09 червня 2020 року м. Київ
Унікальний номер справи № 381/4050/19
Апеляційне провадження 22-ц/824/3756/2020
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача: Махлай Л.Д.,
суддів Кравець В.А., Мазурик О.Ф.
при секретарі Гойденко Д.В.
учасники справи
заявник ОСОБА_1
заінтересована
особа ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану через представника ОСОБА_3 , на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2019 року, ухвалене під головуванням Соловей Г.В., у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 про видачу обмежуваного припису,
у листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_2 строком на 6 місяців та просила встановити тимчасові обмеження, якими заборонити останньому перебувати за адресою АДРЕСА_1 ; заборонити наближатися до місця її проживання (перебування) на відстань 600 м; заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати, переслідувати та в будь-який спосіб спілкуватися з нею та дітьми; заборонити вести з нею та дітьми листування, телефонні переговори, спілкуватися через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
В обґрунтування заяви зазначала, що з ОСОБА_2 вони перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох дітей. Протягом останніх трьох років шлюбні відносини погіршилися, оскільки чоловік почав приходити додому в нетверезому стані, а в подальшому став застосовувати фізичну силу. 10.09.2019 під час сварки він наніс тілесні ушкодження їй та їх неповнолітній дитині-інваліду. За фактом нанесення тілесних ушкоджень вона звернулася із заявою до Фастівського відділення поліції. Крім того зазначила, що у 2018 році ОСОБА_2 вже притягався до адміністративної відповідальності за вчинення насильства у сім'ї.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11.11.2019 в задоволенні заяви відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 через представника подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення заяви в повному обсязі. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, про розгляд справи вона не була повідомлена, с.м.с. повідомлення не отримувала, що позбавило її можливості захисту своїх прав. ОСОБА_2 надав документи, з якими вона не змогла ознайомитися. Останній ввів суд в оману, оскільки має житло в Луганській області, м. Брянка. Суд не взяв до уваги наданий нею висновок щодо домашнього насильства у психологічній та фізичній формі. Вважає, що судом не вірно надана оцінка документам наданими ОСОБА_2 та проігноровано докази надані нею на підтвердження фізичного та психологічного насильства зі сторони кривдника та не враховано притягнення останнього до адміністративної відповідальності.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 просили апеляційну скаргу залишити без задоволення посилаючись на законність та обгрунтованість рішення суду.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі (на час розгляду справи шлюб між сторонами розірвано). Від шлюбу мають двох дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заявник зазначала, що 10.09.2019 ОСОБА_2 наніс їй тілесні ушкодження, внаслідок чого вона потрапила до лікарні. Він наніс також удар неповнолітній дитині-інваліду ОСОБА_5 в область грудної клітини.
Відповідно до довідки № 199, виданої КНП ФРР «Фастівська ЦРЛ» від 24.10.2019 ОСОБА_1 знаходилась на стаціонарному лікуванні у відділені травматології з 10.09.2019 по 23.09.2019; діагноз: ЗЧМТ, струс головного мозку, чисельні забої, крововиливи голови, тулубу, кінцівок, неврологічна реакція. Згідно довідки КНП ФРР «Фастівська ЦРЛ» за № 3866/422 ОСОБА_5 10.09.2019 звернулася на приймальне відділення КНП ФРР «Фастівська ЦРЛ», діагноз: забій грудної клітини.
Згідно із витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, кримінальне провадження № 12019110310001006, 20.09.2019 ОСОБА_1 звернулася до Фастівського відділення поліції Васильківського відділу ГУ НП в Київській області із заявою, у якій вказала, що 10.09.2019 близько 01 год. 00 хв. по місцю проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, чоловік ОСОБА_2 спричинив їй тілесні ушкодження. Відомості були внесені до ЄРДР, правова кваліфікація за ч. 1 ст. 125 КК України.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.11.2019 квартира АДРЕСА_1 зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу.
Згідно з висновком спеціаліста Комунального закладу Київської обласної ради «Київське обласне бюро судово-медичної експертизи» від 13.09.2019 № 63, при проведенні судово-медичного обстеження ОСОБА_2 виявлено ушкодження у вигляді синців на повіках обох очей, грудної клітки зліва, на правому передпліччі, лівому плечі, крововиливу у слизову оболонку лівого ока. За ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які не мають ознак небезпеки для життя.
Згідно з характеристикою, виданою ТОВ «Фріго-Україна», ОСОБА_2 працює в даному товаристві з березня 2019 року, займає посаду сервісного інженера-енергетика. Відповідально відноситься до своїх обов'язків, своєчасно і правильно виконує доручені йому завдання. У керівництва компанії користується довірою, критику у свою адресу сприймає з розумінням.
Згідно характеристики з місця проживання від 11.11.2019, виданою головою будинкового комітету Павленко О.В. , ОСОБА_2 проживає з травня 2012 року за адресою: АДРЕСА_1 . За весь час проживання показав себе з хорошого боку, привітний, у спілкуванні ввічливий, конфліктних ситуацій не створював, спиртними напоями не зловживав. Скарг від сусідів не надходило.
Відмовляючи в задоволенні заяви про видачу обмежувального припису, суд першої інстанції виходив з того, що заявницею не доведено необхідності застосування таких заходів.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини 1 статі 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статі 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
Обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи (пункт 7 частини 1 статі 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Згідно з частиною 3 статі 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У пункті 9 частини 1 статі 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству" обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; обмеження спілкування з постраждалою дитиною; заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
За обставинами справи встановлено, що 17.11.2018 ОСОБА_2 за місцем свого проживання вчинив насильство відносно своєї дружини, а саме висловлювався нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, за що був притягнутий до адміністравної відповідальності у вигляді штрафу.
З постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29.11.2018 вбачається, що правопорушник свою вину визнав та щиро розкаявся.
20.09.2019 між поружжям знову сталася сварка, в результаті якої ОСОБА_2 наніс заявниці та їхній малолітній дитині-інваліду тілесні ушкодження. Заявниця звернулася із заявою до правоохоронних органів щодо порушення кримінальної справи за фактом нанесення тілесних ушкоджень та відомості по цій заяві внесено у Фастівському ВП Васильківського ВГУНП у Київській області до ЄРДР за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Сторони проживають у квартирі АДРЕСА_1 , яка придбана ними під час шлюбу та право власності на яку оформлене на ОСОБА_2 .
У судовому засіданні при розгляді апеляційної скарги заявниця підтвердила пояснення ОСОБА_2 про те, що він проживає у вищезазначеній квартирі не постійно, а разів три - чотири на тиждень та займає ізольовану кімнату.
З доказів, наданих заявницею вбачається, що насильство в сім'ї було вчинено двічі: 17.11.2018 та 20.09.2019. Будь - яких інших доказів про те, що ОСОБА_2 вчиняються дії, які б свідчили про вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства не надано.
Посилання заявниці на те, що колишній чоловік може приходити до квартири у стані алкогольного сп'яніння, та, що відкриття ним дверей та проходження до своєї кімнаті створює шум у квартирі не може братися до уваги, оскільки такі дії не свідчить про прояв насильства.
Заявниця не заперечувала, що ОСОБА_2 надає матеріальну допомогу на дітей та вона не зверталася до органів опіки і піклування щодо будь - яких неправомірних дій батька відносно дітей, та між сторонами відсутні судові спори як щодо участі у вихованні дітей, визначення їх місця проживання, так і спори щодо поділу майна подружжя.
За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов правильних висновків про відсутність ризиків продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві з боку ОСОБА_2 .
Посилання заявниці на те, що ОСОБА_2 має інше житло, а саме квартиру АДРЕСА_3 не може бути підставою для встановлення обмежень, оскількі такі підстави не передбачені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству". До того ж як зазначила заявниця дана квартира була приватизована на всіх членів сім'ї, а тому їй та дітям також належить на праві власності по 1/4 частки цієї квартири.
Нанесення тілесних ушкоджень 20.09.2019 є предметом розгляду у кримінальному провадженні. Надані ж заявницею висновки щодо психолочної травми, яку отримала дитина під час сварки батьків стосуються саме інцидента, який відбувся 20.09.2019, а не будь - яких інший дій ОСОБА_2
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Оскільки за обставинами справи встановлено, що після 20.09.2019 ОСОБА_2 не вчиняв будь - яких дій, які б свідчили про вчинення ним психологічного чи фізичного насильства відносно заявниці чи дітей суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо відмови у задоволенні заяви.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно взяв до уваги позитивну характеристику з місця проживання ОСОБА_2 колегія суддів не приймає до уваги, оскільки заявник не погоджуючись з тим, що особа, яка підписала характеристику має повноваження на її видачу, могла звернутися до відповідних органів з даного питання та спростувати докази, надані ОСОБА_2 , проте таких дій не вчиняла. І на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції цей доказ також не спростовано.
Відповідно до ч. 1 ст. 350-5 ЦПК України справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі.
Відповідно до ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто за відсутності будь - якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в апеляційному порядку у зв'язку з не повідомленням учасника справи про дату, час і місце засідання суду лише у разі, коли таке повідомлення є обов'язковим. Проте, стаття 350 -5 ЦПК України не містить вимог про обов'язкове повідомлення заявника у справах про видачу обмежувального припису, а навпаки вказує на те, що справа може розглядатися без його участі.
Разом з тим, заявниця була повідомлена про день та час розгляду заяви шляхом направлення смс повідомлення (а.с. 22а). Будь - яких доказів на спростування того, що таке смс повідомлення судом не направлялося заявниця не надала. А відтак доводи апеляційної скарги про те, що суд розглянув справу без повідомленні її про день та час судового засідання не можуть бути підставою для скасування рішення суду з підстав, викладених у ч. 3 ст. 376 ЦПК України.
Суд врахував доводи викладені у заяві про видачу обмежувального припису та надав оцінку всім доказам, долученим до заяви.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду в частині забезпечення позову з підстав, викладених у ст. 389 ЦПК України .
Повний текст постанови складено 10.06.2020.
Головуючий Л. Д. Махлай
Судді В. А. Кравець
О. Ф. Мазурик