10.06.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/146/20
Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ЛЕМБЕРГ",
до відповідача: Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. М. Грушевського,
про стягнення заборгованості в сумі 222 474 грн 10 к., з них: 144 727 грн 20 к. - основний борг, 28 493 грн 38 к. - пеня, 28 945 грн 44 к. - штраф, 19 889 грн 09 к. - проценти за користування чужими грошовими коштами, 418 грн 99 к. - інфляційні
за участю:
від позивача: представники не з'явились
від відповідача: представники не з'явились
установив: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ЛЕМБЕРГ" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. М. Грушевського (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 222 474 грн 10 к., з них: 144 727 грн 20 к. - основний борг, 28 493 грн 38 к. - пеня, 28 945 грн 44 к. - штраф, 19 889 грн 09 к. - проценти за користування чужими грошовими коштами, 418 грн 99 к. - інфляційні.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки мінеральних добрив №43/18 від 05.04.2018 року в частині оплати за отриману продукцію.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 25.02.2020 року призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 17.03.2020 року.
08 квітня 2020 року представником відповідача подано відзив на позов (вх. №5134/20 від 08.04.20), відповідно до якого вказує на неможливість надання повноцінного та обгрунтованого заперечення на позовну заяву, у зв'язку із обмеженням повноцінної роботи господарства (зупинки його господарської діяльності) та доступу працівників до робочих місць, внаслідок введення на всій території України карантинних заходів. Крім того, зазначає на неправомірність нарахування позивачем штрафних санкцій, в період введення карантинних заходів на території України, у зв'язку із чим просить зменшити їх до 1 (однієї) гривні. У зв'язку із цим просить суд продовжити строк на подання відповідачем належного відзиву по справі.
Постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211"Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" не встановлювала обов'язку зупинки роботи підприємств , відповідач в обгрунтування заявленого у відзиві клопотання про продовження строку подачі відзиву по справі, внаслідок неможливості надання належного обгрунтованого відзиву у справі, у зв'язку із зупинкою діяльності через запровадження на території України карантинних заходів, відповідач суду не надав. Одночасно судом враховано , що ухвалу про відкриття провадження у справі відповідачем отримано 03.03.2020, тоб-то до запровадження карантинних заходів (12.03.2020) , а підготовче засідання призначалось на 17.03.2020 , відзив на позов направлено суду 08.04.2020 .
За наведеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання.
Ухвалою - повідомленням Господарського суду Івано-Франківської області від 17.03.2020 року підготовче судове засідання відкладено на 09.04.2020 року.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 09.04.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.05.2020 року.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 12.05.2020 року розгляд справи по суті відкладено на 26.05.2020 року.
Ухвалою суду від 26.05.2020 року відкладено судовий розгляд справи на 10.06.2020 року.
В судове засідання позивач повноваженого представника не забезпечив, проте його представник - адвокат Калиновська О.М подала до суду клопотання (вх. №6930/20 від 05.06.20) про розгляд справи без участі представника позивача.
Відповідач повноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином, про що свідчить долучене до матеріалів справи поштове повідомлення про вручення (вх. № 8054/20 від 09.06.20), причини неявки суд не повідомив, будь яких клопотань про відкладення розгляду справи суду не надав.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши зібрані по справі докази, з'ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, із врахуванням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, суд встановив наступне.
05 квітня 2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ЛЕМБЕРГ" (по договору - постачальник/по справі - позивач) та Сільськогосподарським кооперативом ім. М. Грушевського (по договору - покупець/по справі - відповідач) укладено Договір поставки мінеральних добрив № 43/18 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупцеві мінеральні добрива виробництва "Агрітекно Фортілізантес" (Іспанія) в асортименті, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити продукцію (п.1.1. Договору).
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками.
Згідно п. 1.2. Договору найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що підлягає поставці Договором, її часткове співвідношення (асортимент, номенклатура тощо) визначається в додатках (специфікаціях), що становлять невід'ємну частину п.2.1 Договору, поставка кожної окремої партії продукції за цим Договором здійснюється протягом 21 (двадцяти одного) календарних днів від дати одержання постачальником 100 відсоткової ціни (вартості) окремої партії продукції згідно з додатками (специфікаціями), що становлять невід'ємну частину цього договору. Кожна окрема партія продукції - продукція поставлена по одному первинному документу (накладна, та/або товарно-транспортна накладна, та/або акт прийому-передачі).
Згідно п. 2.6 Договору дата поставки продукції - дата підписання уповноваженими представниками сторін первинних документів передачі продукції (накладних, та/або товарно-транспортних накладних, та/або актів прийому-передачі).
Пунктом 3.5 Договору сторони погодили, що оплата продукції здійснюється покупцем на умовах 100% попередньої оплати. При цьому якщо поставка продукції буде здійснена постачальником без додержання від покупця 100% попередньої оплати , то покупець зобов'язаний оплатити одержану продукцію не пізніше наступного банківського дня від дати поставки кожної окремої партії продукції по кожному первинному документу передачі продукції (накладних, та/або товарно-транспортних накладних, та/або актів прийому-передачі).
На виконання умов вказаного вище договору постачальник поставив та передав у власність покупцю товар на суму 144 727 грн 20 к., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями наступних документів:
- Специфікації №1 від 05.04.2018 року року та видаткових накладних: №261 від 16.06.2018 року, № 290 від 04.07.2018 року на загальну суму 129 230 грн 40 к.;
- Специфікації №2 від 27.08.2018 року та видаткової накладної №331 від 27.08.2018 року на суму 15 496 грн 80к.
Проте відповідач зазначену суму заборгованості не оплатив.
27 листопада 2018 року між сторонами укладено Додаткову Угоду до Договору поставки мінеральних добрив №43/18 від 05.04.2018 року, згідно якої покупець визнав суму заборгованості на суму 144 727 грн 20 к. та досягнуто між сторонами домовленість про продовження терміну оплати за поставлений товар у строк до 01.04.2019 року (п. 3 Додаткової Угоди від 27.11.2018 року до Договору поставки мінеральних добрив №43/18 від 05.04.2018 року).
Зазначений строк оплати відповідачем також порушено, що і стало причиною звернення позивача з позовом до суду.
На момент звернення з позовом до суду сума основної заборгованості відповідачем не оплачена.
При вирішенні справи суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема із правочинів.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).
В силу приписів ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір поставки мінеральних добрив №43/18 від 05.04.2018 року укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірними, оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом, а доказів визнання їх судом недійсними, суду не подано (ст.204 Цивільного кодексу України).
Згідно з ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Укладений між сторонами у справі Договір поставки мінеральних добрив №43/18 від 05.04.2018 року, за своєю правовою природою є договорами поставки, відтак до нього застосовуються відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Наведена правова норма кореспондується з і ст.712 Цивільного кодексу України, згідно якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч.1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продаж.
З урахуванням умов Договору поставки мінеральних добрив №43/18 від 05.04.2018 року, відповідач по справі зобов'язався здійснити оплату за поставлений товар за цінами і на умовах, передбачених у цьому Договорі і у відповідності до специфікацій та видаткових накладних в загальній сумі 144 727 грн 20 к.
Проте відповідач умови договору щодо оплати за поставлений товар не виконав, внаслідок чого утворилась вказана вище заборгованість.
Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Станом на день винесення судом рішення, відповідач доказів погашення основної заборгованості на суму на суму 144 727 грн 20 к. не надав, доводи позивача не спростував.
Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати отриманого товару по Договору поставки мінеральних добрив №43/18 від 05.04.2018 року.
Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Разом з тим, відповідно до п.3 ст.692 Цивільного кодексу України продавець має право вимагати оплату товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами, у разі прострочення оплати товару.
Пунктами 4.4 Договору сторони погодили, що за прострочення строку оплати продукції покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни (вартості) продукції, оплату якої прострочено за кожен день прострочення. При цьому якщо оплату буде прострочено більше ніж на 15 (п'ятнадцять) календарних днів покупець зобов'язаний додатково оплатити на користь постачальника штраф в розмірі 20% (двадцять відсотків) від ціни (вартості) продукції, оплату якої прострочено. У випадку прострочення строку оплати продукції покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 24 (двадцять чотири) % річних від ціни (вартості) продукції, оплату якої прострочено, за весь період прострочення (4.5 Договору).
На підставі вказаних правових норм та Договору поставки мінеральних добрив №43/18 від 05.04.2018 року позивач нарахував відповідачу штраф в загальній сумі 28 945 грн 44 к., пеню в сумі 28 493 грн 38 к. та 19 889 грн 09 к. - проценти за користування чужими грошовими коштами.
Суд, здійснивши перевірку нарахування штрафу, пені, проценти за користування чужими грошовими коштами прийшов до висновку про обгрунтованість їх нарахування та таких, що підлягають задоволенню.
Щодо заявленого у відзиві клопотання про зменшення нарахування позивачем пені та штрафу до 1 (однієї) гривні, внаслідок введення карантинних заходів на території України з посиланням на п. 3 ст. 551 ЦК України, то суд вважає що вказана обставина не є обгрунтованою підставою для зменшення розміру штрафних санкцій. Запровадження карантинних заходів на території України внаслідок розповсюдження СOVID-19 може лише слугувати відтермінуванням їх оплати на період дії карантину.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до поданого позивачем розрахунку позивачем нараховано відповідачу за прострочення сплати заборгованості за поставлений товар інфляційні втрати в сумі 418 грн 99к.
Суд здійснивши перевірку нарахування інфляційні втрати прийшов до висновку про обгрунтованість їх нарахування та таких, що підлягають до задоволення.
Частинами 1 та 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Розподіл обов'язку доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин справи покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що cуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).
Позивачем доведено та документально підтверджено факт набуття у нього права вимоги стягнення з відповідача заборгованості в загальній сумі 222 474 грн 10 к. у відповідності до Договору поставки мінеральних добрив №43/18 від 05.04.2018 року
З аналізу наведеного вище, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог та таких, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до приписів, встановлених ст. 129 ГПК України, судовий збір понесені позивачем в зв'язку з розглядом справи, слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.
Керуючись ст.124, ст.129 Конституції України, ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 546, 549, 610, 611, 612, 614, 625, 626-629, 691 Цивільного кодексу України, ст. 216, 230 Господарського кодексу України, ст. 13, 73, 74, 86, 129, 176, 202, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
позов товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ЛЕМБЕРГ" до Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. М. Грушевського про стягнення заборгованості в сумі 222 474 грн 10 к., з них: 144 727 грн 20 к. - основний борг, 28 493 грн 38 к. - пеня, 28 945 грн 44 к. - штраф, 19 889 грн 09 к. - проценти за користування чужими грошовими коштами, 418 грн 99 к. - інфляційні - задовольнити.
Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. М. Грушевського (с. Чесники, Рогатинський район, Івано-Франківська область, 77042, код 20536228) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ЛЕМБЕРГ" (с. Криниця, Миколаївський район, Львівська область, 81643, код 39345395) - 222 474 грн 10 к. (двісті двадцять дві тисячі чотириста сімдесят чотири гривні десять копійки), з них: 144 727 грн 20 к. (сто сорок чотири тисячі сімсот двадцять сім гривень двадцять копійки) - основний борг, 28 493 грн 38 к. (двадцять вісім тисяч чотириста дев'яносто три гривні тридцять вісім копійки) - пеня, 28 945 грн 44 к. (двадцять вісім тисяч дев'ятсот сорок п'ять гривень сорок чотири копійки) - штраф, 19 889 грн 09 к. (дев'ятнадцять тисяч вісімсот вісімдесят дев'ять гривень дев'ять копійки) - проценти за користування чужими грошовими коштами, 418 грн 99 к. (чотириста вісімнадцять гривень дев'яносто дев'ять копійки) - інфляційні та 3337 грн 11 к. (три тисячі триста тридцять сім гривень одинадцять копійки) - судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного Господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 15.06.2020
Суддя Фанда О. М.