10 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 813/1045/18 пров. № А/857/1713/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р.Й.,
суддів Пліша М.А.,
Шинкар Т.І.,
з участю секретаря судового засідання Марцинковської О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року (прийняте у м. Львові суддею Лунь З.І.; складене у повному обсязі 23 травня 2018 року) в адміністративній справі № 813/1045/18 за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - військова частина НОМЕР_2 , про відшкодування матеріальної шкоди,
У березні 2018 року військова частина (далі - ВЧ) НОМЕР_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом, у якому просила стягнути з ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану ним державі через особисту неправомірну бездіяльність під час проходження військової служби, в сумі 109 717 грн 96 коп.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачу під час проходження ним військової служби були передані під звіт на відповідальне зберігання вироби, які останній повністю не зберіг та частину їх втратив внаслідок особистої недисциплінованості та безвідповідальності, чим заподіяв державі в особі ВЧ НОМЕР_1 матеріальну шкоду в розмірі 109 717,96 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року позов задоволено.
Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржив ОСОБА_1 , який вважає, що оскаржуване рішення прийняте без аналізу норм матеріального права, що регулюють питання матеріальної відповідальності військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі та з порушенням норм процесуального права. Тому просив скасувати рішення суду першої інстанції і відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовував тим, що позов у цій справі заявлено неналежним позивачем, так як він проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_2 , яка була утримувачем майна та відповідала за його зберігання; також факт нестачі військового майна був виявлений під час проведення інвентаризації військового майна у цій військовій частині. Вказав, що спір у цій справі є цивільним та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Крім того, вважає, що до нього повинна бути застосована обмежена матеріальна відповідальність, оскільки шкода була заподіяна внаслідок недбалого зберігання майна. Застосувавши повну матеріальну відповідальність у 3-кратному розмірі, позивач завищив суму позовних вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти її задоволення, посилаючись на те, що ВЧ НОМЕР_2 є структурним підрозділом ВЧ НОМЕР_1 та безпосередньо підпорядковується їй. На час виявлення завданої ОСОБА_1 шкоди ВЧ НОМЕР_2 перебувала на утриманні ВЧ НОМЕР_1 по службі ракетно-артилерійського озброєння, а втрачене саме по цій службі військове майно обліковане за ВЧ НОМЕР_1 та є її нестачею; відтак належним позивачем у цій справі є ВЧ НОМЕР_1 . Також, спір з приводу відшкодування матеріальної шкоди, завданої особою державі під час проходження військової служби, є публічно-правовим, а тому підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Враховуючи те, що втрачене майно було передане позивачу під звіт для зберігання, а також те, що втрачене майно - це запасні частини, інструменти, прилади і приладдя до озброєння, військової техніки, шкода відшкодовується в 3-кратному розмірі заподіяної шкоди.
За результатами апеляційного перегляду Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 13 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 частково задовольнив. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року в справі № 813/1045/18 скасував і провадження у справі закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки цей позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За результатами касаційного перегляду вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду постановою від 22 січня 2020 року касаційну скаргу ВЧ НОМЕР_1 задовольнила.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2018 року скасувала, а справу направила до Восьмого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова обґрунтована тим, що спір у цій справі щодо відшкодування державі в особі військової частини НОМЕР_1 шкоди, завданої ОСОБА_1 шляхом втрати майна під час здійснення ним повноважень, пов'язаних з проходженням військової (публічної) служби, є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів.
Надалі, ухвалами Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року та 25 травня 2020 року було відкрите апеляційне провадження у цій справі та призначено справу до апеляційного розгляду в судовому засіданні на 10 червня 2020 року на 12 год. 00 хв.
У зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України не здійснювалося.
Також за приписами частини другої статті 313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 у період з 5 травня 2016 року до 13 грудня 2017 року проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_2 на посаді заступника начальника штабу; військове звання - майор.
На підставі наказу командира ВЧ НОМЕР_2 ОСОБА_2 від 04.12.2017 № 291 відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженої наказом міністра оборони України від 15.03.2004 № 82, проведено службове розслідування за фактом виникнення нестачі майна, а саме: згаданих вище виробів, з метою з'ясування причин та умов виникнення нестачі майна ВЧ НОМЕР_2 та встановлення ступеня вини посадових осіб.
Службовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 в рахунок наряду від 06 квітня 2016 року № 342/2М11/16-469 командира ВЧ НОМЕР_3 - служба забезпечення органу військового управління, на підставі наряду від 06.04.2016 № В-1059/4 командира ВЧ НОМЕР_4 - вантажовідправник, відповідно до актів технічного стану №№ В2380, В2379, В2378, В2377, у липні 2016 року для ВЧ НОМЕР_1 - вантажоодержувач отримав на своє відповідальне матеріальне зберігання такі вироби:
- 1В19-1 № МФЗ 812 на базовому шасі (БТР 60 ПБ № ИОЗУТ8133);
- 1В18-1 № НОМЕР_5 на базовому шасі (БТР 60 ПБ № И06УТ3584);
- 1В18-1 № ЛД5335 на базовому шасі (БТР 60 ПБ № Х09УТ4794);
- 1В18-1 № НОМЕР_6 на базовому шасі (БТР 60 ПБ № И07УТ5359),
про що між командуванням ВЧ НОМЕР_2 та відповідачем було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.
Цим розслідуванням встановлено, що факт виявлення нестачі військового майна став можливим внаслідок неналежного відношення до збереження військового майна та виконання службових обов'язків з боку майора ОСОБА_1 , який не забезпечив належного зберігання військового майна, що в результаті призвело до його втрати.
Згідно з довідками-розрахунками ВЧ НОМЕР_1 за №№ 1 - 4 нестача майна номенклатури служби РАО згаданих вище виробів, виявлена під час інвентаризації у ВЧ НОМЕР_2 станом на 01.12.2017 складала 34 584,99 грн, а з урахуванням кратності - 111 423,69 грн.
Актом службового розслідування від 5 грудня 2017 року, затвердженим командиром ВЧ НОМЕР_2 ОСОБА_2 , запропоновано: за неналежне виконання службових обов'язків заступника начальника штабу ВЧ НОМЕР_2 майора ОСОБА_1 притягнути до підвищеної матеріальної відповідальності на суму 111 423,39 грн; притягнути до дисциплінарної відповідальності, оголосивши сувору догану; позбавити премії за травень 2017 року у повному обсязі; зменшити розмір щомісячної додаткової грошової винагороди за грудень 2017 року до 0 % місячного грошового забезпечення; відповідно до довідок-розрахунків занести нестачу в книгу обліку витрат по службі.
Наказом командира ВЧ НОМЕР_2 з адміністративно-господарської діяльності № 299 від 12.12.2017 «Про результати службового розслідування за фактом нестачі майна відповідно актів технічного стану виробів 1В19-1 № МФ3812, 1В18-1 № ЛД5335, 1В18-1 № ИД3851, 1В18-1 № ИД3594» наказано заступника начальника штабу ВЧ НОМЕР_2 майора ОСОБА_1 притягнути до підвищеної матеріальної відповідальності на суму 111 423,39 грн; притягнути до дисциплінарної відповідальності оголосивши сувору догану; позбавити премії за травень 2017 року у повному обсязі; зменшити розмір щомісячної додаткової грошової винагороди за грудень 2017 року до 0 % місячного грошового забезпечення.
Згідно з наказом командира ВЧ НОМЕР_7 (по стройовій частині) від 13 грудня 2017 року № 265 майора ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу, з підстав його звільнення з військової служби у відставку за станом здоров'я.
Згідно з цим наказом з ОСОБА_1 на покриття згаданої заборгованості із заподіяної шкоди було утримано 1705,73 грн, про що свідчить платіжне доручення від 19 грудня 2017 № 273.
Оскільки ОСОБА_1 не відшкодував у добровільному порядку заборгованість за шкоду, завдану ним державі через особисту неправомірну бездіяльність під час проходження військової служби, в сумі 109 717,96 грн, ВЧ НОМЕР_1 звернулася до суду з цим позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що ОСОБА_1 через особисту бездіяльність, недбале ставлення до своїх службових обов'язків не зберіг повністю передане йому на відповідальне зберігання державне майно та частину його втратив, чим порушив вимоги положень Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі щодо бережливого ставлення до довіреного озброєння, техніки та іншого військового майна, вжиття заходів до запобігання шкоди, чим завдав матеріальну шкоду ВЧ НОМЕР_1 (34 584,99 грн), яка має бути відшкодована ним як винною особою у 3-кратному співвідношенні до його вартості.
Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке.
Підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами визначає Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затверджене постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 № 243/95-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Положення).
У преамбулі Положення вказано, що відповідно до Конституції (Основного Закону) України та інших актів законодавства України військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані зобов'язані бережливо ставитися до довірених їм озброєння, техніки та іншого військового майна, вживати заходів до запобігання шкоді. Особи, які посягають на державну власність, недбало ставляться до озброєння, техніки та іншого військового майна, притягаються до матеріальної відповідальності. Притягнення до матеріальної відповідальності не звільняє від дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної чи кримінальної відповідальності.
За приписами пункту 2 Положення відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна, зокрема втратою військового майна. Військове майно - це державне майно, закріплене за відповідними військовими частинами. До нього належать: всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, паливно-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне та інше майно, а також кошти.
У випадках, передбачених пунктом 14 цього Положення, відшкодування військовослужбовцем і призваним на збори військовозобов'язаним прямої дійсної шкоди, заподіяної державі, здійснюється у кратному співвідношенні до вартості майна.
Пунктом 3 Положення визначено, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність за наявності: заподіяння прямої дійсної шкоди; протиправної їх поведінки; причинного зв'язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; вини у заподіянні шкоди. Протиправною визнається така поведінка (дія чи бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов'язки. Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов'язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинене ним умисно чи з необережності.
Відповідно до пункту 4 Положення відшкодування шкоди військовослужбовцями і призваними на збори військовозобов'язаними провадиться незалежно від притягнення їх до дисциплінарної чи кримінальної відповідальності за дію (бездіяльність), якою державі було заподіяно шкоду.
Згідно із пунктом 8 Положення залежно від того, навмисно чи з необережності заподіяно шкоду, а також з урахуванням суспільної небезпечності дії (бездіяльності) винної особи та обставин, за яких заподіяно шкоду, і вартості майна до військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних застосовується повна або обмежена матеріальна відповідальність.
За приписами пункту 10 Положення військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані за шкоду, заподіяну недбалим виконанням ними службових обов'язків, передбачених військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами, несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення.
Разом з тим, пунктом 13 Положення визначено, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, у разі, зокрема, недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети.
Відповідно до пункту 14 Положення військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані за шкоду, заподіяну розкраданням, марнотратством або втратою зброї та боєприпасів, оптичних приладів, засобів зв'язку, спеціальної техніки, льотно-технічного, спеціального морського і десантного обмундирування, штурманського спорядження, спеціального одягу і взуття, інвентарних речей та деяких інших видів військового майна, несуть матеріальну відповідальність у 2 - 10-кратному розмірі вартості цього майна.
Перелік військового майна, недостача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 1995 р. № 880 затверджено Перелік військового майна, нестача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості (далі - Перелік).
Згідно цього Переліку відшкодовуються у трикратному розмірі агрегати, запасні частини, інструменти, прилади і приладдя до озброєння, військової техніки, устаткування, апаратури, засобів зв'язку, технічних засобів охорони і до обчислювальної техніки, за оптичні прилади, імпортні електрифіковані інструменти, пальне, масло і мастила, спирти і спеціальні рідини, паливо, зокрема: агрегати, запасні частини, інструменти і приладдя до озброєння, військової техніки, устаткування і до апаратури; запасні частини, інструменти і приладдя до бронетанкової техніки.
Як встановлено судом та чого не заперечував ОСОБА_1 в ході судового розгляду справи, зазначене вище військове майно було втрачене ним внаслідок його особистої бездіяльності, недбалого ставлення до своїх службових обов'язків, недотримання вимог статтей 6, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, та приписів Положення щодо бережливого ставлення до довіреного озброєння, техніки та іншого військового майна, вжиття заходів до запобігання шкоди, що він також визнав в ході службового розслідування; свою вину у вчиненому та розмір шкоди відповідач в ході судового розгляду справи не заперечував, наказ про притягнення його до матеріальної відповідальності не оскаржував.
Це майно було передане позивачу під звіт для зберігання; також це майно відноситься до видів майна, яке відшкодовується у 3-кратному розмірі згідно із вищевказаним Переліком.
Відтак, з урахуванням вимог пунктів 2, 13, 14 Положення та приписів Переліку відповідач повинен нести матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди та у 3-кратному розмірі вартості цього майна, незалежно від того, що шкоду було заподіяно з необережності; ці норми є спеціальними для спірних правовідносин і за їх змістом не має значення - навмисно чи з необережності було заподіяно шкоду.
При з'ясуванні питання щодо належності позивача колегія суддів апеляційного суду враховує відзив ВЧ НОМЕР_1 на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у якому зазначено, що відповідно до спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 20.04.2016 № Д-322/1/6дск та наказу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 22.04.2016 № 7/ОШР/дск військова частина НОМЕР_1 була формувачем військової частини НОМЕР_2 .
Після свого сформування військова частина НОМЕР_2 , згідно наказу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 19.09.2015 № 411/дск «Про затвердження Положення про окрему артилерійську бригаду», є відокремленим структурним підрозділом військової частини НОМЕР_1 та безпосередньо підпорядковується їй.
На час виявлення завданої ОСОБА_1 шкоди військова частина НОМЕР_2 знаходилась на утриманні військової частини НОМЕР_1 по службі ракетно-артилерійського озброєння, а відтак, втрачене саме по цій службі ОСОБА_1 військове майно обліковано за військовою частиною НОМЕР_1 та є її нестачею.
А укладення між ОСОБА_1 та військовою частиною НОМЕР_2 договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність також не є доказом того, до військова частина НОМЕР_1 є неналежним позивачем у цій справі, при тому, що позивач перебував у статусі військовослужбовця, а не працівника.
Наведені накази та директива містять інформацію з обмеженим доступом, тому не можуть бути залученими до матеріалів справи.
Додатковими підтвердженнями того, що втрачене військове майно було обліковане саме за ВЧ НОМЕР_1 , є наявні у справі матеріали, зокрема: копії наряду № В-1059/4 від 06.04.2016, наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 18.01.2018 № 27 «Про результати проведення щорічної планової інвентаризації матеріальних засобів служби ракетно-артилерійського озброєння військової частини НОМЕР_8 » тощо.
За таких обставин колегія суддів апеляційного суду вважає, що належним позивачем у цій справі є саме військова частина НОМЕР_1 .
Що стосується покликань апелянта на те, що спір у цій справі не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, то це питання було вирішене постановою Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2020 року у цій справі при розгляді касаційної скарги військової частини НОМЕР_1 .
За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року в адміністративній справі № 813/1045/18 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді М. А. Пліш
Т. І. Шинкар
Постанова складена у повному обсязі 12 червня 2020 року.