11 червня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/1185/20
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Херсонської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до Прокуратури Херсонської області (далі-відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача в частині порушення ст. 40 Конституції України, ст. ст. 14, 15 Закону України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР “Про звернення громадян”, п. 5 розділу II, п.п. 1,7-11 Розділу V Інструкції № 357 “Про порядок розгляду звернень і запитів та особистого прийому громадян в органах прокуратури України”, п. 1 розділу III Інструкції № 343 “Про порядок проведення службових розслідувань”;
- зобов'язати відповідача, уповноважених посадових осіб прокуратури Херсонської області розглянути звернення позивача від 16.03.2020 р., і надати обґрунтовану відповідь на це звернення.
- стягнути з відповідача на користь позивача 1, 00 грн. моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем подано до прокуратури Херсонської області звернення у якому відповідно до ст. 40 Конституції України, в якому повідомлено останнього про неналежне виконання службових обов'язків посадовими особами прокуратури Херсонської області, системні порушення посадовими особами прокуратури області ст.126, ч.5 ст.124, п.9 ч.3 ст.129, 129-1 Конституції України, та умисне затягування досудового розслідування. Відповідач у визначений законом термін не розглянув і не надав відповіді на звернення від 16.03.2020 р., а протиправно надіслав дане звернення для розгляду прокурору нижчого рівня - керівнику Херсонської місцевої прокуратури.
Позивач вказує на те, що відповідно до п.5 розділу II Інструкції № 357, звернення осіб з питань досудового розслідування, які не є учасниками кримінального провадження, розглядаються в порядку та строки, передбачені законодавством про звернення громадян. При цьому позивач не є учасником кримінального провадження.
Відповідно до п.8 розділу III Інструкції про порядок проведення службових розслідувань, затвердженої наказом Генерального прокурора від 06.12.2017 р. №343, залучення до проведення службового розслідування безпосередніх керівників або підлеглих особи, стосовно якої його призначено, а також інших осіб, що можуть бути заінтересовані у результатах відповідного розслідування, не допускається.
Згідно п. З розділу III Інструкції, інші вказані в пункті 1 цього розділу посадові особи мають право призначати службові розслідування лише стосовно підпорядкованих прокурорів.
З огляду на викладене позивач вважає, що пересилання начальником управління прокуратури Херсонської області його звернення від 16 березня 2020 року для розгляду керівнику Херсонської місцевої прокуратури, грубо суперечить Інструкції № 343. Вказує на те, що керівник Херсонської місцевої прокуратури Гуляков К.В., не має повноважень проводити перевірку та призначати службові розслідування стосовно прокурорів вищого рівня - посадових осіб прокуратури Херсонської області. ( п.п.3, 8 розділу III Інструкції №343).
Таким чином, позивач вважає, що у визначений законом спосіб, відповідач не розглянув і не надав обґрунтованої відповіді на звернення від 16.03.2020 р., що є грубим порушенням ст. ст. 14, 15 Закону України «Про звернення громадян», п. 5 розділу II, п.п. 1,7-11 Розділу V Інструкції №357.
Вказану бездіяльність позивач вважає протиправною, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою від 15.05.2020р. провадження у даній справі відкрито, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого убачається, що останній позов не визнає. Зокрема свою позицію обґрунтовує тим, що 19.03.2020 позивач звернувся із заявою до прокуратури Херсонської області щодо неналежного стану досудового розслідування у кримінальному провадженні №42015230000000024, в якій просив вжити заходів до виконання судових рішень у цьому провадженні, призначити службове розслідування за наслідками умисного невиконання службовими особами прокуратури судових рішень, повідомити причини тривалого досудового розслідування та інформацію щодо процесуального керівника і слідчого.
На час надходження звернення постановою прокуратури області від 14.02.2020 підслідність у кримінальному провадженні № 42015230000000024 від 06.02.2015 визначено за Херсонським міським відділом поліції ГУНП в Херсонській області. Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснювалось Херсонською місцевою прокуратурою.
За таких обставин, відповідач вважає, що викладені у зверненні вимоги не могли бути вирішені прокуратурою області у зв'язку з відсутністю повноважень прокурора у кримінальному провадженні.
Відповідач зазначає, що відповідно до п.3 розділу II Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах прокуратури, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України від 06.12.2017 № 343, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.01.2018 за № 8/31460, визначено чіткий перелік приводів та підстав для призначення службового розслідування. Згідно з цією нормою неналежне проведення досудового розслідування та здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні не є підставами для проведення службового розслідування.
Враховуючи викладене, прокуратурою Херсонської області спрямовано скаргу за належністю до Херсонської місцевої прокуратури для розгляду по суті та прийняття рішення, про що 25.03.2020 за №15/1-5534-15 повідомлено ОСОБА_1 . У подальшому Херсонською місцевою прокуратурою 01.04.2020 за №35-2158-20 надано відповідь заявнику по суті скарги.
Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до ст. 12 Закону України «Про звернення громадян», цей Закон не поширюється на порядок розгляду заяв та скарг громадян, який регулюється спеціальним законом, у даному випадку Кримінальним процесуальним кодексом, оскільки у своїй скарзі ОСОБА_1 скаржився на бездіяльність прокурорів у кримінальному провадженні та недотримання розумних строків розслідування.
Відповідач вказує, що ОСОБА_1 має статус заявника у вказаному кримінальному провадженні, а отже згідно з п. 25 ч.1 ст.3 КПК України є учасником кримінального провадження. При цьому оскарження результатів розгляду органами прокуратури скарги на бездіяльність та недотримання розумних строків має здійснюватись у порядку, визначеному КПК України, а не КАС України.
З огляду на викладене відповідач вважає, що провадження у даній справі підлягає закриттю.
Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 звернувся до Прокурора Херсонської області з письмовим зверненням від 16.03.2020р., яке за своєю суттю є скаргою на неналежне виконання службових обов'язків посадовими особами прокуратури Херсонської області, системні порушення посадовими особами прокуратури області ст.126, ч.5 ст.124, п. 9 ч.3 ст.129, 129-1 Конституції України, та умисне затягування досудового розслідування.
Відповідно до вказаного звернення позивач просить прокурора Херсонської області:
- вжити невідкладних заходів щодо виконання уповноваженими службовими особами прокуратури Херсонської області вимог ст.129-1 Конституції України - виконання судових рішень ухвалених іменем України у кримінальному провадженні № 42015230000000024;
- призначити службове розслідування, за наслідками умисного невиконання уповноваженими службовими особами прокуратури Херсонської області судових рішень ухвалених іменем України;
- Повідомити інформацію:
прізвище процесуального керівника та слідчого у кримінальному провадженні №42015230000000024;
причини невиправдано тривалого досудового розслідування у справі з формальним складом злочину.
Також позивач просив повідомити про результат розгляду звернення у строки встановлені ст. 20 Закону України «Про звернення громадян».
Вказане звернення отримане прокуратурою Херсонської області 19.03.2020р., що підтверджується копією рекомендованого повідомлення №7302200687100.
У відповідь на звернення ОСОБА_1 прокуратурою Херсонської області надано лист від 25.03.2020р. №15/1-2481вих-20, зі змісту якого убачається, що звернення позивача щодо стану досудового розслідування кримінального провадження №42015230000000024 від 06.02.2015р. та з інших питань направлено за належністю керівнику Херсонської місцевої прокуратури.
Не погоджуючись з такими діями прокуратури Херсонської області, позивач звернувся з даним позовом до суду та просить визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати уповноважених посадових осіб прокуратури Херсонської області розглянути звернення позивача від 16.03.2020 р., і надати обґрунтовану відповідь на це звернення, а також стягнути з відповідача на користь позивача 1, 00 грн. моральної шкоди.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.
Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення, регулює Закон України "Про звернення громадян"№ 393/96-ВР від 02.10.1996 року (далі - Закон № 393/96-ВР в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Положеннями ст.7 Закону № 393/96-ВР встановлено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Порядок розгляду звернень громадян, запитів і звернень народних депутатів України, комітетів Верховної Ради України, депутатів місцевих рад (далі - звернення і запити), строки їх розгляду, а також основні вимоги до організації і проведення особистого прийому громадян у Генеральній прокуратурі України, у тому числі у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі, регіональних, місцевих та військових прокуратурах (далі - органи прокуратури), визначений Інструкцією про порядок розгляду звернень і запитів та особистого прийому громадян в органах прокуратури України, затвердженою наказом Генерального прокурора України від 20.12.2017 року № 357 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2018 року за № 65/31517 (далі - Інструкція № 357), яку розроблено відповідно до статті 40 Конституції України, Законів України «Про прокуратуру», «Про звернення громадян», «Про статус народного депутата України», «Про комітети Верховної Ради України», «Про статус депутатів місцевих рад», Указу Президента України від 07 лютого 2008 року № 109 «Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування», інших нормативно-правових актів з питань звернень громадян.
Відповідно до п.20 Розділу ІІІ Інструкції №357 звернення громадян, у яких порушені питання не належать до повноважень органів прокуратури, відповідно до статті 7 Закону України «Про звернення громадян» відповідальними підрозділами, керівниками місцевих прокуратур або їх першими заступниками та заступниками, керівниками структурних підрозділів цих прокуратур у термін не більше п'яти днів надсилаються за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянин, який подав звернення. Якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення, воно в той самий строк повертається громадянину з відповідним роз'ясненням.
У разі необхідності заявнику роз'яснюються компетенція органів прокуратури, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненні питань, функції Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та право на звернення до суду. Забороняється направляти звернення громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Відповідно до п.1 розділу ІV Інструкції №357, звернення громадян вирішуються у строк не більше одного місяця від дня надходження до прокуратури. Звернення, що не потребують додаткового вивчення і перевірки, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів, якщо інший строк не встановлено спеціальним законом.
Як зазначено вище, у своєму зверненні позивач просить вжити заходів щодо виконання уповноваженими службовими особами прокуратури Херсонської області вимог ст.129-1 Конституції України - виконання судових рішень ухвалених іменем України у кримінальному провадженні № 42015230000000024; - призначити службове розслідування, за наслідками умисного невиконання уповноваженими службовими особами прокуратури Херсонської області судових рішень ухвалених іменем України, а також надати інформацію про прізвище процесуального керівника та слідчого у кримінальному провадженні №42015230000000024 і причини невиправдано тривалого досудового розслідування у справі з формальним складом злочину.
Підстави та порядок проведення службового розслідування в органах прокуратури стосовно прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних, місцевих, військових прокуратур, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, слідчих (далі-прокурори), оформлення результатів та прийняття рішень, а також компетенцію структурних підрозділів, службових та посадових осіб органів прокуратури при його проведенні визначені Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах прокуратури, затвердженою наказом Генерального прокурора України від 06.12.2017 року № 343, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 02.01.2018 року за № 8/31460 (далі - Інструкція № 343).
Відповідно п. 1 Розділу ІІІ Інструкції №343 посадовими особами органів прокуратури, уповноваженими призначати службове розслідування, є Генеральний прокурор, заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, керівник регіональної прокуратури, військовий прокурор регіону або особи, які виконують їх обов'язки.
Вказані в пункті 1 цього розділу посадові особи мають право призначати службові розслідування лише стосовно підпорядкованих прокурорів (п.3 Розділу ІІІ Інструкції № 343).
При цьому п.1 Розділу ІІ Інструкції №343 встановлено, що приводами для призначення службового розслідування є:
звернення (скарги, заяви) і повідомлення громадян, народних депутатів України, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від підпорядкування і форм власності, об'єднань громадян та засобів масової інформації, які містять фактичні дані, що можуть бути перевірені;
доручення посадових осіб, уповноважених на призначення службових розслідувань;
подання спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції або припис Національного агентства з питань запобігання корупції;
письмовий запит члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, яким у ході дисциплінарного провадження здійснюється перевірка за дисциплінарною скаргою (заявою);
рапорт прокурора, в тому числі щодо ініціювання проведення службового розслідування для спростування безпідставних звинувачень або підозр стосовно нього;
повідомлення Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України.
Таким чином, з наведених норм чинного законодавства убачається, що громадяни мають право звертатися до органів державної влади та їх посадових осіб, зокрема, із скаргами на рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб, порядок розгляду яких встановлений як Законом № 393/96-ВР, так і іншими законами та нормативно-правовими актами.
Доводи відповідача про те, що звернення позивача має здійснюватись у порядку КПК України, суд вважає безпідставними з огляду на наступне.
Так, оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування врегульовано статтями 303-313 Глави 26 КПК України.
Відповідно до положень ч.1 ст.303 КПК України Рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та право на оскарження
1. На досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора:
1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;
2) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
3) рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;
4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
5) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;
6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;
7) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;
8) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником;
9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником;
10) повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником;
11) відмова слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, - стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником.
Статтею 306 КПК встановлено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.
Скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п'яти днів з моменту надходження скарги.
Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Відповідно до ст.308 КПК України підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, інші особи, права чи законні інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, мають право оскаржити прокурору вищого рівня недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування.
Прокурор вищого рівня зобов'язаний розглянути скаргу протягом трьох днів після її подання і в разі наявності підстав для її задоволення надати відповідному прокурору обов'язкові для виконання вказівки щодо строків вчинення певних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень. Особа, яка подала скаргу, невідкладно письмово повідомляється про результати її розгляду.
Службові особи, винні в недотриманні розумних строків, можуть бути притягнуті до відповідальності, встановленої законом.
З наведених норм убачається, що Глава 26 КПК України не передбачає звернення в порядку КПК зі скаргою про проведення службового розслідування щодо порушення службовими особами Конституції України, Закону України "Про звернення громадян" та відомчих Інструкцій, яким за своєю суттю є звернення позивача, подане до прокуратури Херсонської області.
З огляду на викладене звернення позивача підлягає розгляду саме в порядку, передбаченому Законом України "Про звернення громадян", а отже відповідно до ч.4 ст.7 цього Закону відповідачу заборонено направляти звернення позивача для розгляду керівнику Херсонської місцевої прокуратури.
Отже, отримавши звернення позивача щодо протиправної бездіяльності уповноважених службових осіб прокуратури Херсонської області та призначення службового розслідування стосовно цих осіб, відповідач зобов'язаний був надати оцінку обставинам, викладеним у зверненні на предмет наявності підстав для призначення службового розслідування, а не спрямовувати це звернення до нижчестоящої прокуратури.
Окремо суд звертає увагу, що звернення позивача стосувалось службових осіб саме прокуратури Херсонської області.
Таким чином, спрямовуючи звернення позивача до Херсонської місцевої прокуратури, відповідачем порушені положення ч. 4 ст. 7 Закону № 393/96-ВР та абз. 2 п. 20 Розділу ІІІ Інструкції № 357, Інструкції № 343.
Крім того, доводи відповідача про те, що позивач є заявником у кримінальному провадженні №42015230000000024 не відповідають дійсності, позаяк він був заявником у кримінальному провадженні №42042015230000000239, яке було приєднано до провадження №42015230000000024 та закрите постановою слідчого від 13.02.2020р., тобто до звернення позивача до прокуратури Херсонської області із заявою від 16.03.2020р. Доданий відповідачем витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань складений станом на січень 2020р., отже з урахуванням вищевикладеного не може бути доказом наявності у позивача статусу заявника в кримінальному провадженні.
Наведене з урахуванням змісту тих питань, які порушив позивач у зверненні від 16.03.2020р., спростовують доводи відповідача про те, що це звернення підлягає розгляду у встановленому КПК України порядку, а не за правилами Закону України "Про звернення громадян".
З цього приводу суд також звертає увагу відповідача на те, що навіть якщо частина порушених у зверненні питань підлягала би вирішенню у встановленому КПК України порядку, це не звільняло прокуратуру Херсонської області від обов'язку розглянути і надати обґрунтовану відповідь на інші питання, чого зроблено не було.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо визнання протиправною бездіяльність відповідача в частині порушення ст. 40 Конституції України, ст. ст. 14, 15 Закону України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР “Про звернення громадян”, п. 5 розділу II, п.п. 1,7-11 Розділу V Інструкції № 357 “Про порядок розгляду звернень і запитів та особистого прийому громадян в органах прокуратури України”, п. 1 розділу III Інструкції № 343 “Про порядок проведення службових розслідувань”.
Отже, оскільки судом встановлена протиправна бездіяльність відповідача щодо розгляду звернення позивача, наслідком встановлення такої бездіяльності є зобов'язання прокуратури Херсонської області розглянути звернення ОСОБА_1 від 16.03.2020р. (отриманого відповідачем 19.03.2020р.), у порядку встановленому Законом України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР “Про звернення громадян”, п. 5 розділу II, п.п. 1,7-11 Розділу V Інструкції № 357 “Про порядок розгляду звернень і запитів та особистого прийому громадян в органах прокуратури України”, п. 1 розділу III Інструкції № 343 “Про порядок проведення службових розслідувань”.
До того ж сама Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покладає на національний суд відповідальність за здійснення правосуддя.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства” Європейський суд з прав людини зазначив, що норма статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Конвенційний принцип “ефективний засіб правого захисту” у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі “Федорченко та Лозенко проти України”, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення “поза розумним сумнівом”.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У даному випадку відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів на підтвердження наявності правомірних підстав не розгляду звернення позивача.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Частиною першою статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Таким чином, відшкодування моральної шкоди за своєю природою є санкцією за порушення прав особи, які були виявлені і доведені.
За приписами пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Разом з тим, позивач повинен довести факт заподіяння йому моральної шкоди.
Згідно ст.ст.11, 69, 70 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Обов'язок доказування в адміністративному процесі встановлений статтею 77 КАС України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
У справах про відшкодування моральної шкоди обов'язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо.
У даному випадку позивачем не виконано свого процесуального обов'язку та не надано жодного доказу на доведення заподіяння моральної шкоди та її розміру, як і не наведено відповідних обставин у позові.
Тому у задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Таким чином, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Прокуратури Херсонської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність прокуратури Херсонської області щодо не розгляду звернення ОСОБА_1 від 16.03.2020р. в порядку, передбаченому Законом України "Про звернення громадян", Порядком розгляду звернень і запитів та особистого прийому громадян в органах прокуратури України, затвердженим наказом Генерального прокурора України від 20.12.2017 року № 357 та Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань, затвердженою наказом Генерального прокурора України від 06.12.2017 року № 343.
Зобов'язати прокуратуру Херсонської області (73010, м. Херсон, вул. Михайлівська, 33, код ЄДРПОУ 04851120) розглянути звернення ОСОБА_1 від 16.03.2020р. в порядку, передбаченому Законом України "Про звернення громадян", Порядком розгляду звернень і запитів та особистого прийому громадян в органах прокуратури України, затвердженим наказом Генерального прокурора України від 20.12.2017 року № 357 та Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань, затвердженою наказом Генерального прокурора України від 06.12.2017 року № 343.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А.С. Пекний
кат. 102010000