ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
09 червня 2020 року м. Київ №640/5323/20
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Вєкуа Н.Г., суддів: Васильченко І.П., Мазур А.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом
ОСОБА_1
до Кабінету Міністрів України
про визнання протиправним та не чинним пункту постанови, -
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулись ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) з позовом до Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2), в якому просять суд:
- визнати протиправним та не чинним пункт 2 Змін, що вносяться до постанов КМ України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2019 року №543 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України", а саме: "абзац перший пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (Офіційний вісник України , 2011 р. №92, ст. 3343; 2017 р., №94, ст. 2841), вкласти в такій редакції: "9-1. За бажанням військовослужбовців, зокрема військовозобов'язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів) і внаслідок цього стали особами із інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати , встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою:";
- зобов'язати Кабінет Міністрів України невідкладно після набрання рішення суду законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та не чинним в окремій його частині у виданні, в якому було офіційно оприлюднено нормативно-правовий акт.
Позовні вимоги мотивовано тим, що пунктом 2 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 №543 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», абзац перший пункту 91 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (Офіційний вісник України, 2011 р., № 92, ст. 3343; 2017 р., № 94, ст 2841), викладено в такій редакції: "91 За бажанням військовослужбовців, зокрема військовозобов'язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів) і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою:»: П = Зс х КЗс х Кв /100%.
Так, на момент ухвалення спірної постанови КМ України, розмір мінімальної заробітної плати визначався законодавчо відповідним Законом. Зокрема, Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», з 01.01.2020 встановлений мінімальний розмір заробітної плати на рівні 4723,00 грн. Інших способів та порядку визначення розміру мінімальної заробітної плати, чинне законодавство не передбачає, в тому числі відповідні повноваження не надані КМ України. Позивачі, користуючись своїм правом на вибір свого пенсійного забезпечення за власним бажанням, відповідно до частини третьої статті 59 Закону, правомірно сподівались на те, що при обчисленні їх пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, та розмір їх пенсійного забезпечення мав складати 4723,00 х 5 х (відповідний розмір втрати працездатності кожного з позивачів у відсотках, визначених відповідним рішеннями МСЕК), як передбачено Законом.
Проте, Відповідач у спірній частині постанови №543, а саме: п.2 Змін, що носяться до постанов КМ України, змінив визначені Законом саме умови та норми, посилаючись на формулу розрахунку пенсійних виплат Позивачів: П = Зс х КЗс х Кв /100%, зазначивши, що П - розмір пенсії: Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні з якої сплачено страхові внески, визначається як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки: а також врахував не визначений Законом Кзс - середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії: Кв - розмір відшкодування фактичних збитків (у відсотках).
Таким чином, на переконання позивача оскаржуваний пункт 2 Змін, що вносяться до постанов КМ України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №543 від 26.06.2019, явно суперечить вимогам частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», змінюють умови і норми пенсійного забезпечення осіб, які приймали участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, зокрема, позивачів, а тому такий пункт підлягає скасуванню
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.03.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання у справі.
23.04.2020, зважаючи на неявку представників сторін у судове засідання для розгляду адміністративної справи №640/5323/20, фіксування засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, суд розглянув клопотання позивачів про проведення судового засідання без їх участі, закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті.
Відповідачем надано суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що змінами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 № 543 абзац перший пункту 91 Порядку №1210 викладено в такій редакції: «За бажанням військовослужбовців, зокрема військовозобов'язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів) і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою».
Таким чином, Змінами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 № 543, що є предметом оскарження у даній справі, з пункту 91 Порядку №1210 було вилучено застереження щодо застосування цієї норми виключно до осіб, які проходили дійсну строкову службу, та додано узагальнення щодо застосування цієї норми до військовослужбовців, зокрема військовозобов'язаних, призваних на військові збори, під час проходження військової служби (військових зборів), що повністю узгоджується із зазначеними раніше висновками Конституційного Суду України. Отже, позовна вимога щодо визнання протиправним та нечинним пункт 2 Змін, затверджених Постановою № 543, яким пункт 91 Порядку №1210 викладався в новій редакції є необґрунтованою, оскільки положення нової редакції оскаржуваного акту Уряду є ідентичними частині третьої статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням висновків Конституційного Суду України у справі № 1-р(ІІ)/2019 від 25.04.2019.
В судовому засіданні 27 травня 2020 року, зважаючи на неявку представників сторін в судове засідання, враховуючи заяви позивачів про розгляд справи без їх участі, фіксування засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, суд ухвали в перейти до письмового провадження у справі.
Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач ОСОБА_1 є інвалідом 2-ї групи внаслідок професійного захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, віднесений до 1-ї категорії осіб, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, що підтверджується посвідченням від 02.08.2000 Серії НОМЕР_4 та перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області.
Позивач ОСОБА_3 є інвалідом 3-ї груш внаслідок професійною захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, віднесений до 1-ї категорії осіб, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, що підтверджується посвідченням від 05.03.2019 Серії НОМЕР_5 та перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області.
Позивач ОСОБА_2 є інвалідом 2-ї групи внаслідок професійною захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, віднесений до 1-ї категорії осіб, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, що підтверджується посвідченням від 20.02.2019 Серії НОМЕР_6 та перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області.
В грудні 2019 року позивачі звернулися до Головного управління ПФУ в Харківській області із заявами про проведення перерахунку та обчислення державної (основної) пенсії, призначеної позивачам відповідно до ст.54 Закону, виходячи із п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, у відповідності до положення ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 01.01.2020.
Проте, відповідними рішеннями пенсійного органу в задоволенні заяв ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в проведенні перерахунку пенсії було відмовлено, зазначивши, що заявлені ними вимоги щодо здійснення перерахунку без застосування п.91 Постанови КМУ від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та п.п. 2-3 Постанови КМУ від 15.11.2017 №851 «Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не підлягають задоволенню.
В матеріалах справи наявні копії відповідних листів Головного управління ПФУ в Харківській області, якими позивач було відмовлено у перерахунку пенсій, заявленим ними шляхом.
При цьому, у вказаних листах, Головним управлінням ПФУ в Харківській області було зроблено посилання на те, що 26.06.2019 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №543 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», якою абзац перший пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", викладено в такій редакції: "9-1. За бажанням військовослужбовців, зокрема військовозобов'язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів) і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою:".
Позивачі, вважаючи, що п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 №543 було порушено їх права та інтереси, що стосуються порядку та розміру перерахунку пенсії, звернулись до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За змістом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 15 вказаного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української PCP «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі - Закон № 796-ХІІ) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Статтею 1 Закону №796-ХІІ визначено, що цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Відповідно до статті 49 Закону №796-ХІІ, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, З, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 59 Закону №796-ХІІ визначено порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Частиною третьою зазначеної статті (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII від 03.10.2017) було передбачено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з метою практичної реалізації статей 54, 57 та 59 Закону №796-ХИ затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (надалі - Порядок № 1210), який визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - пенсії).
В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 №851 внесено зміни до Порядку №1210, згідно з якими зазначений Порядок доповнено пунктом 91, відповідно до якого за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою: П = Зс х Кзс х (Кв : 100%),
де П - розмір пенсії; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначається як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки; Кзс - середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії; Кв - розмір відшкодування фактичних збитків (у відсотках).
Середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії (Кзс), визначається за формулою:
Кзс = (Зп (мін) х 5): Зс1,
де Зп(мін) - розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року; Зс1 - середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за рік, що передує відповідному року. Розмір відшкодування фактичних збитків (Кв) визначається як відсоток втрати працездатності, визначений органами медико-соціальної експертизи. У разі зміни розміру мінімальної заробітної плати проводиться перерахунок зазначених пенсій виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Водночас, 25.04.2019 Конституційним Судом України ухвалено рішення у справі №3-14/2019 (402/19, 1737/19) (№1-р(ІІ)/2019), яким вирішено:
1) визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали «наслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю;
2) словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Аналогічна за змістом норма міститься у статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України».
Відтак, з 25 квітня 2019 року обмеження, встановлені частиною третьою статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби, втратили чинність.
Наразі чинна редакції ч. 3 ст. 59 Закону №796-ХІІ передбачає, що військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.
Згідно з частиною третьою статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Як зазначено вище, механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначається Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (Порядок №1210).
При цьому, враховуючи вищезазначене рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 у справі №3-14/2019 (402/19, 1737/19) (№1-р(ІІ)/2019), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, Кабінетом Міністрів України з метою приведення нормативно-правових актів КМУ у відповідність до рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 у справі (№1-р(ІІ)/2019 щодо відповідності Конституції України положень ч. 3 ст. 59 Закону України «Про соціальний і правовий захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було прийнято постанову від 26 червня 2019 №543 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України».
Так, пунктом 2 вказаної постанови вирішено абзац перший пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (Офіційний вісник України, 2011 р., № 92, ст. 3343; 2017 р., № 94, ст. 2841), викласти в такій редакції: "91. За бажанням військовослужбовців, зокрема військовозобов'язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів) і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою:".
Таким чином, з наведеного вбачається, що оскаржуваним п. 2 постанови №543 було виключено застереження щодо застосування цієї норми виключно до осіб, які проходили дійсну строкову службу та додано узагальнення щодо застосування цієї норми до військовослужбовців, зокрема військовозобов'язаних, призваних на військові збори під час проходження військової служби (військових зборів), що узгоджується із висновками Конституційного суду, зазначеними вище, та ч. 3 ст. 59 Закону №796-ХІІ.
Суд наголошує, що доводи позивачів відносно того, що п. 2 оскаржуваної постанови №543 було визначено умови та норми розрахунку пенсії, особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, посилаючись на формулу розрахунку пенсійних виплат: П=Зс х КЗс х Кв/100% є хибними та не відповідають фактичним обставинам, оскільки вказаним пунктом не затверджувалось жодних формул, та не приймалось жодних змін до формул, а формула обчислення розміру пенсії - П=Зс х КЗс х Кв/100% була затверджена постановою КМУ №851 від 15.11.2017, про яку зазначено судом вище.
Водночас, п. 2 постанови №543 було лише виключено застереження щодо застосування норми щодо обчислення пенсії виключно до осіб, які проходили дійсну строкову службу.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини, не знаходять свого підтвердження і доводи позивачів відносно того, що відповідач, приймаючи постанову №543 в оскаржуваній частині вийшов за межі наданих йому повноважень, допустив порушення вимог ст. 54 та ч. 3 ст. 59 та змінив, визначені Законом норми пенсійного забезпечення позивачеві, визначивши для розрахунку пенсії не передбачені Законом такі показники, як: середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначається як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки - замість визначеної Законом №796-ХІІ мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року; та Кзс - середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії - для розрахунку пенсії за нормами ч. 3 ст. 59 Закону №796-ХІІ, оскільки вказані зміни щодо визначення окремих показників для розрахунку пенсії, на які посилаються позивачі, постановою №543 не приймались, а такі були затверджені саме постановою КМУ №851 від 15.11.2017.
Згідно з частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
При цьому, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (частини четверта статті 55 Конституції України).
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, у даній справі доводи позивачів є помилковими, не узгоджуються з фактичними обставинами справи та спростовуються наведеними вище висновками суду, в той час, як відповідачем доведено правомірність оскаржуваної частини постанови №543.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Підстави для розподілу судових витрат - відсутні.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 247, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції.
Головуючий суддя Вєкуа Н.Г.
Судді Васильченко І.П.
Мазур А.С.