБА_1 надав суду додаток до позовної заяви, цифровий диск DVD-R з відеофайлом, лист начальника Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції Вершиніна М., за яким на запит позивача, останньому надано фото і відео з приладу Trucam 000788 та відеозапис з портативних відеореєстраторів патрульних поліцейських УПП в Донецькій області ДПП від 04.01.2020 року по постанові ЕАК №1935402.
В додатку до позовної заяви позивач ОСОБА_1 вже за наведеними обставинами наполягав на задоволені позову, крім того на його думку відеозапис фіксування події, що мала місце 04.01.2020 року містить очевидні зміни, або ознаки підробки фактичних даних. Також вимірювання швидкості руху здійснювалось на прилад Trucam 000788I, при цьому його марка, номер не збігаються з документами на прилад, наданими відповідачем, за якими прилад зазначений, як TruCam LTI 20/20, серійний номер ТС000788, що вказує на те, що вимірювання швидкості здійснювалось не тим приладом. Вважає, що притягнення його до адміністпративої відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП є незаконним та необґрунтованим с наступних підстав: він був позбавлений можливості скористатися своїми права за ст.268 КУпАП; була порушена процедура розгляду адміністративної справи (не вказано дату, час та місце розгляду справи); розгляд справи здійснено на місце, без підготовки та надання йому часу для звернення за правовою допомогою; фактичні докази (відеофайл 1578128089 КС000 0104 085449), які є основними при доведеності його вини відповідно до ст.72 КАС України містять очевидні ознаки зміни файлу, що є недопустимим у доказуванні вини.
З наведеного позивачем, слід зазначити, що він посилається на керування ним транспортним засобом 4.04.2020 року, одночасно погоджуючись зі складанням відповідачем постанови 04.01.2020 року, яку він оскаржую. За таких умов, за відсутності будь-якого обґрунтування відповідачем зазначеному, суд вважає, що позивач допустив описку стосовно «місяця» в якому він керував транспортним засобом.
Ухвалою Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 04.02.2020 року по вказаній справі було відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
18.02.2020 року та 12.05.2020 року від відповідача ОСОБА_2 надійшли відзив на адміністративний позов про скасування постанови та доповнення до нього, в яких зазначено наступне.
Під час несення ним служби у складі екіпажу "Чайка" на автомобільній дорозі загального користування національного значення Н 08 (Запоріжжя - Маріуполь) на 681 км, що проходить через населений пункт с.Республіка (Нікольський район, Донецька область), 04.01.2020 року за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 (серійний номер 000788), було виявлено порушення Правил дорожнього руху, а саме, водій транспортного засобу Ford Focus з номерним знаком НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 109 (сто дев'ять) км/год., при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті (50 км/год.) на 59 (п'ятдесят дев'ять) км/год., чим порушив п. 12.4 ПДР України, після чого на підставі ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» транспортний засіб було зупинено поліцейськими.
Після зупинки транспортного засобу він підійшов до водія автомобіля, представився належним чином, довів водію суть скоєного ним адміністративного правопорушення, запропонував йому пред'явити документи. За наданими документами водієм виявився ОСОБА_1 - позивач по справі. Водій виявився співробітник органів Національної поліції (пред'явив відповідне посвідчення), та почав сперечатись з поліцейськими, щодо законності використання лазерного вимірювача швидкості TruCam. З цього приводу зателефонував на спец, лінію «102» органів Національної поліції з скаргою на працівників поліції. Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, роз'яснивши ОСОБА_1 права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, він виніс відносно позивача постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП. Розглядаючи дану справу, він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами. Під час фіксування швидкості руху транспортного засобу Ford Focus з номерним знаком НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , екіпажем "Чайка" використовувався лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 (Laser Technologe Inc), серійний номер, в даному випадку ТС000788, що підтверджено відповідними документами (сертифікат, свідоцтво про повірку, копія експертного висновку). Позивач зазначає, що в постанові начебто зазначено, що вимірювання швидкості проводилось виробом Trucam, серійний номер 000788|, чим намагається суд ввести в оману, зазначивши додатковий символ «І» в номері, але символ «|» слід вважати, як спосіб розділення між блоками відомостей наведеними в постанові та таким, що не відноситься до серійного номеру виробу TruCam.
Таким чином, зважаючи на викладене, постанова серії ЕАК № 1935402 від 04.01.2020 року у справі про адміністративне правопорушення є обґрунтованою та законною, тому позивачу слід відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Позивач в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, на електронну адресу суду надіслав заяву про розгляд справи без його участі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, в наданому суду відзивах на адміністративний позов просив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 та провести розгляд справи без його участі.
На підставі ч. 4 ст. 229 КАС України, у зв'язку з неявкою учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, враховуючи позицію сторін, дослідивши матеріали справи, переглянувши відеозапис фіксації адміністративного правопорушення, приходить до наступного висновку.
Як вбачається зі змісту постанови ЕАК №1935402 від 04.01.2020 року та наданих доказів водій ОСОБА_1 04.01.2019 року о 08:54:48 хвилин, керуючи транспортним засобом автомобілем марки FORD FOCUS номерний знак НОМЕР_1 рухався по автомобільній дорозі загального користування національного значення Н 08 (Запоріжжя - Маріуполь) на 681 км., що проходить через населений пункт с.Республіка (Нікольський район Донецької області) порушив встановлені обмеження швидкості руху на 59 кілометрів на годину, а саме рухався зі швидкістю 109 км/год, яка вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості TruCam 000788, чим порушив п.12.4 ПДР України - перевищення водіями ТЗ встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів у населених пунктах більш ніж на 50 км/год. За вказаною постановою, складеною поліцейським роти №2 батальону Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції Гах А.А., водія ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ст. 122 ч. 3 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у сумі 510 грн.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Стосовно суті прийнятої відповідачем постанови ЕАК №1935402, складеної 04.01.2020 року о 09:13:48, у справі про адміністративне правопорушення, суд зазначає наступне.
Правила дорожнього руху, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху, повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що і інші учасники виконують ці Правила.
Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху.
Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ч.2 ст.61 Конституції України). Системний аналіз та юридичний зміст положень ч.2 ст.61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа. Відмінність у складі правопорушення (як в цілому, так і в конкретних його елементах) дає підстави для притягнення особи до різних видів юридичної відповідальності.
Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого порядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст.1 КУпАП).
Положеннями ч. 3 ст. 122 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати та неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, г установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
За вимогами п. 1.3. ПДР України, ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно з п. 1.5 ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Відповідно до п. 1.9 ПДР України: особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
За п. 2.3 б) ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом.
Відповідно до пункту 12.4 Правил дорожнього руху України (зі змінами) у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Щодо твердження позивача про фіксування правопорушення за межами населеного пункту, слід зазначити наступне. Перевищення позивачем швидкісного режиму відбулось на 681 км автошляху Н 08, безпосередньо в населеному пункті с. Республіка, що підтверджується долученим до відзиву відеозаписом відрізку автошляху Н 08, від початку населеного пункту с.Республіка (682 км) до його закінчення (680 км), (напрямок руху автомобіля позивача), де зафіксовано встановленні відповідні дорожні знаки (файл на оптичному диску «с. Республіка (1)»).
Загальне обмеження швидкості 50 км/год. стосується населених пунктів, позначених дорожнім знаком 5.45 «Початок населеного пункту», який розташований на зазначеній ділянці дороги, в напрямку руху позивача, на 682 кілометрі автодороги Н 08, тобто на значній відстані до місця правопорушення, що підтверджується зазначеним відеозаписом, де відбулося перевищення швидкості.
Із досліджуваного судом відеозапису, видно розташовання дорожнього знаку 5.45 «Початок населеного пункту» (682 км Н 08), після якого, згідно ПДР, водіям дозволено рух зі швидкістю не більше 50 км/год., на 32 секунді (681 км Н 08) - місце фіксування швидкості руху (109 км/год.), автомобіля, яким керував позивач, на 47 секунді (681 км Н 08) - місце зупинки; на 2 хвилині - кінець населеного пункту с. Республіка (680 км Н 08).
На відеофайлі з виробу ТгuСАМ 000788, видно як автомобіль позивача, одразу після фіксування швидкості в 109 км/год., проїжджає два пішохідні переходи, позначені відповідними дорожніми знаками та дорожньою розміткою, які розташовані в населеному пункті (файл «1578128089_КС000_0104_085449» на оптичному диску). Такі дії водія були небезпечними для інших учасників дорожнього руху.
З вказаного випливає, що позивач рухався в населеному пункті (с. Республіка) де Правилами встановлено обмеження швидкісного режиму (не більше 50 км/год.), зі швидкістю 109 км/год. (перевищення на 59 км/год.), чим порушив п. 12.4 ПДР, за що передбачена відповідальність ч.3 ст.122 КУпАП - перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на 50 км/год.
За таких обставин автомобіль марки FORD FOCUS номерний знак НОМЕР_1 , керований позивачем, зупинив поліцейський Гах А.А., який разом з іншим поліцейським входив до складу екіпажу «Чайка». Обидва поліцейських підійшли до зупиненого автомобіля, належним чином представилися водію, пред'явили службові посвідчення. Відповідач ОСОБА_2 довів водію суть скоєного адміністративного правопорушення, запропонував йому пред'явити документи, передбачені вимогами п. 2.1. Правил дорожнього руху України, а саме: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 32 ЗУ «Про Національну поліцію» та пункту 2.4.а ПДР України. Як водій транспортного засобу, знаходячись на місті водія в автомобілі ОСОБА_1 - позивач по справі надав відповідні документи.
В позовній заяві позивач посилається також на порушення відповідачем процедури розгляду справи, оскільки поліцейський Гах А.А. не пояснив йому обставин справи, здійснив розгляд справи на місці, не вказавши в постанові дати, часу, місце розгляду справи, та без надання йому часу для звернення за правовою допомогою.
Вищезазначені доводи позивача є безпідставними з таких підстав.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 251 КУпАП визначає поняття та джерела доказів у справі про адміністративне правопорушення. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, в т.ч. тими, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 278 КУпАП визначає умови підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення. Згідно даної норми, орган, (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення, вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду, чи витребувано необхідні додаткові матеріали, чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон) поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Пунктом п. 8 ч. 1 ст. 35 Закону передбачено, що поліцейський може зупинити транспортний засіб, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
В статті 258 КУпАП зазначені випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається.
Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису) (ч. 2 ст. 258 КУпАП).
Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення (ч. 3 ст. 258 КУпАП).
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу (ч. 4 статті 258 КУпАП).
Таким чином, у інспектора поліції відсутні в даному випадку підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (частина третя статті 122 цього Кодексу), від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до п. 1 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015 року (далі - Інструкція), справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, користується правами, визначеними у статті 268 КУпАП (п. 4 розділу ІІІ Інструкції).
Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.
Згідно ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Відповідачем ОСОБА_2 було дотримано порядку розгляду справи, роз'яснено права особи, яка притягується до відповідальності, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП та надано можливість позивачу ними скористатися. Вказані обставини підтверджуються відеозаписом, з портативного реєстратора патрульного, який закріплено на форменому одязі (запис додається на оптичному диску).
Так на файлі 20200104183439000986: о 08:56:45 год. - розяснено причину зупинки; о 08:57:15 год. - початок розгляду справи; о 08:57:20 год. - розяснено права; о 08:58:03 год. - водій відповідає на запитання поліцейського, що розясненні права зрозумілі, та надано можливість ними скористатися. Клопотання водія, щодо ознайомлення з фото, відео доказами, дозвільними документами на право використання виробу ТгuСАМ задоволено в повному обсязі (на тому ж файлі відповідно о 08:56:56 год., та о 08:59:10 год. (повторно о 09:17:26 год)). Щодо заяви водія, про надання йому безоплатної правової допомоги, поліцейський надав йому можливість таким правом скористатися. Будь-яких інших клопотань позивач не заявляв, в тому числі про перенесення розгляду справи. Жодних пояснень по справі, викладених в позовній заяві (рух поза населеним пунктом, рух зі швидкістью 59 км/год), позивач не надавав при розгляді справи, а лише спиричався про правомірність застосування поліцейськими виробу ТгuСАМ та вимагав дозвільних документів, з якими позивача, слід наголосити, неодноразово було ознайомлено.
Крім того, суд зазначає, що в постанові ЕАК №1935402, складеної поліцейським Гах А.А. 04.01.2020 року о 09:13:48, у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , вказано, ким, коли вона складена, місце складання, яким є: Донецька область, Нікольський район, с.Республіка, 681 км. дороги загального користування національного значення Н 08.
В даному випадку у відповідача були відсутні підстави для відкладення розгляду справи.
Суд зазначає, що позивач своїм правом щодо залучення адвоката не скористався, оскільки забезпечення адвокатом покладається на особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, а не на працівника поліції.
Крім того, Європейський суд з прав людини в пункті 32, справи «Максименко проти України» обґрунтував необхідність забезпечення юридичної допомоги у випадку, коли інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога. Інтереси правосуддя вимагають забезпечення обов'язкового представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення особи свободи.
Санкція ч. 3 ст. 122 КУпАП не передбачає застосування адміністративного арешту. Таким чином відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, а подальший захист прав і свобод особи забезпечено в суді при оскарженні рішення суб'єкта владних повноважень.
Наведені обставини свідчать про те, що позивач ОСОБА_1 намагається суд ввести в оману для уникнення відповідальності.
Щодо правових підстав застосування поліцейськими лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20, слід зазначити, що він здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак та особу водія. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Відповідно до Інструкції виробника Laser Technologe Іпс, США, повна назва лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 та серійний номер, в даному випадку ТС 000788, що підтверджується документами (сертифікат, свідоцтво про повірку, копія експертного висновку), які містяться в матеріалах справи. Для ідентифікації вказаного виробу поліцейськими застосовується скорочена назва - TruCam 000788.
Слід зазначити, що відповідно до наведеної інструкції лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 може використовуватись як в мобільному так і в статичному положенні. Тобто поліцейським виконується наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу. Під час фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад автоматично здійснює фотографування транспортного засобу порушника.
Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2%. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.
З відстані у 50 - 450 м поліцейським виконується наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу. Прилад починає вимірювання швидкості і включає запис відео, при цьому чути звук низького тону.
Після стабільного утримання позначки на цільовому транспортному засобі, прилад здійснює вимірювання швидкості. Про фіксацію перевищення швидкості руху свідчить характерний звук високого тону і в самому оптичному прицілі та на екрані монітору приладу фіксується числовий показник швидкості.
При фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад здійснює фотографування транспортного засобу порушника, про що свідчить повторний звук. Після цього поліцейський відпускає спусковий гачок та вживає заходи до зупинки порушника.
Виробник приладу TruCam (LTI, США) застосував алгоритм шифрування AES з метою посилення достовірності доказової бази поліції в суді в разі оскарження факту порушення. Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.
Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але й в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.
Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.
Тому, достовірність інформації про порушення правил дорожнього руху може бути перевірена в будь-який момент після її фіксації приладом TruCam, у тому числі під час її пред'явлення в якості речового доказу в адміністративному судовому процесі.
Слід зауважити, що на зазначеній ділянці автомобільної дороги загального користування національного значення встановлено дорожні знаки 5.70 «Фото - відеофіксація порушень Правил дорожнього руху» в обох напрямках.
Щодо правових підстав застосування лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 слід зазначити, що він отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 року № UA-MI/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 ТгuСАМ», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ 197-12.
На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань типів вимірювальної техніки, наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 05.04.2012 року № 437 затверджено перелік засобів вимірювальної техніки.
До вказаного переліку було включено засіб вимірювальної техніки - «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 ТгuСАМ», який на підставі вказаного наказу було зареєстровано в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ 197-12.
На підставі вищевикладеного, 29 серпня 2012 року фірмі LaserTechnology, Inc., яка є виробником Тгu САМ, було видано Сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки № UA-MI/1-2903-2012.
Вищевказана процедура цроведення державних приймальних випробувань типів вимірювальної техніки з подальшою реєстрацією таких типів вимірювальної техніки в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки і видачею Сертифікатів затвердження типу засобів вимірювальної техніки була передбачена положеннями Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 11.02.1998 року № 113/98-ВР, (втратив чинність 01.01.2016 року) та іншими підзаконними нормативно-правовими актами, які втратили чинність.
Так, відповідно до ч.І ст. 26 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 11.02.1998 року № 113/98-ВР, (втратив чинність 01.01.2016 року) засоби вимірювальної техніки, призначені для серійного виробництва в Україні або для ввезення на територію України партіями, підлягають державним приймальним та контрольним випробуванням з метою затвердження типів цих засобів або контролю їх відповідності затвердженим типам і обов'язковим вимогам нормативних документів з метрології.
Також відповідно до п. 1.3. «Порядку оформлення та видачі сертифікатів затвердження типу засобів вимірювальної техніки, сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу та свідоцтв про визнання затвердження типу засобів вимірювальної техніки», затвердженого наказом Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 19.02.2002 року № 100 (втратив чинність 14.06.2016 року) сертифікати затвердження типу засобів вимірювальної техніки видаються на підставі позитивних результатів державних приймальних або державних контрольних випробувань засобів вимірювальної техніки іноземним виробником, засобів вимірювальної техніки або їхнім офіційним представником в Україні - для офіційного підтвердження затвердження типу засобів вимірювальної техніки і можливості їх ввезення на територію України.
Тобто вказана процедура проводилась виключно відносно тих засобів вимірювальної техніки, які планувалося серійно виробляти в Україні або ввозити на територію України.
Саме на виконання вимог вищевказаних нормативно-правових актів, які наразі втратили чинність, і здійснювалися державні приймальні випробування приладу Тгu САМ з подальшою реєстрацією останнього в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки і видачею сертифікату затвердження типу засобів вимірювальної техніки.
Дійсно, наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.11.2015 року №1362 Тгu САМ був виключений з Державного реєстру засобів вимірювальної техніки.
Виходячи з вищевказаних положень, у разі виключення затвердженого типу засобів вимірювальної техніки із Державного реєстру заборонялося їх серійне виробництво або ввезення на територію України. Однак, засоби вимірювальної техніки, які були ввезені на територію України та введені в експлуатацію до моменту виключення їх із вказаного Державного реєстру, дозволяється застосовувати, оскільки в даному випадку закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Також необхідно зауважити, що відповідно до п.3 Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.07.2016 року № 1161, який є чинним, зберігання інформації про затверджені типи засобів вимірювальної техніки, унесені в установленому порядку до набрання чинності Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність» до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, як і формування та ведення вказаного реєстру, здійснювалося до 01.01.2019 року. При цьому, прилад TruCAM було введено в експлуатацію в період його перебування в Державному реєстрі, відповідно, його подальша експлуатація жодним чином не обмежена нормами чинного законодавства.
Наразі єдиною та визначальною вимогою діючого законодавства у сфері метрології та метрологічної діяльності до засобів вимірювальної техніки, які вже введено в експлуатацію, є необхідність здійснення їх повірки.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 05.06.2014 року №1314-VI (набрав чинності 01.01.2016 року) законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці.
В свою чергу, відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/16642, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 30.09.2019 року та чинного до 30.09.2020 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCAM LTI20/20 № ТС000788, є придатним до застосування (копія додається).
Новим законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 05.06.2014 pоку № 1314-VI (набрав чинності 01.01.2016 pоку). не передбачено повторного проходження даної процедури сертифікації для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію. Більше того, такої процедури як «сертифікація» взагалі вже не міститься в нормах чинного законодавства України.
Для всіх законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, згідно наказу Мінекономрозвитку від 13.10.2016 року № 1747 «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями» встановлено міжповірочні інтервали. В тому числі це стосується вимірювачів швидкості руху транспортних засобів дистанційних, до яких відноситься і вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM. Міжповірочний інтервал для нього становить 1 рік (свідоцтво про повірку міститься в матеріалах справи).
Необхідно зазначити, що можливість використання виробу TruCAM також підтверджується наявністю виданого Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України експертного висновку від 27.09.2018 № 04/02/03/-3008, який підтверджує правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IES 18033-3:2015 та забезпечення конфіденційності, цілісності даних.
Враховуючи вищевикладене, та з огляду на приписи чинного законодавства України, лазерні вимірювачі швидкості TruCAM, які були введені в експлуатацію до моменту виключення їх з Державного реєстру, дозволяється застосовувати за умови позитивних результатів їх повірки. Наявним свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/16642 підтверджено придатність лазерного вимірювача швидкості TruCAM LTI 20/20 № ТС000788 до застосування.
В своєму доповненні до позовної заяви позивач стверджує, що в постанові начебто зазначено, що вимірювання швидкості проводилось приладом Trucam 0007881, чим намагається суд ввести в оману, зазначивши додатковий символ «І» в номері. Насправді в постанови ЕАК № 1935402 від 04.01.2020 року символ «|» використано, як спосіб розділення відомостей у блоках наведеними в постанові, він є таким, що не відноситься до серійного номеру виробу TruCam.
Суд також критично ставиться та не приймає до уваги доводи позивача, наведені в доповненні до позовної заяви, щодо підробки фактичних доказів та не відповідності наданих доказів виробу, яким зафіксовано перевищення швидкості автомобілем, яким керував позивач, виходячи з наступного.
Позивач, зазначає що у відповіді управління патрульної поліції в Донецькій області, на його запит, надано цифровий DVD-R диск з записом фіксації перевищення швидкості, що є доказом правопорушення, який містить позначку «змінено 15.01.2020», але відеофіксація проводилась 04.01.2020 року, що начебто може свідчити про знищення фрагменту відео та ознаки підробки фактичних даних.
Вказане твердження позивача не відповідає дійсності, оскільки 15.01.2020 року співробітником поліції саме для позивача було здійснено копіювання відео та фото з виробу TruCam LTI 20/20 ТС000788, на оптичний диск DVD-R, отже це дата, коли відбулось копіювання. В інформації відомості про файл, вказується як «змінено», тобто в даному випадку - змінено 15.01.2020, але в оригіналі файлу, інформація про файл, зазначено «створено 04.01.2020», тобто фіксація відбулась 04.01.2020 року, а копіювання файлу - 15.01.2020 року.
Крім того, слід зазначити, що вже наведені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.
Відповідно до частин 1 та 2 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже наведені позивачем доводи та підстави скасування постанови, яку він оскаржує не знайшли свого підтвердження.
Розглядаючи дану справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , співробітник управління патрульної поліції Донецької області Департаменту патрульної поліції Гах А.А. діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами.
Таким чином, досідивши та проаналізувавши докази в судовому засіданні та норми чинного законодавства, суд приходить до переконання про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП. Доказів, які б спростовували факт вчинення позивачем правопорушення, судом здобуто не було, а ті обставини, з яких останній просить скасувати постанову, на думку суду, наведені з метою уникнення адміністративної відповідальності.
При вказаних обставинах, суд вважає, що постанова в справі про адміністративне правопорушення ЕАК №1935402 від 04.01.2020 року відповідає вимогам ст.283 КУпАП, є законною та обґрунтованою, оскільки при її винесенні відповідачем виконано усі вимоги чинного законодавства, а тому скасуванню не підлягає та не може бути визнана протиправною.
Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини та визначені відповідно до них правовідносини, беручи до уваги той факт, що відповідачем спростовані обставини зазначені позивачем, суд приходить до висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суб'єкта владних повноважень - поліцейського Гах А.А., залишити без змін.
Згідно ст.139 КАС України судові витрати в частині судового збору компенсувати за рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.3,9,10,11,139,242,245,246,286 КАС України, суд -
Залишити: позовну заяву ОСОБА_1 до поліцейського роти №2 батальону Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції Гах Андрія Анатолійовича про визнання дій поліцейського незаконними, протиправною постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАК №1935402 та її скасування - без задоволення, а постанову поліцейського роти №2 батальону Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції Гах А.А. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 04.01.2020 року серії ЕАК №1935402 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладання адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. - без змін.
Судові витрати у справі віднести на рахунок держави.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого Апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд міста Маріуполя протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), адреса мешкання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач - поліцейськийроти №2 батальйону управління патрульної поліції Донецької області Департаменту патрульної поліції Гах Андрій Анатолійович, адреса : 87535 м.Маріуполь, вул. Макара Мазая, буд.16.
Суддя П.І. Папаценко