Іменем України
11 червня 2020 року
Київ
справа №564/530/17
адміністративне провадження №К/9901/20375/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Рівненської митниці ДФС на постанову Костопільського районного суду Рівненської області від 29.09.2017 (суддя Грипіч Л.А.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 (головуючий суддя Іваненко Т.В., судді: Кузьменко Л.В., Франовська К.С.) у справі № 564/530/17 за позовом ОСОБА_1 до Рівненської митниці ДФС про скасування постанови,
В березні 2017 року позивач звернувся до Костопільського районного суду Рівненської області із адміністративним позовом до Рівненської митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови у справі про порушення митних правил №0129/204000000/17 від 02.03.2017.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначив, що при ввезенні транспортного засобу марки «Skoda», модель «Octavia», ідентифікаційний номер (кузова) НОМЕР_1 , 2009 року випуску на митну територію України виконав усі вимоги, які передбачені ч.10 ст.374 Митного кодексу України, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.485 Митного кодексу України. Відповідачем при прийнятті оскаржуваної постанови були неповністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи та порушено вимоги Митного кодексу України.
Постановою Костопільського районного суду Рівненської області від 29.09.2017, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017, позов задоволено: скасовано постанову Рівненської митниці Державної фіскальної служби України в справі про порушення митних правил від 02.03.2017 №0129/204000000/17 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.485 Митного кодексу України. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з думкою якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивач при ввезенні на територію України транспортного засобу в режимі звільнення від оподаткування митними платежами товарів, які призначені для забезпечення звичайних повсякденних потреб громадянина та початкового облаштування, що ввозяться (пересилаються) громадянами у зв'язку з переселенням на постійне місце проживання в Україну повністю дотримався вимог, які встановлені статтею 374 МК України. Зазначає, що з моменту отримання посвідки на постійне місце проживання в Україні, у позивача виникло право на ввезення на пільгових умовах (звільнення від сплати митних платежів) транспортні засоби особистого користування.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Митниця подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що позивач заявив органам доходів і зборів, з метою неправомірного звільнення від митних платежів, неправдиві відомості щодо істотних умов ввезення транспортного засобу (переселення на постійне місце проживання) та надав з цією метою документи, що містять неправдиві дані. Вказує, що позивач знявся з реєстраційного обліку в Російській Федерації для переселення в країни лише 11.01.2017 , а тому не міг отримати право на пільгове ввезення транспортного засобу. Зазначає, що дії позивача мають ознаки порушення митних правил, передбаченого ч.1 ст.485 Митного кодексу України, відтак постанова у справі про порушення митних правил №0129/204000000/17 від 02.03.2017 про притягнення його до адміністративної відповідальності винесена законно.
У запереченні на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними, обґрунтованими, винесеними з суворим дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.11.2015 позивач ОСОБА_1 в зоні діяльності Сумської митниці ДФС ввіз на територію України автомобіль марки "SKODA" модель "OCTAVIA" ідентифікаційний номер (кузова) НОМЕР_1 , 2009 року випуску.
Під час переміщення, ОСОБА_1 заявив органам доходів і зборів, що переселяється на постійне місце проживання в Україну.
26.11.2015 у відповідності до вимог передбачених п. 3 ч. 1 ст. 266 та ч.1 ст.257 Митного кодексу України декларантом фірми МПП «Брокер» ОСОБА_2 в інтересах позивача для проведення митного оформлення вказаного вище транспортного засобу із звільненням від оподаткування митними платежами, передбаченими законодавством України під час переселення громадян на постійне місце проживання в Україну, подана митна декларація типу ІМ 40 ДЕ №204050001/2015/ 021926 .
До митної декларації декларантом було подано наступні документи: посвідка на постійне місце проживання в Україні серії НОМЕР_3 від 26.05.2015, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 03.11.2015 5037 НОМЕР_4 , копія паспорта транспортного засобу від 26.02.2009 40 НОМЕР_6 , копія адресного листка вибуття від 20.11.2015.
В ході проведеної відповідачем перевірки було встановлено, що позивач на момент ввезення автомобіля та його митного оформлення мав постійне проживання в Російській Федерації до 11.01.2017, а відтак не має права на пільгове ввезення транспортного засобу.
15.02.2017 заступником начальника відділу оперативного реагування та моніторингу ризикових операцій Управління протидії митним правопорушенням Рівненської митниці ДФС відносно позивача було складено протокол про порушення митних правил №0129/204000000/17. В протоколі зазначена суть порушення митних правил позивачем, а саме ОСОБА_1 заявив органам доходів і зборів з метою неправомірного звільнення від митних платежів неправдиві відомості щодо істотних умов ввезення транспортного засобу (переселення на постійне місце проживання) та надав з цією метою документи, що містять неправдиві дані. За висновком органу доходів і зборів, позивач в результаті протиправних дій ухилився від сплати митних платежів в сумі 208681,28 грн під час митного оформлення автомобіля марки «Skoda», модель «Octavia», ідентифікаційний номер (кузова) НОМЕР_1 , 2009 року випуску за митною декларацією типу ІМ 40 ДЕ №204050001/ 2015021926 .
02.03.2017 заступником начальника Рівненської митниці ДФС начальником управління протидії митним правопорушенням за ознаками вчинення громадянином ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.485 Митного кодексу України, винесена постанова в справі про порушення митних правил, згідно якої накладено на останнього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300% несплаченої суми митних платежів в розмірі 626 043, 84 грн.
Не погоджуючись з винесеною постановою про притягнення його до адміністративної відповідальності, позивач звернувся з позовом до суду.
Порядок звільнення від оподаткування митними платежами, передбаченими законодавством України під час переселення громадян на постійне місце проживання в Україну, регулюється нормами ст. 374 Митного кодексу України (далі - МК України).
Відповідно до пп. б п.3 ч.10 ст.374 МК України при ввезенні (пересиланні) на митну територію України громадянами звільняються від оподаткування митними платежами товари, призначені для забезпечення звичайних повсякденних потреб громадянина та початкового облаштування, що ввозяться громадянами у зв'язку з переселенням на постійне місце проживання в Україну протягом шести місяців з дня видачі документа, що підтверджує право громадянина на постійне проживання в Україні, за умови документального підтвердження того, що до дня видачі цього документа громадянин проживав на території країни, з якої він прибув, не менше трьох років: транспортні засоби особистого користування, що класифікуються в одній із товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД (у кількості однієї одиниці на кожного громадянина, який досяг 18-річного віку), за умови документального підтвердження того, що до дня видачі документа, що підтверджує право на постійне проживання в Україні, громадянин був власником (або співвласником) такого транспортного засобу не менше одного року, а транспортний засіб перебував за ним на постійному обліку (реєстрації) у відповідних реєстраційних органах країни постійного місця попереднього проживання громадянина не менше одного року, якщо даний транспортний засіб підлягає реєстрації в цій країні.
Системний аналіз вказаних вище норм права дає підстави для висновку, що громадяни звільняються від оподаткування митними платежами за ввезення товарів, які призначені для забезпечення звичайних повсякденних потреб громадян та початкового облаштування, що ввозяться (пересилаються) громадянами у зв'язку з переселенням на постійне місце проживання в Україну (у тому числі, транспортних засобів), за наявності у сукупності таких обставин:
- ввезення транспортного засобу протягом шести місяців з дня видачі документа, що підтверджує право громадянина на постійне проживання в Україні;
- надання документального підтвердження того, що до дня видачі документа, що підтверджує право громадянина на постійне проживання в Україні, на території країни, з якої він прибув, такий громадянин проживав не менше трьох років;
- надання документального підтвердження того, що до дня видачі документа, що підтверджує право на постійне проживання в Україні, громадянин був власником (або співвласником) такого транспортного засобу не менше одного року, а транспортний засіб перебував за ним на постійному обліку (реєстрації) у відповідних реєстраційних органах країни постійного місця попереднього проживання громадянина не менше одного року, якщо даний транспортний засіб підлягає реєстрації в цій країні.
Питання ввезення громадянами на митну територію України транспортних засобів при переселенні на постійне місце проживання в Україну регулюється "Правилами митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України", затвердженими наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 р. №1118 і зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25.11.2005 р. за № 1428/11708 (далі - Правила № 1118).
Згідно п.7 Правил № 1118 власник транспортного засобу (далі - ТЗ) або вповноважена особа, який переміщує ТЗ через митний кордон України, пред'являє його митному органу для проведення митного огляду й подає оригінали та ксерокопії, крім іншого, паспортних документів та інших документів, визначених законодавством України та міжнародними договорами України, що дають право на перетин державного кордону, та/або паспорта громадянина (посвідчення особи з відміткою про місце проживання); посвідки чи іншого документа про постійне (тимчасове) проживання в Україні або за кордоном.
Як визначено в п.4.1. Розділу III Правил № 1118, при необхідності вирішення питання про можливість звільнення ТЗ від оподаткування посадова особа митного органу, яка здійснює митне оформлення ТЗ, перевіряє відомості та відмітки в документах на відповідність вимогам Закону України "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України":
- постійне проживання громадянина на території країни попереднього місця проживання не менше одного року (для іноземців та осіб без громадянства - з дати підтвердження факту постійного проживання в країні попереднього місця проживання до дати отримання посвідки на постійне проживання або до дати отримання паспорта громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні; для громадян України - з дати поставлення до дати зняття з постійного консульського обліку, а за відсутності відмітки про зняття з постійного консульського обліку - до дати отримання паспорта громадянина України);
- перебування ТЗ у власності громадянина не менше одного року з дати набуття права власності на ТЗ до дати: для іноземців та осіб без громадянства - отримання посвідки на постійне проживання або отримання паспорта громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні; для громадян України - зняття з постійного консульського обліку, а за відсутності відмітки про зняття з постійного консульського обліку - до дати отримання паспорта громадянина України);
- перебування ТЗ на обліку в країні постійного місця попереднього проживання його власника не менше одного року (для іноземців та осіб без громадянства - з дати підтвердження факту постійного проживання в країні попереднього місця проживання до дати отримання посвідки на постійне проживання або до дати отримання паспорта громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні; для громадян України - з дати поставлення до дати зняття з постійного консульського обліку, а за відсутності відмітки про зняття з постійного консульського обліку - до дати отримання паспорта громадянина України).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до рішення УДМС в Рівненській області від 26.05.2015 року позивачу була видана посвідка на постійне місце проживання в Україні серії НОМЕР_3 з зазначенням зареєстрованого 27.05.2015 постійного місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 . В паспорті громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 проставлена відмітка про наявність посвідки на постійне місце проживання в Україні.
Протягом трьох останніх років, до отримання посвідки на постійне місце проживання в Україні, позивач проживав в Російській Федерації (цей факт підтверджує паспорт громадянина), а також до дня видачі документа, що підтверджує право на постійне проживання в Україні, був власником транспортного засобу не менше одного року, а транспортний засіб перебував за ним на постійному обліку (реєстрації) у відповідних реєстраційних органах Російської Федерації не менше одного року відповідно до паспорту транспортного засобу № НОМЕР_8 від 26.02.2009, «Карточкой учета транспортного средства» від 30.03.2012, яка видана УГИБДД ГУ МВД Росії по Московскій області.
Також, встановлено, що будь-яких зауважень з приводу ввезення позивачем автомобіля марки «Skoda», модель «Octavia», ідентифікаційний номер (кузова) НОМЕР_1 , 2009 року випуску на митну територію України на пільгових умовах у зв'язку з переселенням на постійне місце проживання, від митних органів не надходило, оскільки позивачем були надані усі необхідні достовірні документи відносно себе (документи, що посвідчують особу та місце її проживання) та транспортного засобу.
Водночас, надання адресного листка вибуття від 20.11.2015 року для митного оформлення транспортного засобу не передбачено жодним нормативно-правовим документом. Враховуючи вимоги ст.374 МК України, положення п. 4.2. Розділу III Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених Наказом Державної митної служби України №1118 від 17 листопада 2005 року, суди дішли вірного висновку, що адресний листок вибуття від 20.11.2015 року, який подавався позивачем органу доходів і зборів не може бути документом, який спростовує факт проживання позивача на території країни, з якої він переселився на постійне місце проживання в Україну, протягом 3 останніх років перед таким переселенням.
Розглянувши доводи сторін, з урахуванням норм права, що підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, касаційний суд вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій, що позивач при ввезенні на територію України транспортного засобу марки «Skoda», модель «Octavia», ідентифікаційний номер (кузова) НОМЕР_1 , 2009 року випуску в режимі звільнення від оподаткування митними платежами товарів, які призначені для забезпечення звичайних повсякденних потреб громадянина та початкового облаштування, що ввозяться (пересилаються) громадянами у зв'язку з переселенням на постійне місце проживання в Україну повністю дотримався вимог, які встановлені ст.374 Митного кодексу України, а саме: отримав в установленому законодавством України порядку посвідку на постійне місце проживання в Україні серії НОМЕР_3 від 26.05.2015 року, ввіз транспортний засіб в Україну протягом 6 місяців з дати отримання посвідки на постійне місце проживання в Україні (дата ввезення: 05.11.2015 року, дата декларування: 26.11.2015 року); проживав протягом 3 останніх років на території Російської Федерації до моменту переселення на постійне місце проживання в Україну; до дня видачі документа, що підтверджує право на постійне проживання в Україні, позивач був власником транспортного засобу не менше одного року, а транспортний засіб перебував за ним на постійному обліку (реєстрації) у відповідних реєстраційних органах Російської Федерації не менше одного року.
Згідно ч.1 ст.9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За змістом ст.10 КпАП України адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до частини першої статті 458 Митного кодексу України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
При цьому, статтею 485 МК України передбачено наявність спеціальної протиправної мети неправомірне зменшення розміру сплати митних платежів, що свідчить про те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини, оскільки необережно не можливо заявити неправдиві відомості.
Відповідно до ст.495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Тобто, для притягнення до відповідальності відповідно до статті 485 Митного кодексу України необхідно доведення факту заявлення в митній декларації, в даному випадку, неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу.
Отож, зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння передбаченого статтею 485 МК України обов'язково повинен поєднуватися з умислом суб'єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (визначений законом порядок сплати податків та зборів).
Відтак, суди дійшли вірного висновку, що позивач не вчинив жодних умисних дій щодо неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, що є обов'язковою ознакою правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, тобто відсутні ознаки суб'єктивної сторони адміністративного правопорушення.
За таких обставин, судами попередніх при винесенні судових рішень виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Згідно положень статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Рівненської митниці ДФС залишити без задоволення.
Постанову Костопільського районного суду Рівненської області від 29.09.2017 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 у справі № 564/530/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.П. Юрченко
І.А. Васильєва
С.С. Пасічник ,
Судді Верховного Суду