Справа № 909/161/13-г
12.06.2020 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Масловський А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Комунального підприємства "Водотеплосервіс" на протиправні дії державного виконавця від 21.05.2020 вх.№7219/20 у справі
за позовом: заступника прокурора Івано-Франківської області в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України в особі ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "КАЛУСЬКА ТЕПЛОЕЛЕКТРОЦЕНТРАЛЬ-НОВА"
до: Комунального підприємства "Водотеплосервіс"
про стягнення 9402622 грн 01 к.
за участю:
від позивача (стягувача): ОСОБА_1 ,
від відповідача (скаржника): представник не з'явився,
від Відділу примусового виконання рішень: ОСОБА_2
встановив: 21.05.2020 на адресу Господарського суду Івано-Франківської області від Комунального підприємства "Водотеплосервіс" надійшла скарга (вх.№7219/20) на протиправні дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ).
25.05.2020 суд постановив скаргу Комунального підприємства "Водотеплосервіс" на протиправні дії державного виконавця від 21.05.2020 вх.№7219/20 призначити до розгляду в судовому засіданні на 02.06.2020 (ухвала від 25.05.2020).
02.06.2020 суд відклав судове засідання з розгляду скарги на 12.06.2020 (ухвала від 02.06.2020.
Представник стягувача в судовому засіданні подав заперечення на скаргу вх.№7184/20 від 12.06.2020, які суд приєднав до матеріалів справи.
Представник Відділу примусового виконання рішень в судовому засіданні подав клопотання про долучення до матеріалів справи копій матеріалів виконавчого провадження ВП № 46296376 вх.№ 7192 від 12.06.2020.
Представник скаржника в судове засідання не з"явився, причин нез"явлення суду не повідомив, вимоги ухвали суду від 02.06.2020 не виконав. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується ухвалою від 02.06.2020 та телефонограмою від 03.06.2020.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 342 ГПК України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Враховуючи викладене, а також з метою дотримання встановлених ч. 1 ст. 342 ГПК України строків розгляду скарги, суд дійшов висновку про можливість розгляду скарги без участі представника боржника (скаржника).
Позиція скаржника - КП "Водотеплосервіс".
Вимоги викладені у скарзі мотивовані тим, що державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) відповідно до постанови від 08.04.2020 наклав арешт на кошти КП "Водотеплосервіс", що містяться на рахунках КП "Водотеплосервіс" відкритих в АТ "Альфа-Банк", ПАТ "Банк "Український капітал", ПАТ "МТБ БАНК" та в державній казначейській службі України в рамках ВП №46296376 на яких містяться кошти, які призначені для виплати заробітної плати працівникам підприємства.
Позиція стягувача - ДП "КАЛУСЬКА ТЕЦ-НОВА".
Представник стягувача в судовому засіданні проти вимог скарги заперечив з підстав, викладених у запереченнях на скаргу вх.№7184/20 від 12.06.2020.
Зазначив, що підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; доказів які б підтвердили спеціальний режим використання цих рахунків скаржник не подав. Вважає постанову про накладення арешту на кошти боржника законною та спрямованою на виконання наказу господарського суду. Просив суд у задоволенні скарги відмовити.
Позиція відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) .
Представник Відділу примусового виконання рішень в судовому засіданні проти вимог скарги заперечив. Зазначив, що виконавче провадження здійснюється відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".
Обставини справи.
11.04.2013 Господарський суду Івано-Франківської області ухвалив рішення: задовольнити позов заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, в особі Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" в особі виробничої філії Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" "Калуська теплоелектроцентраль" та стягнути з відповідача - Комунального підприємства "Водотеплосервіс" на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" заборгованість в сумі 9402622,01 грн. та судовий збір в розмірі 68820,00 грн. в доход бюджету (рішення від 11.04.2013).
12.06.2013 Львівський апеляційний господарський суд постановив рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.04.2013 залишити без змін.
На виконання вказаного рішення суд 05.07.2013 видав накази № 839 та № 840 та направив їх стягувачу.
30.03.2017 Господарський суд Івано-Франківської області ухвалив замінити сторону у виконавчому провадженні по справі №909/161/13-г - Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на його правонаступника - ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО "КАЛУСЬКА ТЕПЛОЕЛЕКТРОЦЕНТРАЛЬ-НОВА" (ухвала від 30.03.2017).
08.04.2020 головний державний виконавець Сапіжак І.І. виніс постанову про арешт коштів боржника.
Комунальне підприємство "Водотеплосервіс" вважаючи цю постанову незаконною 21.05.2020 звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області із скаргою (вх.№7219/20) на протиправні дії державного виконавця та просить суд її скасувати.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при розгляді скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначений Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону).
Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження", під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з п.7 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на день винесення постанови), виконавець зобов'язаний: накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
З наведеного випливає, що державний виконавець, як посадова особа органу державної влади, здійснює виконання рішень в межах повноважень, у спосіб та в порядку, які визначені Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ч. 3 ст.52 ЗУ "Про виконавче провадження", не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Згідно з ч. 3,4 ст. 59 ЗУ "Про виконавче провадження", у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є зокрема, отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Слід зазначити, що матеріали виконавчого провадження, які надав суду державний виконавець, не містять повідомлень від банківських установ про цільове призначення рахунків та повернення постанови без виконання.
Згідно з ухвалою від 02.06.2020 суд зобов"язував КП "Водотеплосервіс" подати докази в підтвердження того, що рахунки на які накладений арешт є рахунками із спеціальним режимом використання, чи звернення стягнення на які заборонено законом. Однак станом на день розгляду скарги скаржник таких доказів не долучив.
Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є одними з основних засад судочинства, закріпленими у статті 124 Конституції України, статтях 2, 7, 13, 14 ГПК України.
Принцип диспозитивності передбачає, зокрема, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи та в межах заявлених вимог і на підставі доказів, а збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених ГПК України.
У частині 2 статті 80 цього Кодексу визначено, що позивач або особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
За приписами частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд в силу приписів частини першої статті 86 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановлені судом фактичні обставини викладаються в судовому рішенні з посиланням на докази, на підставі яких їх встановлено.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази, на підставі яких суд може зробити висновок про те, що рахунки на які наклав арешт виконавець є рахунками із спеціальним режимом використання, чи звернення стягнення на які заборонено законом.
Згідно ст. 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Статтею 343 ГПК України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що наведені скаржником доводи у скарзі є безпідставними, а тому скарга не належить до задоволення.
Керуючись Законом України "Про виконавче провадження", ст.ст. 234, 339, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
в задоволенні скарги Комунального підприємства "Водотеплосервіс" від 21.05.2020 вх.№7219/20 у справі №909/161/13-г про визнання незаконною та скасування постанови Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) від 08.04.2020 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 46296376 відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в строк та порядку, визначеному статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Дата підписання: 12.06.2020
Суддя Максимів Т.В.