Справа № 695/2170/16-ц
номер провадження 6/695/55/20
11 червня 2020 рокум. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого - судді Середи Л.В.,
за участю секретаря - Оніщенко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноша справу за поданням приватного виконавця Бурмаги Євгенія Анатолійовича про визначення частки майна боржника ОСОБА_1 , -
Приватний виконавець Бурмага Є.А. звернувся до суду з поданням про визначення частки майна боржника ОСОБА_1 .
В обґрунтування свого подання приватний виконавець зазначив, що у нього на виконанні перебуває виконавче провадження № 57378416 з примусового виконання виконавчого листа по справі №695/2170/16-ц, виданого Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області від 09.03.2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» коштів в сумі 963378.80 грн. в порядку відшкодування заборгованості за кредитним договором №Z036 від 24.12.2007 року.
Боржником рішення суду в добровільному порядку не виконано та останній ухиляється від його виконання, приватним виконавцем розпочато заходи примусового стягнення під час яких виконавцем направлено запити до Державної фіскальної служби України про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах, МВС України про встановлення наявності транспортних засобів, встановлено наявність рахунків боржника в АТ «УніверсалБанк» та ПАТ «Банк Восток», накладено арешт на майно боржника та проведено його опис, накладено арешт коштів боржника.
Однак вказані заходи результату не дали, у боржника на відкритих рахунках кошти відсутні, не виявлено дохід у формі стипендії, пенсії, заробітної плати, тощо.
Разом із тим приватним виконавцем було встановлено, що боржник знаходиться у шлюбі із ОСОБА_2 та разом із дружиною в спільній сумісній власності має нерухоме майно, а саме: 1/2 частину будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та прилеглу до нього земельну ділянку, загальною площею 0.0690 га, що стверджується даними Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за №140474153 від 05.10.2018 року.
Вказана земельна ділянка знаходиться у спільній сумісній власності, тобто частки її не визначені, а оскільки чинним законодавством приватному виконавцю не надано право самостійно вирішувати питання визначення частки майна боржника, то виконавець, керуючись нормами ст. 443 ЦПК України звернувся до суду із даним поданням, яким просив визначити частку майна боржника, щодо земельної ділянки, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та на яку може бути звернуто стягнення в рамках вказаного виконавчого провадження.
Приватний виконавець в судове засідання не з'явився, проте направив до суду клопотання про розгляд подання за його відсутності, подання підтримує в повному обсязі.
Інші учасники по справі в судове засідання не з'явилися із невідомих для суду причин, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 443 ЦПК України, питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.
Згідно з ч. 2 ст. 443 ЦПК України, неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.
Вивчивши матеріали подання, оцінивши надані докази у сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що на підставі виконавчого листа по справі №695/2170/16-ц, виданого Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області від 09.03.2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» коштів в сумі 963378.80 грн. в порядку відшкодування заборгованості за кредитним договором №Z036 від 24.12.2007 року, приватним виконавцем Бурмагою Є.А. було відкрито виконавче провадження за № 57378416, що стверджується постановою про відкриття виконавчого провадження від 05.10.2018 року.
Відповідно до Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за №140474153 від 05.10.2018 року, будинок, що розташований за адресою АДРЕСА_1 належить по 1/2 частині ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який знаходиться на земельній ділянці, загальною площею 0.0690 га, з кадастровим номером НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ..
Як вбачається із листа міськрайонного управління у Золотоніському районі та м. Золотоноша за №9-23-0.181-115/117-20 від 10.06.2020 року, відповідно до даних Державного реєстру земель, станом на 01.01.2013 року, земельна ділянка площею 0.0690 га за кадастровим номером НОМЕР_1 , яка розташована за адресою АДРЕСА_1 обліковується у власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі державного акта на право власності на землю серії ЯЕ №627088 від 30.11.2007 року.
Частиною першою статті 368 ЦК України визначено, що спільна сумісна власність - це спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності.
Згідно із частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до статті 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.
Питання звернення стягнення на частку у майні, що є у спільній частковій власності, регулюється ст.371 ЦК, згідно з якою Кредитор співвласника майна, що є у спільній сумісній власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред'явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї, крім випадків, установлених законом. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, для звернення стягнення на неї здійснюється у порядку, встановленому статтею 366 цього Кодексу.
Згідно із статтею 366 ЦК України кредитор співвласника майна, що є у спільній частковій власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред'явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї. Якщо виділ в натурі частки із спільного майна має наслідком зміну його призначення або проти цього заперечують інші співвласники, спір вирішується судом. У разі неможливості виділу в натурі частки із спільного майна або заперечення інших співвласників проти такого виділу кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу. У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов'язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку.
Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, провадиться згідно зі статтею 370 ЦК України, відповідно до якої співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. Відповідно до ч. 2 ст.370 ЦК України, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного з співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Доказів того, що між боржником та заінтересованими особами були домовленості щодо іншого розподілу часток в праві спільної сумісної власності, суду не надано.
Верховний Суд у постанові від 11.04.2018 року у справі № 464/2227/17 зазначив, що задовольняючи подання державного виконавця про визначення частки майна боржника, яким він володіє спільно із іншими особами, суд першої інстанції правомірно виходив із того, що визначення частки майна боржника у майні, що перебуває у спільній сумісній власності є необхідним для здійснення виконавчого провадження і визначення частки не призведе до звуження належних боржнику прав на житло, оскільки предметом розгляду подання не є звернення стягнення на майно, а лише визначення частки боржника у спільній сумісній власності.
Боржник у добровільному порядку рішення суду не виконує, при примусовому виконанні судового рішення, грошових коштів які б були виявлені для погашення заборгованості та майна у нього не має. Отже, наявні в матеріалах подання докази свідчать про умисне ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на боржника.
Судом враховано, що згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини, а саме рішенням від 17.05.2005 року по справі «Чіжов проти України» визначено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок і так, щоб ця система (виконання рішень) була ефективною як в теорії, так і на практиці. А виконання рішень має відбуватись таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та, що система ефективна і законодавчо і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, встановленої параграфом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Велика Палата Верховного Суду 15 січня 2020 року по справі № 367/6231 /16-ц зазначила, що Велика Палата Верховного Суду вважає, що поняття «визначення частки» і «виділення частки в натурі» є різними за своїм змістом правовими поняттями, а частиною шостою статті 52 Закону про ВП 1999 (частина шоста статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» в чинній редакції є тотожною) передбачена лише необхідність визначення частки боржника у спільному майні, якщо така частка не визначена. Таким чином, з урахуванням наявності суперечливих висновків судів касаційної інстанції, наявні підстави для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 липня 2019 року у справі № 822/1154/16 (провадження № К/9901/8843/18) шляхом вказівки, що частка у праві спільної часткової власності є самостійним об'єктом цивільних прав, яка може бути об'єктом продажу з публічних (електронних) торгів, передачі стягувачу в рахунок погашення боргу, без її виділу в натурі з об'єкта нерухомого майна; у разі виявлення державним виконавцем майна, яким боржник володіє спільно з іншими особами, і частка боржника у якому не визначена, для звернення стягнення на частку боржника державний виконавець звертається до суду з поданням про визначення частки боржника у такому майні.
Враховуючи вказане вище, суд приходить до переконання, що визначення частки майна боржника у майні, що перебуває у спільній сумісній власності, є необхідним для здійснення виконавчого провадження про примусове стягнення з боргу із боржника, який немає іншого майна, на яке може бути звернено стягнення.
Визначення такої частки не призведе до звуження належних боржнику прав на житло чи на інше майно, оскільки предметом розгляду подання є не звернення стягнення на майно, а лише визначення частки боржника у спільній сумісній власності.
Таким чином, суд вважає, що частка боржника ОСОБА_1 та заінтересованої особи ОСОБА_2 в земельній ділянці площею 0.0690 га, з кадастровим номером НОМЕР_1 , що розташована по АДРЕСА_1 , складає 1/2 частки.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про наявність підстав для виділу частки боржника, визначивши її на рівні 1/2 частки.
Керуючись ст.,ст. 370, 371 ЦК України, ст.443 ЦПК України, суд -
Поданням приватного виконавця Бурмаги Євгенія Анатолійовича про визначення частки майна боржника ОСОБА_1 - задовольнити.
Визначити, що частка майна боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іден. код НОМЕР_2 , в земельній ділянці площею 0.0690 га, з кадастровим номером НОМЕР_1 , що розташована по АДРЕСА_1 , якою він володіє спільно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складає у розмірі 1/2 частки.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя: Середа Л.В.