Справа № 296/4240/20
2/296/1818/20
про залишення позову без руху
"29" травня 2020 р. м.Житомир
Суддя Корольовського районного суду м. Житомира Маслак В.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
В травні 2020р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем, залишити проживати дитину з нею, змінити прізвище « ОСОБА_3 » на дошлюбне « ОСОБА_4 ».
Також, ОСОБА_1 заявлено клопотання про звільнення її від сплати судового збору за подання до суду даної позовної заяви з посиланням на те, що вона офіційно не працює з січня 2017р. та має на утриманні двох дітей.
Вивчивши матеріали заяви та додані до неї документи, суддя приходить довисновку, що позовна заява подана без додержання вимог, викладених у ст.177 ЦПК України.
Приписами ч.5 ст.177 ЦПК України визначено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Натомість, заявником не надано суду оригінал свідоцтва про шлюб, яке подається суду, відповідно до приписів п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя».
З приводу клопотання, заявленого ОСОБА_1 , про звільнення її від сплати судового збору суд вважає за необхідне вказати наступне.
Водночас, ст. 8 Закону України «Про судовий збір» визначає перелік підстав щодо розстрочення або відстрочення сплати судового збору, зокрема, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір»).
За змістом вказаної норми, відстрочення, звільнення від сплати судового збору на певний строк або звільнення від сплати такого є правом суду, а не обов'язком.
При цьому, п. 29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», роз'яснено, що відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» та ст. 82 ЦПК України (в ред. 2005 року) єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи. Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 10 ЦПК(в ред. 2005 року) повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Крім цього, ч. 1 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 3 ст. 81 ЦПК України).
Разом з тим, у ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства визнано рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади. У зв'язку із цим обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для відстрочення такої сплати.
Так, заявницею не надано доказів, які б підтверджували викладені в заяві обставини щодо її скрутного матеріального становища.
Таким чином, оскільки позивачем не надано доказу, який би підтверджував її складне матеріальне становище, заява позивача про звільнення від сплати судового збору в порядку, регламентованому ст. 136 ЦПК України та ст. 8 Закону України «Про судовий збір» на даному етапі не підлягає задоволенню.
Приписами ч.4 ст.177 ЦПК України визначено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Судовий збір сплачується у порядку та розмірах, встановлених Законом України «Про судовий збір» в редакції Закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії.
Як визначено частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Спір у даній справі є немайновим.
Підпункт 2 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» визначає, що за подання фізичною особою до суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір справляється у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Державний бюджет України на 2020 рік» установлено, зокрема, що у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2020 року становить 2102 грн.
Отже, за подання до суду позовної заяви позивачу слід сплатити судовий збір у розмірі 840,80 грн.
На виконання вимог ухвали суду позивачу потрібно сплатити судовий збір у вищевказаному розмірі або подати документи, що підтверджують її скрутний матеріальний стан для вирішення питання щодо звільнення її від сплати судового збору за подачу позову.
Позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України).
В порушення наведеної норми позовна заява ОСОБА_1 не містить викладу обставин та обґрунтувань позовних вимог про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір'ю.
Відповідно до ч.4 ст. 19 Сімейного Кодексу України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав тощо обов'язковою є участь органу опіки та піклування, який згідно з ч.5 ст. 19 подає суду письмовий висновок щодо розв'язування спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Звертаючись з позовом до суду, позивачем не надано висновку відповідного органу опіки та піклування про доцільність визначення проживання дитини разом з матір'ю, відсутні докази та не міститься посилання на їх наявність щодо місця проживання (реєстрації дитини разом з матір'ю (батьком), характеризуючи дані про особу батька (матері) дитини, їх майновий стан та житлові умови, інше.
Дані обставини перешкоджають вирішенню питання щодо вирішення питання про відкриття провадження у справі та прийняття позовної заяви до розгляду.
На підставі викладеного, суддя приходить до висновку, що позовна заява не відповідає вимогам цивільно-процесуального законодавства, а тому вважає за необхідне залишити її без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.
Роз'яснити заявнику, що у разі невиконання вимог ухвали заява буде вважатись неподаною та повернута заявнику.
Керуючись ст.ст.175, 177, 185, 293, 294 ЦПК України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з моменту отримання копії даної ухвали, але не пізніше закінчення строку карантину.
На виконання ухвали суду позивач має право подати відповідну заяву через канцелярію суду або направити її засобами поштового зв'язку протягом визначеного строку.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Ухвала, що постановлена судом поза межами судового засідання набирає законної сили з моменту її складення.
Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя В. П. Маслак