12 червня 2020 року м. Рівне № 460/2781/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Полицької сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 , (далі - позивач), звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Полицької сільської ради (далі - відповідач), про: визнання протиправним та скасування рішення Полицької сільської ради № 76 від 16 березня 2020 року про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства у розмірі 1,26га, яка розташована в АДРЕСА_1 ; зобов'язання Полицьку сільську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.02.2019 року та видати ОСОБА_1 , дозвіл на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства розмірі 1,26га, яка розташована в АДРЕСА_1 . Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з підстав, не передбачених чинним законодавством. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач відзив на позов не подав, лише 12.05.2020 направив на адресу суду копії документів.
Позовна заява надійшла до суду 10.04.2020.
15.04.2020 ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
12.05.2020 від відповідача надійшли докази, витребувані судом.
04.06.2020 від позивача надійшло клопотання про призначення справи до розгляду з викликом сторін.
05.06.2020 ухвалою суду позивачу відмовлено в задоволенні клопотання про розгляд справи з повідомлення (викликом) сторін.
З'ясувавши доводи та аргументи сторін, дослідивши зібрані у справі докази, суд враховує наступне.
19.02.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою з проханням надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки площею 1,26га на території с. Іванчі Головинської сільської ради Костопільського району для ведення особистого селянського господарства.
До вказаної заяви позивачем було долучено копію паспорта громадянки України, копію ідентифікаційного номера, графічні матеріали на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача.
16.03.2020 рішенням Полицької сільської ради Володимирецького району Рівненської області четвертої сесії сьомого скликання № 76, ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в розмірі 1,2600га, яка розташована в АДРЕСА_1 відмовлено.
Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України, в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III, а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.
Відповідно до пункту «б» частини першої статті 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Підпунктом «а» частини другої статті 83 ЗК України встановлено, що у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;
Відповідно до частин першої - третьої статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. «в» ч. 3 ст. 116 ЗК України).
У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
З огляду на це, позивач, який є громадянином України, має право на набуття права власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0га.
Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено у статті 118 ЗК України.
Відповідно до положень частини 6 статті 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
У частині сьомій статті 118 ЗК України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Згідно із приписами ч. 1 ст. 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб'єктів земельно-правової процедури є взаємопов'язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР (надалі Закон № 280/97-ВР), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України, статтями 26, 33, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до статті 59 Закону № 280/97-ВР, рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.
Із викладеного слідує, що питання щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України, розглядаються виключно на пленарних засіданнях, а рішення з цих питань приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.
Таким чином, рішення Полицької сільської ради Володимирецького району Рівненської області від 16 березня 2020 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» № 76, вважається прийнятим у передбаченій законом формі (належним чином оформленим) та органом, до повноважень якого законом віднесено вирішення цього питання.
В той же час, як зазначалось вище, частиною сьомою статті 118 ЗК України встановлений місячний строк розгляду клопотання особи щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Матеріалами справи стверджується, що позивач звернувся із відповідним клопотанням до відповідача 19 лютого 2020, а 16 березня 2020 відповідачем прийняте рішення за результатами розгляду поданого клопотання.
Отже, відповідачем не допущено порушення місячного строку розгляду клопотання позивача.
Разом з тим, посилання відповідача у спірному рішенні на рішення сільської ради від 09 вересня 2014 року № 1071 та пп. 2, 3 « Положення про порядок виділення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства», є неприйнятними з огляду на таке.
Так, рішенням Полицької сільської ради Володимирецького району Рівненської області шостого скликання № 1071 від 09 вересня 2014 року затверджено І Положення про порядок виділення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства.
За змістом пунктів 2, 3 цього Положення, право отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства мають громадяни, що постійно проживають та зареєстровані на території сільської ради. Земельні ділянки, що рахуються за існуючими домогосподарствами і в господарських книгах зазначені під кодом - 1, передаються у власність тільки при умові постійного проживання власника в даному господарстві.
Повторюючись, суд нагадує, що частиною сьомою статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів;
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Таким чином, обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, спірне рішення відповідача від 16.03.2020 № 76 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», містить мотиви та підстави для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою за його заявою від 19.02.2020 року, які не передбачені Земельним кодексом України.
Отже, з врахуванням викладеного, спірне рішення відповідача прийняте з порушенням критеріїв обґрунтованості, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісності та розсудливості. Тому таке рішення є протиправним та належить до скасування.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Полицької сільської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.02.2019 року та видати ОСОБА_1 , дозвіл на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства розмірі 1,26га, яка розташована в АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що позивачем до заяви від 19.02.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою надані всі документи, визначені частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України. Зауважень до поданих документів відповідачем не наведено.
Суд повторює, що земельним законодавством визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Тобто, якщо особа, яка звернулася до відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування, виконала усі передумови для отримання відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, то, відповідно, підстави для відмови у наданні такого дозволу відсутні.
Окрім того, суд звертає увагу, що передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 в справі № 545/808/17, від 22.02.2019 у справі № 813/1631/14.
Також, 30 вересня 2019 року Верховний Суд у справі № 824/982/16-а вказав, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. А під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 22.12.2018 року у справі № 804/1469/17, від 14.08.2019 у справі № 640/4434/18, від 12.09.2019 у справі № 640/4248/18.
При цьому, адміністративний суд з урахуванням фактичних обставин зобов'язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Аналіз зазначених норм у їх взаємозв'язку зі статтями 2, 5 КАС України свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені.
Зміст вимог позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.
Отже, якщо відповідач не навів обставин визначених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, що слугували підставою для відмови у наданні позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою, то це свідчить про відсутність наміру суб'єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення.
За наведених обставин, суд вважає за необхідне обрати інший спосіб захисту прав та інтересів позивача, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав та інтересів (п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України), а саме: зобов'язати відповідача надати дозвіл позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1,26га, яка розташована в АДРЕСА_1 , тим самим задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі.
За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1682грн, сплачені відповідно до квитанцій від 07.02.2020 № 18 на суму 841грн та № 19 на суму 841грн, оригінали яких знаходяться в матеріалах справи.
Керуючись статтями 241-246 КАС України, суд
Позовну заяву задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Полицької сільської ради «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» № 76 від 16 березня 2020 року.
Зобов'язати Полицьку сільську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1,26га, яка розташована в
АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Полицької сільської ради судовий збір у сумі 1682грн (одна тисяча шістсот вісімдесят дві гривні).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 );
2) відповідач - Полицька сільська рада (34374, Рівненська обл., Володимирецький р-н, с. Полиці, вул. Б. Хмельницького, 23а; код ЄДРПОУ 04388320).
Суддя Комшелюк Т.О.