12 червня 2020 р. № 400/882/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом:Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001
про:визнання протиправною та скасування вимоги від 22.11.2019 р. № Ф-2275-17,
Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 22.11.2019 № Ф-2275-17 на суму 23096,53 грн.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що підприємницька діяльність позивачем не здійснюється, доходів не отримує, працював за цивільно-правовим договором з березня 2019 року до теперішнього часу, ЄСВ за нього сплачував роботодавець, тому підстави для сплати ЄСВ відсутні.
Відповідач надав відзив на позов, просив відмовити у задоволенні позову, оскільки оскаржувана вимога про сплату боргу зі сплати єдиного внеску була сформована на підставі даних інформаційної системи органу доходу і зборів, що відповідає положенням Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” та прийнята відповідно до вимог чинного законодавства.
Позивач 18.05.2020 надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідив докази, суд дійшов висновку:
ОСОБА_1 з 05.05.2004 був зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця.
З березня 2019 року позивач працював за цивільно-правовим договором в ТОВ «Коллаген Плюс», що підтверджується копією довідки, виданої ТОВ «Коллаген Плюс».
Відповідно до інформаційної системи ДПС за ОСОБА_1 станом на 31.10.2019 рахувалась недоїмка зі сплати єдиного внеску на суму 23096,53 гривень.
21.11.2019 ГУ ДПС у Миколаївській області винесено Вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-5481-17, якою ОСОБА_2 визначено до сплати 23096,53 грн. недоїмки з єдиного внеску.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону № 2464-VI в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI надано визначення поняттям:
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;
страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:
для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19) та в подальшому підтримана у постановах від 4 грудня 2019 року (справа №440/2149/19), від 23 січня 2020 року (справа №480/4656/18), від 02.04.2020 (справа № 620/2449/19).
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відтак, позивач у період з березня 2019 року є застрахованою особою, за яку ЄСВ сплачує ТОВ «Коллаген Плюс».
Проте, обов'язок щодо сплати ЄСВ у позивача як у фізичної особи-підприємця, відповідно до постанови Верховного Суду від 04.12.2019 року по справі № 440/2149/19, відсутній за умови сплати ЄСВ за нього роботодавцем (страхувальником - ТОВ «Коллаген Плюс») у розмірі не меншому за мінімальний.
Довідка, видана позивачу ТОВ «Коллаген Плюс» свідчить, що ТОВ «Коллаген Плюс» за ОСОБА_1 сплачено ЄСВ у березні 2019 року - 236,50 грн, у квітні 2019 - 946,00 грн., у травні 2019 - 946,00 грн., з червня 2019 по жовтень 2019 - по 84,68 грн. щомісячно.
У відзиві відповідач зазначив, що сума ЄСВ за 2017 рік становить 8448,00 грн., за І квартал 2018 року - 2457,18 грн., за ІІ квартал 2018 року - 2457,18 грн., за ІІІ квартал 2018 року - 2457,18 грн., за IV квартал 2018 року - 2457,18 грн., за І квартал 2019 року - 2754,18 грн., за ІІ квартал - 2754,18 грн., за ІІІ квартал 2019 року - 2754,18 грн.
Відтак, ТОВ «Коллаген Плюс» за ОСОБА_1 ЄСВ сплачено у розмірі, що є менший, за мінімальний розмір ЄСВ.
Тому спірну податкову вимогу слід скасувати на суму 2551,90 грн. (сума сплаченого ЄСВ за ОСОБА_1 ТОВ «Коллаген Плюс» за період з березня 2019 по жовтень 2019).
Посилання відповідача про повну сплату ним ЄСВ за 2017 рік у сумі 8448,00 грн. судом до уваги не береться, оскільки ІКПП з ЄСВ ФОП ОСОБА_1 , що додана відповідачем до відзиву, спростовує повну сплату ЄСВ за спірний період, натомість свідчить про зарахування сплачених коштів за минулі періоди.
Системний аналіз ст. 9, 12, 14 Закону № 2464, розділів IV та VI “Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449 свідчить, що дії відповідача щодо формування вимоги базуються на даних Інтегрованої картки платника податків (далі - ІКПП). Тому, з метою захисту прав позивача, необхідно зобов'язати відповідача видалити з ІКПП позивача дані про наявність боргу з ЄСВ у сумі 2551,90 грн.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тому позовні вимоги слід задовольнити.
Судовий збір розподіляється відповідно до ст.139 КАС України та пропорційно до суми задоволених вимог. Позивачу належить повернути 92,90 грн. сплаченого судового збору, що становить 11,05 % від суми сплаченого судового збору, оскільки позов задоволено на суму 2551,90 грн., що становить 11,05 % заявлених позовних вимог.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна. 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 43144729) задовольнити частково.
2. Визнати протиправною та скасувати вимогу від 21.11.2019 року № Ф-22751-17 на суму 2551,90 грн.
3. Зобов'язати Головне управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна. 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 43144729) видалити з ІКПП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )дані про наявність заборгованості (недоїмки) з ЄСВ в сумі 2551,90 грн.
4. В решті позову відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна. 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 43144729) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 92,90 грн. (дев'яносто дві гривні 90 коп.), сплачений квитанцією № 0.0.1622166605.1 від 19.02.2020 року.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України, п. 3 розділу Прикінцевих положень КАС України, п. 15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя Т. О. Гордієнко