Справа № 308/10825/19
1-кс/308/2612/20
09 червня 2020 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області - ОСОБА_1 , при секретарі - ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , слідчого - ОСОБА_4 , підозрюваної - ОСОБА_5 та її захисника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №42019070000000082 від 29.03.2019 року про застосування відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Каменськ-Уральськ, Свердловської області, Росія, мешканки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, вдови, працюючої приватним підприємцем, раніше не судимої, підозрюваної у вчиненні злочинів передбачених ч.1 ст.317 та ч.2 ст.307 КК України,
запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -
З внесеного слідчим клопотання, яке погоджене з прокурором, та доданих до нього матеріалів слідує, що ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, у невстановлений досудовим слідством час, незаконно придбала та незаконно зберігала з метою збуту до 26.08.2019 р., психотропну речовину метамфетамін. Зокрема, 28.08.2019 р., о 18 годині 16 хвилин, ОСОБА_5 за попередньою домовленістю зустрілася з громадянином із зміненими анкетними даними ОСОБА_8 , який був залучений до контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючи за місцем свого проживання, за вказаною вище адресою, де останній передав ОСОБА_5 за придбання психотропної речовини грошові кошти, в сумі 1000 гривень, в свою чергу, ОСОБА_5 незаконно, без передбаченого Законом дозволу, перед збутом психотропної речовини, запропонувала ОСОБА_8 вжити психотропну речовину - метамфетамін, шляхом вдихання через пластикову трубку, на що останній погодився. Після цього, ОСОБА_5 маючи умисел, спрямований на надання приміщення для незаконного вживання психотропних речовин, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді спричинення шкоди здоров'ю та бажаючи їх настання, з метою створення сприятливих умов для вживання психотропних речовин, за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , добровільно надала приміщення ОСОБА_8 , з метою вживання психотропної речовини - метамфетамін. Після цього, ОСОБА_8 знаходячись разом із ОСОБА_5 в приміщенні вищевказаного її домоволодіння, вжив психотропну речовину - метамфетамін, шляхом вдихання його через пластикову трубку.
Дану психотропну речовину ОСОБА_5 , при не встановлених органом досудового розслідуванням обставинах незаконно придбала та в подальшому, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно - небезпечних наслідків, а також заздалегідь знаючи, що дана речовина є психотропною речовиною, зберігала з метою збуту та в подальшому незаконно без передбаченого законом дозволу надала приміщення ОСОБА_8 , за місцем свого проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , для вживання психотропної речовини - метамфетамін.
Таким чином, ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.317 КК України - надання приміщення для незаконного вживання психотропних речовин.
Крім цього, ОСОБА_5 , діючи умисно, з метою протиправного збагачення, в порушення вимог Законів України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними», вчинила злочин у сфері обігу наркотичних засобів за наступних обставин.
Так, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, у невстановлений досудовим слідством час незаконно придбала та незаконно зберігала з метою збуту до 26.08.2019 р., психотропну речовину метамфетамін.
Зокрема, 26.08.2019, близько 18 години 17 хвилин, ОСОБА_5 за попередньою домовленістю зустрілася з громадянином із зміненими анкетними даними ОСОБА_8 , який був залучений до контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки за адресою АДРЕСА_1 , перебуваючи за місцем свого проживання, за вказаною вище адресою, де останній передав ОСОБА_5 за придбання психотропної речовини грошові кошти, в сумі 1000 гривень, а остання в свою чергу, незаконно, без передбаченого Законом дозволу збула ОСОБА_8 за вказані грошові кошти згорток фольги, в середині якого знаходилась порошкоподібна речовина, білого кольору, яка відповідно до висновку експерта Закарпатського науково дослідного експертно - криміналістичного центру МВС України №6/606 від 20.11.2019, в своєму складі містить психотропні речовини, обіг якої обмежено - метамфетамін та амфетамін, яка в своєму складі містить 0,0537 грамів метамфетаміну та 0,0252 грамів амфетаміну.
Дану психотропну речовину ОСОБА_5 , при не встановлених органом досудового розслідуванням обставинах незаконно придбала та в подальшому, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно - небезпечних наслідків, а також заздалегідь знаючи, що дана речовина є психотропною речовиною, зберігала з метою збуту та в подальшому незаконно збула ОСОБА_8 .
Таким чином, ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.307 КК України - а саме незаконне придбання, зберігання з метою збуту психотропних речовин, а також незаконний збут психотропних речовин, вчинено особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст.317 КК України.
В сукупності, ОСОБА_5 , вчинила кримінальні правопорушення (злочини), передбачені ч.1 ст.317, ч.2 ст.307 КК України.
05 червня 2020 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні вищезазначених злочинів.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованих їй кримінальних правопорушень (злочинів), повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема: результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, висновком судової експертизи, та іншими зібраними в ході проведення досудового розслідування матеріалами кримінального провадження.
Слідчий зазначає, що на даний час є необхідність у застосуванні відносно підозрюваної ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення виконання нею покладених на неї процесуальних обов'язків.
Зокрема зазначає, що злочин, які інкримінуються ОСОБА_5 , є тяжким і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі від шести до десяти років з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Так, у ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Вищевказані обставини, а також той факт, що Закарпатська область межує з чотирма країнами Європейського союзу, а саме: Румунією, Угорщиною, Словацькою Республікою та Республікою Польща дають підстави вважати, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину, може переховування від органів досудового розслідування та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, як і в межах пункту пропуску через державний кордон України так і поза межами таких, а також переховуватись на території України.
Крім цього, ОСОБА_5 може незаконно впливати шляхом підкупу, погроз чи застосування насильства на свідків та їх родичів у кримінальному провадженні, з метою зміни ними показань на її користь, тобто наявний ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України. ОСОБА_5 , з урахуванням відомих їй обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження, зможе вступати у поза процесуальні відносини із свідками та схиляти їх до зміни даних слідству показань. Аналогічним чином ОСОБА_5 зможе впливати ще на понятих, експертів та спеціалістів які залучені у кримінальному провадженні при проведенні слідчих дій та до проведення судових експертиз. Це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показань, або відмови від надання таких.
Також зазначає, що знаходячись на волі, ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для неї неправдиві показання, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Оскільки ОСОБА_5 інкримінується незаконний повторний збут психотропних речовин, є підстави вважати, що будучи на волі, вона і надалі матиме можливість збувати такі речовини та надавати особам своє помешкання для вживання наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів.
Крім цього, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 слід, відповідно до вимог ч. 4 ст. 184 КПК України, визначити розмір застави. Водночас, враховуючи обставини кримінального правопорушення (збут великих обсягів метамфетаміну, незаконне надання приміщення для вживання психотропних речовин), особу підозрюваної, її майновий стан, ОСОБА_5 слід визначити розмір застави, що може бути призначений у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме заставу у розмірі не менше ніж 952 прожиткових мінімумів (2 001 104 гривень).
За таких обставин, слідчий у клопотанні просить застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
В судовому засіданні слідчий ОСОБА_4 клопотання підтримав, просив обрати відносно підозрюваної ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Вважає, що підозрювана ОСОБА_5 може ухилитися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків, експертів, перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити новий злочин. Просив врахувати особу підозрюваної, її майновий стан, резонансність справи та визначити розмір застави в розмірі 2 000000 грн.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав, просив обрати відносно підозрюваної ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні проти задоволення поданого клопотання заперечила, просила відмовити у його задоволенні, оскільки підозра є необґрунтованою, ризики відсутні: свідки, експерти допитані. Крім цього, просила врахувати поважний вік підозрюваної, характеризуючі дані на її підзахисну, медичні довідки, а тому вважає за необхідне обрати відносно її підзахисної ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Підозрювана ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримала думку свого захисника.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали внесеного клопотання з додатками, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно положень ст.132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться (зареєстрований) орган досудового розслідування як юридична особа.
У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу. Відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Слідчий суддя враховує, що відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі Мюррей проти Сполученого Королівства (п.55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.
Затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого є тримання під вартою, що визначено в рішенні ЄСПЛ за скаргою «Феррарі-Браво проти Італії».
Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов'язок розглядати обґрунтованість підозри, яка за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (справа «Нечипорук і Йонкало проти України», 42310/04, § 219, 21.04.2011р.).
Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).
Слідчий суддя враховує, що підозра у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого їй правопорушення підтверджується дослідженими доказами, а саме: витягом з ЄРДР за № 42019070000000082 від 29.03.2019 року, протоколами допиту свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 від 05.09.2019 року рапортом старшого оперуповноваженого Мукачівського РВ УСБУ в Закарпатській області від 29.07.2019 року, протоколом огляду грошовий коштів від 26.08.2019 року, протоколом огляду і вилучення у покупця товарів, закуплених в результаті проведення оперативної закупівлі від 26.08.2019 року протоколом про результати аудіо-відеоконтролю особи від 26.08.2019 року.
Сукупність фактичних даних, які містяться в наведених доказах, є достатньою для висновку про причетність підозрюваної до вищевказаних злочинів.
При цьому, слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.
Окрім того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» Європейський Суд з прав людини зазначив, що поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.
Слідчий суддя констатує, що питання про належність, допустимість, достовірність та достатність доказів, для підтвердження винуватості підозрюваного у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, вирішується судом безпосередньо під час розгляду кримінального провадження. Оцінка доказів винуватості, їх належність та допустимість, на даній стадії досудового розслідування слідчим суддею суду першої інстанції перевірці не підлягають.
Відповідно до копії повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення від 05.06.2020 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у чиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.317 КК України - надання приміщення для незаконного вживання психотропних речовин та ч.2 ст. 307 КК України - незаконне придбання, зберігання з метою збуту та збуту психотропних речовин, а також незаконний збут психотропних речовин, вчинено особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 317 КК України.
Так, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу підозрюваній ОСОБА_5 , слідчий суддя враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до середньої тяжкості та тяжких злочинів, та санкція, зокрема за ч.2 ст. 307 КК України, передбачає покарання у вигляді позбавленні волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.
Таким чином, є підстави вважати, що перебуваючи на волі, підозрювана з метою ухилення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, перешкоджати кримінальному провадженню шляхом незаконного впливу на свідків, експертів, знаючи та намагаючись уникнути відповідальності за вчинене нею діяння, усвідомлюючи наслідки в разі доведення останній вини у вчинені вище вказаних злочинів, може в подальшому продовжити злочинну діяльність, перешкоджати повному та всебічному досудовому розслідуванню даного кримінального провадження іншим чином, або вчинити інше кримінальне правопорушення.
Щодо обґрунтованості застосування запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя також вважає за необхідне зазначити наступне.
Стаття 183 КПК України визначає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Слідчий суддя звертає увагу на мотив та спосіб вчинення кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретних осіб, а і для суспільства в цілому, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
При обранні запобіжного заходу ОСОБА_5 , суд враховує її особу та те, що вона є вдовою, хворіє, є приватним підприємцем, однак при цьому, звертає увагу на те, що ОСОБА_5 на даний час притягується до кримінальної відповідальності за аналогічні злочини, і в той же час організовує та вчиняє нові злочини, які являють собою надзвичайну небезпеку для суспільства, оскільки як слідує з наданих суду матеріалів, ОСОБА_5 діючи умисно, з корисливих мотивів, у невстановлений досудовим слідством час незаконно придбала та незаконно зберігала з метою збуту до 26.08.2019 року, психотропну речовину метамфетамін та надала приміщення, а саме своє помешкання для незаконного вживання психотропних речовин.
Крім цього, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні аналогічного злочину по іншому епізоду, і ухвалою слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.05.2020 року, обрано відносно підозрюваної ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 12 липня 2020 року включно з можливістю внесення застави в розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 84 080,00 грн., які остання внесла.
Так, ОСОБА_5 достовірно знаючи про те, що відносно неї здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні пов'язаному з незаконним збутом наркотичних засобів (дане провадження), перебуваючи вдома, за місцем свого проживання, продовжує збувати наркотичні речовини, невизначеному колу осіб, що свідчить, на думку слідчого судді про підвищений ступінь суспільної небезпеки та підтверджує ризик того, що підозрювана схильна до вчинення нових, аналогічних злочинів.
Оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину спрямованого саме на незаконне придбання, зберігання та збут психотропних речовин широкому колу осіб, що придбавали наркотики та збагачення від вказаної злочинної діяльності, враховуючи наявні ризики, існування яких доведено, слідчий суддя вважає доведеною ту обставину, що застосування більш м'якого запобіжного заходу у даному випадку не забезпечить потреби досудового розслідування на даному етапі, та не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваної. В зв'язку з чим клопотання сторони захисту про застосування більш м'якого запобіжного заходу, зокрема у вигляді особистого зобов'язання, задоволенню не підлягає.
З огляду на викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 при застосуванні до неї більш м'якого заходу, ніж тримання під вартою і в подальшому може продовжити скоювати аналогічні кримінальні правопорушення, тому існують ризики і в тому, що вона особисто може незаконно впливати на свідків з метою схилити їх до зміни чи відмови від показань під час їх допиту в судовому засіданні.
Крім того, з приводу доводів захисника щодо необґрунтованості підозри, слідчий суддя зазначає про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Тобто, вимога щодо розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином; вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Слід врахувати, що докази - це єдність фактичних даних (даних про факти) та їх процесуальних джерел. Фактичні дані - це не факти об'єктивної дійсності, а відомості про них, що утворюють зміст доказів, за допомогою яких встановлюються факти і обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (див. постанову ККС ВС від 28.03.2019 у справі № 154/3213/16), у той час, як процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ч. 2 ст. 84 КПК), а слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Проаналізувавши долучені до даного клопотання документи за своїм внутрішнім переконанням, у порядку ст. 94 КПК, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, слідчий суддя вважає, що наявні у провадженні фактичні дані, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, висновки експертиз, документи та інші) свідчать про обґрунтованість підозри підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, у яких їй повідомлено про таку підозру, оскільки в своїй сукупності указують на існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що це підозрювана, могла вчинити правопорушення.
Таким чином, наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 317 та ч. 2 ст. 307 КК України, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, дає підстави для обрання запобіжного заходу стосовно останньої у виді тримання під вартою.
Крім цього, за допомогою застосування до ОСОБА_5 заходу забезпечення кримінального провадження - запобіжного заходу у виді тримання під вартою, може бути виконане завдання досудового розслідування щодо встановлення та з'ясування всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених названим Кодексом. Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків; розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного слідчий суддя з урахуванням положень ст. ст. 177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється. При цьому, необхідно мати на увазі, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникло бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
При постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою, слідчий суддя, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом. У п.3 ч.5 статті 182 КПК України визначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Дана норма визначає, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Визначаючи розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваною ОСОБА_5 обов'язків, передбачених КПК України, слідчий суддя враховує як характер кримінальних правопорушень у яких підозрюється особа - злочини, передбачені ч.1 ст. 317 КК України та ч.2 ст. 307 КК України відносяться до категорії середньої тяжкості та тяжких злочинів, кількість та ступінь ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, так і дані про особу підозрюваної, яка на даний час підозрюється у вчиненні аналогічного злочину, продовжуючи свою злочинну поведінку, а також звертає увагу на мотив та спосіб вчинення кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретних осіб, а і для суспільства в цілому, а тому вважає, що в даному випадку має місце виключний випадок і застава в максимальному розмірі, передбаченому п.3 ч.5 ст. 182 КПК України, не в повній мірі гарантуватиме виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків, оскільки розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, і вважає за необхідним визначити їй заставу у розмірі - двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 525 500 (п'ятсот двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн., оскільки саме такий розмір буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків та не буде завідомо непомірним для неї.
Відповідно до ч.7 ст.182 КПК України підозрюваний або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. У разі внесення застави на ОСОБА_5 відповідно до ч.5 ст.194 КПК України, слід покласти обов'язки.
У разі внесення застави на ОСОБА_5 , відповідно до ч.5 ст.194 КПК України, слід покласти наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; здати до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 186, 193, 196, 197, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого задоволити.
Застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Каменськ-Уральськ, Свердловської області, Росія, мешканки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, вдови, працюючої приватним підприємцем, раніше не судимої, підозрюваної у вчиненні злочинів передбачених ч.1 ст.317 та ч.2 ст.307 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 (шістдесят) днів, а саме до 15 год. 10 хв., 05 серпня 2020 року.
Строк тримання ОСОБА_5 під вартою рахувати з моменту її фактичного затримання - з 15 год. 10 хв., 09 червня 2020 року.
Визначити заставу, достатню для забезпечення виконання ОСОБА_5 покладених на неї обов'язків передбачених КПК України, - в розмірі (двісті п'ятдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 525 500 грн.
Роз'яснити, що підозрювана ОСОБА_5 або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави у вказаному розмірі покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;
- здати до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1