справа№380/4145/20
12 червня 2020 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого-судді Сподарик Н.І.,
за участю секретаря судового засідання Карпи А.В.,
представника позивача Сливка В.В.,
розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області до Дрогобицького міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправним та скасування постанов,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області (вул. Федьковича, 11, м. Дрогобич, Львівська область, 82100, ЄДРПОУ 03348910) до Дрогобицького міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Львів) (вул. 22 Січня, 43, м. Дрогобич, Львівська область, 82100; ЄДРПОУ 35019539) із вимогами:
- визнати протиправною та скасувати постанову Головного державного виконавця Дрогобицького міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Львів) ОСОБА_1 від 12 травня 2020 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 128 681,23 грн. у виконавчому провадженні № 62055919.
- визнати протиправною та скасувати постанову Головного державного виконавця Дрогобицького міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Львів) ОСОБА_1 від 12 травня 2020 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №62055919.
29.05.2020 суд ухвалою відкрив спрощене позовне провадження та призначив судове засідання на 05.06.2020.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач стверджує, що постанова про стягнення виконавчого збору від 12 травня 2020 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 128 681,23 грн. та постанова про розмір мінімальних витрат від 12 травня 2020 року виконавчого провадження № 62055919 є протиправними та підлягають скасуванню. Зазначає, що майже ще за місяць до відкриття виконавчого провадження вже було наявне рішення суду - ухвала, якою розстрочено виконання рішення Господарського суду Львівської області від 23.10.2020 в справі № 914/1283/19, а відтак це в свою чергу унеможливлює здійснення будь яких заходів щодо примусового виконання. Більше того, КП «Дрогобичводоканал» добровільно в строки встановлені ухвалою про розстрочку оплатив перший платіж в розмірі 321 703,07 грн., про що свідчить платіжне доручення №7969 від 11.05.2020 року. Позивач просив суд задоволити позовні вимоги повністю.
Відповідач заперечив позовні вимоги з підстав викладених у відзиві поданому 05.06.2020 за № 28213. Зазначив, що у виконавчому документі зазначені всі необхідні відомості, які є обов'язковими згідно ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» та дата набрання рішенням законної сили, тому підстав для винесення повідомлення про відмову у прийнятті виконавчого документа до виконання у державного виконавця не було. А отже, постанови від 12 травня 2020 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 128 681,23 грн. та про розмір мінімальних витрат винесені правомірно, у відповідності до ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження». Представник відповідача позовні вимоги заперечив, просили суд відмовити у задоволені позову. В засідання суду 12.06.2020 не забезпечив явку уповноваженого представника.
Суд, дослідивши докази, оглянувши матеріали виконавчого провадження № 62055919 встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.04.2020 року було розстрочено виконання рішення Господарського суду Львівської області від 23.10.2019 у справі 914/1283/19 на 4 місяці таким чином: до 16.05.2020 - 321 703,07 грн.; до 16.06.2020 - 321 703,07 грн.; до 16.07.2020 - 321 703,07 грн.; до 16.08.2020 - 321 703,07 грн. Ухвала набирає законної сили негайно, після її підписання.
12.05.2020 до Дрогобицького міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Львів) надійшов наказ № 914/1283/19 виданий 13.04.2020 Господарським судом Львівської області про стягнення з комунального підприємства "Дрогобичводоканал" Дрогобицької міської ради Львівської області (адреса: вулиця Федьковича, будинок 11, місто Дрогобич, Львівська область, 82100; ідентифікаційний код 03348910) на користь приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" (адреса: вулиця Козельницька, будинок, 3, місто Львів, 79026; ідентифікаційний код 00131587) 1 119 241 (один мільйон сто дев'ятнадцять тисяч двісті сорок одна) грн. 36 коп. основного боргу, 100 781 (сто тисяч сімсот вісімдесят одна) грн. 06 коп. пені, 19 214 (дев'ятнадцять тисяч двісті чотирнадцять) грн. 20 коп. - 3% річних, 27 069 (двадцять сім тисяч шістдесят дев'ять) грн. 36 коп. інфляційних витрат, 20 506 (двадцять тисяч п'ятсот шість) грн. 30 коп. витрат на оплату судового збору, а всього - із зазначенням, що рішення набрало законної сили 05.02.2020.
12.05.2020 року розглянувши заяву стягувача - ПАТ «ЛЬВІВОБЛЕНЕРГО», головним державним виконавцем Фурдигою В.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, та скеровано стягувачу до відома та боржнику до виконання згідно реєстру поштового відправлення № 8210006359705 від 13.05.2020.
12.05.2020 року розглянувши заяву стягувача - ПАТ «ЛЬВІВОБЛЕНЕРГО», головним державним виконавцем Фурдигою В.О. винесено постанову про стягнення виконавчого збору та скеровано боржнику до виконання згідно реєстру поштових відправлень № 8210006359713 від 13.05.2020.
14.05.2020 року КП «Дрогобичводоканал» отримало запит державного виконавця про надання платіжного доручення №7969 від 11.05.2020 року про сплату 321 703,07 грн. першого платежу розстрочки.
У відповідь на адресу Дрогобицького міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Львів) було надіслано копію платіжного доручення та супровідний лист №2130 від 15.05.2020 року. Проте державним виконавцем не було вжито будь яких заходів щодо закриття виконавчого провадження та/або скасування своїх постанов.
Позивач не погоджуючись із постановами про стягнення виконавчого збору від 12 травня 2020 року у розмірі 128 681,23 грн. та постановою про розмір мінімальних витрат від 12 травня 2020 року виконавчого провадження № 62055919, вважає їх такими, що підлягають скасуванню, звернувся з позовом до суду.
При прийнятті рішення суд керується наступним.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт перший частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Приписами частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Частиною першою статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Щодо постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 12.05.2020 у виконавчому провадженні №62055919, суд зазначає.
Згідно ст.42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з:
1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;
2) авансового внеску стягувача;
3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.
Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.
Згідно до п. 6 Розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5 (надалі - Інструкція) під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п.1 Розділу VI Інструкції фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону.
Пунктом 2 Розділу VI Інструкції витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.
Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.
Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов'язаних з винесенням постанов про:
відкриття виконавчого провадження;
стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується);
стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується);
стягнення витрат виконавчого провадження;
закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).
Витрати, пов'язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження:
виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари);
пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв'язку)).
До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження
Якщо під час примусового виконання рішення органом державної виконавчої служби (приватним виконавцем) було здійснено додаткові витрати виконавчого провадження, виконавець на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами Закону виносить постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає розміри та види додаткових витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні.
Якщо у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6, 8 частини першої статті 37 Закону, чи закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 6, 7, 9-15 частини першої статті 39 Закону, витрати виконавчого провадження не були стягнуті, державний виконавець виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає види та суми витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.
Якщо у разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа витрати виконавчого провадження, які здійснювалися приватним виконавцем за рахунок власних коштів, не були стягнуті, приватний виконавець за потреби виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження, яка підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом та цією Інструкцією.
Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.
З аналізу постанови державного виконавця від 12.05.2020 № ВП 62055919 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження вбачається, що мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження у розмірі 69 грн.
Суд звертає увагу і на те, що відповідач повинен виносити постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.
Суд вважає, що постанова Головного державного виконавця Дрогобицького міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Львів) ОСОБА_1 від 12 травня 2020 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 62055919 винесена правімірно в день відкриття виконавчого провадження.
Щодо постанови Головного державного виконавця Дрогобицького міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Львів) ОСОБА_1 від 12 травня 2020 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 128 681,23 грн. у виконавчому провадженні № 62055919, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Частиною 2 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Відповідно до частини другої статті 74 Закону № 1404-VІІІ рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
За приписами пунктів 1-6 частини п'ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий збір не стягується:
1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";
4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;
6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом. Також, частиною дев'ятою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Тобто, підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.
З матеріалів справи вбачається, 13.04.2020 Господарським судом Львівської області виданий наказ № 914/1283/19 про стягнення з комунального підприємства "Дрогобичводоканал" Дрогобицької міської ради Львівської області (адреса: вулиця Федьковича, будинок 11, місто Дрогобич, Львівська область, 82100; ідентифікаційний код 03348910) на користь приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" (адреса: вулиця Козельницька, будинок, 3, місто Львів, 79026; ідентифікаційний код 00131587) 1 119 241 (один мільйон сто дев'ятнадцять тисяч двісті сорок одна) грн. 36 коп. основного боргу, 100 781 (сто тисяч сімсот вісімдесят одна) грн. 06 коп. пені, 19 214 (дев'ятнадцять тисяч двісті чотирнадцять) грн. 20 коп. - 3% річних, 27 069 (двадцять сім тисяч шістдесят дев'ять) грн. 36 коп. інфляційних витрат, 20 506 (двадцять тисяч п'ятсот шість) грн. 30 коп. витрат на оплату судового збору.
Проте, ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.04.2020 було розстрочено виконання рішення Господарського суду Львівської області від 23.10.2019 у справі 914/1283/19 на 4 місяці таким чином: до 16.05.2020 - 321 703,07 грн.; до 16.06.2020 - 321 703,07 грн.; до 16.07.2020 - 321 703,07 грн.; до 16.08.2020 - 321 703,07 грн. Ухвала набирає законної сили негайно, після її підписання.
Відтак, враховуючи вищенаведене відповідач не зважаючи на те, що до відкриття виконавчого провадження вже було наявне рішення суду - ухвала, якою розстрочено виконання рішення Господарського суду Львівської області від 23.10.2020 в справі № 914/1283/19, а відтак це в свою чергу унеможливлює здійснення будь яких заходів щодо примусового виконання рішення.
Проте, державний виконавець, 12.05.2020 виносить постанову про відкриття виконавчого провадження № 62055919, постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 128 681,23 грн.
Аналіз наведених правових норм та обставини справи дає підстави для висновку, що державним виконавцем не було здійснено дій з примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум за виконавчим документом, а саме, наказу № 914/1283/19 про стягнення з комунального підприємства "Дрогобичводоканал" Дрогобицької міської ради Львівської області 1 119 241 (один мільйон сто дев'ятнадцять тисяч двісті сорок одна) грн. 36 коп. основного боргу, 100 781 (сто тисяч сімсот вісімдесят одна) грн. 06 коп. пені, 19 214 (дев'ятнадцять тисяч двісті чотирнадцять) грн. 20 коп. - 3% річних, 27 069 (двадцять сім тисяч шістдесят дев'ять) грн. 36 коп. інфляційних витрат, 20 506 (двадцять тисяч п'ятсот шість) грн. 30 коп. витрат на оплату судового збору.
Враховуючи викладене, у державного виконавця були відсутні підстави для стягнення виконавчого збору в розмір 128 681,23 грн. , який визначений в оскаржуваній постанові від 12.05.2020 ВП № 62055919 про стягнення виконавчого збору у розмірі 128 681,23 грн, а тому така постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону України ”Про виконавче провадження”.
Так, суд приходить до переконання, що з аналізу вищенаведених норм Закону України ”Про виконавче провадження” вбачається, що обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.
Слід зазначити, що законодавець чітко визначив, що виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми, при цьому розмір виконавчого збору вираховується саме з фактично стягнутої суми. За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.
Таким чином доводи відповідача про те, що виконавчий збір стягується незалежно того чи було здійснено стягнення коштів за виконавчим документом є помилковими, оскільки у разі стягнення виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VІІІ без реального стягнення суми боргу з боржника, будуть створюватись умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.
Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного суду від 11.09.2019 у справі № 553/196/18.
Аналізуючи норми вищенаведеного законодавства з примусового виконання судових рішень, суд робить висновок, що примусове виконання судового рішення розпочинається з моменту прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено законом. Під час вчинення виконавчих дій виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначається про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Дана позиція суду узгоджується з позицією Верховного суду у постанові від 11.09.2019 у справі №815/3961/17.
Водночас суд зазначає, що 14.05.2020 року КП «Дрогобичводоканал» отримало запит державного виконавця про надання платіжного доручення №7969 від 11.05.2020 року про сплату 321 703,07 грн. першого платежу розстрочки. У відповідь на адресу Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального Міністерства юстиції України (м. Львів) було надіслано копію платіжного доручення та супровідний лист №2130 від 15.05.2020 року. Проте, державним виконавцем не було вжито будь яких заходів щодо закриття виконавчого провадження та/або скасування постанов у виконачому провадженні № 62055919.
Суд прийшов до переконання, що суб'єкт владних повноважень діяв всупереч Закону України «Про виконавче провадження» при прийнятті постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 128 681,23 грн. В даному випадку зобов'язання позивачем виконано до відкриття виконавчого провадження - 12.05.2020 згідно ухвали Господарського суду Львівської області від 15.04.2020, якою було розстрочено виконання рішення Господарського суду Львівської області від 23.10.2019 у справі № 914/1283/19.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки суб'єктом владних повноважень в ході судового розгляду не доведено належними та допустимими доказами правомірності прийнятого ним рішення, не спростовано доводи позивача, а тому таке рішення є таким, що винесено з порушенням норм чинного законодавства, не у спосіб та не в порядку, які встановлені Законом України «Про виконавче провадження», отже, спірна постанова підлягає скасуванню.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Судові витрати відповідно до ст. 139 КАС України належить стягнути на користь комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області (вул. Федьковича, 11, м. Дрогобич, Львівська область, 82100, ЄДРПОУ 03348910) за рахунок бюджетних асигнувань Дрогобицького міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Льві) (вул. 22 Січня, 43, м. Дрогобич, Львівська область, 82100; ЄДРПОУ 35019539).
Керуючись ст.ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, п.3 розділу VI "Прикінцевих положень" Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області до Дрогобицького міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправним та скасування постанов,- задоволити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову Головного державного виконавця Дрогобицького міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Львів) ОСОБА_1 від 12 травня 2020 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 128 681,23 грн. у виконавчому провадженні № 62055919.
У задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області (вул. Федьковича, 11, м. Дрогобич, Львівська область, 82100, ЄДРПОУ 03348910) з Дрогобицького міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Льві) (вул. 22 Січня, 43, м. Дрогобич, Львівська область, 82100; ЄДРПОУ 35019539) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 2102 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення, із врахуванням п.п.15.5 п.15 Розділу VII Перехідні положення КАС України.
Згідно з пунктом 3 Розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Суддя Сподарик Н.І.