Іменем України
12 червня 2020 року
Київ
справа №815/117/18
адміністративне провадження №К/9901/2503/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Соколова В.М., Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року (судді Осіпов Ю.В., Бойко А.В., Шевчук О.А.) у справі № 815/117/18 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, за участю третьої особи - Міністерства оборони України та особи, яка подала апеляційну скаргу, - Арбітражного керуючого Пояркова Володимира Олександровича, про визнання протиправним та скасування висновку, визнання протиправними дій та рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У січні 2018 року позивачі - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі - ГУ ДМС України в Одеській області; відповідач-1), Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради (далі - відповідач-2), третя особа - Міністерство оборони України, в якому просили:
- визнати протиправним та скасувати висновок ГУ ДМС України в Одеській області по матеріалам перевірки заяви арбітражного керуючого Салієва І.Е., затверджений начальником ГУ ДМС України в Одеській області 18 вересня 2017 року;
- визнати протиправними дії (рішення) Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, викладені у повідомленні про скасування реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування від 25 листопада 2017 року про скасування у Реєстрі запису про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ;
- зобов'язати відповідача-2 скасувати запис у Реєстрі про зняття з реєстрації позивачів за адресою: АДРЕСА_1 .
На обґрунтування заявлених позовних вимог позивачі зазначали, що з 2004 року зареєстровані та фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 , на території Державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський автомобільний ремонтний завод», колишня Військова частина НОМЕР_1 . 18 грудня 2017 року з отриманого рекомендованого листа від Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради стало відомо, що на підставі висновку ГУ ДМС України в Одеській області, за заявою арбітражного керуючого ОСОБА_3 , незаконно проведено скасування реєстрації місця проживання позивачів. Посадовими особами ГУ ДМС України в Одеській області не перевірено підстави реєстрації місця проживання позивачів і їх житлові умови та в порушення вимог Закону України «Про захист персональних даних» неправомірно використано без відповідної згоди незавірені ксерокопії паспортів позивачів. При цьому, законом визначений вичерпний перелік підстав для зняття особи з реєстрації місця проживання, проте жодної із них у відповідачів не було. Крім того, як вбачається з отриманих документів і фактичних обставин, відповідачу не подавалось рішення суду, а задовольняючи заяву ОСОБА_3 , відповідач діяв необґрунтовано, чим порушив конституційні права позивачів на користування приміщенням медпункту, яке вони правомірно зайняли і зареєстрували своє місце проживання/перебування у встановленому на той час порядку.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 26 липня 2018 року адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував рішення Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 25 листопада 2017 року про скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . У задоволенні решти позовних вимог - відмовив.
Приймаючи означене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що станом на дату проведення перевірки реєстрації місця проживання позивачів була відсутня можливість проведення перевірки підстав їхньої реєстрації за адресою АДРЕСА_1 , оскільки вказані матеріали знищені, про що безпосередньо зазначено в акті Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 25 листопада 2017 року. При цьому, рішення про скасування реєстрації місця проживання ґрунтується лише на даних Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради від 08 липня 2017 року № 487466, згідно яких станом на 31 грудня 2012 року право власності на нежилі споруди Державного підприємства «Одеський автомобільний завод» за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані за Міністерством оборони України, а житлові приміщення не зареєстровані.
Суд першої інстанції зазначив, що відповідачами не надано належних доказів щодо відсутності станом на дату реєстрації місця проживання позивачів за адресою: АДРЕСА_1 житлових приміщень чи приміщень облаштованих під тимчасове житло для проживання безквартирних військовослужбовців та членів їх сімей за цією адресою. Крім того, Правилами реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207, та Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не передбачено такої підстави для скасування реєстрації місця проживання як відсутність житлових приміщень. Отже, відповідачами не надано належних та допустимих доказів, що реєстрація місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 проведена з порушенням вимог законодавства, а відтак, рішення про скасування реєстрації їхнього місця проживання базується на припущеннях та прийняте з порушенням гарантованих Конституцією України прав позивачів.
Поряд із цим, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування висновку ГУ ДМС України в Одеській області по матеріалам перевірки заяви арбітражного керуючого Салієва І.Е., затвердженого начальником ГУ ДМС України в Одеській області 18 вересня 2017 року, та визнання протиправними дій (рішення) Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради викладені у Повідомленні про скасування реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування від 25 листопада 2017 року про скасування у Реєстрі запису про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , суд указав на їх необґрунтованість, оскільки вважає, що висновок та повідомлення не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, які змінюють чи припиняють права, свободи або законні інтереси позивачів.
П'ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 19 грудня 2018 року задовольнив частково апеляційні скарги Арбітражного керуючого Пояркова В.О. та Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 липня 2018 року в частині визнання протиправним та скасування рішення Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 25 листопада 2017 року про скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 - скасував. Провадження у справі в цій частині позовних вимог закрив. Роз'яснив позивачам право на звернення з аналогічним позовом до загального суду в порядку цивільного судочинства. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 липня 2018 року - залишив без змін.
Мотиви, з яких виходив апеляційний суд при ухваленні зазначеного рішення, ґрунтуються на тому, що спірні правовідносини фактично стосуються житлових прав позивачів, а саме права користування приміщеннями медичного пункту Державного підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (Військова частина НОМЕР_1 ), що розташовані у АДРЕСА_1 , які належать Міністерству оборони України. Позивачі оскаржують рішення Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про скасування реєстрації місця їх проживання, після виконання якого їм може в подальшому загрожувати виселення з вищевказаних приміщень. Отже, предметом спірних правовідносин є правомірність користування позивачами приміщеннями медичного пункту Державного підприємства «Одеський автомобільний ремонтний завод», а також правомірність реєстрації їх місця проживання в цих приміщеннях та правомірність рішення про зняття їх з реєстрації за цією ж адресою, які фактично є похідними. Таким чином, суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про те, що даний спір пов'язаний із оскарженням рішення про скасування реєстрації місця проживання позивачів, має приватноправовий характер, оскільки він виник саме з житлових правовідносин та відповідно, підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
На постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 липня 2018 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано та з порушенням вимог процесуального закону прийняв до розгляду та частково задовольнив апеляційну скаргу Арбітражного керуючого Пояркова В.О., який не був учасником справи під час її розгляду в суді першої інстанції. Рішенням суду не вирішувалося питання про права та обов'язки безпосередньо Арбітражного керуючого Пояркова В.О. - ліквідатора Державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський автомобільний ремонтний завод». Так само не вирішувалося питання про права та обов'язки і самого державного підприємства. Між тим, відповідно до частини першої статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції мають лише учасники справи та особи, які не брали участі у справі, але суд вирішив питання про їхні права та обов'язки.
Крім того скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що спір у даній справі має приватноправовий характер та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки позивачі фактично оспорюють, у тому числі повноваження відповідачів на вчинення відповідних дій, які полягають у скасуванні реєстрації місця проживання у позасудовому порядку. Предметом судового розгляду є законність дій органів владних повноважень, а не правомірність користування позивачами приміщеннями Державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський автомобільний ремонтний завод». У той же час, суд першої інстанції правомірно визнав протиправним та скасував рішення відповідача-2, який у незаконний спосіб, з порушенням визначеного законом порядку та перевищенням наданих повноважень, скасував реєстрацію місця проживання позивачів. Таким чином, суд першої інстанції поновив права позивачів саме у сфері публічно-правових відносин, які були порушені неправомірними діями посадових осіб відповідача-2.
Позивач стверджує, що законом визначений вичерпний перелік підстав для зняття особи з реєстрації місця проживання, проте жодної із них у відповідачів не було. Відповідачем не отримувалось рішення суду про позбавлення права користування житловими приміщеннями, а тому, задовольняючи заяву Арбітражного керуючого Салієва І.Е., відповідач-1 діяв необґрунтовано та незаконно. При цьому, поза увагою суду апеляційної інстанції залишилось те, що в період реєстрації позивачів в 2005 році діяв порядок, який дозволяв реєструвати військовослужбовців на території військових частин. Апеляційний суд не врахував, що своїми незаконними рішеннями та діями відповідачі порушили визначений Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» в редакції 2005 року порядок скасування/зняття з реєстрації фізичних осіб.
За наведених вище мотивів скаржник вважає, що судом першої інстанції прийняте законне та обґрунтоване рішення, яке безпідставно скасоване судом апеляційної інстанції.
Ухвалою від 24 січня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Желтобрюх І.Л. (суддя-доповідач), Білоуса О.В., Стрелець Т.Г. відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
У відзиві на касаційну скаргу представник ГУ ДМС України в Одеській області просить залишити без задоволення скаргу ОСОБА_1 , а постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року залишити без змін. Вказує, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що даний спір пов'язаний з оскарженням рішення про скасування реєстрації місця проживання позивачів і виник саме з житлових правовідносин, а відтак, має приватноправовий характер та підлягає розгляду за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Представник Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради також подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить залишити її без задоволення, а постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року залишити без змін. Представник відповідача-2 зазначає про те, що судом апеляційної інстанції не допущено порушення норм процесуального права під час прийняття до розгляду апеляційної скарги ліквідатора Пояркова В.О. та залученні його до участі у справі в якості третьої особи, оскільки особи, які не були залучені до участі у справі судом першої інстанції, повинні бути залучені судом апеляційної інстанції. Крім того, судом апеляційної інстанції зроблено правильний висновок про те, що предметом спірних правовідносин є правомірність користування позивачами приміщеннями медичного пункту Державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський автомобільний ремонтний завод» і без вирішення цього спору неможливо вирішити відповідні похідні вимоги, зокрема щодо оскарження реєстраційних дій відповідача-2. Представник Департаменту вважає, що спірні правовідносини в цій справі стосуються права користування майном, а спір має приватноправовий характер, незважаючи на участь у ньому суб'єкта владних повноважень. При цьому стверджує, що в ході перевірки відповідач дійшов правомірного висновку про наявність підстав для скасування реєстрації місця проживання позивачів та обґрунтував у чому саме полягали порушення законодавства станом на дату такої реєстрації.
Представник Міністерства оборони України подав пояснення на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у яких просить задовольнити касаційну скаргу позивача, скасувати постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року та залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 липня 2018 року. Позиція третьої особи полягає у тому, що своїми діями відповідачі створили прецедент, який може призвести до масового порушення конституційних прав військовослужбовців, оскільки на теперішній час тисячі військовослужбовців та члени їхніх родин, які не мають житла та з цих причин зареєстровані за юридичною адресою військових частин, де відсутні або не зареєстровані житлові будинки (гуртожитки) можуть бути позбавлені реєстрації свого місця проживання з підстав, які були вказані відповідачами під час скасування реєстрації місця проживання сім'ї колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 . Вважає, що між позивачами та відповідачами відсутній спір про право на житло, а оскаржуються неправомірні дії суб'єктів владних повноважень щодо скасування реєстрації місця проживання позивачів.
21 червня 2019 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 21 червня 2019 року № 797/0/78-19, у зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Желтобрюх І.Л. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), визначено новий склад суду: Соколов В.М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), ОСОБА_4 , Загороднюк А.Г.
Ухвалою від 11 червня 2020 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в попередньому судовому засіданні.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
17 серпня 2017 року арбітражний керуючий Салієв І.Е. - ліквідатор Державного підприємства «Одеський автомобільний ремонтний завод» (Військова частина НОМЕР_1 ) звернувся до ГУ ДМС України в Одеській області із заявою, в якій просив перевірити правомірність реєстрації ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в нежитлових приміщеннях Державного підприємства «Одеський автомобільний ремонтний завод» (яке визнано банкрутом згідно постанови Господарського суду Одеської області від 25 листопада 2013 року по справі № 1-23-32/135-08-4825) за адресою: АДРЕСА_1 та скасувати реєстрацію цих осіб за цією адресою.
У вересні 2017 року провідним спеціалістом Відділу з питань паспортизації, реєстрації та еміграції Управління з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ГУ ДМС України в Одеській області ОСОБА_5 проведено перевірку заяви арбітражного керуючого ОСОБА_3 , за результатами якої складено висновок від 18 вересня 2017 року.
У даному висновку зазначено, що згідно даних Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), уродженець м. Одеса, по паспорту серії НОМЕР_2 , виданого 16 квітня 1996 року Козелецьким РВ УМВС України в Чернігівській області, з 08 червня 2005 року по цей час значиться зареєстрованим у гуртожитку Військової частини НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 . При цьому, в талоні реєстрації місця проживання, оформленого на ім'я ОСОБА_1 , зазначено серію паспорта НОМЕР_2 , згідно копії паспорта громадянина України серія фактично НОМЕР_3 . Також, за даними Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), уродженець смт. Десна Козелецького району Чернігівській області, по паспорту серії НОМЕР_4 , виданого 03 березня 2009 року Малиновським РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області, з 08 червня 2005 року по цей час значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 . Здійснити перевірку підстав реєстрації місця проживання гр. ОСОБА_1 (1968 р.н.) та ОСОБА_2 (1992 р.н.) за адресою: АДРЕСА_1 , не є можливим, у зв'язку із закінченням строку їх зберігання (Наказ МЮ України № 578/5 від 12 квітня 2012 року, зареєстрований за № 571/20884 від 17 квітня 2012 року «Про Перелік типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів»). За даними КП «БТІ» Одеської міської ради від 08 липня 2017 року № 487466 станом на 31 грудня 2012 року право власності на нежилі споруди Державного підприємства «Одеський автомобільний завод» (м. Одеса, вул. Артилерійська, 4) зареєстровані за Міністерством оборони України на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_5 , виданого 11 листопада 2008 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради. При цьому, за даними КП «БТ» Одеської міської ради, за адресою АДРЕСА_1 житлові приміщення не зареєстровані. Таким чином, реєстрація місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в 2005 році по АДРЕСА_1 , тобто за адресою місця знаходження нежилих споруд заводу, була проведена в порушення законодавства, а саме: статті 379 Цивільного кодексу України та статей 4, 6, 50, 61 Житлового кодексу УРСР, а також суперечить вимогам Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (із змінами, на час реєстрації цих осіб). Вирішено направити копію даного висновку до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради для прийняття остаточного рішення.
18 вересня 2017 року зазначений висновок затверджений начальником ГУ ДМС України в Одеській області Погребняк О.Г.
26 жовтня 2017 року висновок ГУ ДМС України в Одеській області надійшов до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради.
25 листопада 2017 року посадовими особами Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради проведено перевірку викладених у висновку фактів щодо незаконної реєстрації місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
За результатами зазначеної перевірки складено Акт від 25 листопада 2017 року, яким було підтверджено факт неправомірної реєстрації місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , яка здійснена 08 червня 2005 року в нежитлових приміщеннях заводу, що, в свою чергу, є порушенням вимог статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», статті 379 Цивільного кодексу України та статей 4, 6, 50, 61 Житлового кодексу УРСР, а тому відповідно до приписів пункту 28 Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207.
У висновках зазначеного Акта перевірки запропоновано: 1) скасувати реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) підготувати на направити цим особам відповідне повідомлення про скасування; 3) внести відповідні зміни в усі форми звітності; 4) підготувати та направити оновлену інформацію до ГУ ДМС України в Одеській області та прохання вилучення талонів реєстрації місця проживання осіб з обліків відділу адресно-довідкової роботи Головного управління.
25 листопада 2017 року на підставі Акта перевірки від 25 листопада 2017 року директором Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міськради ОСОБА_6 прийнято висновок, яким вирішено у відповідності до пункту 28 Правил № 207 скасувати реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Того ж дня Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради винесено повідомлення про скасування реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи, яке направлено на адресу позивачів 04 грудня 2017 року за вих. № 1002/01-02-10 та отримане ними 18 грудня 2017 року.
Не погоджуючись із зазначеними вище діями та рішеннями відповідачів, позивачі звернулися до суду з даним позовом.
Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Отже, касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Росії», «Нєлюбін проти Росії»), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Вирішуючи питання про обґрунтованість вимог касаційної скарги ОСОБА_1 , Верховний Суд відзначає, що в касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року та залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 липня 2018 року. Крім того, рішення суду першої інстанції у частині, якою у задоволенні позовних вимог було відмовлено, позивачами в апеляційному порядку не оскаржувалося.
Отже, враховуючи те, що ОСОБА_1 просить суд касаційної інстанції залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 липня 2018 року, яким частково задоволено позовні вимоги, то Верховний Суд, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, переглядає оскаржуване судове рішення лише в частині вирішення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 25 листопада 2017 року про скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття судових рішень у даній справі) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Вирішуючи даний спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. Натомість, апеляційний суд, постанова якого є предметом касаційного перегляду, дійшов висновку, що даний спір є приватноправовим і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Верховний Суд відзначає, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
У справі, що розглядається, предметом спору є зняття з реєстрації місця проживання позивачів - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , що є територією Державного підприємства «Одеський автомобільний ремонтний завод» (колишня Військова частина НОМЕР_1 ).
Верховний Суд зазначає, що у даній справі спір пов'язаний з реалізацією житлових прав особи, зокрема, права позивачів на користування приміщеннями медичного пункту заводу, які, як зазначали останні, були переобладнані ними з нежитлових у житлові, тобто пов'язаний з цивільним правом. Відповідач у таких відносинах владних управлінських функцій не здійснює, а є органом, який виконує свої обов'язки щодо реєстрації місця проживання у відношеннях з власником майна.
Відтак, порушені в заявленому позові питання мають бути розв'язані у межах вирішення спору про встановлення права проживання позивачів у приміщеннях Державного підприємства «Одеський автомобільний ремонтний завод».
Водночас, у порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов'язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання в належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо). Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі суб'єкта владних повноважень як відповідача.
Така правова позиція була неодноразово висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в постановах у постановах від 16 травня 2018 року (справа № 337/2535/2017, провадження № 14-130цс18), від 10 квітня 2019 року (справа № 826/3620/17, провадження№ 11-1393апп18). У цих справах Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позовні вимоги про визнання незаконною та скасування (зняття) з реєстрації місця проживання не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Верховний Суд також дотримується зазначеної правової позиції, що відображено в його постановах від 27 червня 2019 року у справі № 638/13249/16-а, від 22 листопада 2019 року у справі №826/852/16, від 21 лютого 2020 року у справі №1640/2294/18 та від 01 квітня 2020 року у справі №447/302/17.
Таким чином, спір про поновлення реєстрації місця проживання позивача, незважаючи на участь у ньому суб'єкта владних повноважень, не є публічно-правовим, а має приватноправовий характер та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Суд апеляційної інстанції обґрунтовано врахував зазначене та, скасувавши рішення суду першої інстанції, виправив відповідну помилку останнього.
Що стосується доводів скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, то Верховний Суд виходить з того, що за правилами частини першої статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З огляду на те, що арбітражний керуючий Поярков В.О. на час звернення до суду з апеляційною скаргою на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 липня 2018 року був ліквідатором Державного підприємства «Одеський автомобільний ремонтний завод», який, у свою чергу, є власником приміщень, де були зареєстровані позивачі, то суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що рішення суду у даній справі може вплинути на права та законні інтереси цієї особи.
На підставі викладеного Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи скаржника не спростовують висновків суду та зводяться до переоцінки встановлених у справі обставин.
Отже, підстави для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 відсутні.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Висновки щодо розподілу судових витрат
З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-IX та статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.М. Соколов
Л.О. Єресько
А.Г. Загороднюк ,
Судді Верховного Суду