Справа № 191/3873/19
Провадження № 2/191/463/20
10 червня 2020 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Бондаренко Г.В.
за участю секретаря - Лободи Т.О.
згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої доньки, яка продовжує навчання,-
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої доньки, яка продовжує навчання, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач ОСОБА_2 , колишня дружина і мати дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . До досягнення дочкою повноліття з відповідача на його користь за рішенням Синельниківського міськрайонного суду від 01.03.2013 року стягувалися аліменти до 12.01.2019 року. На теперішній час донька ОСОБА_4 є студенткою денного відділення Коледжу економіки та бізнесу Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара . Термін навчання у коледжі з 01.09.2019 року по 28 червня 2021 року. Витрати на утримання повнолітньої доньки студентки, значно збільшилися. Відповідач - мати дівчини має велику заборгованість по сплаті аліментів, та також не бажає надавати будь-якої матеріальної допомоги на утримання доньки. Відповідачка працездатного віку, хвороби та інвалідності не має, тому може надавати матеріальну допомогу донці, яка її потребує. Потреби доньки зросли на придбання одягу, продуктів харчування, оплати транспорту та інших побутових умов.
Просить стягнути на його користь з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 3000 гривень, щомісячно до закінчення дочкою навчання, але не довше ніж до досягнення нею 23 років, починаючи з дня подачі заяви.
Позивач до початку судового засідання надав заяву в якій просить розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_6 у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги не визнає та просить відмовити у позові.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
За правилами статей 2, 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).
Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_4 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Синельникове Дніпропетровської області. ЇЇ батьками є: батько ОСОБА_1 , матір'ю - ОСОБА_2 (а.с.2).
Зареєстрована ОСОБА_4 разом з батьком ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 , та знаходиться на його утриманні. Даний факт підтверджується довідкою від 30.10.2019 р. №2, наданою головою квартального комітету (а.с.7).
Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01.03.2013 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягувались аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 у розмірі ј частини з усіх видів заробітку (доходів), щомісячно, але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.
ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_4 досягла повноліття.
Як вбачається з довідки №17 від 02.09.2019 року, ОСОБА_4 , дійсно є студенткою 2 курсу денного відділення Коледжу економіки та бізнесу Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара. Термін навчання у коледжі з 01.09.2019 р. по 28.06.2021 рік (а.с.6).
Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Водночас, відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України судовому захисту підлягають лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси осіб, які виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст.12 ЗУ «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. А отже і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.
Згідно з ч. 1 ст. 141 СК України, батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою.
У відповідність ст.199 Сімейного Кодексу України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
У відповідність ст.200 Сімейного Кодексу України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст.182 ЦПК України.
Згідно ст.182 СК України при визначені розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
У п. 20 постанови Пленуму від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» Верховний Суд України роз'яснив, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
За змістом ст.199 СК України обов'язок утримувати повнолітнього доньку (сина), яка (який) продовжує навчання, покладено на обох батьків.
Згідно ч.3 ст.70 Закону України "Про виконавче провадження" загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
Судом встановлено, що на утриманні і матеріальному забезпечені свого батька - ОСОБА_1 , знаходиться дочка ОСОБА_4 , яка навчається на другому курсі денної форми навчання, через навчання не в змозі працювати та отримувати доходи та потребує допомоги батька у зв'язку з навчанням.
Відповідач має змогу сплачувати аліменти на повнолітню доньку у зв'язку з її навчанням, так як є працездатною особою, в той же час суд враховує, що вона проживає разом з матір'ю ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка є пенсіонеркою та перебуває на її утриманні, що підтверджено довідкою №13 від 04.04.2020 року яка надана головою квартального комітету (а.с.47).
Таким чином, суд вважає, що відповідач може надавати допомогу доньці, яка продовжує навчання однак у меншому розмірі, ніж просить позивач. Крім того, позивач не надав суду належних та допустимих доказів того, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на дитину, яка продовжує навчання саме в сумі 3000,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилалася позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, а також виходячи з критеріїв розумності та справедливості, враховуючи матеріальне становище дитини, яка продовжує навчання, та матеріальне становище платника аліментів, наявність у нього на утриманні іншої дитини, що підтверджується матеріалами справи та те, що обов'язок матеріально утримувати дитину є як у матері так і у батька, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача аліменти на користь позивача на утримання доньки ОСОБА_4 , яка продовжує навчання, в твердій грошовій сумі 1500 грн., щомісячно, починаючи стягнення з дня пред'явлення позову до суду і до закінчення ОСОБА_4 навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23-х річного віку
Відповідно до ст. 201, ч.1 ст.191 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду з дня пред'явлення позову
Крім того, частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст.430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Суд зазначає, що частиною 2 ст.199 Сімейного кодексу України передбачено, що право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.
Оскільки позивача, відповідно до вимог статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору при пред'явленні позову про стягнення аліментів до суду, та положень ст. 141 ЦПК України, позивач звільнений від сплати судового збору при зверненні з даним позовом до суду, тому з відповідача, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 768 гривень 40 копійок.
На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 182, 199-200, 201 СК України, ст. ст. 4,10,12,13,28,76,81,141,247,259,263-265,268,274-277,279,430 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Синельникове Дніпропетровської області, ІПН: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІПН: НОМЕР_2 , аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) гривень, щомісячно на період навчання до 28 червня 2021 року, але не більше ніж до досягнення нею 23 років, починаючи стягнення з 16 жовтня 2019 року.
Відповідно до ч. 1 п.1 ст.430 ЦПК України рішення у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Синельникове Дніпропетровської області, ІПН: НОМЕР_1 , на користь держави в особі: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354 (строк на апеляційне оскарження), 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 ЦПК України продовжуються на строк дії такого карантину.
Суддя: Г. В. Бондаренко